Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?

1.00

Нет

На третьому місяці масштабної війни Росії проти України артилерія стала однією з найважливіших елементів бойових дій. На ній багато в чому зав'язаний як успіх в обороні, так і наступ.

Як працюють українські знаряддя на фронті? Яку великокаліберну допомогу вже отримала та незабаром може отримати Україна? І яким проблемам доводиться протистояти українським артилеристам під час війни? Розповідає Радіо Свобода [2].

Українська артилерія на війні

Американська 155-міліметрова гаубиця М777

«Ми працюємо на самохідних артилерійських гаубицях 2С1. Калібр 122 мм. Я б так сказав непоганий. Російські окупанти відчувають на собі це дуже гарно. Працюємо зараз на даний момент дуже активно. 24/7 – це навіть не обговорюється. Частіше всього працюємо вдень. Тому що вночі рашисти краще нас засікають. Ми їм даємо прикурити вдень, вони вночі приходять до почуття. Стикаємося з тим, що противник дає вогонь у відповідь швидко. Дуже швидко. Особлива як «птічка» літає їхня. Ми частіше перекати робимо. Граєм з ними в шахи», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Григорій.

Водночас, як зазначають експерти, є ціла низка причин, чому військово-політичне керівництво України з початку вторгнення постійно наполягає на наданні ЗСУ артилерії західного зразка.

«Української артилерії не існує. Існує радянська артилерія, яку ми отримали в спадок від Радянського Союзу і яку ми активно або пасивно використовували всі 30 років, і яка останні вісім років воює. Відповідно, вона технічно зношена, вона потребує просто фізичної заміни, тому що вона зношена. Зношені шасі, зношені гармати, є дефіцит боєприпасів під радянські калібри. Відповідно, потрібна нова артилерія, під нові снаряди, які можуть працювати на значно більші відстані», – пояснює Тарас Чмут, голова правління «Українського мілітарного центру».

«В артилерійському бою використовується безліч боєприпасів. Кожна зброя може потребувати двох сотень снарядів щодня. Якщо у вас 3 гармати в батареї, 2 або 3 батареї в батальйоні, вам треба підвозити тисячі снарядів щодня і це справжній виклик – організувати постачання без втрати техніки та людей. І це те, у чому західні системи можуть допомогти. Заходу буде складно підтримувати артилерію радянського калібру, ми не маємо можливості виробляти такі боєприпаси. Але ми маємо потужності з виробництва снарядів та гаубиць калібру 155 мм, які вже постачають в Україну», – розповідає Сем Кренні-Еванс, аналітик Royal United Services Institute

Більше того, техніка від США не лише надійшла в Україну, але її вже успішно використовують артилеристи ЗСУ на полі бою. У Міноборони вперше дозволили журналістам побачити, як гаубиці М777 б'ють по російських військах.

«Не хочеться нарікати на нашу попередню техніку, через те, що вона нам добре послужила, ми на ній гарно попрацювали, але це як порівнювати «Жигуль» і БМВ. І те машина, і те машина. Різниця в цьому: більш комфортна, більш краща, більш далекобійна», – розповідає один з військовослужбовців ЗСУ.

Гаубиця М777

Американська 155-міліметрова гаубиця М777 максимально здатна робити 5 пострілів за хвилину на дальність до 24 кілометрів звичайними снарядами. Дальнобійними може вражати цілі на відстані до 30 кілометрів. А керованими активно-реактивними боєприпасами Excalibur взагалі дістає супротивника за 40 кілометрів.

«Наша попередня гармата важила 9800, а ця 4800. Тобто, п’ять тон різниці. Розрахунок зможе нею легше оперувати, змінювати напрямки, швидше працювати по різних цілях», – продовжує військовослужбовець.

У Пентагоні повідомили – роботі з новою технікою вже навчили 370 військовослужбовців ЗСУ і цей процес ще не закінчено.

«По-перше, західна артилерія вона нова. Вона вже краща за стару радянську. По-друге, якщо радянська працювала умовно на відстанях до 20 кілометрів, то західні зразки працюють на відстані до 40 кілометрів. Вона б’є далі, вона б’є точніше, до неї йдуть кращі снаряди, до неї йде більше снарядів. Ви їх можете отримувати з різних країн: як допомогу, так і купувати. До неї можна купувати запчастини, стволи, інші необхідні компоненти для того, щоб проводити нормальне технічне обслуговування, ремонт, чого ви не можете зробити з радянськими гарматами, які зараз випускаються в Росії», – продовжує Тарас Чмут.

«У контрбатарейній боротьбі головна перевага західних систем – наявність керованого боєприпасу Excalibur, він є суперточним. А це означає – одного-двох снарядів буде достатньо, щоб українські сили були впевнені, що вразили ціль. Зі звичайним боєприпасом навіть за найкращих умов снаряд відхиляється від заданої траєкторії. Якщо ви випустили 10 снарядів, вони можуть приземлитися в радіусі п'ятдесяти метрів від мети. З Excalibur відхилення – 2-3 метри», – розповідає аналітик Сем Кренні-Еванс.

Яких саме боєприпасів надали США Україні, офіційно не повідомляють. Заявлено, що ЗСУ отримали 200 тисяч снарядів та 90 гаубиць М777.

ЗСУ отримали 200 тисяч снарядів та 90 гаубиць М777

«Це велика кількість однозначно, яка вплине на перебіг бойових дій, але все-таки 90 гармат, за М777 ми говоримо, це не є така дуже велика кількість, тобто їх можна буде використовувати. Перш за все, треба людей мати підготовлених, щоб вони якісно їх використовували і зараз ця робота йде. І друге питання, фронт великий, тобто їх треба буде концентрувати десь на якомусь найбільш важливому напрямку і там добиватися якоїсь переваги. Так, це однозначно вплине на хід бойових дій і дозволить нам вирішувати оперативно-тактичні завдання», – вважає експерт з питань артилерійського озброєння Петро Пятаков.

М109, Panzerhaubitze 2000, Caesar

За даними видання Forbes, США також ймовірно нададуть Україні самохідні артилерійські установки М109. Крім того, підтверджено, що ЗСУ отримають далекобійні САУ Panzerhaubitze 2000 – від Німеччини та Нідерландів та Caesar – від Франції. Загалом поки що йдеться про 12 німецьких та 12 французьких знарядь. В українській армії їх уже чекають.

– Ми навіть писали прохання в Міністерство.

– Про що?

– Про отримання. Як тільки так одразу новітніх зразків озброєння НАТО. Тому що, як би там не було, машини у нас 80-х років. У них є свій ресурс. Зараз ми його використовуємо по-максимуму, тому що стрільба інтенсивна. І все одно, з часом бачиться, що хочеться більшої точності. Тому що дуже шкода, коли ти засік колону танків, і тобі треба ще снарядів 15, щоб попасти красиво. Щоб рвалося БК. Якщо буде гармата, яка буде це робити з 2-го снаряду, чи 3-го – то це буде нам набагато полегшувати життя, – розповідає військовослужбовець з позивним «Оскар».

В українській армії чекають на допомогу від західних партнерів

«Оскар» – офіцер-артилерист, який брав участь в обороні Попасної, і залишається на цьому напрямі досі. Бувало так, що одна батарея «Гвоздик» могла витратити тисячу снарядів за день. Бої за місто тривали 2,5 місяці – багато в чому саме артилерія зупиняла війська вторгнення.

«Я можу перерахувати більше 5 формувань, які були проти нас в Попасній. Це ЧВК, це морська піхота, це десантники. Ще там різні мотострілецькі бригади – наскільки б вони не були класно підготовлені, скільки б вони не отримували грошей – проти нерухомого загороджувального вогню артилерії ти нічого не зробиш. Ти не пройдеш його. Якщо снаряди рвуться над головою – будь ти хоч 30 разів «спецом» – ти не полізеш в атаку. Артилерія дуже важлива. Найважливіше, що ми зараз маємо», – продовжує «Оскар».

Читайте також: Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [3]

«Це хороша зброя, але вона недостатня. Потрібно, насправді, для перелому, як я розумію, але я можу помилятися, для перелому в ході війни потрібно кілька сотень таких установок, щоб забезпечити необхідну щільність вогню для наступу ну більш-менш широким фронтом. А перелом – це означає перехід збройних сил у контрнаступ, звільнення для початку тих територій, які були окуповані ось у ході цієї війни (масштабної), а потім, ну це вже рішення, яке буде ухвалено і Генеральним штабом України та президентом України, про перехід до визволення так званих ОРДЛО, а також може постати питання про звільнення Криму», – вважає воєнний і політичний експерт Юрій Федоров.

Збройні сили Росії спробували переправитися через річку Сіверський Донець у районі села Білогорівка. Щоб зайти в тил та оточити українські війська в районі Сєверодонецька та Лисичанська. Проте українські військові, як повідомляє Міноборони, розбили кілька наведених понтонних мостів. Артилерія знищила також значну частину російської техніки – на знімках з безпілотника дослідники нарахували понад 70 БМП, танків та бронетранспортерів.

Згоріла техніка армії Росії і знищена понтонна переправа російських військових після ударів ЗСУ на березі річки Сіверський Донець на Донбасі. Цю фотографію оприлюднив 12 травня 2022 року Генеральний штаб ЗСУ

«Розвідка має велике значення, тому що ті вогневі засоби навіть радянські, які є на озброєнні, вони дозволяють за відповідної підготовки досить точно відправляти снаряди по тих координатах, які розвідані. Щоб відновити ту переправу, ті понтони, треба прибрати з того місця, воно теж вибирається і готується, а перед з'їздна, передвиїздна готується, якесь місце, щоб техніка могла підходити і коли наноситься ураження по готовій переправі – це значно більше шкоди, ніж просто заборонити вихід противника до якогось місця, де вони планують робити переправу», – вважає експерт з питань артилерійського озброєння Петро Пятаков.

На одній з передових позицій української армії в Донецькій області майже весь час чутно вибухи на різній дальності. Бійці зайняті спостереженням із глибоких окопів. За кількасот метрів від позиції видніються залишки двох танків – 8 травня вони, разом із піхотою, штурмували українські рубежі. Їх зупинили протитанковими гранатометами бійці, котрі прийшли служити після мобілізації.

«Так, танки підбивали ті, хто були в окопах. Спеціальними засобами для цього. Їхав танк – вискочила людина, роззула його. Танк відкотився, зрозумів, що нічого не вийде. І далі його розібрали. Одному башню відірвало, другий повністю згорів. Ну, в другого, як варіант, БК вже не було – через це він не вибухнув. Думаю, вистріляв все», – розповідає військовослужбовець ЗСУ з позивным «Аксель»

– Відсікли групу піхоти, і коли вони вже почали відступати, артилерія вже добивала. Плюс арта, я так розумію, не давала підійти новим групам піхоти.

– Локально, вони як стримують, виходить?

– Так, вони стримували дальні групи, а ми вже знищили те, що прибігло сюди», – каже військовослужбовець з позивним «Шах».

Після невдалого штурму російськими військовими позиції, українські бійці захопили одразу кілька трофеїв. Зокрема два реактивних вогнемети «Шмель» – це якраз штурмова зброя призначена для знищення бліндажів і укріплень. Також кілька автоматів Калашникова та інше озброєння. Це все розподілили по різних позиціях і саме тут залишився ось цей один реактивний вогнемет.

Вогнемет «Шмель» – штурмова зброя призначена для знищення бліндажів і укріплень

«Після завершення атаки зібралися з хлопцями, вирішили полізти і зібрати зброю. І виявили одного пораненого, одного абсолютно цілого противника, взяли їх у полон. А вночі наші товариші, будемо так казати, по зброї, дещо іншої спеціальності теж зробили вилазку і взяли ще одного в полон», – продовжує «Шах».

Успіхи в обороні – як на невеликих ділянках фронту, так і на цілих напрямках – зараз майже неможливі без артилерії. Роками на Донбасі розрахунки набували досвіду, діючи з конкретних цілей. Тепер це допомагає Україні у війні із Росією.

«Якщо взяти до уваги старі операції. В нас раніше було скупчення піхоти. Ми плануємо. Чи там якась артилерійська точка. Ми плануємо декілька днів. Я враховую всі нюанси найдрібніші, розраховую таймінг по маршруту, шляхи доїзду, 33 шляхи, всяке таке. Зараз ти стріляєш одною батареєю, по тобі працює артилерійська бригада. Армія велика, снарядів в них море. Тільки військові хитрості рятують наше життя і забирають їхнє», – каже «Оскар».

Читайте також: Чого потребує українська армія для того, щоб ефективніше знищувати окупантів [4]

«Град», «Ураган», «Смерч»

Якщо в ствольній артилерії можна говорити про умовний паритет між українською та російською арміями – з обмовкою, звичайно, на більшу кількість знарядь та снарядів у Росії, – то в реактивній артилерії, яка менш точна, але призначена вражати цілі на площах, ситуація інша. Після розвалу СРСР Росія під загальною назвою «Торнадо» модернізувала боєприпаси до систем «Град», «Ураган» та «Смерч» – збільшивши їхню дальність.

«Фактично це є радянська база, єдине, що там вони всі ці РСЗВ оснащені системами навігації, системами передачі даних і позиціонування самої гармати, вони об'єднані в систему управління. Наскільки воно працює – це важко сказати. Але в той же час у них велика кількість боєприпасів для них, є розробки нових боєприпасів, теж невідомо, скільки. Ну, наприклад, «Град» стріляє в класичному варіанті до 21 кілометра, а «Торнадо-Г» має боєприпаси 36 кілометрів дальності», – вважає експерт з питань артилерійського озброєння Петро Пятаков.

HIMARS, MLRS

«Американські установки, реактивні системи залпового вогню HIMARS i MLRS – якщо вони будуть поставлені в Україну в необхідній кількості – вони дійсно мають можливість стріляти залпом на відстані до 120 кілометрів та одиночними ракетами на відстань до 300 кілометрів, що, звичайно, кардинально посилить, якщо ці установки будуть поставлені у достатній кількості, кардинально посилить артилерійські можливості Збройних сил України», – вважає воєнний і політичний експерт Юрій Федоров.

Реактивна система залпового вогню HIMARS

Україна надіслала США запит про HIMARS, але повідомлень про їх постачання поки що не було. Загалом перевага в артилерії на полі бою – це не лише кількість знарядь чи дальність стрілянини. Багато що залежить від цілевказівки та навичок військовослужбовців. Безпілотники, радіоелектронна розвідка, спецназ допомагають скласти загальну картину фактично в режимі реального часу і, вважає Сем Кренні-Еванс, важливо, щоб різні підрозділи на лінії фронту працювали в комплексі.

Оборона Києва. Робота української артилерії

Ось один із прикладів успішного застосування української артилерії на Київському напрямку. Середина березня район населеного пункту Березівка. Спочатку безпілотник зауважує російську САУ, яка б'є по сусідньому селу. Після цього дрон підлітає ближче до позицій сил РФ, де бачить скупчення військової техніки. І вже ввечері за розвіданими координатами завдає удару українська артилерія.

«Ми їх спостерігали там декілька днів і передавали дані, що вони там перебувають. І потім таки дійшли до того, що нам дали «зелене світло» – давайте працювати. І все дуже гарно вийшло. Єдине, що важко було працювати під РЕБом. Постійно працювала РЕБ-станція і глушила зв’язок. Як мінімум три машини «Граду» знищені, БК велика кількість, п’ять машин з БК вантажних, одна машина радіоелектронної боротьби, одна штабна машина», – каже Роман Бугай, оператор БПЛА в добровольчому підрозділі «Рота Вugatti».

Читайте також: Левобережная Киевщина: «азовцы», засады, бои с русскими орками [5]

Роман понад місяць займався аеророзвідкою під час наступу російської армії на столицю. У повітрі безпілотники його добровольчого підрозділу проводили по 4-5 годин на добу. Головне завдання – пошук цілей для артилерії ЗСУ.

Тільки за допомогою одного безпілотника українські військові знищили чи пошкодили 40 одиниць російської військової техніки у районі Києва

«Нам треба якомога ближче підійти до ворога. Це іноді були дистанції 600-800 метрів. Отримували розвіддані, максимально швидко їх передавали керівництву артилерії. Запитували, яка артилерія зараз зможе відпрацювати по цій цілі. Якщо отримували добро, тут же поверталися або від’їжджали на кілька кілометрів, піднімалися і проводили коригування вже безпосередньо по цілі до знищення або пошкодження техніки», – продовжує Роман Бугай.

Тільки за допомогою його безпілотника, каже Роман, українські військові знищили чи пошкодили 40 одиниць російської військової техніки у районі Києва. Тому впевнений – саме артилерія відіграла ключову роль успішної оборони столиці.

«Методичні обстріли вони дуже важко переносили. Я потім був у цих місцях, куди влучала артилерія, «Гради», і 2С1 коригували, і Д-30 коригували і насправді ті позиції сильно пошкоджені, багато техніки спалено. Це і психологічно важко – постійно перебувати під обстрілами. Тому артилерія вирішила відсотків 80 того виграшу війни, який під Києвом відбувся», – зазначає Роман Бугай.

Зараз, коли основні зусилля Росія змушена була перенести на Донбас, характер бойових дій також змінився. І за таких умов значення артилерії зросло ще більше, зазначають експерти.

«Різниця між операціями поблизу Києва і тим, що відбувається зараз – російські та українські сили набагато статичніші, це допомагає в артилерійському бою, бо кожна зі сторін розуміє, де перебуває противник. Що ми бачимо – російська тактика досить проста, не дуже винахідлива та творча. Якщо перша спроба не вдалася, вони знову намагаються використовувати таку саму тактику. Українські сили досить гарні тактично, як тільки російські війська підходять ближче, вони чинять на них величезний тиск і виснажують супротивника. Але поки що армія РФ здатна сховатися за своєю артилерією – це проблема для ЗСУ і ось чому західні поставки артилерії такі важливі», – розповідає аналітик Сем Кренні-Еванс.

Тарас Чмут, військовий експерт, голова правління ГО «Український мілітарний центр»

«Зможемо продовжувати вести війну і не програти її, бо сьогодні без цієї допомоги, ситуація у нас була б кардинально гіршою. Лінія зіткнення точно була б не в тих кордонах і не в тих масштабах. Плюс, зараз нам треба виграти час – місяць-два, до того як зайде значна кількість західної допомоги, яка, з одного боку, компенсує втрати першого періоду війни, з іншого – посилить наш потенціал в цілому. І, можливо, в перспективі, якщо ворог буде продовжувати діяти доволі необачно і нерозумно, перейти в якийсь локальний наступ і почати його тіснити», – каже Тарас Чмут.

За словами міністра оборони Олексія Резнікова, на Україну чекають дуже складні тижні. Потрібен час, щоб нова іноземна зброя зрівняла сили та забезпечила перелом у війні. Адже від обіцянки нової техніки для армії, до її реальної передачі та відправлення на фронт, з паралельною підготовкою людей, минає дуже різний час для кожної країни. І все це треба зробити прямо під час війни, яка не зупиняється вже третій місяць.

—

Роман Пагулич [6], Левко Стек [7], Ярослав Кречко [8], Ольга Теребинська [9], опубліковано у виданні Радіо Свобода [2]

В тему: