
Після нещодавнього обміну ядерними погрозами між США та РФ знову постало питання: хто роззброював Україну? Попри очевидний факт, що саме передача всього нашого ядерного арсеналу агресивному сусідові і обумовила нинішню варварську війну, в інформпросторі продовжує панувати усталена думка, що в усьому винен Захід. Чи так це насправді?
Неупереджену відповідь можна отримати зі стенограми закритого засідання Верховної Ради України від 3 червня 1993 року. На якому розглядали питання ратифікації договорів щодо ядерного роззброєння України, нагадує видання "Главком [2]".
Цей документ МЗС має назву «Головні положення доповіді міністра закордонних справ Анатолія Зленка [3] під час обговорення питання ратифікації Договорів у Верховній Раді України 3 червня 1993 року».
Подаю головні аргументи міністра Зленка з подальшими моїми коментарями.
Коментар. Насправді у світі не існує жодної ядерної держави у «чистому вигляді». Всі використовували у своїх ядерних розробках досвід інших країн. Як відомо, першу ядерну бомбу виготовили у США. Але її розробку забезпечували серед інших і німецькі фахівці, що брали участь у ядерній програмі Гітлера. Українські фізики також були активно залучені до розробки ядерної зброї СРСР, а з українського урану виготовили першу ядерну бомбу.
Коментар. Теза міністра Зленка щодо необхідності узгодження з Росією «можливостей користування» своїм ядерним арсеналом є юридично нікчемною. Ядерну зброю Україна [4] успадкувала, не порушуючи норм міжнародного права, а тому на правах власника могла самостійно ухвалювати всі рішення щодо користування своєю власністю без згоди Росії.
Коментар. Досвід країн, які мають ядерні арсенали (офіційно чи ні) переконливо довів, що наявність ядерних боєголовок на території держави є найбільльш дієвим чинником у системі національної безпеки.
Читайте також: Втрачений шанс. Як ділили Чорноморський флот 90-х роках [5]
Коментар. Український парламент не ухвалював жодного іншого рішення щодо ядерної зброї окрім руху до без'ядерного статусу. Тому всі наведені аргумента Анатолія Зленка зовсім не стосуються суті питання, що його розглядала Верховна Рада [6].
Коментар. Згідно з інформацією від українських фахівців, що працювали на російському підприємстві, де розукомплектовували вивезену з України тактичну ядерну зброю, гарантійний термін означає лише те, що ядерна боєголовка вибухає під час завдавання ядерного удару. І навпаки – завершення гарантійного терміну означатиме низьку ймовірність ядерного вибуху.
Коментар. У період 1992-1996 рр. Україна регулярно отримувала пропозиції від США щодо допомоги у питанні утилізації ядерних озброєнь, як фінансової, так і технологічної. Усі вони були на столі міністра закордонних справ Зленка.
Коментар. Юридичних підстав запроваджувати проти України санкції чи ембарго Захід не мав. Україна стала власником третього ядерного потенціалу світу згідно з Віденською конвенцією про правонаступництво.
Коментар. «Доброзичливі стосунки» замість зброї, що стримує агресію, не можуть бути гарантом національної безпеки. Про це свідчить нинішня широкомасштабна війна [7].
Коментар. У грудні 1992 року Держдеп США скерував МЗС України пропозицію співпраці у темі ядерного роззброєння, яка мала завершуватися набуттям повноправного членства в НАТО. У процесі такої співпраці Україна могла отримувати усю необхідну фінансову та іншу допомогу.
Коментар. Як перший керівник української урядової делегації на переговорах щодо ядерного роззброєння (грудень 1992-червень 1993) нагадаю, що ще у квітні 1992 року Верховна Рада схвалила Постанову «Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без’ядерного статусу», де було підтверджено проголошений курс України на досягнення без’ядерного статусу. Проте російська делегація під час переговорів чинила на Україну шалений тиск. Чому? Бо рішення Верховної Ради передбачало знищення української ядерної зброї, а не її передачу РФ.
Читайте також: Як беззуба реакція Заходу на окупацію Грузії РФ заохотила Путіна напасти на Україну [8]
Коментар. Після обміну ратифікаційними грамотами у грудні 1994 року в Будапешті всі ядерні боєголовки були вивезені з України до 1 червня 1996 року. Тобто навіть не за сім років, як заявляв Зленко, а за «рекордних» два з половиною.
Головною темою політичних дискусій після розпаду СРСР було питання: кому належить його ядерний арсенал? Як не дивно це питання нещодавно знову постало від нової адміністрації Трампа, коли один з чиновників заявив, що «ядерна зброя не була українською» [9]. Нагадаю, що Законом України «Про власність», ухваленим після проголошення незалежності у вересні 1991 року було встановлено, що «майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України».
Цей Закон повністю відповідає нормам міжнародного права. Але український МЗС ще довго уникав юридичної чіткості у формулюваннях щодо ядерної зброї, здебільшого використовуючи російську дефініцію «ядерні боєзаряди дислоковані в Україні».
І це при тому, що вже 23 травня 1992 року міністр Зленко підписав Лісабонський протокол (на фото), у якому юридично визнано нових власників ядерних озброєнь колишнього СРСР, що розпався. А саме: «республіка Білорусь, республіка Казахстан, Російська Федерація та Україна». Цей протокол було ратифіковано усіма підписантами включно зі США 1993 року. Унаслідок цього він набув статусу міжнародно-правового документу.

Підписи міністрів закордонних справ під Лісабонським протоколом
Але міністр Зленко про це промовчав.
Значна частина аргументів МЗС на користь негайного ядерного роззброєння обумовлювалася відсутністю інфраструктури необхідної для підтримування боєздатності ядерної боєголовки. Але це була відверта маніпуляція фактами. Адже всі рішення, які на той час ухвалив парламент (Декларація про державний суверенітет України від 16.07.91 та Постанова Верховної Ради від 09.04.92) скеровували виконавчу владу до пошуку найбільш оптимального шляху ядерного роззброєння, а не розробки і створення всіх елементів військової ядерної програми.
Як безпосередній учасник тих карколомних подій нагадую, що жодних інших рішень щодо ядерної зброї і тим більше щодо її можливого бойового застосування у коридорах української влади не обговорювали. Окрім теми, що стосувалась блокування можливого запуску Росією балістичних ракет з нашої території. Така дискусія відбулась на засіданні Ради оборони за участю президента Кравчука і міністра Зленка 2 квітня 1992 року.
Але і про це Зленко нічого не сказав.
Читайте також: Як українські миротворці рятували людей у Боснії і Герцеговині [10]
Рішення парламенту зобов’язували виконавчу владу знищувати ядерну зброю, а її компоненти використовувати у мирних цілях. Проте у доповіді міністра Зленка жодним словом не згадувались пропозиції провідних корпорацій США щодо співпраці у цій темі.
Зокрема, вже в грудні 1992 року американська «Дженерал Атомікс» запропонувала українському уряду програму переробки високозбагаченого урану з ядерних боєголовок у паливо для українських АЕС. Пізніше «Дженерал Атомікс» скерували уряду пропозиції щодо забезпечення безпеки для довготривалого зберігання боєголовок та створення українського мирного ядерно-паливного циклу.
Аналогічну співпрацю Україні пропонувала й інша американська корпорація «Систем Планінг енд Аналісіз, Ін.» щодо безпечної утилізації стратегічних носіїв та демілітаризації ракетно-ядерних озброєнь.
Надсилаючи ці пропозиції тодішньому прем’єр-міністру України Леоніду Кучмі, міністр Зленко у супровідному листі від 28 квітня 1993 року писав: «По-перше, реалізація пропозицій надасть можливість поставити питання про ядерну зброю у нову площину – оскільки ліквідовується можливість її бойового застосування та зникає загроза несанкціонованих запусків Росією.
По-друге, вирішується проблема зберігання ядерних боєприпасів до моменту їх знищення.
По-третє, реалізація проекту може полегшити процес переговорів з РФ».
Нагадую, що в той час тему ядерного апокаліпсису з боку України активно розганяла російська пропаганда і тому реалізація американських пропозицій повністю нівелювала ці страшилки. Але міністр Зленко наполегливо про все це мовчав. Ба більше – всі його аргументи намагалися скеровувати депутатів у річище негайної ратифікації внесених президентом Кравчуком Договорів. Інакше ядерна зброя [11] України ось-ось та й почне вибухати.
І нарешті про активну роботу МЗС для отримання надійних гарантій безпеки України. Найбільший подив викликає приховування міністром Зленком того, що ще в грудні 1992 року Держдеп США запропонував Україні надійні гарантії безпеки. А саме – членство в НАТО в обмін на ядерне роззброєння. Але замість реалізації цього курсу уся робота МЗС була скерована на пошук так званих «паперових» гарантій, що врешті-решт і призвело до підписання у грудні 1994 року Будапештського меморандуму.
Читайте також: Історія хворобливої одержимості Путіна Україною. Як народжувався визрівав російський фюрер [12]
Доповідь міністра Зленка на закритому засіданні Верховної Ради є беззаперечним свідченням того, як виконавча влада у темі ядерного роззброєння повністю ігнорувала рішення парламенту, національні інтереси та пропозиції Заходу. Означені аргументи МЗС на користь негайного ядерного роззброєння формувались переважно на кремлівських командах.
Але того дня російський сценарій у Верховній Раді України не пройшов. Переконливою більшістю голосів народні депутати відхилили пропозиції президента Кравчука негайно ратифікувати договори про без’ядерну Україну.
Парламент натомість підтримав пропозицію щодо подальшого пошуку найоптимальнішого шляху ядерного роззброєння України. І вже 18 листопада 1993 року Верховна Рада схвалила ці напрацювання, ратифікувавши Договір Старт 1.
У Ратифікаційній постанові зокрема визначено, що:
Але всупереч усім рішенням Верховної Ради, президент Кравчук та уряд продовжували роззброювати Україну за вказівками Кремля.
І тому 1 червня 1996 року останній ешелон з ядерними боєголовками назавжди покинув територію України.
—
Юрій Костенко, народний депутат України п’яти скликань (1990-2012), міністр охорони довкілля та ядерної безпеки (1992-1998); опубліковано у виданні «Главком [13]»
Читайте також:
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/statt/istoriya/nasha-istoriya
[2] https://glavcom.ua
[3] https://glavcom.ua/country/politics/pomer-pershiy-ministr-zakordonnih-sprav-nezalezhnoji-ukrajini--739660.html
[4] https://glavcom.ua/tags/ukrajina.html
[5] https://argumentua.com/stati/vtrachenii-shans-yak-dilili-chornomorskii-flot-90-kh-rokakh
[6] https://glavcom.ua/tags/verhovna-rada.html
[7] https://glavcom.ua/topics/donbas.html
[8] https://argumentua.com/stati/yak-bezzuba-reakts-ya-zakhodu-na-okupats-yu-gruz-rf-zaokhotila-put-na-napasti-na-ukra-nu
[9] https://glavcom.ua/world/world-politics/spetspredstavnik-trampa-oburiv-merezhu-zajavivshi-shcho-ukrajina-nikoli-ne-mala-svojeji-jadernoji-zbroji-1051283.html
[10] https://argumentua.com/stati/yak-ukra-nsk-mirotvorts-ryatuvali-lyudeiu-bosn-gertsegovin
[11] https://glavcom.ua/tags/jaderna-zbroja.html
[12] https://argumentua.com/stati/stor-ya-khvoroblivo-oderzhimost-put-na-ukra-noyu-yak-narodzhuvavsya-vizr-vav-ros-iskii-fyurer
[13] https://glavcom.ua/publications/jak-ukrajina-vtrachala-jadernu-zbroju-detali-zakritoho-zasidannja-verkhovnoji-radi-3-chervnja-1993-roku-1074469.html
[14] https://argumentua.com/stati/yak-ukra-na-peredala-ros-strateg-chn-bombarduvalniki-yak-zaraz-znishchuyut-raketami-ukra-nsk-m
[15] https://argumentua.com/stati/khto-zradiv-ukra-nu-p-d-chas-p-dpisannya-budapeshtskogo-memorandumu
[16] https://argumentua.com/stati/yak-ukra-na-dobrov-lno-ozbro-la-ros-yu-sama-rozzbro-las
[17] https://argumentua.com/novini/mi-vostann-zverta-mosya-do-budapeshtskogo-memorandumu-promova-prezidenta-ukra-ni-u-myunkhen
[18] https://argumentua.com/reportazh/25-rok-v-budapeshtskomu-memorandumu-shcho-naspravd-ob-tsyali-ukra-n
[19] https://argumentua.com/stati/yak-zakh-d-ta-ukra-na-povelisya-na-falshive-ros-iske-mirolyubstvo
[20] https://argumentua.com/stati/dekilka-sliv-pro-budapeshtskii-memorandum-nam-e-do-chogo-apelyuvati
[21] https://argumentua.com/stati/shche-raz-pro-budapeshtskii-memorandum-nastav-chas-povernuti-ukra-n-zbroyu
[22] https://argumentua.com/stati/znaishlis-spiski-ser-inikh-nomer-v-raket-yak-ukra-na-peredala-rf-teper-ts-nomeri-znakhodyat-na
[23] https://argumentua.com/stati/chomu-tak-khto-zmusiv-ukra-nu-rozzbro-ti-svoyu-arm-yu