Справа не тільки у відставці Єрмака...

1.00

Нет

У нас ще немає міцного державного здоров'я — просто зараз ми лежимо на операційному столі з розкритим серцем, але вже несемо в собі ген блокади авторитаризму. І це неможливо змінити, навіть якщо комусь знову здалося, що він схопив Бога за бороду. Не Бога й не за бороду.

Навряд чи ми жалкуватимемо про те, що Єрмак підвів Зеленського й картковий будиночок [2] розвалився, пише видання ZN.ua [3]. Жалкувати можна лише про те, що це сталося страшенно пізно. Вже не повернути ні втрачених сил країни, ні залишених кілометрів нашої землі, ні загублених життів, які стали ціною альянсу президента й голови його офісу. Ціною їхньої спільної кадрової селекції, а також ухвалених і неухвалених рішень, яких країні дуже бракувало.

Відставка Єрмака мала відбутися набагато раніше. А за великим рахунком настільки не готова до такого обсягу влади й державної відповідальності людина апріорі не мала обіймати цю посаду. Проте розділення сіамських близнюків відбулося тільки тоді, коли в президента не залишилося іншого способу для самозбереження. Щоб вийти з історії, [4] а не бути з неї вигнаним.

Чому Єрмак досі не отримав підозру? Чи реально збудована ним для Зеленського система впала, а не похитнулася? Чи стане відхід Єрмака шансом для України на переформатування влади та повернення президента у конституційні межі? Чи зможемо ми, перевернувши дошку переговорів «уже без зайвих питань партнерів до України», вийти з війни, знаючи точно, ким і як будувати країну далі?

Читайте також: Від “яєць по 17” для ЗСУ до “Міндічгейта”: як заробляли підозри "потужні" міністри Зеленського [5]

Нищівне продовження операції «Мідас»

Інформацію про те, що керівники НАБУ й САП попереджали президента про можливі підозри Андрію Єрмаку й Рустему Умєрову, [6]ZN.ua [7] опублікувало наступного дня після виклику Умєрова на допит і за два дні до обшуків у керівника ОПУ. Дані надійшли з кількох незалежних джерел, зокрема в правоохоронних органах, і мали очевидну суспільну значущість.

На цьому етапі публікація вже не могла вплинути на перебіг слідчих дій, але була важливою для оцінки політичної поведінки президента після одержання інформації про можливу причетність найближчих соратників до корупції. Президент прийняв рішення призначити Єрмака й Умєрова керівниками української переговірної делегації. Бажання врятувати своїх, вводячи їх у переговірну групу, говорить саме за себе.

Вранці 28 листопада детективи НАБУ із санкцією голови САП Олександра Клименка прибули в урядовий квартал, щоб провести обшуки в голови офісу президента Андрія Єрмака. За уточненою інформацією, обшуки проходили [8] у квартирі батьків голови ОПУ в урядовому кварталі, де він ночує. (Але не завжди, тому що Єрмак міг ночувати як на Банковій, так і в урядовому комплексі Конча-Заспа, у будинку поруч із президентським).

На його робочому місці й за місцем фактичного проживання на Банковій обшуків не було. Єрмак також заявив, [9] що обшуки проводять у нього вдома. Перш ніж НАБУ й САП офіційно підтвердили, що відбувається, новину про візит детективів до Єрмака дала [10] «Українська правда», журналіст якої перебував на місці подій. Після цього низка видань звинуватили НАБУ [11] у зливах інформації та подвійних стандартах.

Однак НАБУ об'єктивно невигідно зливати таку інформацію, бо це може зашкодити операції. Те, що окремі медіа мають ресурсну можливість вести власне зовнішнє спостереження за урядовим кварталом і ключовими фігурантами справ НАБУ 24/7, — це робота журналістів, а не «подвійні стандарти» антикорупційних органів. Злив — це передача закритих процесуальних даних. Спостереження за публічними переміщеннями — професійна діяльність ЗМІ.

Читайте також: "Міндічгейт" оголив вплив Банкової та втечу головного фігуранта тотальної корупції в енергетиці [12]

Того ж дня наші джерела повідомили, що Національне антикорупційне бюро готує підозру [8] Андрію Єрмаку. Вона може бути пов'язана з його зацікавленістю одним із будинків кооперативу «Династія». За нашими даними, цей зв'язок міг бути зафіксований на записах, зроблених у квартирі основної зірки операції «Мідас» — друга президента Тимура Міндіча. Мова про будинки на території колишньої бази відпочинку «Сонячна». Bihus.info ще влітку з’ясували [13], що на березі Дніпра, на восьми гектарах землі, компанія, пов'язана з колишнім віцепрем'єром Олексієм Чернишовим, зводить чотири великі маєтки.

На момент публікації підозру вже колишньому голові офісу президента Андрію Єрмаку ще не вручили. Тут кілька версій. НАБУ не завжди вручає підозру в день обшуків, хоча намагається додержуватися цього правила. Наприклад, у випадку з кумом президента Чернишов довідався про суть претензій антикорупційних органів через чотири місяці. Але статус і масштаб голови президентського офісу, якого президент відправив у відставку, не чекаючи офіційної підозри, об'єктивно зобов'язують НАБУ не зволікати з документом. Тим більше що, за інформацією деяких джерел, на момент початку обшуків підозра вже була готова. Якщо це правда, то що завадило її вручити?

Знову ж таки, за інформацією обізнаних співрозмовників, у день обшуків відбулася зустріч президента з керівниками НАБУ й САП. Цей факт нам підтвердили відразу кілька джерел. А от на тому, що під час зустрічі нібито було досягнуто домовленості, що підозру Єрмаку не вручать в обмін на те, що СБУ не запідозрить голову САП Олександра Клименка, наполягає тільки одне. Водночас очевидці стверджують, що перший заступник голови СБУ Олександр Поклад справді стояв на низькому старті, щоб почати операцію з усунення Клименка з посади голови САП.

Тому можна припустити, що НАБУ довелося поквапитися з обшуками в Єрмака, щоб випередити СБУ. У разі відсторонення Клименка й відсутності в нього першого заступника (Андрій Синюк звільнився за власним бажанням [14], щоб не заважати розслідуванню його можливої причетності до зливу інформації) обов'язки головного антикорупційного прокурора виконував би генеральний прокурор Руслан Кравченко. Це назавжди заблокувало б для НАБУ можливість добратися до Єрмака.

Зустріч голови САП Олександра Клименка та директора НАБУ Семена Кривоноса з президентом Володимиром Зеленським, 2 серпня 2025 рік Володимир Зеленський / Facebook

Зустріч голови САП Олександра Клименка та директора НАБУ Семена Кривоноса з президентом Володимиром Зеленським, 2 серпня 2025 рік / Володимир Зеленський / Facebook

Щодо підозри Клименку й можливого його розміну на Єрмака, ця версія може існувати винятково доти, доки НАБУ не вручить Єрмаку підозру. Чому сталася затримка, керівники антикорупційних органів публічно не коментують. Однак ця версія абсолютно не вписується в загальну картину того, що відбувається, де рубікон страху за себе керівники НАБУ й САП давно перейшли. Це підтверджують їхні послідовні дії відносно представників вищої влади. Клименко неодноразово привселюдно заявляв, що жодна фальсифікована щодо нього підозра не матиме будь-якої практичної ваги.

Водночас є думка, що Зеленський, звільнивши Єрмака, наступив на горло власній пісні й по суті пішов на злам системи. Тому така послуга президентові з боку антикору може мати під собою підстави. «Іноді заради досягнення великих цілей на домовленості йти потрібно», — розмірковують навчені досвідом співрозмовники.

«Правда, завжди важко сказати, чи той це винятковий випадок і чи не буде він першим кроком, який стане згубною традицією», — уточнюють інші. «Якщо іти за такою конспіративною логікою, то заради такого обміну силовики президента можуть клепати по п'ять справ на місяць і торгуватися з НАБУ. Це просто неможливо й виглядає, як спроба на рівному місці посіяти недовіру до антикору, тоді як у НАБУ й САП є інші реальні проблеми», — ставлять крапку треті.

Те, що нині роблять НАБУ й САП, — безпрецедентно й критично важливо для держави. Ні, війна не підстава зупиняти антикорупційні процеси, навпаки, вона корегує систему управління в бік її зміцнення. Ні, дії НАБУ й САП не заважають переговорам — вони дають партнерам сигнал, що в Україні працюють інституції, і ми не Росія. Відновлення правил під час війни демонструють нашу стійкість і розуміння того, наскільки корупція послабляє країну.

При цьому НАБУ й САП надто важливо зберігати стриману, юридично виважену комунікацію. У гонитві за справедливістю легко перейти межу, що створить ризики для справи в суді. Або захворіти на зоряну хворобу. Від неї теж помирають.

Читайте також: Операція "Мідас": країна остаточно розділилася на "Україну героїв" та "Україну міндічів" [15]

Чому система реально звалилася

Одна з перших версій, які побігли мережами, що Єрмак нібито залишиться поруч із Зеленським, але дуже в тіні. Тому що без Єрмака Зеленський не в змозі керувати не тільки країною, а й собою. Доведеться порадувати (або засмутити) прихильників цього сценарію: Зеленський і Єрмак розсталися дуже погано. Свідки розповідають про скандал, докори, образи й навіть сльози. І сталося це не в день обшуків, коли «дах» переговірної групи остаточно протік, а напередодні.

Усі останні місяці Єрмак шукав варіанти залишитися і втримати систему. За нашою інформацією, у нього справді були контакти з Валерієм Залужним, і він попереджав лідера президентських рейтингів, що йому може надійти пропозиція від президента обійняти посаду прем'єр-міністра. Однак, як стверджують джерела, при зустрічі Залужного з Зеленським під час останнього приїзду генерала в Київ розмови про зміну статусу посла Великої Британії не було.

Посол України у Великій Британії Валерій Залужний Валерій Залужний / Telegram

Складно сказати, що — пробачте за тавтологію — хотів сказати тепер уже дипломат Залужний публікацією цього філософського фото в розпал корупційного скандалу на Батьківщині. Але щось підказує, що він точно не жалкував про те, що не пішов у прем'єри рятувати Зеленського і Єрмака. Чи розуміє Залужний причини драми, яка розгорнулася в українській владі, й, головне, чи знає він, як урятувати себе від любителів будувати всілякі схеми й системи, — це тема іншої, не менш серйозної розмови. Де будуть зовсім інші фото й зовсім інші сигнали, з якими нам доведеться мати справу, якщо генерал візьме під командування державу.

Що все-таки дозволяє нам стверджувати, що з відходом Єрмака система впала?

Справа не тільки у відставці Єрмака, який заявив, [16] що його незаслужено оббрехали і що він піде на фронт (цікаво, а охорона УДО, якою він незаконно весь цей час користувався, не входячи до списку осіб, що охороняються, теж піде з ним?). Справа у сукупності чотирьох чинників, які самі по собі системи не похитнули б, але в комбінації справді її обрушили.

По-перше, тотальна втома від дурості й жадібності в усіх середовищах і на всіх рівнях влади. Від силовиків до армії. Від митниці до міністрів. Люди стомилися. Від того, що вони безправні. Від того, що мають постійно підставлятися. Від того, що мають ділитися. Від нерозуміння, якою буде ввідна завтра. Від того, що тебе навантажать, але ніхто не захистить. Це була система, в якій державне рішення ухвалювали два суб'єкти стосовно всіх інших об'єктів.

По-друге, Міндічгейт. Антикорупційні органи знищили недоторканність «хазяїв життя». Коли пішли Чернишов, Шурма, Міндіч на додачу з Галущенком, усім стало зрозуміло, що Акелла промахнувся. А головне — перш ніж виконувати його команду, яку раніше бігли виконувати наввипередки, тепер потрібно дуже добре подумати. Перший сигнал системі дали влітку люди з картонками. Після ж оприлюднення плівок Міндіча на «червоний» може ломитися тільки дурень.

По-третє, пункт про проведення виборів через сто днів після підписання мирного договору. Це важливий психологічний момент. Коли ти розумієш, що ця влада колись закінчиться, але не знаєш, коли, — це одна історія. А «сто днів» — це вже проведена фінішна риска, яка стає видною і відчутної, хоч би коли підписали договір. І ти починаєш усвідомлено вести політику на окреслену дистанцію. Тобто сам думаєш про те, як тобі її подолати, щоб самозберегтися. Ти прискорюєшся, уповільнюєшся, переходиш на крок, п'єш воду...

По-четверте, відставка Єрмака. Зеленський їв паштет, а маленьких пухнастих кроликів різав Єрмак. Тому величезна кількість людей — від Арахамії до Богдана, від Сіяра Куршутова до Шабуніна, від Желєзняка до Столара — вчора одержали привід відкоркувати пляшку з улюбленим напоєм. Люди, які живуть на зовсім різних планетах, відчули, що життя в країні змінюється.

У який бік? Отут можуть бути варіанти. Але те, що нині країна прокинулася в зовсім іншій історії, де вибудовуватиметься зовсім інша система влади, — це точно.

Наскільки довго це триватиме? Як ділитимуть пиріг? Хто контролюватиме процес, не даючи йому зірватися в хаос, — у тому розумінні, що в парламенті просто нікому буде голосувати?

Читайте також: Фаворитизм Зеленського. Чому в країні стало "якось багато Міндіча" [17]

Переформатування влади й шанс на майбутнє

Як стверджують люди з оточення президента, його внутрішньому фундаменту завдано серйозного удару, і його світ реально змінюється. Багато хто вважає, що точкою відліку перезавантаження системи стане призначення нового голови офісу президента. Але не так важливо, хто саме очолить офіс — Михайло Федоров, Юлія Свириденко, Кирило Буданов, Павло Паліса чи Денис Шмигаль. Це все відтінки. Головне — такої концентрації влади, незаперечної та безапеляційної, в країні до кінця президентського терміну Зеленського вже не буде.

Та спробуємо припустити, що серед перелічених вище постатей президент усе-таки зупиниться на останній. Тут одразу варто окреслити кілька моментів.

По-перше, з одного боку, чинний міністр оборони Шмигаль не щойно на світ Божий народився, а майже п'ять років очолював Кабмін, у якому Міндіч і Кº вибудовували свої схеми. При ньому уряд втратив суб'єктність і став повністю підзвітним Єрмаку. Але є й інший бік: саме чиновник Шмигаль утримував найскладніший організм Кабміну, в якому бували тромбози, кровотечі, аневризми, інсульти, інфаркти… З якого друзі президента викачували кров, змушували пити, курити, вживати наркотики, а Шмигаль мав із цим тілом ще щось робити. Щоб воно дихало. Тож якщо в нас досі ще працюють інституції, позначку в трудовій книжці про це потрібно поставити саме експрем'єру.

По-друге, за Шмигалем стоїть очільник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, завдяки якому, власне, прем'єр і протримався в кріслі стільки років. І ще низка людей-магнітів, які вміють притягувати гроші до своїх рук. Але в його оточенні є й ті, хто ще здатен змінювати магнітні поля. Шмигаль зайшов у Міноборони на протистоянні з Умєровим і Камишіним, об'єднавшись із Федоровим. І якщо в тому ж ВПК Шмигалю й Федорову у першу чергу був потрібен результат, а вже в другу — гроші, то Умєрову й Камишіну — навпаки. І це, погодьтеся, суттєва різниця.

Президент України Володимир Зеленський Володимир Зеленський / Facebook

Президент України Володимир Зеленський / Володимир Зеленський / Facebook

На яких вагах зважуватиме Зеленський, питання. Цілком можливо, що перетягне вже токсичний для нього змовник Арахамія, і менеджерські якості Шмигаля разом із його кандидатурою відкинуть. А на чільне місце поставлять, приміром, репутацію Буданова, який може підтягнути офіс і президента до свого рівня. Що при цьому буде з ГУР, який «держава в державі», — теж запитання.

Читайте також: Операція "Мідас", Епізод 2: Тіньовий уряд, 200 вілл на Маврикії та "Санта-Барбара" у Кабміні [18]

Так чи інакше, головне в ситуації, що склалася, Банковій оперативно організувати й налагодити роботу офісу. За цим настане повернення суб'єктності парламенту: бюджет буде першим тестом на його спроможність. Не тільки щодо того, чи продовжаться виплати «слугам», а й чи будуть депутати в змозі в разі їхньої відсутності об'єднатися, щоб підтримати президента й працювати на країну. Навіть якщо комусь уже дуже хочеться застрибнути в більш перспективний політичний вагон.

Безумовно, нас очікує переформатування уряду й перенесення центру ваги влади в Кабмін. Якої якості буде це перезавантаження, знову ж таки залежатиме від парламенту, де свою роль відіграють і опозиційні фракції. Наразі складно передбачити, в якому форматі триватиме їхня взаємодія з партією влади, що переживає глибинну кризу, однак для опозиції це теж тест. На діяльну, а не голослівну любов до України.

Можливо, саме тепер і президентові та Валерію Залужному варто повернутися до розмови, яка планувалася й не відбулася. Прем'єр із Валерія Федоровича ви самі здогадуєтеся який, але будь-яка значуща державна посада, яку йому міг би запропонувати Зеленський, підніме дух у людей. Тому що Залужному нині довіряють більше, ніж будь-кому іншому.

…Перебуваючи всередині кризи — зовнішньополітичної, внутрішньої, військової й енергетичної, ми маємо лише два зуби, якими можемо вгризатися у свою землю. Це ЗСУ і президент Зеленський. Хоч би як парадоксально й драматично це звучало. І вони потребують загальної та беззастережної підтримки всіх гілок влади і суспільства. Тому парламент повинен домовитися. Прийняти бюджет і забезпечити якісну кадрову ротацію Кабінету міністрів.

Прибрати з влади людей, на яких опиралася система. За списками Желєзняка чи за підозрами НАБУ — байдуже. (За нашою інформацією, антиєрмаківська фронда не заспокоїться, поки не відправлять у відставку віцепрем'єра Олексія Кулебу й голову Держфінмоніторингу Філіпа Проніна.) Вчинити справедливо стосовно детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який був задіяний в операції «Мідас» і утримується в СІЗО стараннями СБУ та генпрокурора Руслана Кравченка. Важливо діяти. Тому що своє майбутнє ми будуємо просто зараз.

І точка біфуркації для України — це не точка, де визначається, скільки землі в нас залишиться. Це точка, де визначається, що ми на цій землі побудуємо. І чи зможемо змінити якість того, що будували до цього.

І зародки цієї зміни з'являються тут і зараз у нас на очах. Вони до неможливості тендітні: за змінених обставин НАБУ можна задавити. За незмінених обставин НАБУ й САП, відігравши свою роль в історії, можуть не пройти мідних труб, які випали їм, і погубити себе. А якщо зміни набуватимуть усвідомленої, а не емоційної форми, то, зберігши незалежний антикорупційний блок, ми справді зможемо якщо не приборкати, то контролювати рівень корупції. А це означає, що ми можемо залучити у владу людей, які думатимуть не про збагачення, а про славу країни.

І нехай навіть про свою власну славу. Це просто інша якість влади, коли в неї йдуть для того, щоб реалізуватися, а не для того, щоб збагатитися. От що ми можемо створити. У нашій країні застоялося дуже багато людей, які могли б бути їй корисними. Вони нині почали дихати. Вони навіть починають думати, що можуть прийти на державну службу. Від цієї думки вони відмовилися вже давно. А тепер можуть почати про це думати. Тому що їх хтось зможе не тільки слухати, але й чути.

Віднині може народитися новий проєкт «Україна».

Не Антиросія, не проЄвропа або проАмерика.

А проєкт Україна, який нарешті складатимуть, а не розтягуватимуть.

—

Інна Ведернікова, опубліковано у виданні ZN.UA [3]

Читайте також: