12 грудня 2015 року о 19:29 тодішній міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус вдарив молотком по столу, завершуючи кліматичну Конференцію ООН СОР21, на якій головував. Після запеклих двотижневих дебатів у Парижі світ отримав Паризьку угоду — амбітний дороговказ, який допомогти приборкати глобальне потепління.

У 10 річницю тих подій RFI Українською [2] відповідає на 6 головних питань про Паризьку угоду.

Що таке Паризька угода?

Тут варто розпочати раніше, з Рамкової конвенції про зміну клімату [3] (РКЗК) ООН, підписаної на Саміті Землі у Ріо-де-Жанейро 1992-го року. Мета документу — запобігти небезпечному втручанню людини в кліматичну систему. Але ця Конвенція не містила зобов’язань, інструментів чи навіть пропозицій що робити, а просто констатувала проблему, яка вартує уваги.  

198 сторін РКЗК ООН щороку збираються на переговори, відомі як Конференція сторін (англійська абревіатура СОР) і обговорюють, як саме знизити викиди СО2, зупинити нагрівання планети та адаптуватися до зміни клімату.

Читайте також: Світовий банк виділить 200 мільярдів доларів на захист клімату [4]

Кліматичні COP (Conference of the Parties – Конференції Сторін) - від першого саміту у 1995 в німецькому Берліні до останнього у 2025 в бразильському Белені © cop.ukrainian-climate-office.org

Перші конкретні кроки на цьому шляху були прописані у Кіотському протоколі, який з’явився у 1997-1998 роках. Цей документ вже зобов'язував розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити викиди парникових газів у 2008-2012 роках до рівня 1990-го. І пропонував як саме: впровадження зелених технологій, торгівля квотами на викиди СО2, поглиблена взаємодія між країнами. 

І от на зміну Кіотському протоколу в грудні 2015-го прийшла Паризька угода. Це ще більш конкретний документ, який доволі детально прописує, що і як треба робити, щоб досягти поставлених кліматичних цілей. 

Міністр закордонних справ Франції та головуючий на СОР21 Лоран Фабіус б'є молотком, сповіщаючи, що Паризька угода прийнята © Francois Mori / АР

Паризька угода регламентує систему торгівлі викидами СО2, принципи та джерела фінансування кліматичних проєктів, співпрацю сторін для посилення адаптації до зміни клімату, звітність тощо. 

На відміну від Кіотського протоколу, Паризька угода передбачає також, що зобов'язання зі скорочення викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку. 

Але головне, саме Паризька угода ставить конкретну мету: стримати зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2 °C від доіндустріальних рівнів (до 1850 року). Але докласти зусиль, щоб нагрівання планети не перевищувало 1,5°C. Це треба зробити до 2050 року. 

Читайте також: Нова українська експедиція в Антарктику робитиме 5 нових типів досліджень [5]

Чому саме 2 або 1,5 °C? 

Цифра у 1,5°C вперше з'явилася у звіті Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), опублікованому 2001-го. Тоді цей показник не вважався науковим орієнтиром загрози потепління. Але ці дослідження вже давали уявлення про ризики. Особливо для малих острівних держав. 

Ми зрозуміли, що додаткові 1,5°C потепління можуть мати серйозні наслідки для малих островів», – згадує Іан Фрай, австралійський дипломат і екс-посол з питань клімату Тувалу, громадянином якої він є.

Відтоді на кожному СОР малі острівні країни били на сполох: зупинити глобальне потепління саме на рівні 1,5°C — екзистенційне питання для них. Адже через спеку підіймається рівень океану, а це може просто знищити такі держави. 

Але світ тоді здебільшого фокусувався на меті у 2°C. Зробити ціль більш амбітною заважали розвинені країни, передусім США, адже це вимагало колосального фінансування і створювало ризики для економіки.  

Так тривало до 2015-го року, коли Конференцію сторін прийняв Париж.

Акція за більш рішучі кліматичні дії біля Ейфелевої вежі. Париж, Франції, 12 грудня 2015 © Thibault Camus / АР

«Ніколи ставки міжнародної зустрічі не були такими високими, адже вона стосується майбутнього планети, майбутнього життя», – заявив тодішній президент Франції Франсуа Олланд на відкритті заходу 

Дебати про те яку цифру варто закріпити у фінальній угоді тривали всі два тижні СОР-21  і були особливо напруженими впродовж останніх 48 годин. Учасники тієї Конференції згадують, що делегацію малих острівних держав тоді запросили до Єлисейського палацу. 

«Президент Олланд сказав малим острівним державам: “Вибачте, але вам доведеться погодитися на 2°C у Паризькій угоді”, — пригадує доповідач ООН з питань змін клімату, кліматичний  перемовник Ян Фрай. — Я супроводжував прем'єр-міністра Тувалу Енеле Сопоагу на цій зустрічі. І він відповів: “Ні, ми не можемо прийняти 2°C як базову лінію, тому що це означатиме, що такі країни, як Тувалу, зникнуть”».

З іншого боку Китай, США та група арабських країн підготували свій проєкт угоди, в якому про 1,5°C не йшлося. І наполягали саме на своїй редакції. 

З ліва направо: Секретарка Комісії ООН зі зміни клімату Крістіана Фігерес, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус, президент Франції Франсуа Олланд. Париж (ле Бурже), Франція, 12 грудня 2015 © Francois Mori / АР

Врешті в Паризькій угоді з’явилося компромісне формулювання про 2°C, але докладання всіх зусиль, щоб зупинити потепління на рівні у 1,5°C.

Як досягти цілей Паризької угоди? 

Центральний інструмент Паризької угоди  — система Національних визначених внесків (НВВ). Вона передбачає, що кожна країна сама подає пропозиції, як буде скорочувати викиди парникових газів. Цей документ потрібно готувати кожні п’ять років і кожен наступний НВВ має бути більш амбітним, ніж попередній.  

Україна представила [6] свій оновлений НВВ цьогоріч на СОР-30 у Бразилії. Він встановив мету скоротити викиди більше ніж на 65% до 2035 року,

Крім того, у 2015-му сторони домовилися, що розвинуті країни щороку виділятимуть по 100 мільярдів доларів на проєкти декарбонізації та адаптації до зміни клімату в країнах, що розвиваються. Очікувалося, що гроші почнуть надходити вже з 2020-го, але реально досягти цього показника вдалося у 2022-му.

Учасник протесту тримає плакат із написом «1,5 °C = багаті країни зробіть свій справедливий внесок» © Francois Mori / АР

Торік на СОР-29 у Баку [7] заможні країни погодилися збільшити обсяг кліматичного фінансування до 300 мільярдів доларів на рік з 2035 року. Натомість, на думку країн, що розвиваються, цього мало. За їхніми підрахунками, виділяти потрібно понад трильйон.

Загалом для досягнення цілі у 1,5°C необхідно рішуче скоротити викиди парникових газів. МГЕЗК навіть порахували, наскільки рішуче: вдвічі до 2030 року порівняно з 2010 роком. Крім того, світ має стати вуглецеву нейтральним до 2050 року. Редакція RFI Українською раніше пояснювала, що це означає в одному з випусків експлейнера [8] RFI Eyes. 

У цьому ж звіті МГЕЗК  також наголошує, що для досягнення цілей Паризької угоди необхідні безпрецедентні трансформації у всіх секторах, від енергетики та промисловості до будівництва  та сільського господарства.

Але і 2°C — доволі амбітне завдання. Журналі Nature порахував, що утримання температури нижче цієї позначки означатиме, що 80% викопного палива треба залишити під землею. 

Читайте також: Викиди вуглекислого газу скоротилися на 7% через пандемію – науковці [9]

Чи працює Паризька угода?

Не зовсім. 

З одного боку вчені кажуть, що без неї світ міг би досягти потепління приблизно на 4°C до 2100 року. А НВВ та інші зусилля та плани вказують, що зростання температури вдасться втримати на рівні 2,3–2,5°C. 

Але тут з’являється «але». 

По-перше, ці зобов’язання ще треба виконати. А це дорого. І ускладнюється найбільшою з часів Другої світової війною, яку розв’язала Росія. Ще й США — один з найбільших забруднювачів парниковими газами у світі вийшов з Паризької угоди. 

По-друге, немає згоди між розвинутими та біднішими країнами щодо кліматичного фінансування. 

Напис на Ейфелевій вежі «Дія зараз». Париж, Франція, 12 грудня 2015 © Michel Euler / АР

Але головне, нинішні зусилля світу не досить, щоб втримати глобальне потепління в межах 2°C. Не те що 1,5 °C.

З моменту підписання Угоди кожен наступний рік був спекотнішим, ніж 2015-й.

А загалом за цей час Земля нагрілася приблизно на 0,46°C. Останнє десятиліття було найспекотнішим за всю історію спостережень. 

З 2015 року з льодовиків та льодовикових щитів Гренландії та Антарктики розтануло понад 7 трильйонів тонн льоду. Рівень моря за десятиліття піднявся на 40 міліметрів.

Вчені фіксують й інші повільніші, але не менш загрозливі процеси: опустелювання, підвищення рівня моря і руйнування екосистем, які загрожують продовольчій і водній безпеці.

Експерти ООН визнають, що світ відстає від поставлених цілей. А директор Потсдамського інституту досліджень клімату Йохан Рокстром вважає, що треба «бути чесними і оголосили про провал» 

Історикиня кліматичних переговорів з Кембридзького університету Джоанна Депледж менш категорична. Згодна, що Паризька угода «не дала бажаних результатів»,  але додає: 

Це одна з тих ситуацій, коли все наполовину заповнено, наполовину порожньо. Не можна сказати, що вона провалилася. Але й не можна сказати, що вона досягла значного успіху.

Чому так відбувається?

Головна причина в тому, що сторони Угоди не виконують взятих зобов'язань. 

Глобальні викиди парникових газів торік досягли рекордних 53,2 гігатонни. Дві третини припадає на Китай, Сполучені Штати, Європейський Союз, Індію, Росію, Індонезію, Бразилію та Японію. Тільки ЄС та Японія скоротили свої річні показники.

Уряди багатьох країн діяли не достатньо швидко, щоб позбутися залежності від вугілля, нафти та газу. І досі не хочуть цього робити 

Читайте також: Аномальна спека буде характерною для найближчих десятиліть (дослідження) [10]

Учасники акції протесту тримають банер із написом «Клімат. Йдіть іншим шляхом». Париж, Франція, 12 грудня 2015 © Thibault Camus / АР

На СОР-27 у Шарм-ель-Шейху сторони дійшли згоди, що потрібно поступово відмовлятися від викопного палива — вугілля, нафти, газу. Але в підсумковому документі ці енергоносії прямо не називали, а формулювання були надто розмитими.  

Очікувалося, що на наступних конференціях учасники сформують чіткішу позицію, запропонують дорожню мапу того, як саме відмовлятися від викопного палива. Але цього не сталося. 

Запеклі дискусії навколо цього питання розгорнулися і під час СОР-30 [11]. Але в підсумковому документі [12] викопні джерела енергії прямо так і не згадуються. За словами перемовників, пряму згадку викопного палива в підсумковому документі СОР-30 заблокували Росія, Китай та Саудівська Аравія. Їхня позиція: кожна країна має право розробляти свої родовища та корисні копалини.   

Президент COP30 Андре Корреа до Лаго сидить в оточенні представників ООН, 22 листопада 2025 © Andre Penner / AP

Але є і ще одна причина. Мета у 1,5°C багатьом експертами від початку здавалася неореалістичною. Відтак світ мав завищені очікування від процесу, який апріорі не міг закінчитися успішно. 

І навіть тепер наукова спільнота не єдина щодо цієї цілі. «Ми чудово знаємо, що ціль потепління на 1,5°C не може бути досягнута. Угода, яка встановлює таку ціль, ризикує дискредитувати весь процес переговорів щодо клімату», – заявив в інтерв’ю Le Monde фахівець з кліматичної економіки Жан-Шарль Уркад. 

Однак для інших встановлення такої цифри є ознакою сильних політичних амбіцій: «Це цифра, яка вносить необхідну напругу в переговори щодо клімату», – пояснює сьогодні Еммануель Герен.

Читайте також: Росія приховує колосальні витоки метану – WP [13]

А є гарні новини?

Мабуть, є. 

Так, підписанти Паризької угоди декларували, що планують досягти поставлених цілей до 2050 року. Але щоб бути в межах 1,5°C, людству залишилося викинути не більше ніж 130 мільярдів тонн СО2.  Тоді як щороку світ викидає близько 40 мільярдів. Таким чином, вже у 2028-му ми перетнемо допустимий поріг викидів.

Та попри те, що ціль Паризької угоди навряд вдасться досягти вчасно, це не означає, що треба відмовитися від спроб. 

«Знадобиться близько двадцяти років, щоб повернутися до приблизно 2°C; це залишається можливим. Але ми повинні підтримувати і мету у 1,5 °C, навіть якщо знаємо, що досягти її неможливо», — сказав RFI у листопаді кліматолог Жан Жузель.  

Такий підхід, на думку експертів, створює необхідний, в тому числі політичний, тиск на перемовний процес. Тож ставлячи більш амбітні цілі можна досягти хоча б прийнятних.  

Крім того. Паризька угода дала потужний імпульс розвитку зелених технологій та відновлюваних джерел енергії. Останні зараз забезпечують близько 40 відсотків світової електроенергії. А цього року навіть вперше обігнали вугілля за часткою на ринку.  

Згідно з оцінками ООН, наведеними в експертних аналізах, сонячна енергетика зараз на 41 відсоток дешевша за викопне паливо, а наземна вітрова енергетика — на 53 відсотки дешевша. Інвестиції в чисту енергетику перевищили 2 трильйони доларів у 2024 році, що вдвічі перевищує витрати на викопне паливо.

Секретарка Комісії ООН зі зміни клімату та одна з архітекторок Паризької угоди Крістіана Фігерес (в центрі). Париж (ле Бурже), Франція, 12 грудня 2015 © Francois Mori / АР

Колишня секретарка Комісії ООН зі зміни клімату та одна з архітекторок Паризької угоди Крістіана Фігерес сказала, що імпульс 2015-го перевищив очікування. Водночас, додала: 

«Ми насправді рухаємося в напрямку, який ми встановили в Парижі, зі швидкістю, яку ніхто з нас не міг передбачити. Темпи погіршення погоди зараз випереджають зусилля щодо скорочення викидів».

—

Андрій Городиський [14], опубліковано у виданні RFI [2]

---

Читайте також: 

• Війна росії проти України викрила парадокс, який Заходу потрібно розплутати - The Economist [15]
• Знищення Каховської ГЕС: сільське господарство на півдні країни існувало, існує й зможе існувати без зрошення [16]
• Чому Україні не потрібне Каховське море [17]
• Демонстрації на захист клімату пройшли у всьому світі [18]
• Європа може втратити майже половину своїх дерев. І каштани теж [19]