Вчорашня атака російських дронів на Польщу, що змусила Варшаву активувати 4-ту статтю НАТО, — це не демонстрація сили, а симптом глибокої стратегічної хвороби. Цей акт відчаю ідеально ілюструє центральну тезу аналітика Джеремі Шапіро у виданні The Atlantic: Росія програє війну, але її головним супротивником є не Україна, а вона сама.

Війна, що мала стати каталізатором національного відродження, перетворилася на акт національного самогубства.

Володимир Путін, як нам казали, розпочав цю війну не лише заради територій. Його мета була глобальнішою: зруйнувати світовий порядок після Холодної війни, відновити радянську сферу впливу та повернути Росії статус наддержави, рівної США. Але, як зазначає Шапіро, ані саміти, ані світшоти з написом «СССР», в яких хизується міністр Лавров, не роблять країну великою. Це робить лише реальна сила.

Війна в Україні мала стати демонстрацією цієї сили, а натомість перетворилася на повільну агонію російського впливу.

Читайте також: Нічна атака рашистів на Польщу: російські дрони перетнули кордон НАТО. Варшава активує Статтю 4 [2]

Піррова перемога на руїнах

Навіть якщо уявити, що Москва зможе втримати окуповані території та не допустити Україну до НАТО, це буде класична піррова перемога. Вона обміняла своє майбутнє на кілька квадратних кілометрів випаленої землі. У будь-якому ймовірному сценарії завершення війни Росія отримає біля своїх кордонів постійно ворожу, озброєну Заходом Україну — незагойну рану на своєму західному фланзі. Водночас Європа назавжди відмовиться від російських товарів і будуватиме своє енергетичне майбутнє без «Газпрому», а сама російська армія залишиться виснаженою, втративши найкращі кадри та техніку. На її відновлення підуть роки та мільярди доларів.

Путін влаштував дивний геополітичний розмін: Москва жертвує своїм дефіцитним генофондом у донбаських степах, аби європейці нарешті почали купувати системи ППО.

Втрата впливу

Поки вся увага Кремля прикута до України, його колишні друзі та клієнти тихо розбігаються. В Африці спадкоємці «Вагнера» ледве утримують свої кримінальні франшизи, поки Китай та країни Перської затоки з їхніми значно глибшими кишенями скуповують вплив.

Ніде ця втрата позицій не є настільки очевидною, як на колись підконтрольних Росії територіях. Яскравим прикладом є Сирія, де колись Москва подавала свою інтервенцію як символ «російського відродження», а тепер режим Башара Асада, який Путін називав екзистенційно важливим, впав майже без коментарів з боку Кремля.

Вплив у країні ділять Туреччина, Ізраїль та США. Ще одним доказом є ситуація на Південному Кавказі, де російські «гарантії безпеки» виявилися нікчемними, коли Азербайджан двічі розгромив Вірменію. Зараз мирні переговори між ними ведуть США — сценарій, немислисливий ще кілька років тому.

Читайте також: США могли б задушити Росію трьома способами. Чому вони цього не роблять? [3]

Економіка, що застрягла в минулому

Російська економіка воєнного часу виглядає як пародія на радянський застій. Заводи штампують снаряди та ракети, поки решта світу інвестує у штучний інтелект, зелені технології та мікрочипи. Кремль збудував «фортецю», але ця фортеця захищає його не стільки від ворога, скільки від майбутнього.

Як пише Шапіро, це було б смішно, якби не було так трагічно для самої Росії: нафтодержава робить ставку на нафту й артилерію посеред технологічної революції. Кремль заявляє, що веде доленосну війну, а насправді — просто пропускає 21 століття.

Читайте також: Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ [4]

У ролі молодшого партнера Пекіна

Найкращий доказ того, що Росія не перемагає, знаходиться в Пекіні. Виснажуючи свої запаси високоточної зброї та втративши доступ до західних компонентів, Росія стала повністю залежною від Китаю. Кожна випущена ракета збільшує її потребу в експорті нафти за зниженими цінами, головним покупцем якої є Китай. Пекін також став головним кредитором Москви.

Війна в Україні — це справжній подарунок для Сі Цзіньпіна. Вона відволікає західні ресурси та знекровлює Росію, перетворюючи її з потенційної імперії на «невдоволеного молодшого партнера» Китаю.

Читайте також: Змови не було і не могло бути: кого, для чого й в якому статусі покликали до Китаю [5]

Пастка безвиході та політика руйнування

І прихильники, і вороги Росії припускають, що успіх в Україні зробить її сильнішою. Але що саме Москва «виграє»? Розлюченого сусіда, більш об'єднану Європу, зруйновану економіку, виснажену армію, втрату міжнародного впливу та господаря в Пекіні. Це не перемога, а самознищення.

Можливо, саме тому Кремль не зацікавлений у завершенні війни. Мир оголив би не тактичну поразку, а дещо гірше: повну відсутність будь-якої стратегії. Як зазначає Шапіро, режим не може дозволити собі ані виграти війну, ані програти її, бо тоді доведеться зіткнутися з жахливою економічною реальністю.

Читайте також:  Загальні оцінки стану економіки путінської Росії на тлі витрат на війну [6]

І тут ми повертаємося до атаки на Польщу. Цей безглуздий акт ескалації не приніс Росії жодної військової переваги. Він лише довів, що єдине, що залишилося в арсеналі її зовнішньої політики — це руйнування. Росія не віднайшла свою імперську долю. Вона лише виявила, що все ще може руйнувати — і насамперед саму себе. 

—

Оригінал: Russia Is Losing the War—Just Not to Ukraine [7] By Jeremy Shapiro [8]

«Аргумент» [9]

---

Читайте також: 

• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал [10]
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти [11]
• Чому західні озброєння доходять до України так довго і як вони змінять війну [12]
• Справжні скрєпи Росії - це насрати повсюди [13]
• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал [10]
• Про плани російських загарбників на найближчі два роки [14]
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році [15]
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу [16]
• Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ [4]
• Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства [17]
• Війна в Україні зруйнувала ілюзію про те, що Європа захищена від великої війни [18]