Півроку повномасштабної війни стали серйозним викликом для української армії. Саме на плечі Збройних сил випала місія ні багато ні мало, але вберегти країну від захоплення більш потужним і жорстоким сусідом. Як ЗСУ з цим справляються і чи все виходить, як задумано?

Дії українських армійців за шість місяців протистояння збройним силам РФ загалом отримали високу оцінку серед політиків і військових керівників країн Заходу. В першу чергу вони відмічають не співмірні військові і економічні потенціали обох держав.

Дійсно, оборонні бюджети країн відрізняються в десятки разів, а майже нескінченні запаси боєприпасів і артилерії, що дісталися РФ ще з радянських часів, робили саме російську армію фаворитом в більшості прогнозів західних аналітиків до 24 лютого.

Але реальна картина поля бою показала іншу ситуацію. Мобільність і висока мотивація, винахідливість і децентралізація в ухваленні рішень стали одними з ключових факторів, які дозволили говорити про успішність дій ЗСУ. 

Читайте також: Стережіться прогнозів щодо війни: в Україні результат ще не написаний [2]

Безумовно, війна ще далеко не завершена. Але вже зараз можна аналізувати суттєві зміни, які дозволяють говорити про стрімкий прогрес українського війська.

ФОТО, THE SUN/PA. Українські військові новобранці на навчаннях в Англії. Чисельність ЗСУ з початку війни зросла в 5 раз.

Більше - значить краще?

Перше, що впадає в око при аналізі сучасного стану ЗС України, це різке збільшення їх чисельності, каже ВВС News Україна колишній міністр оборони Андрій Загороднюк.

З початку вторгнення кількість бійців в українській армії зросла в 5 разів. Чинний очільник міноборони Олексій Резніков інколи називає це "мільйонним військом". Щоправда, він одразу ж пояснює: мільйон - це сукупна чисельність усіх співробітників сил безпеки оборони, а значить, не тільки ЗСУ, а й поліції, прикордонників, Служби безпеки України, Нацгвардії та Держслужби з надзвичайних ситуацій.

Що стосується безпосередньо армійців, то зараз їх є приблизно 700 тисяч бійців на противагу 150 тисячам, що були ще рік тому.

Так різко наростити чисельність вдалося за рахунок мобілізації, що була запроваджена указом президента ще в кінці лютого, триває досі й нещодавно була пролонгована до завершення осені.

Читайте також: Війна до останнього росіянина. Кожна спроба виправити становище обертається для Путіна новою ганьбою [3]

В армію в першу чергу повернули резервістів з бойовим досвідом АТО/ООС та військовозобов'язаних з офіцерськими званнями чи необхідними спеціалізаціями.

Це дозволяє командуванню генштабу формувати нові бригади, навчати новобранців і активніше проводити ротацію бійців на фронті.

"Українська армія стала значно більшою, але головне, що в ній є ядро з реальним бойовим досвідом", - акцентує Загороднюк.

Але стрімке зростання війська має і зворотній бік, каже він. "Різке збільшення призвело до того, що частину підрозділів довелось формувати, навчати і забезпечувати в екстрених умовах. Відповідно, інколи вони направлялись на фронт не достатньо підготовленими. Але я не впевнений, що в умовах початку війни можна було діяти інакше", - міркує Загороднюк.

Станом на зараз за чисельністю своїх збройних сил Україна потрапляє в топ-10 армій світу. Випереджаючи, до прикладу, Іран і Туреччину, що мають збройні сили на рівні 650-550 тисяч військових.

Слід зауважити, що свіжих рейтингів від міжнародних аналітичних центрів чи профільних сайтів, що порівняли б ЗС Росії і України за підсумками воєнних дій, ще немає.

До прикладу, рейтинг військових потужностей країн світу від компанії Global Firepower був складений ще в січні, тобто до початку російського вторгнення. В ньому українська армія посідала 22 місце серед 142 країн, а РФ - друге.

"Всі ці рейтинги є доволі умовні. Але, враховуючи масштаб і інтенсивність бойових дій, то ЗСУ зараз можна ставити на друге місце серед армій в Європі, бо реальна практика - це не якісь теоретичні підрахунки чисельності і кількості озброєнь", - вважає Олексій Мельник, керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Однією з причин високої якості українського війська він вважає "частково успішні" реформи, що проводились в ЗСУ з 2016 по 2020 рік. Тоді почався перехід на натівські стандарти в логістиці й управлінській структурі генштабу.

Читайте також: Розповідь артилериста з передової: "За день переносимо 5-7 т снарядів" [4]

ФОТО, REUTERS. Українська армія поступово переходить на західне озброєння. Але його обсяги недостатні, кажуть у владі. На фото - американська гаубиця М777 на фронті біля Харкова

Зброя в дефіциті

Стрімке зростання кількості військових ставить перед керівництвом держави нове завдання - забезпечити їх зброєю і засобами захисту.

Щодо останнього, то міністерство оборони звітує, що станом на зараз майже вирішило проблему. На початку російського нападу дефіцит бронежилетів і шоломів для зростаючого війська був критичним. Тут на допомогу прийшли волонтерські організації і західні партнери, які закрили ці поставки на 50%.

Інша ситуація з основним "робочим інструментом" будь-якого військового - зброєю.

Після розвалу СРСР Україна мала одні з найбільших у світі запасів військової бронетехніки, боєприпасів і артилерійських установок.

Але роки недбалого ставлення, масовий "збройний розпродаж" в країни Азії й Африки, а також суттєві втрати в бойових діях на Донбасі змінили ситуацію. Ще більше її ускладнила серія вибухів на арсеналах боєприпасів у 2015-19 роках. ЗСУ відчули гостру потребу в постачанні західного озброєння.

Читайте також: У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [5]

Після 24 лютого процес його передачі до української армії набув системного характеру. Чи не щотижня Пентагон рапортує про нові партії озброєння. Також смертоносні пристрої зі своїх складів передають й інші 50 країн-партнерів Києва, що об'єднались під умовною назвою "Рамштайн" (назва американської військової бази в Німеччині, де відбулось перше засідання групи).

Але цей процес не можна назвати безхмарним. Одні з головних проблем - невисокі темпи й обсяги постачання. А також "різноманітність" систем, зокрема артилерії, яку західні країни надають ЗСУ. Наразі за 6 місяців вони отримали 7 різних типів артилерійських систем з різних країн, що використовують "натівський" снаряд калібром 155-мм.

Раніше українці не мали з ним справу, оскільки навчались і воювали на радянській техніці іншого калібру, зокрема 122 мм і 152 мм. Але запаси таких снарядів в Україні майже вичерпались.

Отож в ЗСУ склалась парадоксальна ситуація, каже ВВС News Україна співрозмовник в українській владній верхівці. Армія має значні запаси міцних і витривалих радянських артустановок та гармат, але не має до них снарядів.

В той самий час західні партнери надали Києву значні обсяги боєприпасів калібру 155-мм, але малу кількість гаубиць для них - приблизно три сотні штук. До того ж від занадто інтенсивного використання в боях і ті швидко виходять з ладу.

"Ось і маємо таку ситуацію, що такі снаряди є, а гармат для них немає", - каже співрозмовник.

ФОТО, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗСУ. Поповнити запаси радянського озброєння для ЗСУ зараз також проблематично. Ринки зброї в Азії і Африці контролюються переважно російським міноборони

Це питання, за його словами, неодноразово ставилось перед США, які, за оцінками Києва, могли б збільшити кількість переданої артилерії.

Водночас повний перехід на "натівську зброю" поставить перед ЗСУ низку нових проблем, каже співрозмовник видання з керівництва оборонного комітету Верховної Ради. За відсутності власного виробництва відповідних боєприпасів Київ потрапить в повну залежність від західних поставок.

"А вони захотіли - краник прикрутили і що ти тут зробиш?", - риторично запитує він.

Одна з ознак недостатньої кількості зброї, вказує представник української влади, гальмування широко анонсованого українського контрнаступу на Херсон.

Читайте також: По слідах “гадяцького сафарі”: Як на Полтавщині селяни палили танки російських окупантів [6]

Майстерність із зауваженнями

Українські Збройні сили - наразі одна з найбільш навчених і майстерних армій у світі, заявляє Андрій Загороднюк. Свою думку він пояснює тим, що лише ЗСУ мають досвід успішного протистояння більш потужному у військовому плані ворогу.

"Такого досвіду немає більше ні в кого в світі. З ким воювали інші країни? З нечисельними, погано організованими групами терористів ІДІЛу чи Талібану, що не мали серйозного озброєння й авіації. В Україні зовсім інша ситуація", - каже ексміністр.

ФОТО, REUTERS. Російська військова вантажівка в окупованому Херсоні. Наступальна операція ЗСУ зі звільнення цього міста гальмується, зокрема через недостатню кількість зброї і техніки, кажуть в українській владі.

Полковник запасу, колишній учасник місії в Іраку Сергій Грабський визнає, що в деяких аспектах українська армія є передовою в світовому масштабі. Але, на його думку, це стосується лише проведення оборонних операцій.

"Ми просто унікальні в нашій обороні, ми просто віртуози оборони, бо ми цьому вчились протягом останніх 8 років. Але з наступом - це не так. Треба відверто говорити, що нам треба ще досвід і відповідні ресурси".

Він прямо каже, що ЗСУ в початку 1990-х років ніколи не приділяли уваги плануванню і проведенню наступальних дій. Відповідно, військо не має ні практики, ні достатніх теоретичних знань для цього.

"Відмінність оборонної від наступальної операції - це як день і ніч, це абсолютно різні філософії. Будь-який офіцер української армії, який був з 1992 року на оперативних посадах, вам скаже, що ми ніколи не планували і не відпрацьовували на навчаннях широкомасштабні наступальні операції", - наголошує Грабський в спілкуванні з ВВС News Україна.

Навіть відпрацювання контрнаступальних дій проводилось "грубими мазками", тобто в загальних рисах, зазначає офіцер запасу.

Читайте також: Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [7]

Крім того, саме для успішних атакувальних дій Україні треба більше техніки і навченого особового складу. Оскільки в наступі військо зазнає більше втрат ніж в обороні, змушене залучати маршові підрозділи для постійного тиску на ворога, а також необхідно мати динамічну систему управління вогнем і якісну міжвидову взаємодію між авіацією і сухопутними підрозділами.

У Збройних силах з усім цим наразі є проблеми, впевнений експерт. Компенсувати їх лише високою мотивацією і навченістю особового складу не вийде. Цей компонент забезпечує успіх у війні лише на 65%, каже Грабський.

"Але в нас війна не на мечах, в нас війна не дубинками і палицями. Це війна високоманеврена і технологічна. По мотивованості особового складу наша армія щонайменше друга у світі, але по озброєнню і військовій техніці це далеко не так".

В українській владі спростовують закиди щодо невміння ЗСУ вести наступальні операції, зокрема в контексті анонсованого звільнення окупованого Херсону. Там кажуть, що ЗСУ відходять від радянських догм ведення атакувальних операцій і переходять до "креативної війни".

"Креативна війна - це завдати максимальних збитків тиловому забезпеченню, обезкровити армію. Бити по базах палива, боєкомплекту, оперативно-тактичних штабах. Це ми і робимо. І це просто фантастична тактика наших Збройних сил", - пояснюває [8] ВВС радник голови ОП Михайло Подоляк.

—