Як Мазепа став індикатором українськості Церкви?

1.00

Нет

Іван Мазепа, його життя та спадщина продовжують впливати на сучасний релігійний та національний дискурс в Україні. Питання анафеми Мазепи виступає індикатором української церкви, відображаючи глибші процеси самоідентифікації, переосмислення історії та прагнення до духовної незалежності від імперського минулого.

Іван Мазепа, гетьман України кінця XVII — початку XVIII століття, залишається однією з найсуперечливіших постатей в українській історії. Його політичні рішення та стосунки з Російською імперією призвели до накладення анафеми Російською православною церквою, що мало значний вплив на сприйняття Мазепи в релігійному контексті.

Історичний контекст анафеми Мазепи

Іван Мазепа, обіймаючи посаду гетьмана з 1687 по 1709 роки, прагнув зміцнити автономію України в складі Російської імперії. Його пошуки союзника в Москві не увінчались успіхом, гетьман (та водночас великий меценат) вирішив змінити свій політичний напрямок. Його перехід на бік шведського короля Карла XII під час Північної війни був сприйнятий Петром I як зрада. У відповідь на це Російська православна церква наклала на Мазепу анафему, відлучивши його від церкви. Цей акт мав на меті не тільки дискредитувати гетьмана, але й посилити контроль імперії над українськими землями та їхньою духовною сферою.

У жовтні 1708 року Петро І видав Указ, який зобов’язав митрополита Стефана Яворського «публічно віддати анефемі колишнього гетьмана України Мазепи, як зрадника Росії і православної церкви».

Бачимо, що ініціатива анафеми виходила не від церковнослужителів, а від керівника держави, і її канонічна правочинність не витримує жодної критики. Хоча це й не дивно, адже повністю вписується в парадигму цезаропапізму, яку цілковито перейняла російська держава.

Читайте також: Про досвід перебування українського козацтва під протекторатом Кримського ханства [2]

Й відтак в Російській православній церкві в мінеї на 27 червня (10 липня) була укладена «Служба благода́рственная Бо́гу дарова́нной побе́де над све́йским короле́м Каро́лом вторы́м на́десять и во́инством его, соде́янной под Полта́вою». Ця служба служиться щороку. В ній зокрема негативно називається Мазепа:

«О, крайнього шаленства і злоби! / Знайшовся нині той хто наслідує зло попереднього Іуди, / обравши собі другу Юду, раб і лестивий, / виявився син погибельний, вдачею - диявол, а не людина, / триклятий відступник Мазепа, / що залишив країну православну, / і пристав до супостата, радячись віддати зло за добро, / за благодіяння - злодійство, за милість - ненависть, / Бог же віддав другому, як і першому Іуді, по справах їх».

Сучасне сприйняття Мазепи в українських церквах

Українські церкви (ПЦУ, УГКЦ) не визнають цю анафему і продовжують служити молебні за упокій душі Мазепи. У великих і малих містах заходу та центру України, де якраз мають більшість ці релігійні конфесії, безліч вулиць названі на честь гетьмана Мазепи.

Патріарх УАПЦ Володимир на Всеукраїнському Православному Соборі УАПЦ 1990 року висловив точку зору Священного Синоду про анафему на гетьмана Мазепу: «Анафема на Мазепу була цілком антиканонічним і антиєвангельським актом. Гетьман Іван Мазепа не мав з Церквою жодного конфлікту».

Колишній очільник УПЦ КП Філарет (Денисенко), характеризуючи анафему на гетьмана Мазепу як неканонічну, говорить: «Для того, щоб зрозуміти різницю між анафемами, які накладали батьки Вселенських соборів, з анафемствованням Івана Мазепи Російською православною церквою, потрібно прочитати цю анафему. Ця анафема дихає гнівом, а не скорботою; ненавистю, а не любов'ю. З тексту анафеми видно, що вина Івана Мазепи полягає в тому, що він відмовився від Російського царя заради любові до свого народу, а не тому, що впав у єресь. А різниця тут суттєва …»

Також, у вересні 2018 року Вселенський патріарх і синод Константинопольської церкви зробили заяву, що вони ніколи не визнавали дійсною анафему на Івана Мазепу, тому що вона була накладена суто з політичних мотивів.

Читайте також: Чому 355 років тому почалося Переяславське антимосковське повстання [3]

Питання анафеми Мазепи залишається актуальним у сучасному українському релігійному житті. Православна церква України не визнає цю анафему, вважаючи її політично мотивованою та несправедливою. Митрополит ПЦУ Євстратій Зоря зазначає [4], що Українська церква ніколи не сприймала анафему Мазепи як дійсну, бо гетьман не вчинив дій, які б виправдовували такий церковний осуд.

«Через шаблю Мазепи знову почалося толочіння в ступі питання «зняття анафеми з гетьмана».

Але не можна «зняти анафему» - бо це би означало, що вона справді була накладена. Однак цього НЕ було, бо ніякого вчинку, за які Церква проголошує анафему, Мазепа не вчинив. Якраз навпаки - він, на відміну від пʼяниці, розпусника та богохульника Петра Романова був людиною побожною і щирим меценатом для Київської Митрополії.

Те, що Петро наказав прочитати в Глухові анафему та влаштувати карнавальне дійство проклинання Мазепи, з чорними свічками та опудалом - з церковної точки зору є ганебний фарс. Це так, якби зараз Путін наказав читати в Донецьку «анафему» нашому президенту. Хтось би переймався тим, щоб її потім «зняти»?

Звісно, що Українська Церква ніколи не визнавала і не сприймала царську анафему як щось справжнє, що потребує «зняття». 2018 р. Вселенський Патріархат спеціальною заявою також засвідчив, що такої анафеми не було і немає.

Читайте також: Як гетьман Іван Мазепа залюднив Курщину [5]

Отже, нічого «знімати» не потрібно.

А от що могли би зробити в юрисдикції м. Онуфрія, аби засвідчити, що і для них такої анафеми нема - так це відкрито та з повідомленнями в ЗМІ провести літургію з молитвами про спокій душі великого гетьмана. І Усика запросити, і щоб митрополит Онуфрій особисто очолив. Бо якщо відслужать - то справді і вони в ту «анафему» не вірять. А от якщо відмовляться…».

З іншого боку, Українська православна церква, яка до недавнього часу перебувала в юрисдикції Московського патріархату, досі офіційно не скасувала анафему Мазепи, хоча це питання там піднімалось давно.

Прихильники анафеми, зокрема перебіжчик з Одеської єпархії УПЦ, тодішній член Синодальної Богословської комісії УПЦ Андрій Новиков у 2008 році, аргументував її так:

- Порушення клятви на хресті і Євангелії, даної московському царю; «Новий зрадник, якого кличуть Івашка Мазепа, колишній гетьман Український … зламав віру і вірність на хресне цілування обіцяну і затверджену»
- Складення присяги шведському королю Карлу XII, допуск на українські землі шведів, винних у «руйнуванні храмів і оскверненні святинь»;
- Спроба повалити існуючий державний лад Московії.
- Зрадник православної держави: «Новий зрадник, якого кличуть Івашка Мазепа, колишній гетьман Український».

Варто, також, згадати позицію УПЦ у 2007 році, коли вулицю Січневого повстання планували перейменувати на вулицю Мазепи. Називати вулицю іменем гетьмана, який був відлучений від Російської церкви православні УПЦ вважали «блюзнірством». Тоді влада пішла на компроміс [6] з ними, й нову назву дістала лише частина вулиці, решта отримала назву політично нейтральну – Лаврська. Саме на ній розташований головний вхід до Києво-Печерської лаври.

Та після повномасштабного вторгнення позиція священнослужителів УПЦ поступово змінюється. Митрополит Климент (Вечеря) в коментарі для BBC у 2024 році відреагував [7] так: «На побутовому рівні часто сам факт анафеми сприймається дуже неправильно, я б сказав, як забобони. Анафема — це не прокляття, а констатація того, чи людина сприймає себе частиною Православної Церкви.

Читайте також: Євстратій Зоря: Усик, Онуфрій та "анафема" Мазепи [8]

Якщо людина не погрішила проти тієї церкви і віри, в якій прийняла хрещення, а в контексті біографії Мазепи — сама себе до самої смерті ототожнювала вірним сином Руської Православної Церкви, то така людина не підлягає анафемі. Є люди, яким ніхто спеціально не проголошував анафемі поіменно, але їхня позиція щодо церкви явно підпадає під так звані анафематизми, які проголошуються щороку у Константинопольському патріархаті та у всіх інших помісних церквах.

Як політик, Мазепа мав різні погляди у різні періоди свого життя. І біографи розповідають безліч обставин про його особисте життя, які ніхто згодом не підтвердить і не спростує. Проте незаперечним фактом і те, що Іван Мазепа був щедрим покровителем православної церкви. А в храмі щодня у священні моменти поклоніння підноситься молитва за благодійників та жертводавців.

Зараз є лише одна обставина — більшість збудованих коштом Івана Мазепи храмів держава відібрала у церкви та перетворила на музеї. Молитися там припинили, у тому числі й за покійних жертводавців, а зайти в ці пожертвувані храми можна лише за гроші.

Тому, розмірковуючи про потойбічну долю цього гетьмана, мене більше хвилювали б не події минулого, а реальне ставлення сучасників до цієї історичної особистості та його воля щодо церковної молитви за його душу. Таку молитву тепер припинено не анафемою, а наказом Міністерства культури».

Читайте також: Лікбез для любителів московитської церкви і Гундяєва. 10 фактів з історії Києво-Печерської лаври [9]

«Шабля Мазепи» і Олександр Усик

Нещодавно з'явилось ще одне підтвердження, що в УПЦ змінюються настрої. Український боксер Олександр Усик після перемоги над Тайсоном Ф'юрі підняв над головою [10] так звану «шаблю Мазепи». Жест викликав широкий резонанс, оскільки боксер неодноразово повідомляв про свою прихильність до УПЦ, яка дотримувалась російського анафематствування гетьмана.

Сам Усик емоційно описав свої почуття на офіційній сторінці в Instagram: «Справжня шабля видатного українського гетьмана Івана Мазепи. Тримати в руках унікальний артефакт, якому понад 300 років, було честю для мене. Століттями Росія паплюжила ім’я гетьмана Мазепи. Тепер воно повертається у світовий медіапростір і отримає визнання, на яке заслуговує. Все тільки починається!».

Директор Чернігівського обласного історичного музею Максим Блакитний в інтерв’ю «Суспільному» розповів [11], що уздовж клинка шаблі є напис: «Всю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!». З правого боку клинка зображені дві свічки, двоє янголів, а також коронована Богородиця з дитиною і гілочкою. Таке її зображення називається "Нев'янущий цвіт"».

Ярослава Гресь, співзасновниця громадської організації Ukraine WOW, на своїй Facebook-сторінці повідомила [12], що Олександр Усик обирав між трьома експонатами козацького періоду з Чернігівського обласного історичного музею імені Тарновського. За її словами, боксер ухвалив рішення, що хоче підійняти над головою саме шаблю Івана Мазепи XVII століття, протягом п'яти хвилин. Серед інших експонатів, які можна було обрати, були пернач (різновид булави) Семена Палія та срібне Євангеліє.

Також вона повідомила, що шаблю Мазепи під час транспортування до столиці Саудівської Аравії охороняло більше людей, ніж самого боксера.

Читайте також: Осада и штурм Батурина, 1708 [13]

Ця акція боксера викликала дискусію [14] в самій УПЦ.

Митрополит Запорізький УПЦ Лука (Коваленко) у своїй публікації почав критикувати Усика за невиконані обіцянки «захищати Церкву». Митрополит Лука засмучується, що Олександр Усик «піарив політичні гасла, а міг використати можливість заявити про гоніння на УПЦ і про суди над ієрархами, наприклад про несправедливе ув'язнення митрополита (Святогірського – авт.) Арсенія (Яковенка – авт.)».

Натомість представник Одеської єпархії УПЦ Андрій Пальчук висловив презирство митрополиту Луці за такі його висловлювання: «Мені дуже соромно за відомого ієрарха УПЦ, який принижує нашого православного брата і цим показує свою некомпетентність, недипломатичність, безкультурність, показує лише зарозумілість і пихатість», - заявив диякон Андрій.

Російська істерія

Одразу до критики Усика підключились (про)російські пропагандисти. В жесті Усика росіяни побачили сигнали про принципову зміну політичного вектору в УПЦ.

Так, телеграм-канал «Правблог» писав [15], що це «дуже схоже на британський почерк». «У Лондоні люблять "грати" символами та формуванням як "нової історії", так і плеяди "нових героїв". Все відпрацьовується за принципом "розділяй і володарюй". Україну продовжують вести шляхом максимального розриву зв'язків з Росією, у тому числі в духовній сфері. Адже чим більше протиріч та відмінностей, тим більше простору для культивування ненависті та бажання знищення вчорашніх братів. Досвід тих же Сербії та Хорватії – яскраве тому свідчення. Там взагалі до геноциду дійшло. Очевидно, і майбутні покоління українців готують до ролі "нових" усташів».

Російський «Царьград», пов'язаний з олігархом Костянтином Малофеєвим, назвав [16] вчинок Усика «гидким»: «Усик чудово знає про діяльність гетьмана, адже він і сам порівняно нещодавно казав, що росіяни та українці – єдиний народ, і відмовлятися від спілкування зі своїми російськомовними друзями він не має наміру... А потім вигідніше стало бути русофобом. І український боксер від власних принципів відмовився і почав піаритися на ненависті до росіян.

«Зрадники – вони такі. Ймовірно, це у крові. Не хочеться в це вірити і всю націю під одну гребінку, але дуже багато збігів», - так заявив російський пропагандист і актор Оскар Кучера.

Читайте також: Злочини московитів на території Гетьманщини [17]

Мазепа як індикатор українськості церкви

Дійсно, постать Івана Мазепи стала своїм рідним лакмусовим папірцем, який виявляє ступінь незалежності та національної свідомості українських церков. Визнання або незнання анафеми Мазепи показує позицію церкви щодо історичної пам’яті, національної ідентичності та її зв’язків з російським релігійним простором.

Для ПЦУ вшанування пам’яті Мазепи є свідченням її принципової української антиімперської ідентичності та відданості національним інтересам. Натомість для УПЦ питання анафеми Мазепи залишається випробуванням на шляху до повної незалежності від Московського патріархату та переосмислення власної ролі в українському суспільстві. Нездатність позбавлятися таких імперських неканонічних атавізмів говорить про залежність УПЦ від Москви більше, аніж будь-які спроби підчистити статут.

—

Олександр Лушев, релігієзнавець; опубліковано у виданні "Релігія в Україні" [18]

Читайте також: