Десятки швейцарських, італійських та німецьких фірм оформлюють угоди з російськими оборонними підприємствами через компанії-“прокладки” та оминають санкції. І все це для того, щоб заробити мільярди доларів, поки невинні українці гинуть від російських ракет та танків.

Замість передмови

Знайомтесь, це Беренн Алінаві. Вона має власну справу в іспанській Барселоні – шиє вечірні, весільні сукні та виготовляє прикраси з камінням Swarovski.

А це у весільній сукні Інна Солошенко з Лебедина Сумської області. Вона із Михайлом одружилися у 2019 році. А у 2020 році у подружжя народився син Єфрем.

Нещодавно життя сім’ї Солошенко раптово обірвалось – 12 березня 2022 року російський танк впритул розстріляв автомобіль [2], в якому вони їхали.

Але цього б могло і не статись, зокрема, якби деякі іноземні компанії не допомагали РФ виготовляти зброю в обхід санкцій, накладених ще у 2014 році. 

Одну з таких компаній, що досі працює на російський військово-промисловий комплекс, очолює чоловік вищезгаданої Беренн – Роджер Алінаві. Навіть попри санкції, швейцарська фірма CODERE, якою він керує, продовжила постачати обладнання на підсанкційний російський завод “Електронмашина”, що виробляє комплектуючі для російських танків.

На жаль, така компанія – не одна. Десятки швейцарських, італійських та німецьких фірм оформлюють угоди з російськими оборонними підприємствами через компанії-“прокладки” та оминають санкції. І все це для того, щоб заробити мільярди доларів, поки невинні українці гинуть від російських ракет та танків.

Читайте також: Как импортные чипы в российской военной технике убивают украинцев [3]

Хто і кому постачає обладнання

Завод “Електромашина”, з яким співпрацює Алінаві, знаходиться у російському Челябінську і входить до складу корпорації “Уралвагонзаводу”. Останній, в своєю чергою, є “дочкою” гігантської російської держкорпорації “Ростех”, що займається промисловістю цивільного та військового призначення.

Наразі “Уралвагонзавод” – це єдиний виробник танків у РФ. А “Електромашина”, своєю чергою, виготовляє комплектуючі для цих танків. 

У 2014 році, після початку війни РФ проти України, “Уралвагонзавод” потрапив під санкції ЄС, як і багато інших компаній. Іноземні компанії мали б вийти зі спільних проєктів та припинити будь-які стосунки з такими підприємствами. Але багато з іноземних компаній досі цього не зробили.

Тому вже у 2016 році “Електромашина”  купила нове обладнання – лінію термообробки виробництва швейцарської компанії CODERE SA. Його придбали за 155,5 млн рублів через посередника – фірму “Галіка-ЦТС”. 

На перший погляд, може здатися, що швейцарська фірма могла бути не обізнана в тому, кому вони постачають це обладнання. Адже ж начебто вони укладали договір не з російським оборонним підприємством, а з іншою фірмою. 

Але це не так – швейцарська CODERE про все знала. Про співпрацю з “Електромашиною” вони оголосили ще у 2013 році, і навіть провели спільну конференцію за участі представників держдуми РФ, Мінпромторгу, ОПК “Оборонпром”, посольства та бізнес-спільноти Швейцарії.

Окрім CODERE з російською “оборонкою” співпрацюють ще численні фірми. Однією з них є швейцарська GF Machining Solutions.

У 2018 році АТ “Конструкторське бюро приладобудування” у Тулі отримало від швейцарської компанії GF Machining Solutions обладнання на більш ніж 722 млн рублів. Зокрема, російська компанія закупила 23 фрезерних обробних верстатів марок MIKRON HРM 600HD, 12 фрезерних обробних верстатів MIKRON HEM 500U, 1 прошивний верстат AgieCharmilles FORM 20 та фрезерний обробний верстат MIKRON HРM 1150U.

Займається ця російська компанія конструюванням зброї. Зокрема, бюро випустило зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРПК) “Панцир”, який Росія використовує у війні проти України [4]. Також в бюро розробляють системи високоточної зброї класів “земля-земля”, “земля-повітря”, “повітря-земля” і конструюють гранатомети, снайперські гвинтівки, автомати, пістолети-кулемети, пістолети та револьвери.

А у 2017 році ВАТ “Іжевський механічний завод” в Удмуртії отримав від швейцарської GF Machining Solutions дротово-вирізний верстат AgieCharmilles CUT 20 P за понад 25 млрд рублів.

Це обладнання теж допомогло зміцнити російську армію нападу, адже завод “Іжмех” випускає 86% всієї стрілецької зброї у РФ – зокрема, пістолети “Макаров” і “Яригіна”. До речі, якраз така зброя була знайдена в селі Димер Вишгородського району Київської області після відходу російських військ. Мешканці селища провели 35 днів в російській окупації – зниклих безвісти мирних жителів, яких закатували російські військові, й досі шукають родичі по лісах.

Також у 2018 році найбільший виробник авіадвигунів у РФ, ПАО “ОДК-УМПО” (Уфа, Башкортостан) отримав універсальний заточувальний верстат WALTER HELITRONIC MINI POWER за понад 81 млн рублів від німецької Walter. 

До слова, у 2018 році “ОДК-УМПО” почало розробку двигуна для винищувача СУ-57. А вже в травні 2022 року російські пропагандисти хизувалися, мовляв, випробовують винищувачі п’ятого покоління Су-57 на війні [5] проти України.

Співпрацює з Росією і швейцарський виробник Fritz Studer AG. У 2018 році компанія поставила найбільшому підприємству авіаційного та космічного двигунобудування РФ ПАТ “Кузнецов” у Самарі два універсальних круглошліфувальних верстати “Studer S21 cnc”. Вартість – понад 316 млн рублів.

На замовлення Міноборони РФ “Кузнецов” виготовляє двигуни для стратегічних бомбардувальників Ту-160 “Білий лебідь”, глибоко модернізованих Ту-160М, Ту-95МС та для далеких літаків Ту-22М3. Наразі всю цю авіацію росіяни активно застосовують на війні в Україні. 

А у 2019 році швейцарський виробник виконав замовлення єдиного підприємства з випуску ракет для зенітних систем C-300 та C-400 – АТ “ММЗ “Авангард” (Москва). Саме таке озброєння – зенітні ракетні дивізіони С-400 та С-300 – використовували російські війська на Харківському напрямку у квітні 2022 року. Російський клієнт отримав від швейцарців прецизійний круглошліфувальний верстат з ЧПУ з функцією обробки зовнішніх та внутрішніх різьблень S30 вартістю понад 382 тис. євро. 

В тому ж 2019 році на АТ “НВП “Калузький приладобудівний завод “Тайфун” приїхав токарний верстат TNA 400 вартістю у 260 тис. євро від німецького виробника Index Traub. Підприємство виготовляє радіолокаційні станції для надводних кораблів Військово-морського флоту Росії та берегові ракетні комплекси. Тут випускають береговий ракетний комплекс “Бал” [6], оснащений протикорабельними крилатими ракетами. Його використовують для обстрілів України із Криму.

Російський АТ “Чепецький механічний завод” (Глазов, Удмуртія) того ж року отримав від німецького виробника Blohm Jung GmbH верстат профілешліфувальний з ЧПУ Planomat HP 412 за понад 41 млн рублів. 

Чепецький механічний завод входить до структури “Росатому”, співробітники якого брали участь у захопленні окупованої Запорізької АЕС. Також підприємство займає одну із ключових позицій у технологічному циклі виготовлення ядерного палива на основі природного урану.

У той же рік італійський виробник Hexagon Metrology S.p.A. продав російському АТ “Іжевський електромеханічний завод “КУПОЛ” координатно-вимірювальну машину Micra Hexagon Metrology вартістю понад 171 тис. євро. Клієнт італійців – це одне з найбільших підприємств оборонно-промислового комплексу Росії, входить до концерну ППО «Алмаз-Антей». Завод “КУПОЛ” постачає для Міноборони РФ ЗРК сімейства “Тор [7]“, які росіяни активно використовують на війні проти України.

А швейцарський виробник Sylvac SA у 2018 році продав росіянам оптичну систему для контролю тіл обертання моделі Scan 52 вартістю в майже 3 млн рублів. Замовник – АТ “Новосибірський патронний завод”, який випускає набої до стрілецької зброї – зокрема, калібру 7,62х51.

Такий калібр мають снайперські гвинтівки “Точность”, якими у 2017 році озброїли “Росгвардію”. Як стверджує агентство Reuters, у Бучі діяв спеціальний підрозділ Росгвардії “Вітязь”. Тобто швейцарська компанія теж деяким чином внесла свій внесок у трагедію. 

Читайте також: Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [8]

Як компанії обходять санкції

Наразі більшість вищезгаданих російських підприємств знаходяться під санкціями. Зокрема, до санкційних списків входять: корпорація “Уралвагонзавод” (в яку входить “Електромашина”), АТ “Конструкторське бюро приладобудування”, Іжевський механічний завод (входить у концерн “Калашніков”), АТ “Іжевський електромеханічний завод “КУПОЛ”, “Уфімське моторобудівне виробниче об’єднання” (“ОДК-УМПО, що належить АТ “Об’єднана двигунобудівна корпорація”), АТ “ММЗ “Авангард”. 

Попри це, італійські, швейцарські та німецькі компанії продовжують співпрацювати з російською “оборонкою”. Роблять вони це, звісно, не напряму, а через фірму-”прокладку” – швейцарську фірму Galika AG. Директором компанії є громадянин Швейцарії Ліно Дерунгс. Але з початку 1990-х він веде бізнес у Росії.

До санкцій проти оборонних підприємств РФ, які США та ЄС запровадили через анексію Криму, Швейцарія начебто приєдналася. 

“Але ми не хочемо, щоб нас сприймали як країну, яка займає чийсь бік. Тому зазвичай ми вводимо моніторинг, щоб переконатися, що росія або російські компанії не використовують Швейцарію для обходу санкцій ЄС і, навпаки, європейські компанії чи інші суб’єкти не використовують Швейцарію для обходу”, – пояснив у 2018 році тодішній посол Швейцарії у РФ Ів Россьє. 

Того ж року він з представниками Galika AG рекламував співпрацю у Пермському краї. 

Galika AG продає обладнання у РФ через низку філій. Одна з них – “Галіка ЦТС”. До 2020 року директором останньої був Полканов Євгеній Георгійович. У 2014-15 він був заступником директора холдингу “Станкопром”, який входить у  структуру “Ростеху”. Таким чином стає зрозуміло, чому швейцарська компанія співпрацює з російською “оборонкою”.

Читайте також: Що це таке ленд-ліз для України і чи допоможе це перемогти Росію [9]

Згідно з даними з тендерів, тільки за 2016-2021 роки сума контрактів, які уклала “Галіка ЦТС” з російськими клієнтами, складала 1,4 млрд рублів. Однак насправді їх може бути значно більше, бо після санкцій, введених у 2014-2015 роках, більшість замовлень для оборонних підприємств “Ростеху” втаємничили.

На фото: тодішній посол Швейцарії у РФ Ів Россьє (зліва) та представник фірми швейцарської  “Галіки” співробітник Ростеха Євгеній Полканов (справа).

Можна, звісно, припустити, що європейські виробники обладнання не знали, кому вони постачають свою продукцію. Але ні, знали.

Наприклад, швейцарський виробник GF Machining Solutions у червні 2014 року став членом російсько-швейцарського центру компетенцій у галузі технологій мікрообробки.

Фото: 18 червня 2014, представники  “Станкопрому” (Ростех) та GF Machining Solutions урочисто перерізають смужку з нагоди створення спільного центру.

Німецька Walter Maschinenbau, яка постачала верстати вартістю 2,37 млн євро підприємству “ОДК-УМПО” для виробництва двигунів для винищувачів СУ-57, теж насправді знала про кінцевого одержувача своєї продукції. Цьому є декілька доказів. 

• По-перше, настільки дороге обладнання має встановлювати, вводити в експлуатацію та обслуговувати компанія-виробник. Без цього таке обладнання є просто грудою заліза.

• По-друге, судячи з допису у Facebook, у листопаді 2020 року сервіс-менеджер Galika AG Іван Семенской з Москви літав з аеропорту Шереметьєво (Москва) до Уфи (Башкортостан). Саме там знаходиться “ОДК-УМПО”, яке замовило дорогі верстати. Пост Семенского про цю подорож лайкнув такий собі Марек Белзак з Польщі. Цей чоловік є директором з продажів Walter Maschinenbau в Росії, Білорусі та Україні. 

Свою згоду на поставку обладнання дала і німецька Fritz Studer AG. У 2015 році держпідприємство Росакредитація перевіряло фірму,  яка сертифікує обладнання, що привозять в РФ. Тоді і з’ясувалося, що німецька компанія уповноважила Galika AG торгувати своїми станками у цій країні. Тобто одна фірма у Швейцарії виготовляє верстати, а інша, яка нічого не виготовляє, а тільки перепродає, є представником виробника у РФ.

А німецька Index Traub не тільки поставляє обладнання росіянам, а й у 2016 році відкрила офіс у російському місті Тольятті Самарської області. Таке рішення компанія пояснила “політичною ситуацією”.

“Сьогоднішня політична ситуація вимагає від нас локалізувати своє виробництво в Росії для того, щоб ми на рівних з рештою учасників ринку могли брати участь у тендерах держкомпаній,” – заявили в компанії.

Німецька Blohm Jung GmbH ж прямо заявляє на своєму сайті, що є частиною UNITED GRINDING Group з власними дочірніми компаніями для міжнародних ринків в Індії, Китаї, Росії та США.

Всі ці компанії допомагають Росії виготовляти зброю, що використовується у війні проти України. І вони про це знають, але все одно не йдуть з російського ринку.

Скандали за участі Galika AG

У Швейцарії вже давно відомо, що Galika AG тісно пов’язана із Росією. У 2019 році журналісти дізналися, що компанія постачала обладнання для виробництва автоматів Калашникова у Венесуелі. Але посадовці Швейцарії закрили на цей факт очі. 

“У 2012 році компанія Galika AG із Volketswil ZH поставила верстати для виробництва автоматів АК-103 на кілька мільйонів франків. Завод у місті Маракай має бути запущений наприкінці 2019 року та вироблятиме 25 000 автоматів Калашникова на рік.

На техніку від компанії Galika AG заборона експорту не поширювалась. Вони не підпадали під категорію військових матеріалів і не вважались так званими товарами подвійного призначення. Йдеться про ті машини, які можна використовувати і у військових цілях”, – писали у ЗМІ. 

А минулого року Galika AG подала заявку до урядової організації SEKO, аби отримати два дозволи на експорт у Росію: фрезерного і токарного верстату швейцарського виробництва. Переконували, що він використовується для виготовлення частин медичних пристроїв. 

Однак розвідувальна служба Швейцарії підозрює, що документи підроблені, а пристрої призначені для військового сектора – виробництва датчиків бомбардувальників-невидимок СУ-57. Наразі у росіян виникли проблеми з виготовленням деталей для нових реактивних винищувачів.

Після відмови компанія спробувала ще раз поставити до Росії ті самі верстати. На цей раз вона вказала, що вони призначені для іграшкової компанії з виготовлення повітряних куль із фольги. Їм знову відмовили. 

У березні 2022 року, тобто після початку війни в України, видання Handelszeitung повідомило, що Galika AG знову намагається постачати обладнання до Росії. 

Читайте також: Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [10]

А що після 24 лютого 2022?

Федеральна податкова служба РФ нарахувала щонайменше 8 компаній, афілійованих із швейцарською Galika AG у Росії. 

Одна з них – “Галіка-мет”, зареєстрована у підмосковному місті Електросталь. За даними держзакупівель, до 1 травня 2022 року фірма має поставити, змонтувати, та ввести у експлуатацію комплекс технологічного обладнання швейцарської GF Machining Solutions. 

Вартість контракту – 407 млн російських рублів. Замовник – Об’єднана двигунобудівна корпорація “Кузнєцов”, що входить до “Ростеху”. 

На сайті GF Machining Solutions повідомляється, що у росії швейцарську фірму представляє Galika AG. Тобто, швейцарська фірма GF Machining Solutions через свого представника “Галіку” продала та встановила обладнання на оборонному підприємстві країни-агресора у травні 2022. 

Раніше, у травні 2020 року, “Галіка-мет” вже постачала на ОДК координатно-вимірювальну машину. А у жовтні того ж року оборонне підприємство виробило першу партію нових двигунів для модернізованих стратегічних бомбардувальників Ту-160М, які тепер Росія активно використовує проти українців.

Бізнес на крові українців

Після початку війни Росії проти України та анексії Криму, 31 липня 2014 року, Євросоюз ввів ембарго на імпорт та експорт зброї до Росії, а також заборону експорту товарів подвійного призначення та технологій для військового використання в Росію, або російським кінцевим військовим користувачам. Також ЄС ввів заборону на експорт товарів та технологій, які можуть використовуватися як у військових, так і у цивільних цілях. Окрім того, ЄС зобов’язав експортерів отримувати попередній дозвіл компетентних органів держав-членів на експорт певних видів енергетичного обладнання та технологій до Росії. 

Тобто діяльність всіх вищезазначених швейцарських, італійських та німецьких компаній є нічим іншим, як обходом санкцій ЄС. Заради прибутку в обмін на життя українців.

Життя сім’ї Солошенко, яку розстріляв російський танк, звісно, вже не повернеш, але російській “оборонці” можна перекрити доступ до західного обладнання. Тому відповідні органи Євросоюзу мають звернути увагу на роботу згаданих компаній, ввести проти них нові санкції та ліквідувати прогалини в санкційному законодавстві.

—

Розслідування підготовлено Радою економічної безпеки України [11] (РЕБ) спільно з міжнародною розвідувальною спільнотою InformNapalm [12].

—

Опубліковано у виданні  InformNapalm [13]

В тему: 

• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [14]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [10]
• Що це таке ленд-ліз для України і чи допоможе це перемогти Росію [9]
• Левобережная Киевщина: «азовцы», засады, бои с русскими орками [15]
• 4 аномалии в потерях российских захватчиков [16]