Фінляндія втратила приблизно 10% території та своє четверте за величиною місто Виборг. З Втраченої Карелії, як нині називають ці землі, близько 430 тисяч жителів вирушили в евакуацію у глиб Фінляндії. 

З Фінляндії з любов'ю

Напередодні Різдва 2022 року професор Університету Ювяскюля, в минулому заступник начальника відділу розвідки Оборонних сил Фінляндії, Мартті Й. Карі опублікував [2] у твіттері фотографію 155-міліметрового артилерійського снаряда з написом "З побажанням гарного Різдва від родини Карі". Цей напис на його прохання та за донат української армії наніс на снаряд волонтерський сервіс SignMyRocket, який збирає пожертвування для Збройних сил України.

Про участь у цьому проекті повідомили й інші відомі у Фінляндії люди, і серед них голова парламентського комітету із закордонних справ Юссі Халла-ахо та письменниця Софі Оксанен. З їхньою допомогою «смертельний привіт», за влучним виразом [3] журналістів найбільшої фінської газети Helsingin Sanomat Росії відправили вже сотні фінів на загальну суму понад 140 000 євро.

Послання на снарядах купують люди з усього світу, але Фінляндія виділяється і на цьому тлі.

"Фінни - єдині, хто посилають повідомлення про відплату", - розповів [4] журналісту держмедіакомпанії YLE координатор проекту. На снарядах просять написати, наприклад: «Ми ніколи не забудемо 1939 рік», «У дусі Зимової війни», «Між очей. З повагою, Маннергейм». Останній напис — відсилання до відомої пісні воєнних років Silmien välliin, тобто «Між очей», де є такі слова: «Між очей, рюсся, і буде йому кінець». Та й професор Карі повідомив [5] , що купив дарчий напис на згадку про батька, пораненого осколком радянської гранати на Карельському перешийку в лютому 1940 року.

Читайте також: Коктейль Молотова для России [6]

Двічі евакуйований стіл

Напад Росії на Україну шокував увесь цивілізований світ, але у Фінляндії зі східним сусідом свої давні рахунки. "Новина про війну миттєво повернула нас до нашої власної історії", - говорить [7] фінська письменниця Ева Оландт. Негайно відкрилася стара, здавалося, вже повністю зарубцьована рана — травма Зимової війни, як у Фінляндії називають відому радянсько-фінську війну 1939–1940 років. Олександр Твардовський назвав цю війну «незнаменитою», і був абсолютно правий: розпочата провокаційними пострілами біля села Майнила, вона не принесла Радянському Союзу жодної слави, а багаторазова перевага СРСР у живій силі і особливо в техніці призвела до п'ятиразової, за обережними підрахунками, переваги з числа вбитих.

І загарбницьку мету ніяким чином закамуфлювати не вдалося: СРСР як агресора тут же виключили з Ліги Націй. Терміни «сису», тобто незламний фінський характер, і «коктейль Молотова» стали відомі в усьому світі, убитих розвезли цвинтарями в рідних парафіях, причому це робили жінки — члени воєнізованої організації «Лотта Сверд», яку активно оббріхувала  радянська пропаганда, називаючи [8] її організацією фашистського типу.

Фінляндія втратила приблизно 10% території та своє четверте за величиною місто Виборг. З Втраченої Карелії, як нині називають ці землі, близько 430 тисяч жителів вирушили в евакуацію у глиб Фінляндії. 

…Коли ми приїжджаємо у гості до друзів у Гельсінкі, нас садять за стіл — старий пофарбований білою фарбою великий обідній стіл. Цей стіл не простий — заслужений: він двічі їздив із батьками нашого друга Мартті на евакуацію. Взимку 1940 року він приїхав до Остроботнії ( область на заході Фінляндії. — Прим. ред.) з Карельського перешийка, а на початку 1942 повернувся на перешийок назад. На той час повною мірою йшла війна-продовження — так у Фінляндії називають епізод Другої світової війни, який розпочався 25 червня 1941 року масованим радянським бомбардуванням Гельсінкі та інших міст Фінляндії (після чого вона воювала на боці Німеччини та її союзників) і закінчився 19 вересня виходом Фінляндії з війни з СРСР та підписанням перемир'я.

Під час війни-продовження до 260 000 евакуйованих фінів з худобою та меблями повернулися до рідних місць на Карельський перешийок і знову налагодили там мирне життя: відновили зруйновані будинки та залізниці, відновили роботу пошти, магазинів, банків, шкіл, лікарських пунктів, церковних парафій. Друга евакуація сім'ї Мартті (і столу з ними) трапилася в червні 1944 року, коли Червона армія розпочала контрнаступ у напрямку Карельського перешийка. Тоді цю частину Карелії Фінляндія втратила остаточно і стіл назавжди прописався на новому місці. Живою, відчутною пам'яттю.

Читайте також: Зимняя война: украинское измерение [9]

Фінські солдати перетинають кордон із СРСР, літо 1941 року. Фото: Wikimedia Commons [10]

Пам'ять, пройдена ногами

У Фінляндії, на відміну СРСР і Росії, до пам'яті ставляться трепетно.

— Ми маленький народ, ми не можемо жити за принципом «баби нових нарожають», — пояснює фінська журналістка Ганні Куорсало.

Ганні — дочка евакуйованих із волості Муолаа ( колишня фінська волость на Карельському перешийку, зараз — Красносільське сільське поселення Ленінградської області. — Прим. ред. ) і народилася вже після 1945-го, але тема війни та евакуації займає велике місце в її житті та в професійної діяльності. Вона — одна й у співавторстві — зібрала і видала кілька книг спогадів: «Дитинство, поранене війною», «Евакуйовані діти», «Довгий евакокосмос», «Евакопуть», «Так Муолаа залишилася жити».

Останню книгу опублікувало за рахунок власних коштів Товариство Муолаа — організація, яка спочатку об'єднала колишніх жителів муніципалітету Муолаа на Карельському перешийку, а нині об'єднує їх дітей та онуків. Подібних товариств у Фінляндії безліч: свою організацію створили жителі кожної волості Втраченої Карелії, щоб зберегти себе як спільність, зберегти дух рідних місць, їхню історію, свою говірку, свої традиції.

Своя спадщина, якщо не боятися гучних слів.

У доковидно-довоєнні часи члени цих карельських товариств часто їздили на батьківщину предків. Ностальгічний «фундамент-туризм», як називали ці подорожі до рідного каміння (фундамент — це іноді єдине, що вціліло від фінських будинків у Карелії), згодом змінився практичними справами: нащадки евакуйованих упорядковували цвинтарі, встановлювали пам'ятні знаки, влаштовували поминальні дні, читали лекції місцевих жителів і займалися іншою діяльністю, що описується терміном «народна дипломатія».

Читайте також: «Наступление начать 12.06». Как НКВД готовился к войне: документы архива СБУ [11]

Червоним кольором відзначені території, які СРСР захопив після радянсько-фінської війни 1939—1940 років. та радянсько-фінської війни 1941—1944 рр. Фото: Wikimedia Commons [12] , CC BY-SA 3.0

Все та ж Ганні Куорсало придумала, а Товариство Муолаа здійснило проект під назвою Evakkovaellus, в перекладі «Евакостранство». Щорічно (до ковіда та війни) у призначений день члени товариства вирушали пішки і з речами у важку дорогу на кілька кілометрів, діти та онуки евакуйованих намагалися буквально пережити і зрозуміти: яке це — бути вигнаним із власного будинку, йти з дітьми і тими пожитками які можеш забрати.

Фахівці пишуть, що травма евакуації не переживається одним поколінням. Із початком війни в Україні ці – не свої, а батьківські! — спогади вдарили з новою силою. «Мій батько народився 1927 року в Харлу, а дідусь у Суйстамо. Родина моєї свекрухи родом із Терійоки та місцевості Каукола Ряйсяла, — розповіла [7]у своєму виступі на різдвяному вечорі для біженців з України, влаштованому Товариством Харлу, письменниця Ева Оландт.

— Коли у заповнений людьми український вокзал впала бомба і величезна кількість мирних жителів загинула, ми з чоловіком згадували, як п'ятирічна свекруха зі своєю мамою були в поїзді, який бомбардували 1944 року на Елісенваарі. Вони вижили. Або коли ми читаємо, як грабують і осквернюють українські будинки російські загарбники, ми знаємо, що те саме було, коли моя сім'я повернулася до свого дому в Карелії 1941 року. Таким чином ми дуже конкретно порівнюємо долі наших країн».

Читайте також: Как украинцы воевали за Финляндию с СССР [13]

Від біди - до дива

Військові поховання — Цвинтарі героїв, як їх називають у Фінляндії, є в кожній церковній парафії. Пам'ятники на цих цвинтарях ніколи не типові і часто створені знаменитими архітекторами та скульпторами, як, наприклад, Хрест у селі Пусула, створений молодою Ейлою Хілтунен, яка пізніше прославилася монументом Сібеліуса в Гельсінкі. В останні три війни, вважаючи Лапландську 1944-45 років, коли Фінляндія, за умовами перемир'я, воювала з гітлерівською Німеччиною, країна з населенням 3,7 млн ​​втратила близько 90 000 вбитими, приблизно 200 000 були поранені і покалічені.

— Біда зачепила майже кожну родину, якщо не свою, то споріднену чи сусідську — напевно, — каже Ганні Куорсало.

Після війни країна, промисловість якої, за влучним виразом самоіронічних фінів, стояла на одній нозі, і та була дерев'яною, виплатила товарами близько 400 мільйонів доларів репарацій.

Обсяги вражають: військові репарації становили до 16% державних видатків. За шість років Фінляндія поставила в СРСР понад 600 кораблів, а для перевезення всього, що відправили в рахунок відшкодування, знадобилося 345 тисяч залізничних вагонів. Якщо вибудувати їх у ряд, цей потяг простягнувся б від Москви до Уралу, підрахували [14] у фінських ЗМІ.

А потім зруйнована країна зробила ривок до держави загального добробуту. "Чудес не буває - їх роблять люди", - схвально сформулювала Ева Оландт, розповідаючи, як фіни відбудували свою країну заново. Таке саме диво, за словами письменниці, здатні здійснити й українці. «Ви, українці, можете бути впевнені, що майже кожен фін щодня молиться за вас і бере активну участь у допомозі Україні!»

Вона не перебільшує: «Підтримка України з боку фінів не слабшає» говорить заголовок [15] на сайті державної медіакомпанії YLE. Майже 90% опитаних підтримують економічні санкції проти РФ, 80% респондентів виступають за прийом українських біженців до Фінляндії. Допомога Україні збирають знамениті артисти на великих благодійних концертах та фінські бабусі у маленьких провінційних благодійних організаціях.

Інтерв'ю прем'єр-міністра Фінляндії Санни Марін каналу CNN. Фото: скрін відео [16]

Напад Росії на Україну кардинально змінив громадську думку у Фінляндії та риторику на всіх рівнях. Війна в Україні поставила жирну точку у політиці фінляндизації, тобто оглядки на великого та впливового сусіда (фінляндизація — негативний термін, який характеризує радянсько-фінські відносини після Другої світової війни, коли політика Фінляндії за номінального збереження суверенітету була підпорядкована політиці СРСР).

Фінляндія більше не сподівається на добросусідські стосунки і надсилає смертельні привіти на сотні тисяч євро агресору, який атакує українські міста. Прем'єр-міністр Фінляндії Cанна Марін в інтерв'ю каналу CNN заявила [16], що Україна має обов'язково перемогти у війні проти Росії «І ми маємо зробити так, щоб це стало реальністю». Це не голослівно: загальна сума військової допомоги Фінляндії в Україні становить 750 мільйонів євро, повідомляється [17] на сайті уряду Фінляндії.

Перемогу України у Фінляндії відсвяткують, зокрема й за цим двічі евакуйованим столом.

—

Ольга Деркач [18] , Владислав Биков [19],  опубліковано у виданні "Нова газета Європа" [20]

В тему:

• Юрій Винничук: «Русский мир» лізе дрібницями, але на кожному кроці» [21]
• Фінляндія не видасть ліцензію атомній електростанції, яку будує "Росатом" [22]
• «Финляндизации» Украины нет, не будет и «украинизации» Финляндии: НАТО расширяется, а Кремлю остается только принять реальность [23]
• «Финляндизации» Украины нет, не будет и «украинизации» Финляндии: НАТО расширяется, а Кремлю остается только принять реальность [23]
• Поліція Фінляндії розслідує вже третій випадок шпигунства, пов'язаний з рф [24]
•  Алгоритмы российской агрессии неизменны: 1939-2021 [25]