Недавно український сегмент соціальних мереж збурило влучне формулювання філософа Вахтанга Кебуладзе про те, що Путін – ворог нашого теперішнього, а так звані російські ліберали – вороги нашого майбутнього.

Ця фраза є досконалим оформленням визрілого у прогресивних умах української громадськості переконання, що війну проти нас веде не Путін, а всі росіяни. Що напад на Україну став матеріалізацією загальноросійського думання про нас і ставлення до нас.

Читайте також: Русская культура всю свою историю лелеяла чмо — и оно выросло, расцвело [2]

І що східні сусіди ніколи не зможуть бути інші. Таке уявлення – не піна в гейзері емоцій, а закономірний і тепер уже закам'янілий результат практичного досвіду. Зрештою, російські опозиціонери самі регулярно підкидають нам чергові аргументи, щоб ми були впевнені у правоті свого чуття і суджень.

Опозиційного російського блогера Максима Каца внесли до бази "Миротворець" після його антиукраїнського висловлювання, що російська опозиція нічого не винна, особливо українцям. Ще один російський опозиціонер Ходорковський в інтерв'ю телеканалу "Дождь" на запитання: що має відбутися, після того як Україна відновить свою територіальну цілісність, промовисто відповів: "Переговори про мир". І додав, що питання майбутнього Росії є винятково їхньою справою, а нас, українців, має турбувати тільки незалежність нашої держави.

Читайте також: Українцям краще узагалі забути про Росію, тільки відстежувати її стосовно можливої шкоди Україні [3]

У травні на ІІ Антивоєнній конференції у Вільнюсі російський опозиційний лідер Гаррі Каспаров порівняв Україну з постколоніальною Африкою, говорячи про майбутнє російської мови в Україні. Наголосив, що сучасна Африка розмовляє французькою та англійською. Тож, мовляв, поширення російської в Україні залежатиме від того, наскільки вони зроблять це економічно привабливим для нас.

Промовисте порівняння з вуст Каспарова, чи не так? Такі асоціації якнайкраще характеризують його уявлення про ролі та субординацію в ідеальних відносинах між Росією й Україною. Також він додав, що після звільнення України тут виникнуть проблеми для росіян і "русского мира" і російським лібералам доведеться тих захищати. Великодержавний вислів Олексія Навального про "Крим не бутерброд" також добре пам'ятаємо.

Лідер Компартії швидко перетворився на того ж царя, а совєтський режим одразу почав відтворювати імперські практики, перевершуючи попередників у жорстокості. У часи підготовки до Другої світової війни та під час неї, виходячи з пропозиціями на Гітлера, Черчилля й Рузвельта про розподіл геополітичних впливів, Сталін діяв як спадкоємець династії Романових. Ось що про це пише український історик Сергій Плохій у своїй книжці "Ялта. Ціна миру": "Сталін успадкував зруйновану імперію, територіальні втрати якої тепер намагався відновити. Разом з уламками імперії він успадкував і імперські мрії.

Мета контролювати Константинополь і протоки вабила і царів, і їхніх комуністичних наступників". У цьому випадку йшлось і про інші простори, на які колись зазіхала царська династія. Під час розпаду Радянського Союзу "прогресивний" Єльцин вигадував найрізноманітніші варіанти фактичного збереження Радянського Союзу. Задля цього Москва в імперському запалі умисно розпочала бійню у При­дністров'ї, Абхазії, Південній Осетії.

Коли стало очевидним, що єдиним способом зберегти Російську імперію є її перезаснування у вигляді Російської Федерації, Єльцин вирішив силою покарати чеченців, які не захотіли входити до її складу. Розв'язали дві війни проти Чеченської Респуб­ліки Ічкерія, яка скористалася розпадом Союзу для від­новлення незалежності чеченського народу. Путін довершив окупацію Чечні.

Читайте також: Чому російсько-українська війна не почалася 1991 року? Вона почалася, просто мало хто це помітив [5]

Після виходу з кремлівської в'язниці в одному з перших інтерв'ю ворог Путіна Михайло Ходорковський на запитання про відокремлення Північного Кавказу від Росії заявив, що це неприпустимо й що він піде воювати проти кавказьких народів, бо за захоплення цієї землі проливали кров попередні покоління росіян. Нині Росія розв'язала повномасштабну війну проти України, а Ходорковський каже, що Україна після звільнення своїх територій може починати переговори з Путіним і повинна домовлятися лише про мир.

Читайте також: Справжнє обличчя російських "демократів" [6]

Цей скромний набір історичних фактів демонструє спадковість імперської мрії у росіян і генетичну схильність Росії до циклічного самовідтворення у статусі імперії. Її еліти, хоч би під яки­ми гаслами та прапорами приходили до влади, завжди підступно використовували тимчасову спокусливу риторику, щоб зберегти свій вплив на Україну.

Новопостала радянська влада запровадила НЕП і державну політику українізації, щоб потім влаштувати Голодомор, репресії, депортації. Єльцин публічно клявся в любові до України, але розпочав перші газові війни проти неї й наполіг на збереженні Чорноморського флоту РФ у Криму.

Щоб остаточно перемогти й більше ніколи не залежати від настрою московських правителів, ми маємо буквально забувати про все спільне, що мали з ними. Про все. І більше ніколи не мати нічого спільного. Повинні демонструвати в цьому питанні феноменальний педантизм.

Читайте також: Ігор Лосєв: росія, бумеранг повертається! [8]

—

Михайло БАСАРАБ, політолог, офіцер Збройних сил України,  опубліковано у виданні   "Країна [9]"

В тему:  

• Унікальні архівні записи українських дисидентів попереджають про сьогоднішню Росію  [10]
• Нема в Києві «дому Булгакова». І не було ніколи [11]
• Чому кенселінг російської культури сьогодні — надважлива місія кожного з нас [12]
• Пушкін проти Шевченка: росія й досі валяється в ногах тирана і скиглить, а Україна гордо стоїть [13]
• Этот злобный и дикий "русский мир"... даже в Швеции [14]
• Операция «Русская хромосома». Что делать с россией после [15]
•  Московити гірше орди [16]