11 та 12 січня відбувся ХІХ з’їзд суддів, де було обрано та затверджено вісім членів до Вищої ради правосуддя, з шістнадцяти кандидатів, що були запропоновані Етичною радою.

Таким чином Вища рада правосуддя може повноцінно працювати, оскільки вже в її складі 15 членів, необхідних для її повноважності.

Які функції ВРП та чому вона є ядром судової реформи, яку Володимир Зеленський запустив у 2021 році? Про судову реформу, її принципи та процес втілення БЦ детально писав тут [2].

ВРП є колегіальним органом, що має складатися з 21 учасника.

Голова Верховного Суду стає членом ВРП за посадою. Всі інші обираються за квотним принципом: десять обирає з'їзд суддів з-поміж суддів та колишніх суддів у відставці, двох – призначає президент, двох – Верховна Рада, двох - з'їзд адвокатів, двох – Всеукраїнська конференція прокурорів, ще двох— з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Вища рада правосуддя призначає суддів на посаду, або, навпаки, ухвалює рішення про звільнення чи тимчасове відсторонення судді, дає згоду правоохоронцям на затримання чи арешт судді, розглядає скарги на нього та приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто фактично є контролюючим та "карним" органом для суддів, що має втілити реформу в життя, наповнивши систему якісно новими кадрами.

Своєю чергою забезпечити таке наповнення мала і Етична рада, що наполовину складається з іноземців-членів з вирішальним правом голосу. Етична рада проводила співбесіди з самими кандидатами на посади членів ВРП та надала з’їзду суддів 16 відібраних нею кандидатів.

З них суддівський з’їзд впродовж 11-12 січня затвердив вісім.

Я повідомляє Фундація Dejure, за ці два дні судді майже виключно обрали "найгірших серед 16 кандидатів запропонованих Етичною радою", "продемонстрували свою неготовність до реальних агентів змін у судовій системі".

Як Етична Рада могла рекомендувати кандидатів, чия доброчесність викликає сумніви?

За словами експерта Центру протидії корупції Галини Чижик, на це питання складно відповісти, бо доступ до співбесід з кандидатами Етична рада закрила після повномасштабного військового вторгнення РФ, мотивуючи це безпекою кандидатів. Нібито їм загрожує небезпека, бо судову реформу, в якій беруть участь іноземці згадував у своїй промові напередодні війни Володимир Путін як приклад "зовнішнього керування Україною".

З іншого боку, співбесіди, що Етична Рада встигла провести напередодні повномасштабної війни, досі знаходиться у вільному доступі на Youtube, що ламає логіку подальшого рішення про закриття від громадськості інших співбесід суддів.

Аналітичний центр Фундація Dejure зібрав детальну інформацію про кожного суддю-кандидата, в тому числі і про тих, які на днях обралися до ВРП. З матеріалів центру  [3]- "Судді (не) гідні стати членами Вищої Ради Правосуддя" - БЦ зібрав інформацію про новопризначених суддів, що будуть впроваджувати в життя судову реформу.

Юлія Бокова, суддя Господарського суду Донецької області

Не зазначила майно в декларації, має власність на окупованій території, зі своєю родиною часто відвідувала тимчасово окупований Крим. Суддя вважає, що судова реформа "зазіхає на суддівську незалежність" та "знекровила судову владу".

У деклараціях суддя не зазначала користування членами сім'ї нерухомим майном. В паперовій та електронній деклараціях за 2015 р. вказала різні відомості про розмір доходу. Згідно паперової декларації її сім'я впродовж року дохід не отримувала, за електронною – отримала 15 976 грн соціальних виплат.

Суддя Бокова, її донька та батьки часто відвідували тимчасово окупований Крим, вона та її близькі родичі володіють майном на тимчасово окупованій території.

У мотиваційному листі до ВРП суддя зазначила, що "судова реформа… знекровила судову владу, позбавляє суддів права та можливості кар’єрного зростання, створює виправдання для системного зазіхання на суддівську незалежність та недофінансування судів".

Ймовірно, суддя мала зв'язки із вже покійним депутатом багатьох скликань, співзасновником Партії Регіонів, екс- в.о. прем'єра Юхимом Звягільським, який також був керівником "Шахти імені О. Ф. Засядька". Вона з 1997 і до 2012 року працювала на цій шахті, у 2010-2012 очолювала її юридичну службу. Також на шахті працював її батько. А дружина Звягільського видавала довіреність Боковій на представництво її інтересів. Після того, як Юлія Бокова стала суддею, Звягільська ще двічі видавала таку довіреність батькові судді.

Алла Котелевець, суддя Харківського апеляційного суду

Не врахувала результати судової експертизи і підтримала Павла Вовка.

У 2012 році Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) направляла рекомендацію до Вищої ради юстиції про звільнення з посади Алли Котелевець через ознаки порушення [4] присяги судді. Підставою для рекомендації стало те, що у березні 2010 року при розгляді справи про ДТП суддя безпідставно не врахувала результати судової експертизи, а потім прийняла рішення про зменшення компенсації потерпілому. Врешті рекомендацію було відхилено [5], проте для ВККС її порушення були достатньо серйозними, щоб пропонувати звільнення.
‍
У 2014-2015 роках Алла Котелевець була членом Ради суддів України. Під час розгляду питання про обшуки в Окружному адміністративному суді м. Києва (ОАСКу) Рада суддів, заслухавши Павла Вовка та інших суддів цього суду, вирішила, що обшуки свідчать про "посягання на незалежність органів судової влади". Котелевець незгоду з таким рішенням Ради суддів публічно не висловлювала.

Григорій Усик, суддя Верховного суду

Незадеклароване майно та невідповідність його оцінки, витрати судді перевищують офіційний дохід.

У 2009 році суддя придбав 2 земельні ділянки у с. Гнідин Бориспільського району площею 14 соток за 117 000 грн, або $15 194 за курсом на цю дату. Тобто $1085 за одну сотку землі. У квітні 2009 середня ринкова ціна на сотку землі у цьому районі була [6] близько $4 077, тобто у 4 рази вище ніж та, за яку придбав суддя.
‍
Загальні доходи судді за 2000 - 2015 роки без вирахування податків склали 1 206 167 грн.

Якщо врахувати задекларовані витрати на придбання майна у 2009 році — 541 000 грн та задекларовані витрати судді Усика на будівництво будинку — 1 185 000 грн (разом 1 747 167 грн), витрати значно перевищують доходи за 2000 - 2015 роки. І це перевищення не покривається задекларованим подарунком від батька на загальну суму 280 000 грн.

Відповідно до декларації Григорія Усика від 29.07.2020, його дружина придбала автомобіль SUZUKІ SX4 2018 р.в. за 300 000 грн. Водночас відповідно до сайтів [7] продажу автомобілів на цей момент такий автомобіль коштував вдвічі дорожче.

У 2010 році суддя Усик стягнув з журналістки Ольги Сніцарчук 20 тисяч грн моральної шкоди, начебто завданої колишньому нардепу від блоку "Наша Україна- Народна самооборона" Юрію Буту. Він був однією з перших "тушок", який після перемоги Януковича на виборах перебіг до Партії Регіонів.

Журналістка назвала Бута "відщепенцем від коаліції". За це депутат позивався зі Сніцарчук в суді, звинувативши її в тому, що "став нервовим та подразливим, став зриватись на рідних і близьких, почали турбувати безсоння, сильний головний біль, зник апетит, знизився життєвий тонус, з'явився стан депресії". Суддя Усик став на бік депутата і покарав журналістку.

До Вищої ради правосуддя впродовж 2019-2021 рр на суддю Усика надійшло 50 скарг. Проваджень по них не відкрито.

Олександр Сасевич, суддя Львівського окружного адміністративного суду

Незадеклароване майно, майно без зазначення вартості, скасував рішення з люстрації колеги.

В грудні 2018 року відбувся [8] XVI позачерговий з'їзд суддів, під час якого членами Вищої ради правосуддя (ВРП) були обрані Лариса Іванова, Світлана Шелест, Олег Прудивус та Наталя Краснощокова. Особливістю цього з'їзду стало те, що імена чотирьох нових членів ВРП стали відомі ще напередодні їх обрання.

За інформацією [9] журналістів, за годину до з’їзду суддів у приміщенні Касаційного адміністративного суду провели зустріч, аби обговорити спільну позицію щодо подальшого голосування, у якій брав участь суддя Олександр Сасевич.

Участь суддів у подібних зустрічах задля попереднього узгодження кандидатів та забезпечення голосування за них не відповідає принципам проведення відбору на посади та підриває довіру до незалежності обрання членів ВРП.
‍
Відповідно до електронної декларації за 2015 рік дружина судді Сасевича з 2013 року має право користування земельною ділянкою площею 1000 кв.м, проте в паперових деклараціях за 2013, 2014 та 2015 роки ділянка відсутня.

В декларації за 2013 рік та у наступних деклараціях суддя вказує у власності з 2012 року авто Suzuki SX4 2012 р.в. Вартість авто вказана у 149 900 грн. Є підозра, що така вартість була занижена, щоб уникнути фінансового моніторингу, що проводиться на операції понад 150 000 грн.

У деклараціях за 2020-2021 роки суддя Сасевич не зазначав вартість майна, яке перебуває у його власності, зокрема:
– земельної ділянки у 2500 кв.м у Волинській області
– квартири 71,3 кв.м у м. Львів
– квартири 92,9 кв.м, Львів
– паркомісця 39, 13,9 кв.м
– паркомісця 28, 13,4 кв.м
– комори, 5,1 кв.м.
‍
За інформацією [10] журналістів, коли суддя Олександр Сасевич головував у колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вона ухвалила постанову [11] про визнання протиправним та скасування висновку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, яке було прийнято в межах перевірки судді цього суду Мар’яна Кушнерика в рамках люстрації. ДПІ встановила, що спосіб життя судді Мар’яна Кушнерика не відповідає доходам, отриманим законним шляхом. Кушнерик оскаржив цей висновок, а колегія суддів за головуванням Олександра Сасевича задовольнила позов. Це рішення стало першим випадком, коли суддя успішного оскаржив висновок стосовно люстрації.

Ольга Попікова, суддя Північного апеляційного господарського суду

Незадеклароване майно, видатки перевищують дохід.

Суддя Попікова не перешкоджала масовим порушенням порядку щодо автоматизованого розподілу справ Вищого господарського суду. Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розслідував справу щодо втручань в автоматизовану систему документообігу суду та тиску на суддів Вищого господарського суду, у якому з 2011 по 2018 рік працювала суддя Попікова.

Слідство виявило понад 10 000 випадків "безальтернативного розподілу" на одного суддю та понад 10 000 випадків внесення неправдивих відомостей у систему авторозподілу щодо можливості участі судді у розподілі. Ольга Попікова не могла не знати про таку практику у суді, в якому вона пропрацювала 7 років, а відсутність будь-яких дій з її боку свідчать про те, що вона толерувала такі порушення закону.
‍
В липні 2019 року набула право власності на квартиру площею 83,4 кв.м в м. Києві, однак в декларації за 2019 рік не надала інформацію про її вартість.

В декларації за 2020 рік суддя зазначила, що подарувала 5 616 000 грн.

За 2020 рік загальна сума заощаджень судді станом на дату подарунка становила 2 129 733 грн: 71 000 доларів США та 136 053 грн, а загальна сума доходів була 1 964 225 грн. Отже, існують обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження подарованих суддею коштів.

Тетяна Бондаренко, суддя Миколаївського апеляційного суду

Незадеклароване майно, дешеві "Лексуси", ухвалювала рішення поза стінами суду, брат-росіянин.

Суддя володіє автомобілем Lexus RX200T 2015 року, який начебто Тетяна Бондаренко купила за 750 тисяч грн, або $26 731 (за офіційним курсом [12] НБУ на той час). Проте така низька ціна на автівку преміум-класу викликає сумніви. За кілька місяців до того суддя придбала ще один Lexus ES 300H 2015 року випуску за 420 тисяч грн, що також мало відповідає ринковим цінам на такі авто.

‍У 2020 році суддя Бондаренко вказала, що має право користування на будинок площею 114 кв.м у Миколаєві, проте не задекларувала право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться дім.

У декларації доброчесності за 2021 рік суддя приховала факти адміністративних правопорушень під час керування автомобілем.

Бондаренко ухвалювала рішення, не перебуваючи на робочому місці. 7 грудня 2017 року вона проходила навчання суддів в Одесі. Водночас в цей день суддею була винесена ухвала [13] у справі, розгляд якої здійснювався у Миколаєві.
‍
‍Брат судді – громадянин РФ, тому суддя періодично здійснює туди поїздки.

Тетяна Бондаренко має дочку, Катерину Невзорову. Відповідно до даних системи YouControl, особа з ПІБ Невзорова Катерина Дмитрівна є власницею 45 об'єктів нерухомості, більшість з яких це земельні ділянки біля Києва. Якщо це відповідає дійсності, то виникають питання щодо джерел походження коштів для придбання стількох об'єктів нерухомості.

У власності судді була ⅕ будинку у м. Миколаїв площею 135 кв.м. Право власності вона набула через рішення суду. Позов до Центрального райсуду Миколаєва був поданий 13.11.2014 і цього ж дня він відкрив провадження.

Рішення було прийняте вже за місяць - 15.12.2014. Оскільки справу розглядав суд, чиї рішення можуть переглядатись Бондаренко як суддею апеляційної інстанції виникає сумнів чи така оперативність не зумовлена використанням нею свого статусу судді.

Олена Ковбій, суддя Херсонського окружного адміністративного суду

Ухвалює рішення під час відрядження чи відпуски, має брата-росіянина, що займається залізничними перевезеннями, скасувала рішення про перейменування вулиці Лютеранської в Херсоні на вулицю Катерини Гандзюк.

Суддя Ковбій ухвалила понад 50 судових рішень під час перебування на навчанні чи у відпустці.
Брат судді проживає у Росії та працює генеральним директором ТОВ "ИТЕК Транс", яке займається вантажними залізничними перевезеннями.

Після початку повномасштабного вторгнення Ковбій виїхала з окупованого Херсону та вступила [14] у Вінницьку територіальну оборону.

Суддя ухвалила рішення [15] у справі № 540/427/19, яким скасувала рішення Херсонської міської ради №1840 від 22.02.2019 "Про надання зоні зелених насаджень статусу скверу та його найменування та перейменування вулиці Лютеранської у вулицю Катерини Гандзюк". Це викликало значний суспільний резонанс [16].

Сергій Бурлаков, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду

Незадеклароване майно, вказана вартість майна не відповідає ринковим цінам, батько – громадянин РФ, представляв інтереси нардепа-регіонала Фельдмана.

В деклараціях за 2020 і 2021 рр. не вказав садовий (дачний) будинок. У 2019 році мати судді Бурлакова стала власницею квартири, ціна якої Бурлакову невідома, попри те, що цю квартиру він почав декларувати у 2018 році як обʼєкт незавершеного будівництва.

У 2019 році Бурлаков набув у власність квартиру площею 50,9 кв. м в Києві, але знов її не задекларував.

У декларації 2018 року суддя згадав ще одну квартиру як обʼєкт незавершеного будівництва, що нібито будувався на гроші матері, проте, дохід матері у 2017 році становив усього 28 697 грн, тож джерело походження коштів у матері судді для будівництва квартири невідоме.

У деклараціях є розбіжності щодо земельної ділянки, власницею якої є дружина судді: спершу він декларував її площу 1150 кв.м., а потім вдесятеро більшу - 11 500 кв.м.

Станом на 14.09.2018, батько судді Бурлакова проживав на території Російської Федерації і є її громадянином.

Відповідно до даних порталу "Судова влада України", особа з таким прізвищем, іменем та по батькові була представником у справах в судах Фельдмана Олександра Олександровича. Фельдман є сином Фельдмана Олександра Борисовича, нардепа України з 4 по 9 скликання, ексдепутата Партії регіонів, який під час виборів 2004 року був довіреною особою Віктора Януковича.

В автобіографії, поданій для участі у конкурсі на посаду члена ВРП, Бурлаков також вказав, що з 24.04.2017 по 05.02.2019 працював на посаді радника гендиректора ПАТ "Концерн АВЕК та Ко", кінцевими бенефіціарними власниками якого є подружжя Фельдманів.

Фото: rsu.gov.ua