Солдату Валерію Прищепі доводиться фактично захищати Україну за власний кошт – належні платню та бойові йому не виплачують, лікуватися доводиться за власні гроші, ще й купувати за свої необхідну військову амуніцію.

Про це Валерій повідомив [2] на власній сторінці у Facebook.

За його словами, п’ятимісячна служба у 209 батальйоні 113 бригади ТРО потребувала витрат на амуніцію, ліки, навчання більшу, ніж всі виплати, які він отримав за час служби у батальйоні.

Грошове забезпечення, яке йому платили дуже сильно відрізнялося від того, що декларує міністерство оборони України.

Згідно закону України «Щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» доплати військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях становлять від 30 тисяч до 100 тисяч гривень. Це так у теорії.

На практиці солдат Валерій Прищепа отримав за грудень 2023 року 2475,65 гривень грошового забезпечення (тобто платні) та 3812,91 додаткових виплат. Разом – 6288,56 гривень.

У теорії тим же законом передбачені виплати за поранення разом із безкоштовним лікуванням. На практиці пораненому Валерію довелося лікуватися за свої.

«При цьому командири отримають виплати які мали би отримувати ми - ті хто на нулі, натомість їм все, гроші, нагороди, нам нічого.» - пише Валерій.

Служба у 209 батальйоні 113 бригади ТРО потребувала додаткових витрат з кишені Валерія.

«Я автомат в руках своїх командирів. Щоб автомат вправно стріляв, його потрібно чистити, модернізувати, поповнювати його магазини. Натомість командування 209 батальйону 113 бригади, вважають що автомат має сам себе чистити, сам себе модернізувати, сам поповнювати набої, та ще й щось виготовляти для них. За 5 місяців своєї служби у 209 батальйоні, я не отримував того забезпечення, тих грошей та медичного страхування що були мені обіцяні.» - пише Валерій.

Коли він перевівся до цього батальйону на посаду медика, то придбав ліків на кілька десятків тисяч гривень Трохи пізніше він вимагав командування забезпечити медслужбу евакуаційним автомобілем, але отримав відмову. Залишалося хіба що знову платити свої гроші за машину для батальйону.

Коли Валерій відмовився купувати евакуаційний транспорт за власні кошти, його звільнили з посади медика та перевели кулеметником.

Коли ж терпець Валерія увірвався, він написав рапорт на перевод до іншого підрозділу:

«Усунення мене з посади медика взводу, не видане убд, та відсутність виплат за поранення та фінансові махінації в цьому підрозділі по  відношенню до мене та моїх побратимів  залиши після себе не приємний присмак.

Я не можу змиритись з цією несправедливістю та ганебного відношенню командирами до своїх підлеглих, покидаю цю частину. 

Ніколи не був боягузом, ті хто були зі мною разом на нулі, це знають. Тому зараз міняю рід військ;  життя вносить свої корективи в наше життя, тому я вважаю що за майже три роки війни настав час всім нам ставати професіонали в своїй справі. Та розвивати здобуті собою навички.»

Треба відзначити, що звинуватити Валерія у боягузтві або поганому виконанні службових обов’язків неможливо. До служби у 209 батальйоні він воював у складі 120 батальйону тієї ж 113 бригади ТРО, у 2022 році захищаючи Харківщину під Ізюмом, у 2023 - двічі бувши під Бахмутом, отримавши подяки та нагороди за відмінну службу.

Треба зазначити, що за часів його служби у 120 батальйоні 113 бригади ТРО солдатами підіймалися ті ж самі питання відповідності виплат чинному законодавству. Тоді виявилося, що частина Харківської області безпосередньо на кордоні з росією не є зоною бойових дій за версією чи то командування 120 батальйона, чи то командування 113 бригади ТРО. Відповідно, бійці у 120 батальйоні отримували виплати набагато менші, ніж ті, хто служив на «нулі». 

Неможливо не помітити, що таке ставлення до бійців демонструє командування вже другого батальйону з числа тих, що входять до складу 113 бригади ТРО.

Редакція розуміє, що підняті солдатом Валерієм Прищепою питання фінансових махінаціх командування батальйону та / або бригади надзвичайно серйозні. Але за твердження міністерства оборони, контакти бригади  є секретом. Тому редакція згодна надати слово командуванню, якщо в нього буде така зацікавленість. Якщо ж солдати цих підрозділів захочуть доповнити, підтвердити, або спростувати факти, викладені Валерієм Прищепою, редакція також готова надати їм таку можливість.

—

Сергій Єрмаков, опубліковано у виданні  ІА «Хроніки» [3]

Читайте також: 

• Середній вік українського військовослужбовця сягнув 43 років, старіння армії стає проблемою для ЗСУ [4]
• Ольга Сидій: Гроші "марафону" – на оборону [5]
• Заброньований від служби в ЗСУ касир супермаркету — це схоже на анекдот [6]
• Чому порядок бронювання від мобілізації несе у собі корупційні ризики [7]
• Які зміни потрібні ЗСУ, щоб на полі бою зменшити кількість людських втрат  [8]
• Вячеслав Доброта: Проблеми війни з точки зору піхотинця [9]