Сергій Шемет як діяч українського національного руху: соратник гетьмана Скоропадського, діяч “Просвіти” і “Братства Тарасівців”

1.00

Нет

150 років тому, 6 червня 1875 року, на хуторі Олександрівка Лубенського повіту на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті, діяч «Просвіти», «Братства Тарасівців», «Лубенської республіки», Української народної партії, один із засновників Української партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації «Український союз хліборобів-державників»; журналіст, співредактор журналу «Хліборобська Україна»; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шеметів.

Сергій Шемет як діяч українського національного руху

Друга половина ХІХ і початок ХХ століття ознаменувалися боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права в Російській імперії. Український національний рух тоді зародився в колах інтелектуалів, козацької старшини. Серед знакових постатей – рідні брати, уродженці Лубенщини: Шемет Володимир (1873-1933), Шемет Микола (1882-1918) і Шемет Сергій (1875-1957), які походили зі старовинного шляхетського роду Шеметів-Кежгайлів.

Читайте також: Розсекречні архіви. Як гетьман Скоропадський вісім років водив за носа чекістів [2]

Микола, Володимир та Сергій Шемети

Сергій Шемет закінчив Технологічний інститут у Петербурзі, де очолював Українську студентську громаду. У 1900 році став фундатором культурного товариства «Родина».

Із 1902 року був провідним діячем Української народної партії (УНП), яку засновував майбутній ідеолог націоналізму, автор маніфесту «Самостійна Україна» Микола Міхновський [3].

Політичне кредо партії сформульовано Міхновським у його творі «Десять заповідей УНП», де проголошували «самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традицій».

Гасло «Україна для українців» тлумачилося так, що саме український народ має бути господарем на своїй землі.

При УНП діяла створена в 1903 році бойова організація «Оборона України», покликана стати на чолі всеукраїнського національного повстання.

У вересні 1903 році Сергій і Микола Шемети брали участь в знаковій для українського національного відродження події – відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Як відомо, урочисте відкриття пам’ятника 30 серпня (12 вересня) 1903 року перетворилося на велику національну акцію, де були присутні численні діячі української інтелігенції та культури, в тому числі делегати з усієї України.

1 вересня 1903 р. (за старим стилем) у Полтаві на святі з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Зліва направо: стоять О. І. Коханівська, М. М. Сахарів та С. М. Шемет; сидять М. І. Міхновський та Є. Х. Чикаленко.

У вітчизняну історію брати Володимир, Микола та Сергій Шемети увійшли як видавці першої україномовної газети на Лівобережній Україні «Хлібороб» (1905 рік). А ще Шемети створювали в Лубнах українські гуртки та були серед фундаторів місцевого осередку таємного товариства «Братство Тарасівців», яке мало за мету поширення ідей Тараса Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу.

Разом із майбутнім діячем Української Народної Республіки Андрієм Лівицьким брати Шемети опинилися «батьків-засновників» «Лубенської республіки» [4] — політико-адміністративного комітету, що був проголошений у грудні 1905 року, вигнав з території Лубен і околиць органи влади Російської імперії та дбав про самоуправління в Лубнах аж до 1907 року.

Частина істориків називає «Лубенську республіку» «першою українською державою» у новітній історії.

У 1904-1905 роках, після ганебної і нищівної поразки у війні з Японією Російська імперія дала тріщину. Прагнучи зберегти імперію, свою владу й унеможливити народні виступи, самодержавство вимушене було піти на незначні косметичні зміни у питанні прав і свобод. Серед них указ царя про свободу заснувань громадських організацій.

Цим скористалися діячі українського культурно-просвітницького, національно-визвольного руху, який отримав нагоду організаційного оформлення. Однією із форм опору російській колонізаційній політиці стала поява товариства «Просвіта» у Наддніпрянській Україні. На початку ХХ століття тут почали створюватися «Просвіти» як неурядові культурно-просвітницькі організації, які згодом стали центром національного життя українців. Зокрема, у Києві й багатьох інших містах центральної й лівобережної України «Просвіти» були зареєстровані вже у 1906 році. Сергій Шемет – організатор товариства «Просвіта» у Лубнах.

Сканкопія сторінки 1 числа 2 газети «Хлібороб» від 20.12.1905 року (Державний архів Полтавської області)

З часопису «Тризуб» (Париж) за 1928 рік: «Лубенська громада складалась попервах із самої молоді. Віддані патріоти брати Шемети, що були студентами, заснували у Лубнах громаду серед лубенських гімназистів та студентів, що приїздили на канікули до Лубен… Число членів лубенської громади було велике і не тільки в самих Лубнах, а і в сусідніх повітових містах… Мешкав у Лубнях кореспондент російських часописів Варшавський… Втративши почуття міри, він у одній кореспонденції наіменував Лубні «українськими Афінами», зовсім не на глум, а од подиву»

Брати Сергій (зліва) та Микола Шемети в Олександрівці на Лубенщині (1910 р.). Світлина з архіву В. Ж. Шемета (Юліх, ФРН)

Сергій Шемет – політичний діяч Української держави (гетьманату Павла Скропадського)

У 1917 році Сергій Шемет став співзасновником Української партії хліборобів-демократів. У квітні 1918 року він був серед ініціаторів скликання Хліборобського конгресу, на якому Павла Скоропадського проголосили Гетьманом України. Наполегливо виступав за українізацію гетьманського уряду.

«Внутрішня політика Гетьманату стояла на трьох “китах”: відновлення приватної власності на землю та повернення її у товарний обіг; створення боєздатної армії; утвердження українського культурно-освітнього простору. Відкрито 150 українських гімназій і два університети, запроваджено обов’язкове вивчення української мови, видрукувано кілька мільйонів підручників, засновано Національний архів, Національну бібліотеку, Українську академію наук, художню галерею й інші заклади культури.

В усіх державних установах і військових частинах створили курси українознавства. Науковцям надали право захищати дисертації українською мовою. Розпочалося академічне видання творів Тараса Шевченка й Івана Франка. Серед новацій – прийняття першого державного бюджету як узагальненого кошторису.

Міністерство фінансів домоглося введення та зміцнення національної валюти, функціонування Державної скарбниці, Українського державного банку, митної та податкової служб, відновлення державної цукрової і горілчаної монополії. Завдяки таким заходам прибутки склали близько 3,2 мільярда карбованців», – розповідається на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Читайте також: Розсекречені архіви: Данило Скоропадський - «Валет» у колоді карт МГБ СРСР [5]

На еміграції. «Оперативне вивчення» з боку спецслужб СРСР

Через окупацію України ленінською Росією і встановлення совєтської влади у 1919 році Шемет опинився на еміграції. Мешкав у Відні, Тарнові, Берліні, Парижі.

Життя і діяльність Сергія Шемета на еміграції вивчали дослідники Тетяна Осташко, Олександр Скрипник та Олександр Панченко. У своїх публікаціях вони наголошують на тому, що Сергій Шемет разом з В’ячеславом Липинським і Дмитром Дорошенком формував ідеологію та організаційну основу гетьманського руху й заснував позапартійну організацію «Український союз хліборобів-державників».

Був співредактором журналу «Хліборобська Україна» та інших гетьманських видань. Написав низку статей та монографій з історії українського суспільно-політичного життя, зокрема праці «Микола Міхновський» та «З історії Української демократично-хліборобської партії».

Учасники установчого з’їзду Українського союзу хліборобів-державників, Рейхенау, 4—8 червня 1922 року. Зліва направо сидять: Іван Леонтович, гетьман Павло Скоропадський, В’ячеслав Липинський, Людвіг Сідлецький; стоять Михайло Тимофіїв, Микола Кочубей, Адам Монтрезор, Андрій Білопольський, Михайло Савур-Ципріянович, Ігор Лоський, Володимир Залозецький, Сергій Шемет, Олександр Скоропис-Йолтуховський. Фото: архів Східноєвропейського дослідного інституту імені В. К. Липинського

На початку1930-х він мешкав на віллі Павла Скоропадського поблизу Берліна, активно займався організацією роботи Гетьманської Управи і виконував різноманітні доручення гетьмана.

Це й стало головною підставою для того, щоб комуністичні спецслужби СРСР (червоної Росії) взяли його в так зване «оперативне вивчення».

«Справа-формуляр, заведена на нього в листопаді 1943 року 4-м (розвідувальним) управлінням НКДБ УРСР, дає змогу скласти цілісну картину про його особливу роль у діяльності Гетьманської Управи в еміграції і знайти відповідь на запитання, чому його так цінував і наближав до себе гетьман», – стверджує письменник і дослідник історії української розвідки Олександр Скрипник.

Читайте також: Розсекречені архіви радянських спецслужб: Генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. Невідомі факти, світлини, вірші [6]

Документи зі справи-формуляра, заведеної 4-м управлінням НКВС УРСР:

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

У справі № 9789 Головного державного архіву Служби зовнішньої розвідки України і оприлюдненій на її офіційному сайті, фігурує лист Сергія Шемета до представника емігрантського осередку у Чехословаччині. У ньому йдеться про необхідність обміну інформацією і консолідацію зусиль у боротьбі проти СРСР.

Читайте також: Як працювала радянська репресивна машина на Полтавщині: «почесний» кат Олександр Волков [12]

«Я впевнений, – пише він, – що консолідація капіталістичного Заходу проти комуністичного Сходу не сьогодні, так завтра стане фактом, і в створенні цієї ситуації вагому роль зіграє і наша гетьманська група».

Сергій Шемет у листі дає докладну характеристику гетьманського руху від його зародження і до діяльності в умовах еміграції, виокремлюючи такі розділи: організація роботи; преса і видавництва гетьманського руху; ворожа пропаганда проти гетьманського руху. Біля згадування в тексті листа про гетьманські конспіративні організації в совєтській Україні керівником Іноземного відділу ДПУ УСРР на полі зроблено помітку, щоб на це звернули особливу увагу.

Енкаведисти сформулювали таку коротку характеристику: «Шемет Сергій – керівник канцелярії і преси Скоропадського, член Українського союзу хліборобів-державників. Колишній поміщик Лубенського повіту Полтавської губернії, колишній власник суконної фабрики в Лубнах. За освітою інженер-хімік. Веде здоровий спосіб життя. Дуже відданий Скоропадському і гетьманській ідеї. В Управі має великий авторитет і веде в ній основну роботу…».

На думку Олександра Скрипника, для співробітників ГПУ-НКВС-МДБ важливо «було знати, які завдання отримує Сергій Шемет від Павла Скоропадського, з ким зустрічається, куди виїздить». Тож саме такі матеріали здебільшого накопичувалися у справі. З неї довідуємося: Сергій Шемет здійснив низку поїздок до різних європейських країн. Так, в одному з повідомлень справи НКВС фіксуються приїзди до Варшави, Львова, Праги. У цих містах Сергій Шемет зустрічався з Андрієм Лівицьким, Євгеном Коновальцем, Василем Мудрим та іншими визначними борцями за незалежність.

Шемет вів пожвавлене листування з представниками закордонних українських організацій з метою підготовки до скликання загальноукраїнського з’їзду українських емігрантів і створення спільного антибільшовицького фронту.

Один із провідних діячів гетьманського руху за кордоном і наближена до гетьмана особа, він був як член сім’ї Скоропадського. Відтак болісно пережив відхід Павла Скоропадського, який у квітні 1945 року внаслідок бомбардування англо-американською авіацією був смертельно поранений і невдовзі після цього помер.

Після Другої світової війни на певний час Сергій Шемет ненадовго випав із поля зору московських спецслужб. Втім незабаром сталінські нишпорки встановили, що він перебуває у західних зонах окупації Німеччини. У 1951 році в матеріалах справи НКВС з’явилася інформація, що Сергій Шемет із племінником Богданом, «українським націоналістом і агрономом», мешкає в Парижі.

У НКВС визнали брак «оперативних можливостей» відстежувати кожен крок діяча гетьманського руху, тож у 1953 році «справу Сергія Шемета» здали до архіву.

Відтак пан Сергій уже без незримої опіки з боку спецслужб СРСР переїхав до Австралії. Там став одним із засновників Союзу українських організацій Австралії (СУОА), який очолював його небіж Богдан.

Помер 5 травня 1957 року. Похований у Мельбурні.

Читайте також: Розсекречені архіви радянських спецслужб. Юліан Ревай: «Нарід переболіє рану, збереже честь, нашу історію, нашу державу» [13]

На Полтавщині пошановують пам’ять земляків-державників

У 2016 році розпорядженням Полтавської ОДА №207 провулок Інтернаціональний в Полтаві перейменовано на провулок Братів Шеметів.

У 2021 році в Лубнах за ініціативи місцевих меценатів, краєзнавців, журналістів, Лубенської міської ради, Лубенських районних ради та держадміністрації, Національної спiлки письменникiв України, громадського об’єднання «Лубни-Медiа», редакції газети «Хлiбороб», колективу Калайдинцiвського історико-краєзнавчого музею засновано премію імені братів Шеметів; її лавреати визначаються за здобутки у сферах журналiстики, лiтератури, краєзнавства, впровадження медiа-проєктів та внесок у розвиток й популяризацiю національно-патрiотичного руху.

У 2023 році, рішенням сесії Лубенської міськради, міський комунальний Академічний ліцей названо на пошану братів Шеметів.

Склеп родини Шеметів у Лубнах

—

(за матеріалами офіційних сайтів УІНП, Служби зовнішньої розвідки України та досліджень Тетяни Осташко й Олександра Скрипника)

Олег Пустовгар, представник УІНП в Полтавській області, опубліковано у виданні НОВИНАРНЯ [14]

Читайте також: