Минулий серпень виявився насиченим політичними та дипломатичними новинами. На початку місяця Трамп раптово скоротив термін висунутого Росії ультиматуму і вже 6 серпня оголосив про введення додаткового тарифу на індійський експорт до США, покликаного покарати Індію за закупівлі російської нафти (→ Re: Russia: Зайва нафта [4]). Однак після цього настільки ж стрімко було погоджено саміт на Алясці, звістка про який викликала шок у політиків і спостерігачів.

Втім, не меншим шоком виявилися і підсумки саміту. Після двогодинних переговорів Путіна і Трампа подальша програма саміту була скасована, а підсумкова пресконференція президентів, можна вважати, не відбулася. Незважаючи на заяви самого Трампа і представників його адміністрації, що зустріч ознаменувала прогрес у русі до миру, а також зауваження Путіна про досягнуте порозуміння, у чому полягають цей прогрес і це порозуміння, досі залишається невідомим.

Незалежно від того, чим насправді керується і в чому полягає дипломатична стратегія Трампа, важливо також розуміти, як ця хаотична миротворчість сприймається громадською думкою в Росії і на Заході. Яке враження залишили останні кроки і саміт на Алясці? Наскільки і як трампістський підхід до переговорів і конфлікту в Україні впливає на суспільні настрої та рівень підтримки України в США та Європі?

Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну [5]

Росія

У Росії дипломатичний спринт Трампа призвів до практично сенсаційного перевороту в громадській думці. З березня 2022 року, тобто з самого початку війни, і до кінця 2024 року частка тих, хто заявляв в опитуваннях "Левада-центру" про своє позитивне ставлення до США, коливалася навколо значення 17%, а про негативне ставлення заявляв у середньому 71% респондентів.

Такий розподіл - найгірший в історії двосторонніх відносин - відображав наратив російської влади, згідно з яким війна в Україні є фактично проксі-війною з країнами НАТО і США. Однак в останньому опитуванні [6], проведеному 19-27 серпня, незабаром після саміту на Алясці, про позитивне ставлення до США заявили аж 48%, у той час як частка негативних оцінок знизилася до 30%.

Дрейф пом'якшення громадської думки щодо США, втім, почався вже в лютневому вимірі 2025 року, одразу після приходу Трампа до Білого дому, - співвідношення склало 30% позитивних оцінок до 51% негативних. У травні - вже 37 до 47%. У серпневому опитуванні баланс позитивних і негативних оцінок став не просто позитивним, а відразу сягнув +18 процентних пунктів. Востаннє подібна картина спостерігалася в липні 2013 року.

Таким чином дванадцятирічна історія ворожості у ставленні до США виявилася геть перекреслена за півроку. Утім, різкі перепади громадської думки в питаннях, що стосуються зовнішньої політики і стосунків з іншими країнами, не є рідкістю. Вони підкреслюють залежність цієї думки від медійного мейнстріму і позиції уряду, так само як і високий конформізм респондентів, які беруть участь в опитуваннях. За останні 12 років, як видно на графіку, подібні стрибки, коли свою думку про США стрімко змінювали від 20 до 40% опитаних, траплялися п'ять разів.

Двічі - після нападу на Україну в 2014 і 2022 роках і жорсткої реакції на нього з боку Заходу - ця "свінг-група" змінювала своє ставлення до США на негативне, і тричі - у зворотний бік. Усі три рази при цьому були пов'язані з Трампом: перший раз - після його приходу в Білий дім на початку 2017 року, потім у зв'язку з самітом Путіна-Трампа в Гельсінкі в липні 2018 року, а потім - після другого приходу Трампа в Білий дім і зустрічі на Алясці. Втім, два попередні "розвороти" виявилися досить короткостроковими.

Читайте також: Дивні особисті зустрічі Трампа і Путіна та їх таємниці [7]

Динаміка ставлення до США в Росії: частки респондентів, які заявляють про хороше і погане ставлення до США, % від кількості опитаних

При цьому очікування поліпшення відносин зі США сьогодні перебувають на максимумі: на нього розраховує 51% опитаних (після саміту в Гельсінкі таких було лише 30%). Водночас 40% не очікують поліпшення відносин, а у відповідях на запитання, чи призведе саміт до завершення конфлікту в Україні, 53% відповіли позитивно, а 37% - негативно.

Причому, у групі скептиків перебувають як ті, хто засуджує війну і критично ставиться до Путіна і його політики, так і ті, хто, навпаки, вважає, що воєнні дії слід продовжувати до повної перемоги. Загалом, у довгостроковому тренді можна говорити, що крім "свінг-групи", яка змінює своє ставлення до США залежно від кон'юнктури, в останні 20 років існує група тих, хто має стійко сприятливу думку щодо США (15-20%) і стійко негативну (25-30%).

Так чи інакше, росіяни виявилися, мабуть, найвдячнішою аудиторією саміту на Алясці.

США

Якщо в Росії головною особливістю громадської думки про міжнародні питання і дипломатію Трампа є наявність "свінг-групи", яка змінює свої погляди залежно від курсу російської влади, то в США - це крайня поляризація партійних поглядів щодо Трампа і його дій. Як правило, те, що схвалюють 75% республіканців, категорично не схвалюють 75% демократів.

Варто, втім, обмовитися, що настільки сильна поляризація спостерігається саме в оцінках Трампа, але не щодо України. Американська більшість, як і раніше, налаштована проукраїнськи. Різною мірою проукраїнські позиції займають від двох третин до трьох чвертей демократів і від 30 до 50% республіканців. При цьому серед непартійних респондентів в українському питанні також превалюють проукраїнські та антитрампістські погляди.

Так, в опитуванні Gallup, проведеному в першій половині серпня, тобто до саміту в Анкоріджі, 67% опитаних висловлювали песимізм щодо можливості укласти мирну угоду між Росією та Україною, а 78% - песимізм щодо здатності США організувати таку угоду, а 73% були стурбовані тим, що угода буде надмірно проросійською, а 73% були стурбовані тим, що угода буде надмірно проросійською, а 73% були стурбовані тим, що угода буде надмірно проросійською, а 73% були стурбовані тим; Україною, а 78% - песимізм щодо здатності США організувати таку угоду, 73% були стурбовані тим, що угода буде надмірно проросійською, а 87% - тим, що Росія її все одно порушить. Недовіра щодо Росії та Путіна - мабуть, найсильніший фактор проукраїнських настроїв.

Однак в оцінках практичних цілей американської політики починає працювати механізм поляризації. При тому, що 66% американців упевнені, що жодна зі сторін конфлікту не перемагає, а війна перебуває в глухому куті, 52%, як і раніше, вважають, що головне завдання США - допомогти Україні повернути захоплені території, тоді як 46% вважають, що це завдання полягає в тому, щоб укласти мир якнайшвидше, нехай навіть ціною поступки територією.

Читайте також: "Він хотів воювати з США": Віткофф передав заступниці директора ЦРУ орден Мужності, отриманий її сином-психопатом від Путіна. Посмертно [8]

При цьому серед демократів розподіл прихильників першої та другої думки склав 80 до 20%, а серед республіканців - 30 до 70%. Хоча прихильників першої точки зору загалом набагато менше, ніж на початку війни, коли її підтримували ті самі 80% демократів і 50% республіканців, їхня частка все ще залишається досить високою, і це обмежує Трампа в можливостях примусу України до територіальних поступок. Забезпечений ними мир не стане в очах американців "заслугою" Трампа.

Різко підвищилася (ще в березні) і тримається на тому самому рівні частка тих, хто вважає, що США надають недостатню допомогу Україні, - 46% в опитуванні Gallup. Це навіть більше, ніж у серпні 2022 року. З жовтня 2023 по кінець 2024 року так вважали в середньому близько 30%, тоді як 35% називали надану допомогу надмірною.

Ці дані спростовують аргумент Трампа, що американці більше не хочуть платити за війну зі своєї кишені. В опитуванні Gallup майже кожен другий житель США вважає за необхідне збільшити витрати на підтримку України. Цей тренд підтверджується низкою інших американських опитувань, хоча й виражений у них не так різко, зокрема - телефонним опитуванням Pew Research Center [9] і інтернет-опитуванням The Economist/YouGov [10];

Оцінки рівня підтримки, що надається в теперішній час Україні з боку США, серпень 2025 року, % від числа опитаних

Дані американського опитування Pew Research Center [9], проведеного в першій половині серпня, також вказують, що більшість американців не відчувають довіри до політики Трампа в російсько-українському питанні. Третина вважають його позицію проросійською, проте в березневому опитуванні таких було 43%. Таким чином американське суспільство частково оцінило посилення риторики Трампа щодо Путіна в літні місяці.

При цьому з березня на 6 п. п.  - з 44 до 50% - збільшилася кількість тих, хто вважає, що США зобов'язані допомогти Україні захистити себе від російського вторгнення. Причому, як показують дані, це зростання відбулося переважно за рахунок прихильників республіканців: серед них обов'язок США допомагати Україні тепер відзначають 35% респондентів проти 23% у березні.

У онлайн-опитуванні Economist/YouGov [10] наприкінці серпня заявили, що їхні симпатії на боці України, 79% демократів, 61% "незалежних" і 54% республіканців. У той час як спроби адміністрації Трампа зайняти нейтральну позицію, поклавши принаймні частину відповідальності за конфлікт на саму Україну і президента Зеленського, знаходять відгук у 10% респондентів-демократів, 20% "незалежних" і 30% республіканців. Зустріч на Алясці схвалюють 41%, а не схвалюють - 38%.

В оцінках політики та практичних дій Трампа на цьому напрямі ми спостерігаємо поляризацію партійних поглядів, і перевага тієї чи іншої думки забезпечується розподілом позицій серед непартійних респондентів, який, як правило, становить 2 до 1 не на користь Трампа. Так, загалом 32% опитаних вважають, що саміт в Анкориджі став кроком до миру, а 42% вважають його безрезультатним; серед "незалежних" респондентів це співвідношення - 24 до 46%. 35% опитаних висловлюють схвалення щодо вектора трампівської "мирної" політики, а 45% - не схвалюють його; серед "незалежних" це співвідношення - 25 до 49%.

Збережений проукраїнський крен американської громадської думки помітний і в онлайн-опитуванні The Harvard CAPS/Harris Poll [11], проведеному 20-21 серпня. Так, саміт в Анкориджі 40% його респондентів визнали успішними, а 60% - неуспішним. Водночас щодо альтернативного саміту у Вашингтоні, де до Дональда Трампа приєдналися Володимир Зеленський і європейські лідери, розподіл оцінок кращий - 50 на 50%.

Читайте також: До чого потрібно готуватися (або чому необхідно опиратися) Україні в американських забаганках щодо переговорів з агресором [12]

Причому, оцінки цього саміту вищі в усіх трьох групах - республіканців, демократів і "незалежних" респондентів. Судячи з усього, це значною мірою пов'язано з тим, що центральним питанням другого саміту стали гарантії безпеки Україні. Майже 70% учасників опитування вважають, що США повинні надати Києву прямі гарантії безпеки, якщо він піде на поступки заради закінчення війни.

Такої позиції дотримуються 76% демократів, 67% республіканців і 65% "незалежних" респондентів. При цьому близько 60% вважають, що Трамп все ще недостатньо жорстокий з Путіним, причому, серед республіканців цю думку підтримує 43%, а серед "незалежних" - 58%. Щодо Зеленського і України дії Трампа вважають недостатньо жорсткими 33% (у липні - 37%), занадто жорсткими - 29%, а достатніми - 38%.

Європа

На жаль, широких опитувань, що охоплюють значну кількість європейських країн, у літні місяці не проводилося. Однак окремі країнові заміри дають фрагменти картини, яка не надто відрізняється від американської щодо рівня проукраїнських настроїв, але, зрозуміло, вирізняється набагато критичнішим ставленням до Дональда Трампа;

Так, 53% респондентів у Німеччині зазначають, що Україна має бути готова поступитися Росії окупованими територіями, випливає з даних серпневого опитування Інституту дослідження ринку (FORSA [13]), проведеного на замовлення RTL Deutschland (RTL/ntv Trendbarometer) з 8 по 11 серпня 2025 року. 39% виступають проти такої поступки.

Утім, в опитуванні ZDF-Politbarometer, проведеному Mannheim Research Group Elections 11-13 серпня, 42% опитаних підтримують ідею відмови України від частини окупованих територій заради припинення війни, а 45% - продовження боротьби за їхнє звільнення. У онлайн-опитуванні YouGov [14], проведеному у Великій Британії також у першій половині серпня, 45% респондентів виступають за те, щоб і надалі підтримувати Україну, доки вона не звільнить захоплені території, тоді як 31% висловлюються за те, щоб заохочувати якнайшвидше укладення миру, навіть якщо це означатиме поступку територіями.

Таким чином, і в європейському, і в американському суспільстві немає явної більшості на користь однієї чи іншої позиції - мир або території. Підтримка ідеї продовження боротьби за території, можливо, має зовсім невелику перевагу. Однак очевидно, що громадська думка вбачає у відмові від боротьби за території заради миру несправедливість і не підтримає ідею передачі Росії додаткових територій, які вона ще навіть не зуміла захопити;

Мир чи території: громадська думка Заходу про пріоритетні цілі в російсько-українському конфлікті, % від числа опитаних

При тому що в німецькому суспільстві не спостерігається єдності щодо питання миру і територій, тут спостерігається повна єдність думок у питанні про здатність Трампа досягти успіху в миротворчій місії і домогтися припинення вогню. В опитуванні Trendbarometer у позитивний результат переговорів не вірять 73%, а в опитуванні Politbarometer - 84%.

Тільки 14% опитаних Politbarometer вважають, що в цьому зацікавлений Путін. Ще більшою мірою, ніж в Америці, в Німеччині переконані в проросійському крені політики Трампа, показує опитування [15], проведене напередодні зустрічі на Алясці компанією Civey для Welt TV. 63% його учасників сумніваються, що під час переговорів Трамп однозначно підтримує Україну, водночас 55% переконані, що вирішальна роль у переговорах належить Путіну, і тільки 15% приписують її американському президенту.

Читайте також: Подробиці мегаскандалу в адміністрації Трампа з секретним чатом в Signal [16]

Згадане онлайн-опитування YouGov у Великій Британії [14] рельєфно відображає суміш рішучості та безпорадності громадської думки Заходу щодо українського питання. З одного боку, 65% опитаних вважають, що європейські країни вживають недостатньо зусиль, щоб запобігти перемозі Кремля в Україні.

При цьому щодо того, що Європа і Велика Британія могли б зробити для збільшення цієї підтримки, немає ясності. 70% підтримують додаткові санкції щодо Росії, 58% - відправлення додаткової зброї, а 52% - відправлення додаткових військ у Східну Європу для захисту східних кордонів НАТО. 45% висловлюються за надання підтримки внутрішньополітичним опонентам російського керівництва. Однак відправку військ в Україну підтримують лише 28%, 51% висловлюється проти. Навіть участь у координації авіаударів по російських об'єктах підтримали 33%, а 41% виступають проти такої непрямої участі в конфлікті.

Більшість опитаних вважають вельми вірогідним, що угоду щодо України буде укладено між США і Росією за спиною України і європейців. При цьому дві третини вважають, що навіть у разі укладення такої угоди Путін знову нападе на Україну в найближчі 10 років.

—

Джерело: Re: Russia [2]

Читайте також: 

• Заїжджена платівка: переговорні стратегії Трампа і раніше приносили не багато удач, а тепер сприймаються контрагентами як знайомий сценарій з добре відомими вразливостями [17]
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти [18]
• Габбарт очолила розвідки США [19]
• Тімоті Снайдер: Трамп запрошує війну [20]
•  Поверхнева держава: як адміністрація Трампа вбиває репутацію американської розвідки [21]
• США заборонили передавати розвідані Україні - Daily Mail [22]
• Червона доріжка для ката та забуті в принтері документи: анатомія однієї майже зради [23]
• Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату [24]