У нашої війни, що триває з 2014 року, досі немає офіційної назви. Неофіційно трагічні події в Україні, які почалися в лютому 2014 року, уже заведено називати Російсько-українською війною. Однак офіційно вона досі навіть не вважається війною.

Бо, як нагадує видання  ТИЖДЕНЬ [2], згідно з «Конвенцією про відкриття воєнних дій», більш відомою як ІІІ Гаазька, яку уклали далекого 1907 року та яку ратифікувала Україна 24 серпня 1991 року, «воєнні дії <…> не повинні розпочинатися без попереднього і чіткого повідомлення у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни».

Тобто, відповідно до цього документа, лише акт оголошення війни або ультиматум від країни-нападника — це підстави для того, щоб будь-які бойові дії називати війною. У всіх інших випадках міжнародне законодавство використовує термін «військовий конфлікт». Власне з огляду, зокрема, на нормативи ІІІ Гаазької конвенції війну, що почалася 2014 року, назвали антитерористичною операцією. Російська Федерація, здійснивши широкомасштабну агресію проти України в лютому 2022-го, також офіційно назвала її спеціальною військовою операцію. Отже, обидві країни умисно уникали терміну «війна».

Читайте також: Вони мріяли про "сонце правди" над Україною [3]

Поки що «агресія» і «вторгнення»…

Відсутність чітких, юридично грамотних визначень щодо бойових дій, які розгорнулися на Сході України, низький рівень розуміння суспільством обов’язків кожного з очільників держави під час відсічі збройної агресії призвели до появи 21 червня 2018 року Закону України «Про національну безпеку України».

Уже в ст. 1, п. 1 цього Закону («Визначення термінів») згадали термін «війна», але в контексті воєнного конфлікту: «1) воєнний конфлікт — форма розв’язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт».

Надалі про «війну» у ст. 1 більше не йшлося, проте є тлумачення терміну «збройний конфлікт» (п. 7): «збройний конфлікт — збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт)».

Отже, Закон України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року визначав, що починаючи з 2014 року в Україні відбувається внутрішній збройний конфлікт, який підтримується ззовні.

У 2019 році президент України Володимир Зеленський започаткував 29 серпня «День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України». У назві цього пам’ятного дня також немає терміну «війна», проте процитовано Конституцію України, а саме — статтю про функціональне призначення Збройних Сил України.

Сучасне польське видання про війну з російськими більшовиками 1920 року

24 лютого 2022 року президент підписав Указ №64 «Про введення воєнного стану в Україні», у якому обґрунтування звучить так: «У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

21 квітня 2022 року Володимир Зеленський підписав ще один важливий у цьому контексті Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», де знов використали терміни: «збройна агресія» і «держава-агресор».

Водночас у виступах президента, промовах і статтях інших воєнних та політичних очільників держави часто використовують такі назви: Російсько-українська війна, Війна за Незалежність України, відсіч повномасштабного (широкомасштабного) вторгнення Російської Федерації. Оскільки ці назви виголошує Верховний головнокомандувач, їх також можуть широко вживати в історичній літературі, публіцистичних виданнях, лекціях, статтях та екскурсіях.

На сьогодні військові експерти й історики вже зійшлися на тому, що Російсько-українська війна (або збройна агресія Російської Федерації проти України), яка розпочалася 2014 року, має кілька етапів:

1. Російське збройне вторгнення в Крим та окупація півострова у лютому — березні 2014 року.

2. Війна на Сході України, яка розпочалась у квітні 2014 року та яку спочатку називали антитерористочною операцією, а з 2018 року — операцією об’єднаних сил.

3. Широкомасштабне (повномасштабне) вторгнення збройних сил Російської Федерації в Україну, яке відбулося 24 лютого 2022 року й триває донині.

Початком збройної агресії проти України (або Російсько-української війни) заведено вважати 20 лютого 2014 року. Саме ця дата викарбувана на офіційних медалях Російської Федерації «За возвращение Крыма», які замовили на заводі «Мосштамп» ще 17 грудня 2013 року. Замовлення й карбування медалі зайвий раз свідчить про те, що Російська Федерація зазделегідь планувала захоплення Кримського півострова й збройну агресію проти України, оскільки 20 лютого 2014 року легітимним Президентом України залишався Віктор Янукович, який перебував у Києві.

Отже, у юридичній площині ми маємо «військову (збройну) агресію» і «широкомасштабне (повномасштабне) вторгнення» Російської Федерації. Водночас громадськість широко використовує термін «Російсько-українська війна».

Яка ж правильна назва?

Читайте також: Росія проти українців здійснює геноцид. Докази й аргументи [4]

Російсько-українська чи Українсько-російська

Передусім з 1 січня 2025 року Україна усунула останній фактор, який утримував нас від визнання в правовому полі війни війною. Йдеться про транспортування українськими трубами російського газу до Європи. Доки Україна й далі транспортувала російський газ, міжнародні партнери завжди могли сказати: «У вас зберігаються економічні відносини з Російською Федерацією, а отже, це військовий конфлікт, а не війна».

На сьогодні російського газу вже немає. Крім того, поза всяким сумнівом, Україна й Російська Федерація мають активну фазу ведення бойових дій, тобто війни. Але наскільки історично та юридично обґрунтовано вживати саме назву «Російсько-українська»?

Уперше термін «Російсько-українська війна» застосував широко відомий у професійних колах правознавець-міжнародник Володимир Василенко. Багато років він був Послом України в країнах Європи, чотири роки представляв її в Раді ООН з прав людини. Крім того, пан Володимир — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, один зі співавторів Декларації про державний суверенітет України.

У листопаді 2014 року він оприлюднив у Тижні великий аналітичний матеріал: «Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки». Коли пан Володимир писав цей матеріал, я запитав його: чому він вирішив назвати війну саме «Російсько-українською», а не «Українсько-російською»? Володимир Василенко відповів: «Росія на нас напала, а отже, за міжнародною практикою, назва цієї країни стоїть попереду».

Тієї миті я відстоював позицію, що війну 2014 року треба нарешті почати називати війною, а як саме вона буде зватись — вважав справою майбутнього. Й ось, це майбутнє настало… На превеликий жаль, я не можу продовжити дискусію з Володимиром Василенком: він пішов із життя 9 жовтня 2023 року.

Офіційне видання Естонії: «Естонська війна за Свободу, 1918–1920»

Але його версія про те, що першою в назві варто називати ту країну, яка здійснила напад, попри його досвід і регалії, не витримує критики.

Класична й академічна війна 1870–1871 років, яку вели поміж Францією, Пруссією та їхніми німецькими союзниками, має кілька назв. Для Франції та країн, що її підтримували, вона зветься Франко-прусською (Guerre franco-allemande). Для Німеччини — Німецько-французькою (Deutsch-Französischer Krieg), або Війною за возз’єднання. Отже, кожна з країн ставить свою назву на перше місце. У тій війні Франція буквально на кілька днів раніше почала мобілізацію, але Пруссія перша почала наступати. Тож складно визначити, хто саме з них почав війну. Отже, кожна країна на перше місце в назві ставить саме себе.

Я проаналізував також інші назви воєн — передусім тих, які вели Російська імперія і Радянський союз. Дуже цікавий коментар я отримав від японістів щодо назв воєн 1904–1905 та 1945 років.

З 1904-го в Японії війна проти Російської імперії у буквальному перекладі називалася Японсько-російською (Nichiro senso — 日露戦争). Так само її називають і сьогодні.

Для визначення подій часів Другої світової війни в японців є кілька термінів. По-перше, це Друга велика війна (Daini-dzi Taisen – 第二次大戦). По-друге, Тихоокеанська війна, якщо йдеться про операції на Тихому океані проти США (Taikheio Senso – 太平洋戦争). З 1960-х років у Японії поширений термін «П’ятнацятирічна війна» (Dzhiu honen Senso — 十五年戦争), який охоплює події від Манчьжурського інциденту й до 1945 року. А ось безпосередньо бойове зіткнення із СРСР офіційно називають і читають як Японсько-радянська війна (Nisso Sensо — 日ソ戦争).

Як пояснили мені японісти (тут висловлюю щиру подяку пану Nihonto), така назва не лише лінгвістична специфіка побудови японських речень. Йдеться про інші поняття: національні традиції самоповаги, гордощів, які японська нація не просто толерує, а навіть деякою мірою зухвало нав’язує іншим. Тобто, для японців неприпустимо називати ці війни російсько-японськими.

Читайте також: Україна проти росії: "Я тебе породив – я тебе і вбʼю" [5]

Перелік назв інших воєн подаю в цій таблиці:

Отже, усі країни, які виграли війни в Російській імперії / Радянського союзу або бодай відбилися від них, мають власні назви війни. І лише поневолені Російською Федерацією Чечня й Грузія прийняли імперсько-радянську версію назви війни. Висновки очевидні…

«Визвольні змагання» та «Українсько-московська війна»: традиції збройного протистояння з Росією

Україна не раз вела війну зі своїм східним сусідом. Зокрема, у 1917–1923 роках, коли йшлося про створення й здобуття незалежності Українською Народної Республікою. На превеликий жаль, серед прихильників УНР не було одностайності щодо назви війни проти Радянської Росії.

Значна частина дослідників, передусім із Західної України, називала цю війну «Визвольними змаганнями». Пізніше боротьбу Карпатської України та Української повстанської армії (1938–1950 роки) назвали Другими Визвольними змаганнями. За аналогією, передусім на Західній Україні сучасну війну називають Третіми Визвольними змаганнями. Синонімами цих «змагань» є Визвольна війна, або Війна за Свободу (Незалежність).

Безпосередньо серед ветеранів Армії УНР було розповсюджено назву «українсько-московська війна». Ще навесні 1919 року в наказах Головного отамана УНР Симона Петлюри ми зустрічаємо терміни: «нарід московський», «московське військо» тощо.

Титульна сторінка збірника, який підготувало командування Армії УНР, «Українсько-московська війна 1920 року в документах»

У 1933 році під редакцією військового міністра УНР генерал-хорунжого Володимира Сальського видали збірник документів: «Українсько-московська війна 1920 року в документах». Попри те що цю назву не затвердили в історичних джерелах, вона є науково та юридично виваженою. Аналог назви: Українсько-російська війна.

Отже, з огляду на історичні реалії науково обґрунтованими й правильними будуть назви: Українсько-російська війна або Війна за Незалежність.

—

Ярослав Тинченко, історик і журналіст, заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України; опубліковано у виданні ТИЖДЕНЬ [2]

Читайте також: 

• Україна і майбутнє Європи [6]
• Пісня в обмін на зброю: як 100 років тому Україна переконувала світ надати їй військову допомогу [7]
• Війна в Україні ще багатьох здивує, а особливо Путіна - NYT [8]
• Отець Анатолій: “Я перейшов до ПЦУ, оскільки далі не бачив себе в Церкві, яка пов'язана з церквою-вбивцею” [9]
• Війна проти Z. Як українська літера «Ї» стала символом спротиву на окупованих територіях [10]
• Як попри свою військову поразку, «лісові брати» зумовили зміцнення литовської ідентичності [11]
• Українці пам’ятають, як Москва вже намагалася їх знищити: «Ми сьогодні добре озброєні хлібороби»  [12]
• Вони мстяться росії за історичні образи: NYT розповіла про добровольців ЗСУ з колишніх радянських республік [13]