Від початку повномасштабного вторгнення РФ Україна заплатила авансом близько $770 млн іноземним постачальникам за зброю та боєприпаси, які так і не було поставлено.

Відповідний матеріал опублікувало [2] видання Financial Timesі. Виданню вдалось розкопати один цікавий випадок, але це хороший привід згадати про інші і подивитись, які висновки з цього зробила українська влада, зазначає видання Цензор.НЕТ. [3]

Тепличний ефект для бізнесмена з Аризони

Отож, у 2020 році 28-річний Таннер Кук з Аризони відкрив невеликий магазин боєприпасів на запиленій дорозі біля шосе на околиці Тусона. Невеличкий бізнес Кука розташовувався в одноповерховому бежевому бетонному комерційному приміщенні з тимчасовою вивіскою на стіні: "OTL IMPORTS".

Читайте також: Україна заплатила шахраям $770 млн за зброю, яку не поставили, - FT [4]

"Першими клієнтами Кука були місцеві ентузіасти зброї, а один радіоведучий з Тусона дав OTL Imports консультацію, щоб допомогти своєму "справді хорошому приятелю" розпочати роботу. "Він продає боєприпаси, він продає зброю, і в нього справді хороші ціни", – сказав він. "Він справді хороший хлопець!", – пише FT.

Але за два роки Кук отримав чудове замовлення: його крихітний магазин боєприпасів підписав контракт на 49 мільйонів євро на постачання зброї українському Міноборони.

OTL одержала 35-відсотковий авансовий платіж у розмірі 17,1 мільйона євро у листопаді 2022 року. От тільки ніякої зброї Україна не отримала.

Зате молодий місцевий власник магазину тепер на своєму фото у Facebook стоїть перед гелікоптером Black Hawk, як пише FT. Станом на суботу його акаунт уже неможливо було знайти.

Компанію Кука, яка мала у своєму розпорядженні дещо схоже на гараж серед теплиць, законтрактувала українська державна компанія-спецімпортер "Прогрес".

Співрозмовник видання повідомив, що їм Кука порадив якийсь бізнесмен, з яким компанія працювала у 2009 році.

Насправді державна компанія "Прогрес" – це цілий клондайк скандальних контрактів.

"Прогрес" відомий скоріше за все як попереднє місце роботи Олексія Хорошаєва – одного з ключових фігурантів афери з непостачанням 100 тисяч мін під назвою "Львівський арсенал". Восени департамент військово-технічної політики Міноборони на чолі з Олександром Лієвим незрозуміло чому законтрактував фірму Юрія Збітнєва з цінами значно вищими ніж у конкурентів, але без жодного досвіду роботи.

У результаті – міни Україна не отримала. Зате частина грошей була витрачена на купівлю решток порохового заводу в Боснії, а ще частина – виведена в кеш. [5] При цьому фігурантами справи були люди, які до того в Україні засвітились у корупційних схемах на Одеському припортовому заводі [6] та в Об’єднаній гірничо-хімічній корпорації.

А власник чеської контори, через яку вивели кошти, за рік скоїв самогубство.

Ще один скандал, пов'язаний з "Прогресом", стосується польської прокладки "Alfa z.o.o.", яка у квітні 2022 року напряму запропонувала Міноборони поставити певну кількість снарядів. Попри те, що на той момент компанія вже зірвала постачання шоломів для ЗСУ, міністерство підписало з нею нову угоду.

Читайте також: Як у ЗСУ вкрали 8,7 млрд грн. Новий гучний скандал у Міністерстві оборони, тепер із закупівлями озброєнь [7]

Але десь через місяць Міністерство оборони підписало ще три контракти на постачання снарядів 122 та 152 калібрів з державним спецімпортером, компанією "Прогрес", в яких польська "Alfa Sp.z.o.o." вже була лише посередником.

Свій контракт поляки потім розірвали, а от у новому через "Прогрес" ціна була суттєво вищою, з різницею у 95 євро за одиницю [8].

Якщо спершу поляки запропонували самі 122 мм ОФ снаряд з повним зарядом для гаубиць типу Д-30 по 890 євро, то в контракті "Прогресу" вони вже були по 985 євро. З 2023 року цією справою займається НАБУ. У квітні 2024 року в цій справі відбулися обшуки навіть у Польщі. Правда, після цього справі почали чинити серйозний опір.

Кілька тижнів тому Громадська антикоррада при Міноборони спрямувала запит до Міністерства щодо дебіторської заборгованості ключових державних спецімпортерів. Але у відповідь лише отримала, що це секретна інформація.

Тим часом у авторки матеріалу в розпорядженні є таблиця простроченої дебіторки станом на 6 лютого 2025 року, і там досі лишаються підвішеними кілька контрактів з "Прогресом".

Зокрема, за контрактом № 76 там досі зберігається заборгованість 106,7 мільйонів. А за контрактом № 289 заборгованість досі становить 474 мільйони. Контракти 2022 року.

Кук – не єдиний сумнівний постачальник зі США, який приніс проблеми українському Міноборони.

Читайте також: Чому Умєров - це міністр корупції та поразки у війні [9]

Як не продамо, то відремонтуємо. Як американці та українці провернули схему з італійськими гаубицями

Улітку 2022 року на адресу МО одночасно надійшли одразу дві комерційні пропозиції від посередників-приватних компаній.

Спершу 2 червня компанія LAVR International (США) надала через спецімпортера "Спецтехноекспорт" (який на той час ще був підпорядкований МО, а не ГУР) пропозицію поставки 123 одиниць самохідних гаубиць M109 Lema 1991–1998 років виробництва після ремонту за ціною 2 мільйони доларів США за одиницю без вартості доставки.

А вже за п'ять днів американська Ultra Defense Corporation (UDC) надала через "Укрспецекспорт" пропозицію на поставку 123 одиниць самохідних гаубиць М109 Lema уже 1978–1995 років виробництва після ремонту за меншою ціною – 1,225 мільйона доларів США за одиницю.

Навряд чи в Італії було 246 гаубиць. Скоріше, йдеться про звичну практику українських спецімпортерів першим вхопити ласий шматок. А УСЕ та СТЕ тут були найбільші конкуренти.

За інформацію від поінформованого джерела, ті самі LEMA 155 мм Володимир Пікузо хотів купити як справні, уклавши від імені Мiноборони України, тоді ще як т.в.о. директора Департаменту закупівель озброєння, держконтракт від 04.07.2022, із загальною вартістю контракту близько 1,2 млрд грн, й відповідно ціною одиниці близько 37 млн грн.

Закупівля не відбулася, тому що 02.09.2022 стало остаточно відомо про передачу 33 одиниць 155-мм самохідних гаубиць М109 Lema безкоштовно, про що імпортер ДК "Укрспецекспорт", уповноважений на взаємодію з італійською стороною, проінформував Міноборони.

Проте ще за тиждень до передачі УСЕ направив лист до Міноборони з вимогою "недопущення включення" 33 од. згаданих гаубиць у партію, яка пропонувалася урядом Італії для безкоштовної передачі ЗСУ.

Фактично проти схеми закупівлі МТД за державні гроші виступило тодішнє керівництво департаменту закупівель Міноборони та "Укрспецекспорту". Тому кошти, сплачені Міноборони на адресу "Укрспецекспорту", були повернуті до держбюджету. І, за словами учасників ринку зброї, саме за це рішення зрештою звільнили [10] з цієї посади тодішнього керівника УСЕ Вадима Ноздрю, який не захотів підтримати схему.

Після призначення Володимира Пікузо та його заступника Олександра Коваленка в Агенцію оборонних закупівель восени 2022 року UDC отримала таки контракт з МОУ у розмірі 19,8 мільйона доларів США. Тільки не на придбання, а на ремонт.

Вартість ремонту однієї гаубиці за контрактом становить близько 32,4 млн грн.

Щоб обійти департамент закупівель Міноборони, який був проти, кошти були виділені через Командування Сил логістики ЗСУ.

Оплата була майже стовідсоткова, і тому виконання робіт мало відбутись протягом ста днів. Але мало того, що вчасних поставок не було, то влітку видання New York Times опублікувало статтю [11], де вказало, що ремонт виявився неякісним і державний контракт залишається невиконаним.

Читайте також: Хто саботував постачання зброї для ЗСУ: поплічники держзрадників, шахраї та банальні хапуги [12]

Судячи з відео, яке є в розпорядженні видання, з двигуна однієї з них валив дим, а з іншої – витікала охолоджувальна рідина. Лише за пів року – у січні 2023 року – перша партія з 13 гаубиць [11] була поставлена в Україну.

Прокляття балканських мін і Моралес

Ще один американський постачальник, який мав би заслужити увагу FT, бо на ньому досі висить прострочена дебіторка, – американська Global Ordnance Марка Моралеса.

Попри багаторічну мутну біографію і чисельні корупційні скандали Моралес [13] залишається важливим гравцем збройного ринку. Особливо, якщо треба щось привезти зі складу з країн третього світу.

У червні 2022 року компанія Моралеса підписала з Міноборони в особі Олександра Лієва контракт на постачання 77 тисяч мін 120-го калібру та 25 тисяч осколочно-фугасних снарядів. Загальна вартість контракту була понад 60 мільйонів доларів США. Боєприпаси мали привезти з Балкан (звідти ж їх віз "Львівський арсенал"). Поставки мали відбутись протягом серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2022 року.

Читайте також: Нові подробиці у найдорожчому скандалі 2024 року в закупівлях зброї: сліди ведуть у корупційну мережу [14]

30.06.2022 року компанія отримала передплату у 50 % від контракту – 30 млн доларів або 899,3 млн грн.

У вересні Міноборони, не отримавши 2 черги боєприпасів, написало листа американській компанії з вимогою пояснень. На що отримало відписку, що товари затримані через неочікувану відсутність комплектуючих у постачальника та через невидачу державними органами ліцензії на експорт, очікуваний термін поставки – до кінця грудня 2022 року.

У грудні 2022 року Міноборони не отримало так само нічого, крім листа, де компанія пояснювала відсутність поставок "російським впливом на вищих обраних посадових осіб країни-постачальника (президента і міністра оборони)".

Тоді МО запропонувало розірвати компанії контракт і повернути передплату. Натомість Global Ordnance звернулася щодо продовження терміни поставки до 31 березня 2023 року.

Станом на середину 2023 року згідно зі звітом ДАСУ на американську компанію так і не були накладені передбачені контрактами штрафи. Гроші не повернуті досі.

Це не єдиний проблемний контракт з компанією Моралеса. Були й інші. Два роки тому американське NYT описало іншу сумнівну схему компанії.

Читайте також: Справа "Львівського арсеналу": експосадовця Міноборони затримали під час спроби втечі з України (ФОТО) [15]

На початку війни державна компанія "Укрінмаш" домовилася з єгипетським продавцем про угоду приблизно на 65 мільйонів доларів, щоб придбати майже 200 автомобілів. Потім угода застопорилася. А незабаром після цього Моралес уклав контракт на постачання подібних транспортних засобів за аналогічними цінами. Різниця полягала в тому, що Global Ordnance, а не державна компанія, отримувала прибуток.

Як бачимо, це вже друга історія, коли укладений контракт чомусь зупиняється у виконанні, а потім на арену виходить інша компанія (перший згаданий тут з Alfa). Правда, часом з аналогічною або вищою ціновою пропозицією.

Втім, це не єдина проблема з цим контрактом. Далі з поставкою Global Ordnance, як писало NYT, сталась проблема, бо за словами заступника міністра оборони Володимира Гаврилова, техніка прибула в неналежному стані і це стало причиною розслідування антикорупційних органів.

Ось як ці недоліки були описані в аудиті ДАСУ [16], частина якого є в розпорядженні видання: "недоліки усунули не в повному обсязі (залежно від автомобіля: відсутня пробка заднього паливного бака; не працює камера заднього виду; потрапляння води в салон автомобіля під час дощових опадів з боку водія; неповністю проварений шов люка кулеметника (проглядається щілина між люком турелі та корпусом автомобіля); відсутній механізм ручного управління дросельною заслонкою на панелі приладів водія, несправний замок двері десантного відділення (двері щільно не зачиняються); не закріплено важіль КПП та РК в салоні автомобіля, відсутній фіксатор люка пасажира у відкритому положенні".

Крім вже згаданих компаній, у списку з простроченою дебіторкою, а отже, непоставленою зброєю, стоять американська Regulus Global, Centcom Global, Global military products, хорватська WDG promet, чеські AKM Group та MAX Merlin.

Читайте також: Спецмародери: як імпортери зброї вкрали у країни мільярди гривень у розпал війни - а куратори "схем" і досі на волі [17]

Ще одні куртки Резнікова

Водночас дебіторка стосується не тільки постачання зброї, але й харчів та речового забезпечення.

Наприклад, минулого року американська компанія Sinclair & Wilde вела досить активну піаркампанію і навіть звинуватила Національну поліцію України та Міністерство оборони в корупції та вимаганні хабаря. [18]

За версією компанії, Міноборони не виплатило їй 14 мільйонів доларів. Щоправда, згідно з документами, які є в розпорядженні Цензор.НЕТ, за компанією в МО значиться прострочена дебіторська заборгованість у майже 17 млн грн.

У листопаді 2024 року в Нацполіції повідомили, що викрили радника ексміністра оборони [19] та колишнього депутата, які "змовилися, щоб заволодіти бюджетними коштами на замовленні понад мільйона комплектів одягу для українських військових".

Як розповіло джерело hromadske у правоохоронних органах, у справі фігурують бізнесмен Роман Баликін, колишній депутат Ігор Франчук і його син Ярослав.

За даними джерел ЗМІ, компанія-посередник уклала з оборонним відомством 5 угод на суму понад 35 млн доларів, однак турецька сторона заявила, що постачання форми насправді обійдеться на 10 млн доларів дешевше. Матеріали, що підтверджують цю версію, містяться в реєстрі судових рішень [20].

Боєприпаси, які продав Кук, так і не прибули до України. Українська сторона відтоді виграла арбітражне провадження проти OTL у Відні, але досі не повернула гроші, сплачені компанії.

Це не єдиний такий випадок.

Крім того, варто розуміти, що на міжнародні суди Україна витрачає додаткові немалі кошти. Зокрема, для судів з турецькою FARMTR GIDA TARIM HAYVANCILIK TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI, яка не поставила захисні жилети.

Читайте також: "Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших". Банкова своїх скандалістів не карає [21]

Влітку минулого року Мінюст України купив послуги юридичної компанії на представлення інтересів держави в міжнародних судах тільки щодо цієї компанії на 43 тисячі євро. У матеріалі FT про Кука вкотре наведені думки міністра Резнікова та очільників департаментів, що вони діяли так у складних обставинах.

Зокрема, Резніков розповідає FT [22], що будь-які неналежні контракти на постачання зброї були прикрим наслідком терміновості озброєння українських солдатів, які воювали на передовій на початку війни.

Читайте також: Непридатні для бою бронежилети та неякісне обмундирування: новий-старий скандал в Мінооборони з російським слідом [23]

"Під час війни є один критерій ефективності: ви привозите багато зброї на фронт і швидко передаєте її збройним силам. Мене інше не цікавить", – каже він, стверджуючи, що міністерство не мало часу розмірковувати над різницею в цінах. "У вас є хлопці на передовій, які гинуть без снарядів, і ви повинні щодня і щоночі давати їм снаряд у руки", – каже він.

"Скільки контрактів було підписано?" – запитує він. – "А скільки з них перебувають у судах?"

Насправді, щоб уникнути тих проблем, які призвели до формування частини дебіторки, достатньо було перевіряти склади компаній. Другим виходом з ситуації було пряме контрактування у виробників, а також чіткий алгоритм опрацювання пропозицій від компаній-постачальників. Без зливу інформації конкурентам.

Ще один спосіб убезпечитись – кримінальні провадження та вироки проти тих, хто спричинив втрату бюджетних коштів та непоставку зброї на фронт.

Натомість з початку скандалу з "Львівським арсеналом" минуло два роки. Понад рік – як затримали Олександра Лієва. Минулого року в Чехії затримали Олексія Хорошаєва.

Наразі всі фігуранти цієї справи на волі. А сам "Львівський арсенал", за інформацією Цензор.НЕТ, з місяць тому подав нову пропозицію на Агенцію оборонних закупівель.

—

Тетяна Ніколаєнко, опубліковано у виданні  Цензор.НЕТ [24]

---

Читайте також: 

• Як повʼязані корупція в Міноборони та держзрада [25]
• Чому нові корупційні скандали в Міноборони – лише питання часу [26]
• У Верховній Раді виявили депутата-"крота" з російським громадянством, який має вплив на боєздатність ЗСУ [27]
• Таке відчуття, що в Міноборони і на Банковій хтось спішить накрасти, поки є влада і можливість [28]
•  В очікуванні останньої битви: Чи зможе Міноборони перемогти пацюків харчової мафії? [29]
• Хтось хоче отримати під свій контроль грошові потоки по закупівлі озброєнь для ЗСУ [30]