Українські військові стверджують, що їм вдалося зірвати початок російського весняного наступу і що вперше з 2024 року українська армія звільнила більше української території, ніж змогла захопити російська.

Сили Оборони здійснили успішний контрнаступ, скориставшись погодними умовами та недостатньою кількістю живої сили на російському боці на окремих напрямках. Загалом російські втрати на даний момент не поповнюються припливом новобранців, стверджує українське командування.

Водночас Україна відновила свою перевагу у війні дронів, розробивши стратегію дронових операцій у російському ближньому тилу та розширивши «кіллзону» до 50–60 км, що вкрай ускладнює логістику та підтримку наступальних операцій російських військових.

Але головним чинником, що забезпечив перевагу України на черговому етапі дронної війни, стало використання технологій, які різко знизили вразливість дронів до засобів російської РЕБ, зазначає аналітичний портал RE:RUSSIA [2]. Ситуація, що склалася, викликала паніку серед російських військових блогерів. У свою чергу, цей успіх забезпечений як вдалими інноваційними розробками, так і передовими технологіями впровадження інновацій в українській армії. Крім того, ЗСУ цілеспрямовано знищували російські засоби ППО, що знизило їхню ефективність, стверджують деякі експерти.

Загалом можна сказати, що на початку російського наступу відбувся несприятливий для російської сторони зсув у балансі сил, який визначається двома факторами, що діють в одному напрямку: різким підвищенням ефективності української дронової армії та скороченням припливу живої сили в російські війська. Якщо Москві не вдасться переламати хоча б один із двох трендів, то наступ навряд чи відбудеться.

Читайте також: П'ятий рік пекла: Україна готується до війни на виснаження за планом на 3 роки [3]

Зірваний наступ і територіальний баланс

Володимир Зеленський стверджує [4], що ЗСУ фактично зірвали початок весняної великомасштабної російської наступальної операції. Як повідомляє Міноборони України [5], 17  березня російські війська не змогли прорвати оборону на декількох ділянках фронту і зазнали найбільших з початку 2026 року втрат у розмірі 1710 осіб убитими та пораненими.

Наступ тривав і на наступний день, 18 березня, коли, за даними міністерства [6], втрати Росії склали ще 1520 осіб. Командувач Сил безпілотних систем України Роберт «Мадяр» Бровді пише [7], що російські війська почали наступати на трьох найбільш гострих ділянках донецького та запорізького напрямків  — у районах Добропілля, Покровська та Гуляйполя.

Зрив наступу та значні втрати на початку пов’язані з тим, що протягом останніх місяців, починаючи з кінця 2025 року, ЗСУ ведуть активні контрнаступальні дії на північ від Гуляйполя та у напрямку Олександрівки (на стику Дніпропетровської та Запорізької областей), стверджує Інститут вивчення війни (ISW) [8].

У ході контрнаступу ЗСУ звільнили понад 400 кв. км, включаючи «майже всю територію» Дніпропетровської області, заявив начальник Головного оперативного управління українського Генштабу Олександр Комаренко [9] (ISW підтверджує звільнення 279 кв. км).

Як зазначив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський [10], за  лютий українські війська вперше з часів Курської операції в серпні 2024 року «відновили контроль над більшою площею української землі, ніж за той самий час захопив ворог».

Цьому успіху сприяла погана погода: під прикриттям снігу та туману підрозділам вдалося непомітно проникнути на російські позиції в напрямку Олександрівки та придушити російську оборону, пише ISW. Крім того, за словами командувача Десантно-штурмових військ України Олега Апостола [11], для удару було обрано ділянку фронту, де у російських військ не було значної концентрації живої сили. А весняна розпутиця позбавила маневреності російську техніку.

Просуванню ЗСУ сприяло також відключення російських військ від терміналів Starlink, що погіршило ситуаційну обізнаність та керування, стверджує командування Десантно-штурмових військ [12]. Командувач 3-м армійським корпусом України бригадний генерал Андрій Білецький вважає [13], що блокування Starlink знизило ефективність російських безпілотників на 20–40%. А військовий аналітик Мік Райан відзначає [14] хорошу організацію операції: українські війська вели взаємопідтримуючі наступальні дії у напрямку Гуляйполя та Олександрівки, що дозволило їм просунутися на  10–12 км і призвело до успіху операції.

Втім, позитивний територіальний баланс, про який говорить Сирський, поки що має цілком символічний характер — близько 40 кв. км на користь України. Російські війська продовжували просуватися на кількох напрямках (у районі Покровська, на півночі Сумської області). За оцінками сервісу DeepStat [15], що спирається на дані OSINT-проєкту DeepState, за лютий і три тижні березня Росія захопила близько 180–190 кв. км української території. Наприкінці лютого, писав ISW [16], російські війська розпочали артилерійську та безпілотну підготовку поля бою до весняно-літнього наступу на «пояс фортець» Краматорської агломерації.

Проте ситуація, що склалася, виявляє певні зміни у балансі сил. Минулого року російські війська на початку наступу чинили тиск на багатьох ділянках фронту, щоб розтягнути українські сили і підготувати таким чином прорив у напрямку головного удару.

Цього року у розподілі живої сили на російській стороні виявилися слабкі місця, що, мабуть, свідчить про принаймні відносний її брак під час організації наступу. Український військовий аналітик Олександр Коваленко пише [17] з посиланням на главкома Сирського, що щомісячний показник мобілізації в Росії становив протягом зими близько 20–22 тис. осіб на місяць. При цьому втрати перевищували цей рівень приблизно на 30%, а частка убитих становила в них 60–65%.

Читайте також: Уроки Покровська: чому українські оператори дронів розгромили два батальйони НАТО на навчаннях [18]

«Зона абсолютної смерті»: оперативний вимір дронної війни

Зеленський переконаний [4], що зрив планів російського наступу став можливим завдяки новим українським дроновим технологіям, і цю думку поділяє більшість аналітиків та провоєнних російських блогерів. ЗСУ повернули собі ініціативу у дроновій війні.

Перш за все їм вдалося досягти значного прогресу в ударах середньої дальності — на відстані 20–120 км від лінії фронту, — які послаблюють російську ППО та знижують російську ракетну загрозу, зазначає ISW [19]. Канал «Военкор Котенок» писав [20], що ЗСУ кратно збільшили використання дронів, що призвело до розширення «кіллзони» (зони ураження) до 50–60 км у глибину російського тилу.

На деяких ділянках фронту російські військові змушені витрачати по три доби, щоб дістатися до передової, подолавши відстань усього в 15–17 км, додає канал «Два майора» [21]. Канал «Солдатська правда» називає [22] окуповану російськими військами територію в десятки кілометрів від лінії фронту «зоною абсолютної смерті», площа якої постійно збільшується.

На підставі бесід з українськими військовослужбовцями та виробниками дронів The Telegraph пише [23], що на деяких ділянках фронту «зона ураження» збільшилася майже втричі — до  150 км від лінії фронту.

Таким чином ЗСУ вирішили завдання, яке стояло перед ними ще під час минулорічної кампанії, — не тільки утримувати за за допомогою дронів лінію оборони в умовах гострого браку живої сили, але і паралізувати шляхи перекидання військ та підтримки російського наступу в ближньому тилу (→ Re: Russia: Позиційний тупик [24]). Ключову роль у реалізації стратегії відіграє створений на початку 2026 року на базі Сил безпілотних систем Центр управління глибокими ударами (Deep Strike Command Centre).

Як зазначає Олександр Коваленко [25], найважливішу роль в успіху українських ударів по цілях у російському тилу відіграє виснаження російської ППО. На підставі перевірених даних він пише, що з початку вторгнення російська армія втратила понад 580 засобів ППО, включаючи понад 370 зенітно-ракетних комплексів і понад 120 радіолокаційних станцій та інших радарів. Справжньою пасткою для російської ППО аналітик називає Крим, який є вкрай важкою для оборони територією. За його підрахунками, в результаті регулярних ударів по засобах ППО на бойовому чергуванні в Росії залишилося не більше 100 комплексів «Панцир-С1».

Як підрахувала «Українська правда» [26], за рік (з 19 березня 2025 року по 9  березня 2026-го) ЗСУ завдали не менше 365 успішних ударів по російських цілях на глибину 50–250 км від лінії фронту, з яких майже половина (172) припала на засоби ППО. При цьому інтенсивність атак зростає: на січень, лютий і початок березня припала третина всіх ударів.

Основними засобами ураження стали представлений у вересні 2025 року [27] ударний дрон FP-2, а також український аналог «шахеда», дрон-камікадзе «Рубака» [28]. Як пише ISW, за останні тижні ЗСУ також успішно вразили значну кількість російських реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) у районах Слов'янська та Костянтинівки, що знизило здатність Росії проводити артилерійську підготовку перед будь-якими наземними операціями на цих напрямках.

Читайте також: Поза межами бліцкригу: як адаптація та технології визначають долю України у 2026-му [29]

Гонка інновацій та технологій їх впровадження

Перевагу дронів ЗСУ на полі бою забезпечила технічна перевага над російськими засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ), визнають військові кореспонденти. Канал «Записки Ветерана» пише [30], що українські дрони почали «масово використовувати нові, нестандартні частоти — від 7 ГГц і вище», на які не реагують російські засоби РЕБ.

Канал «Репортер Filatov» підтверджує [31], що дронам «з частотами в 9000–10 000 МГц протиставити нічого». «Філолог у засаді» визнає [32], що російські засоби РЕБ «застигли у першій половині минулого року» і нове покоління українських дронів «на них взагалі не реагує». Якщо ситуація не зміниться, пише канал, «на нас чекає ремейк осені 2022 року» (мається на увазі успішний контрнаступ ЗСУ під Харковом).

Окрім підвищення робочої частоти, технічним нововведенням стало використання технології frequency hopping (псевдовипадкового переналаштування робочої частоти), яка захищає безпілотники від заглушення та підміни сигналу (спуфінгу), дозволяючи динамічно обирати частоти, не зайняті перешкодами противника.

Роботу з впровадження цієї технології українці вели разом із фахівцями провідного американського виробника військових дронів Skydio. Компанія почала постачати в Україну розроблені для армії США дрони X2 ще в 2022 році, однак вони виявилися не пристосованими до реальних бойових дій. Радіостанція дрона мала обмежений діапазон, близький до частот стільникового зв'язку, що дозволило російським засобам РЕБ їх легко придушувати.

Для Skydio це стало «справжнім ударом під дих», оскільки під сумнів була поставлена репутація бренду та американських систем загалом, каже президент підрозділу Skydio Марк Валентайн [33]. Компанія регулярно відправляла в Україну інженерів та експертів, а потім відкрила [34] постійне представництво. У результаті Х2 було вдосконалено: його радіостанція стала багатодіапазонною та була оснащена технологією стрибкоподібної переналаштування частоти; крім того, дрон отримав технологію обходу перешкод, засновану на комп'ютерному зорі, і зміг відмовитися від навігації GPS, вразливої до придушення та спуфінгу.

Засобів РЕБ, здатних протидіяти безпілотникам на нестандартних частотах, у російської армії немає, визнає російський портал «Воєнна хроніка» [35]. Російська система РЕБ історично будувалася навколо великих комплексів на базі транспортних засобів, стверджує експерт Центру військово-морського аналізу (CNA) Семюел Бендетт [36]. Але вони вкрай вразливі: кожен комплекс РЕБ, по суті, стає потужним джерелом сигналу, що робить його легкою мішенню. При цьому цикл досліджень і розробок у російському ВПК завжди був тривалим, а основний акцент робився на «дорогі й складні платформи», розробка яких зосереджена в руках кількох гігантів оборонної галузі, каже Бендетт.

Загалом російський підхід до РЕБ ґрунтується на радянській централізованій моделі, для якої характерні закритість, інституційна інерція та корупція, зазначає експертка Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Катерина Бондар [37]. Управління РЕБ у російській армії, як і раніше, здійснюється на рівні дивізій та бригад, що знижує її гнучкість.

Читайте також: Пʼять причин, чому Україна продовжить боротьбу навіть без підтримки США [38]

Лише останнім часом Росія почала впроваджувати «окопну РЕБ» — малогабаритні системи на рівні взводу та роти для захисту від FPV-дронів, розробка яких значною мірою перейшла до «народного ВПК». Однак брак координації між підрозділами призвів до хронічного «дронового фратрициду» — ситуації, коли жертвами засобів РЕБ стають власні БПЛА, каже Бендетт. 

У свою чергу Україна домоглася зміни парадигми в системі виробництва та впровадження безпілотників. Екосистема дронових стартапів налічує сотні місцевих виробників, які постачають ЗСУ понад 400 моделей БПЛА, зокрема далекобійні «Лютий» та «Бобер» з дальністю до 3 тис. км, а також перероблений із сільськогосподарського дрона коптер «Баба-Яга», що став ефективним засобом для нічних ударів по російських позиціях.

Українська система військових закупівель була децентралізована: майже 700 військових частин ЗСУ отримали право розпоряджатися власними бюджетами та купувати дрони безпосередньо у виробників через цифровий маркетплейс озброєнь, минаючи бюрократичні процедури. Держава також перестала бути замовником НДДКР: приватні компанії за свій рахунок створюють прототипи, а держава закуповує готові рішення за ринковими цінами.

Читайте також:  Ціна «м’яса»: як «пояс фортець» Донбасу спалює трильйони рублів та останню надію Кремля й чому його не можна віддавати без бою [39]

Ефективність системи підвищила й успішна цифровізація, пише Бондар: платформи Army+ та Brave1 дозволяють солдатам з окопів передавати інженерам безпосередньо відгуки про роботу дронів, що скоротило цикл оновлення технологій з  шести місяців до шести тижнів, а система ситуаційної обізнаності Delta забезпечує інтеграцію даних від усіх учасників бойових дій у єдину цифрову карту.

Таким чином, зрив початку російського наступу в середині березня, про який повідомляють українські військові, є проявом загалом несприятливого для російської сторони зрушення в балансі сил на початку нової кампанії, яке визначається двома факторами, що діють в одному напрямку: різким підвищенням ефективності української дронної армії та скороченням припливу живої сили до російських військ. Якщо ситуація з цими факторами або хоча б з одним із них не зміниться, наступ, найімовірніше, не відбудеться.

—

Опубліковано у виданні RE:RUSSIA [40]

Читайте також: 

• Перемога в кредит: що правда, а що неправда про стан російсько-українського фронту. Ситуація «на землі» [41]
• Позиційне пекло 2026: чому за чотири роки великої війни маневр помер, а дрон став богом [42]
• Про обстановку на фронтах, найближчих перспективах наступу ЗСУ та військовий потенціал путінської армії [43]
• Курська битва війни на виснаження: проміжні підсумки контрнаступу ЗСУ [44]
• Міфи про «диво-зброю» та реальність російського ВПК: де закінчується фізика і починається пропаганда [45]
• Погляд «з поля» війни: Майкл Кофман про логіку виснаження та приховані загрози 2026 року [46]
• Між минулим і майбутнім та чому нескінченні суперечки про події 2023 року не допоможуть фронту сьогодні [47]