З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО вдалося досягти значних успіхів у рамках прийнятої два роки тому стратегії «Назад у майбутнє», йдеться в  доповіді Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) [3] під назвою «Чи готовий Північноатлантичний альянс до війни?».

Автори доповіді підбивають підсумки двох років, що пройшли зі знакового Мадридського саміту (кінець червня 2022 року), на якому країни — учасниці альянсу взяли зобов'язання щодо зміцнення систем стримування та оборони. Суттєвого прогресу за цей час вдалося досягти у сфері оборонних витрат, реформування сил високої готовності, командування та управління, проведення навчань з колективної оборони. Також посиленню альянсу сприяло вступ до нього Швеції та Фінляндії. 

Іронія історії полягає в тому, що Путін, який роками лякав росіян розширенням НАТО, фактично став спонсором кардинального зміцнення та збільшення військових можливостей альянсу. З погляду політичного реалізму Путін зумів домогтися значного погіршення воєнного стану Росії.

Ключовою подією тут став вступ до альянсу Фінляндії та Швеції. До цього його розширення мало екстенсивний характер: нові члени збільшували зону відповідальності альянсу, але не давали йому нічого з точки зору зміцнення його військових можливостей і ресурсів. Зі вступом економічно сильних Фінляндії та Швеції «балтійський фланг» НАТО стає повноцінним елементом колективної безпеки.

Але ще більших «успіхів» у погіршенні воєнного стану Росії Путіну вдалося досягти з погляду підвищення оборонних витрат альянсу. За відсутності навислої російської загрози громадська думка та політична воля багатьох країн Заходу вперто протидіяли такій вимогі.

Зобов'язання підвищити оборонні витрати до 2% ВВП до 2024 року країни НАТО взяли на себе за підсумками саміту в Уельсі 2014-го — і на той момент лише три члени альянсу задовольняли цю вимогу. Рішення стало відповіддю на анексію Криму та вторгнення Росії на Донбас. Таким чином, посилення оборонного потенціалу НАТО, що тоді почалося, було також пов'язане з діями Росії, але залишалося переважно на папері.

Читайте також: НАТО розширить присутність у Східній Європі до бригади у кожній країні [4]

Проте тиждень тому, 17 червня, генсек НАТО Єнс Столтенберг оголосив [5], що у 2024 році оборонні витрати в європейських країнах НАТО та Канаді зросли на 18%, а 23 країни — члени альянсу з 32 цього року виділять на оборону не менше 2% ВВП. це на 13 країн більше порівняно з минулорічними даними та на п'ять більше, ніж прогнозувалося у лютому [6] . 

Європейські союзники збільшили свої військові інвестиції приблизно на третину з 2014 року, загалом до $380 млрд, йдеться у доповіді CSIS. Норвегія нещодавно заявила про безпрецедентне нарощування оборонних витрат: протягом наступних 12 років вони повинні подвоїтися. Уряд Великобританії оприлюднив план досягнення 2,5% військових витрат у структурі ВВП — це додаткові 75 млрд фунтів стерлінгів (або $96 млрд). 

Таким чином, після мадридського саміту 2022 року альянс досяг значного прогресу. Однак відкритим залишається питання: чи є узгоджена цифра у 2% достатньою у довгостроковій перспективі?

На минулорічному саміті у Вільнюсі сторони домовилися, що 2% – це мінімальний поріг. Деякі аналітики очікують [7], що планку мінімальної частки витрат на оборону у ВВП країн — учасниць НАТО буде підвищено до 2,5%.

Практично весь потенціал зміцнення НАТО спрямований природно на східноєвропейський фланг. Значного прогресу було досягнуто посилення передової оборони НАТО. Починаючи з Мадридського саміту, союзники довели бойову готовність усіх восьми місій NATO Enhanced Forward Presence (EFP, «Розширена передова присутність» – програма НАТО з розширення присутності у Східній Європі у зв'язку з агресивними діями Росії).

Усі вісім місій інтегровані в командну структуру НАТО на рівні дивізій, а естонська, латвійська, литовська та польська EFP планують інтегруватися з новими національними структурами на рівні підрозділів. Крім того, союзники НАТО посилили існуючі місії в повітрі та на морі. Проте лише дві місії EFP планують збільшити чисельність до бригад на постійній основі. 

Читайте також: Це найсильніша армія на континенті - Сенат Польщі схвалив резолюцію про вступ України до НАТО [8]

Водночас, згідно з доповіддю Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) [9], кількість бойових батальйонів, що знаходяться на озброєнні основних бойових танків, бойових машин піхоти, броньованих розвідувальних машин та самохідних артилерійських установок у європейських арміях у період з 2014 по 2023 рік залишалася незмінною. Це може негативно вплинути на потенціал наземних операцій.

Будь-яка велика бойова операція в Європі залежатиме від сил США, які заповнять нестачу європейських сухопутних, морських та військово-повітряних сил. Таким чином, європейська інфраструктура НАТО значною мірою залишається залежною від підтримки США.

Чи зможуть місії — навіть розміром із бригаду — стримати загрозу з огляду на дисбаланс сил на місцях на користь Росії? Для згладжування цієї потенційної проблеми НАТО провела реформу сил швидкого реагування (NATO Response Force), розділивши наявні сили за трьома критеріями залежно від можливостей оперативного розгортання: понад 100 тис. солдатів готові до розгортання терміном до 10 днів, близько 200 тис. — у термін до 30 днів, а протягом 180 днів нові Сили реагування союзників зможуть розгорнути угруповання чисельністю щонайменше 500 тис. 

Тобто 500 тис. військовослужбовців НАТО перебувають у стані підвищеної готовності, причому кількість бойових груп у східній частині Альянсу була подвоєна. Це, за словами Столтенберга [10], значно перевищує мету, поставлену на саміті в Мадриді у 2022 році.

Сукупні можливості НАТО, навіть якщо виключити з цього рівняння США, набагато перевершують можливості Росії, зазначають у CSIS. Річні витрати НАТО, досягнувши рівня 2% ВВП у середньому по країнах альянсу, становлять у 2024 році $380 млрд. У той час як російські оборонні витрати в доларовому вираженні становитимуть близько 110 млрд, або близько 6% ВВП (реальні витрати, мабуть, дещо вищі , але це змінює картину принципово). Іншими словами, спрямовуючи на ці витрати втричі більшу частку ВВП, Росія досягає в 3,5 рази менших вкладень в оборону.

Військові витрати Росії та європейських членів НАТО, 2014–2024, млрд доларів 

Військові витрати Росії та європейських членів НАТО, 2014–2024, % від ВВП

Втім, насправді справи у Путіна набагато гірші. Російські витрати на оборону не зміцнюють її оборонний потенціал, а витрачаються у війні з Україною. За оцінками CSIS, парк бойових танків, що діють, з 2022 року скоротився на 41%, а особовий склад зменшився майже на 20%, незважаючи на часткову мобілізацію.

Більше того, на відміну від країн НАТО, Росія в умовах санкцій не зможе серйозно модернізувати озброєння в найближчому майбутньому. Технологічний розрив у результаті збільшиться ще на один або два ступені і зробить неактуальними багато сьогоднішніх російських озброєнь і розробок.

Читайте також: Довго, технічно складно, але необхідно: як країни Балтії відключаються від спільної з росією енергосистеми [11]

Але при цьому чи готова НАТО до реальної війни?

Автори доповіді CSIS роблять висновок, що у відповідь це питання залежить від цього, якою саме виявиться ця війна. Загалом сили НАТО до відбиття агресії готові (або перебувають на шляху до цього), проте якщо таке зіткнення набуде затяжного характеру, то багато залежатиме не від суто військових показників, а від стану та настроїв суспільства, розмірковують експерти CSIS. Затяжний конфлікт — це завжди змагання у стійкості, промисловому потенціалі, ланцюжках поставок, логістиці, ресурсах та громадській «волі до боротьби».

Російський авторитарний режим спочатку користуватиметься перевагою, тому що зможе швидше обмежити споживання громадян на користь збільшення військових витрат. Тому початкова перевага НАТО має бути подавляючою, щоб зменшити ймовірність переходу до затяжного конфлікту або зробити його для Росії максимально болючим.

Щоб забезпечити перевагу в затяжному конфлікті, союзникам, як і раніше, потрібно витрачати більше, нарощувати промисловий потенціал і усувати критичні прогалини в системі оборони. Подавляюча перевага - це те, що здатне з високою ймовірністю запобігти війні.

Восени НАТО чекають зміни: місце генсекретаря організації замість Єнса Столтенберга займе прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, якого ЗМІ називають одним із головних противників Путіна в Європі. Під його керівництвом Нідерланди оголосили про надання Україні допомоги у розмірі €5,6 млрд, у тому числі на постачання озброєнь - €4,3 млрд євро. За цими показниками держава посідає 7-е та 5-е місця відповідно серед союзників України.

«Навіть якщо ми на одну мить уявімо, що Путін може досягти успіху в Україні… там це все не закінчиться, він продовжуватиме. Цей урок нам виклала історія», — говорив Рютте у січні 2023 року [12] , відсилаючи слухачів до уроків «мюнхенської змови» з Гітлером у 1938 році. 

Зазнавши поразки у бліцкризі та перейшовши до війни на виснаження, Путін зумів зробити практично неможливе — розгорнути неповороткі машини європейської політики та Північноатлантичного альянсу у напрямку виходу на нові рівні військових можливостей.

Навіть якщо вплив вкрай правих обмежить масштаби підтримки України та заблокує найбільш радикальні реформи ЄС, він не розверне ідеологію переозброєння та нарощування військового потенціалу Європи та НАТО. Путіну вдалося налякати Європу та втягнути її в гонку озброєнь, темпам якої Росія аж ніяк не може нічого протиставити.

—

Джерело: RE:RUSSIA [13]

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [14]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [15]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [16]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [17]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [18]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [19]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [17]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [20]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [21]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [22]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [23]