Російська кишеня тріщить: аналіз ударів по тиловій інфраструктурі РФ

2.00

Нет

Українська стратегія "тисячі порізів" для російської економіки вийшла на новий, досі небачений рівень. Якщо раніше удари по ворожому тилу сприймалися як поодинокі акції, то початок 2026 року остаточно закріпив нову реальність: безпечних місць у Росії більше не існує.

Від прикордонного Бєлгорода до заполярної Ухти — усюди, де пульсують гроші та ресурси окупантів, тепер може "прилетіти". Як зазначає військовий аналітик Кирило Данильченко (Ронін) у своєму матеріалі для видання LB.ua [2], ціль залишається незмінною — "вузькі місця" економіки, які неможливо швидко відновити або захистити.

Рекорд у Приполяр’ї - атака на Ухту

Дрони Служби безпеки атакували Ухтинський НПЗ

Справжньою сенсацією став удар по нафтопереробному заводу "Лукойл-Ухтанефтепереработка" в Республіці Комі. Це місто розташоване за 2000 кілометрів від українського кордону. Цей рекордний за дальністю наліт довів, що ілюзія безпечного життя за Москвою остаточно похована.

Вибір цілі був ювелірним: завод в Ухті є унікальним хабом, що переробляє важку нафту для потреб Арктичного флоту та північних військових округів. Дрони поцілили в модернізовану установку АВТ, яка є критично важливою для всього виробничого циклу. Протидії практично не було — поки російське ППО прикриває "дачі Путіна" та фронтові ділянки, стратегічні об'єкти на півночі змушені відбиватися хіба що зі стрілецької зброї.

Волгоградський нафтопереробний завод припинив переробку нафти після атаки безпілотника

Розрив «ковдри ППО» та логістичний хаос

Масштабні атаки 11–12 лютого на Котлубань, Волгоград та Мічурінськ поставили російське командування у патову ситуацію. Система протиповітряної оборони ворога перейшла в режим "пожежної команди".

Як пише видання LB.ua [3], Росія фізично не здатна захистити територію довжиною понад 2500 км. За розрахунками експертів, для мінімального прикриття лише критичних НПЗ ворогу потрібно додатково 60–80 комплексів середньої дальності, яких просто немає. Кожен "Панцир", знятий з фронту для захисту чергового заводу в тилу, — це діра в небі над окупаційними військами.

Наслідки атаки по Ільському НПЗ в Краснодарському краї

Ключові влучання лютого 2026:

Котлубань (7-й арсенал ГРАУ)
Удар новими ракетами "Фламінго" спричинив детонацію іранських ракет та північнокорейських снарядів. Вперше за п'ять атак на цей об'єкт влада була змушена оголосити евакуацію населення.

Ярославський НПЗ ("Славнефть-ЯНОС")
Один з найбільших заводів РФ отримав критичні пошкодження, заграву від яких бачило все місто.

Волгоградський НПЗ
П'ята атака на цей об'єкт призвела до повної зупинки переробки нафти.

Економічні наслідки для Кремля стають катастрофічними. Станом на лютий 2026 року, загальні збитки РФ від атак на нафтопереробку перевищили 1 трильйон рублів (близько $11–13 млрд). З цієї суми лише 100 мільярдів — це прямі руйнування, решта — упущена вигода та захмарна вартість ремонту через "сірий імпорт".

Росія була змушена скоротити експорт дизеля на 30–35%, що означає втрату до $500 млн чистого валютного виторгу щомісяця. Для порівняння: це вартість виробництва майже 200 нових танків Т-90М. Експорт нафтопродуктів, ймовірно, залишиться заблокованим до осені 2026 року, що підриває здатність режиму фінансувати війну та проводити модернізацію.

Ефект «Фламінго» та шлях до колапсу

Застосування нових українських засобів, таких як ракети "Фламінго", "Нептун" та дрони "Лютий", довело: Україні не потрібна технологічна перевага космічного рівня, щоб нищити російську логістику. Навіть відносно дешеві та масові вироби успішно знаходять щілини в "бетонних декораціях" російської оборони.

Мета цих ударів — не миттєве зникнення палива на фронті, а накопичення критичної маси проблем. Коли кишеня агресора тріщить, а система ППО розірвана на клапті, внутрішня напруга в РФ може призвести до раптового колапсу, як це вже неодноразово траплялося в російській історії — від 1917-го до заколоту Пригожина.

Україна продовжує масштабувати виробництво, а російська інфраструктура продовжує палати. Далі буде.

На початок 2026 року стратегія українських ударів по глибокому тилу ворога перейшла від поодиноких запусків до системних комбінованих операцій. Як зазначає у своєму аналізі для видання LB.ua [3] Кирило Данильченко, ефективність досягається не просто кількістю, а розумним поєднанням дешевих дронів-камікадзе та швидкісних ракетних засобів, які змушують російське ППО працювати на межі виснаження.

Найбільш обговорюваною новинкою лютого стало застосування ракет FP-5 «Фламінго». Це вироби, які, за словами військових оглядачів, змінили правила гри під час атаки на 7-й арсенал ГРАУ в Котлубані.

Аналіз останніх влучань свідчить про повну нездатність РФ створити суцільне поле протиповітряної оборони. Україна навчилася знаходити "коридори" у тисячі кілометрів.

Ціль / Об'єкт	Відстань	Результат / Значення
НПЗ "Лукойл-Ухта" (Комі)	2000 км	Рекорд дальності. Ураження установки АВТ. Арктичне паливо під загрозою.
Ярославський НПЗ	~900 км	Один з найбільших заводів РФ. Тривала пожежа, зупинка експорту.
Арсенал у Котлубані	~500 км	Знищення запасів іранських ракет та снарядів з КНДР.
Волгоградський НПЗ	~600 км	П'яте влучання. Повна зупинка переробки нафти в регіоні.

Економічний "канібалізм" як наслідок

Головний успіх кампанії 2026 року — це перетворення ремонту НПЗ на нездійсненне завдання. Через санкції та удари по установках "первинки", РФ змушена закуповувати обладнання через треті країни за цінами, що у 3–4 рази перевищують ринкові.

Як пише видання LB.ua [3], валютний виторг агресора тане на очах (мінус $400–500 млн щомісяця лише на дизелі), а потреби ППО змушують Росію грати у "пожежників", перекидаючи ЗРК залізницею через усю країну. Це створює умови для стратегічного колапсу, коли ресурсів не вистачає ні на фронт, ні на захист власного гаманця.

З огляду на успіхи по НПЗ, наступним кроком може стати масштабування атак на хімічну промисловість РФ.

«Аргумент» [4]

В тему: