Белорусский диссидент Франак Вячорка расскзал о современной Беларуси. Франак Вячорка четыре недели назад переехал из Минска в Киев после арестов нескольких друзей и коллег.

Работает над белорусскими медиапроектами, консультирует украинские издания из Харькова и Кропивницкого. Его рассказ о Беларуси.

Встречаемся в кафе "Друзі" на Андреевском спуске в столице. Несколько минут поспешно ходит туда-сюда, не сразу находит вход. Заказывает завтрак с сосисками, помидорами и картофелем, кофе - флэт-вайт. Говорит, что чувствует себя невыспавшимся, но бодрым - всю ночь следил и распространял информацию о многотысячном протесте. Он состоялся накануне разговора 30 июля в Минске в поддержку оппозиционной кандидатки в президенты Беларуси Светланы Тихановской. Выборы запланированы на 9 августа.

- Как вам жилось в Беларуси?

- Я жил напротив КГБ в Минске. На том доме селятся какие-то сумасшедшие чайки. Каждый вечер прилетают тысячи и всю ночь визжат. Спал с берушами. Но в целом в Минске комфортно, но дорого. Жить, наверное, вдвое дороже, чем в Киеве.

Когда становилось опасно из-за моей деятельности, выезжал. В последние годы учился в США, Польше, работал в Праге, на Радио Свобода. Но никогда не чувствовал, что я не живу в Беларуси. Вся моя жизнь, проекты, друзья - там.

Я на радаре КГБ с детства прохожу как главный террорист.

 

Франак Вячорка, 32 года, журналист, общественный деятель. Родился в Минске. Отец - языковед и политик Винцук Вячорка, был основателем Белорусского народного фронта. Мать - основательница Рыцарского движения в Беларуси Арина Вячорка. С факультета журналистики Белорусского государственного университета отчислили на третьем курсе. Не сдал сессию, потому что отбывал административный арест за участие в оппозиционных акциях. Продолжил обучение в Вильнюсе, в Европейском гуманитарном университете. Тоже недоучился - забрали в армию. Оспаривал призыв в суде, ведь отчет о состоянии его здоровья был сфальсифицирован. Окончил Варшавский университет. Получил диплом магистра по международным коммуникациям в Американском университете в Вашингтоне. Был одним из основателей молодежного крыла Белорусского народного фронта. Стипендиат программы имени Вацлава Гавела от Радио Свобода. Польский режиссер Мирослав Дембинский снял о нем как одном из борцов против диктатуры Александра Лукашенко документальный фильм «Урок белорусского языка". Фильм получил более 20 наград на международных кинофестивалях. Написал сценарий для фильма "Жыве Беларусь!" польского режиссера Кшиштофа Лукашевича. Премьера состоялась на Каннском кинофестивале. Участвовал в нескольких кинопроектах, имеет восемь международных наград в области кино. Фотографирует диких животных. Слушает рок. Из украинской музыки - "Океан Эльзы", "Фиолет", "Скрябин", "Скай", Оnuka. С белорусской - Volski, Nizkiz, Palina, Akute, Violet. Любимые блюда - драники и мясо. Не женат. Любит путешествовать, был на всех континентах, посетил почти 60 стран

- Радикальнее боролись с вами?

- Полтора года отслужил в армии. Всех лидеров молодежных организаций забрали однажды в 2010-м. Это была спецоперация. Служба безопасности забрала в военкомат. В армии ты или сотрудничаешь, стучишь на друзей, выслуживаешься - тогда имеешь лучшую жизнь, дают лычки сержанта, отдельную комнату, интернет. Или будут тебя дрючить, гноят в нарядах. Я пошел вторым путем.

Все возможные формы репрессий Беларуси я знаю. Несколько раз сидел в тюрьме. Административный арест - это класс. Сидят все свои. Ты можешь почитать, отдохнуть.

В армии и тюрьме задача - сломать. Большинство белорусских политзаключенных после тюрьмы или оставили политическую и общественную деятельность, или становились менее активными.

Сейчас лидеров уничтожат или заставят уехать. Кандидаток в президенты пугают, что заберут детей в детдом. Так делали в 2010 году, когда посадили журналистку Ирину Халип и ее мужа Андрея Санникова, бывшего кандидата в президенты, а их сына забрали в приют.

- Лукашенко недооценил женщин?

- В Беларуси происходит революция женщин, которые не были заметны, но всегда решали. За каждой кампанией, инициативой стояло их много - крутых, умных, креативных. Теперь они вышли на первый план.

- Но они говорят, что не хотят власти, а делают это для своих мужчин, которых не допустили к выборам.

- Потому что общество в целом консервативное. Поэтому Светлана Тихановская (кандидат в президенты, жена блогера Сергея Тихановского, которого арестовали и не допустили к президентской кампании. За решетку попал и Виктор Бабарыка, бывший глава Белгазпромбанка, по обвинению в финансовых махинациях. На бывшего дипломата, бизнесмена Валерия Цепкало появился компромат. Светлана Тихановская, Мария Колесникова - представительница штаба Виктора Бабарыка и Вероника Цепкало, жена бизнесмена Цепкало, объединились в один штаб, оппозиционный к президенту Александру Лукашенко, который находится у власти в Беларуси 26 лет. - ред.) говорила, что мечтает провести свободные выборы и вернуться жарить котлеты. Еще не пришло время, когда общество будет мыслить в европейских и либеральных категориях.

- Тихановская может быть альтернативой Лукашенко?

- Светлана не победит на выборах, потому что их нет. Нужна, чтобы персонализировать альтернативу - всех, кто против Лукашенко. У нее минимум конкретики, и это всех устраивает. Люди будут ходить на площадь не за Тихановскую, а против Лукашенко.

Политические партии маргинализированы. Как только будут свободные парламентские или президентские выборы, появятся 500 политических сил. Пойдет каждый, кто во времена Лукашенко сидел и боялся. Поэтому я не переживал бы, что не будет альтернативы.

- Но когда это может произойти?

- Все должно решиться в этом году. Скорее всего, это не будет украинского сценария долгой революции миллионов. Белорусский протест 2010-го затух за шесть дней. Его разогнали, сбили волну.

В четверг вышли 50 000 человек. Были и милиционеры, и чиновники, КГБшники не в форме, люди из нынешней элиты, поддерживающие протесты. Не только оппозиционеры. Ведущие телеканалов начали заявлять публично, что они против Лукашенко. Еще три недели назад работали на пропагандистских государственных каналах, а в четверг - вели митинг. Но, чтобы произошли изменения, нужно, чтобы люди долго стояли на площади, как на Майдане.

- И чтобы их поддержали элиты?

- Сейчас нет конкретного лица или группы. Лукашенко чиновникам каждые полгода меняет должности, чтобы человек не мог нарастить свою команду. Но каждого держит при кормушке. Валерий Цепкало (кандидат в президенты, которому отказали в регистрации. Был первым заместителем министра иностранных дел Беларуси, Чрезвычайным и Полномочным послом Республики Беларусь в Соединенных Штатах Америки и в Мексике, в 2005-2017 годах - директор парка высоких технологий. - ред.) выпал из кормушки, его это обидело. Пошел в кандидаты и имел 10 процентов поддержки. Когда человек отходит от кормушки, то становится оппозиционером автоматически. Лукашенко старается не терять особенно тех, кто много знает.

- Действует как по Макиавелли.

- Кстати, омоновцев и спецназовцев заставляют читать "Князя" Макиавелли. Они смотрят: да, я служу повелителю, у меня есть миссия. Президент построил идеальное государство по Макиавелли, где есть правитель-властитель.

- Александр Лукашенко использует соцсети, как украинский президент Владимир Зеленский [2] в прошлом году?

- Плохо работает с этим. Много инвестировал в телевидение. Но в Беларуси оно не стало таким важным, как в Украине. Почти 85 процентов белорусов имеют доступ к интернету. В Украине - около 70.

Сейчас все работает через Telegram i YouТube. Власти попытались в четверг заблокировать Telegram. Тестируют оборудование, чтобы перекрыть интернет 9 августа, в день выборов президента.

О, мое сообщение в Twitter перепостил Дональд Туск [3], - Франак заглядывает в телефон. В течение разговора на его мобильный постоянно приходят уведомления и звонки. Старается не отвлекаться.

- Почему в Беларуси влияние телевидения не столь значительно, как в России или Украине?

- В Беларуси все не так. Она не похожа ни на одну из постсоветских стран. Не прошла до конца постсоветскую трансформацию, как началась приватизация. Пришел Лукашенко - отменил ее в 1995-1997 годах. Большинство предприятий остались в руках государства. Сейчас происходит запоздавшая приватизация и либерализация экономики и общества.

Минусы - мы потеряли время. Но можем не повторять ошибки Украины или России с олигархами. Они не смогли сформироваться, приватизацию остановили при концентрации капиталов в руках нескольких человек. У нас нет разделения на восток и запад, нет конфессионального конфликта, все употребляются.

Поэтому, когда реформы начнутся, они пойдут плавно. В смысле евроинтеграции у нас не будет никаких проблем. Белорусская ментальность спокойная, гибкая. Если придется приспособиться к европейским правилам, законам - легко.

- Из-за этуой черты люди раньше не слишком поддерживали протесты? Или Лукашенко их устраивал?

- Он смог консолидировать силу. У него - милиция, армия, КГБ [4]. Это всегда было фактором сдерживания. Люди боятся.

Белорусы не принимают шума в любой форме. Украинцы готовы рисковать, они в разы активнее, агрессивнее, взрывные. Белорусы, скорее, отойдут, переждут. Они ждали, когда Лукашенко состарится. И он потерял контроль, легитимность, ум и чувство политики.

На эту тему: Гражданин собеседник. Как в СИЗО КГБ Беларуси пытают «политических» [5]

Во-вторых, многие потеряли близких из-за коронавируса.

- Как он изменил жизнь страны?

- Стал важнейшим катализатором. Недостаточная реакция власти была доказательством, что она не будет заниматься жизнью белорусов. Для многих это изменение всего традиционного строя. Люди всю жизнь голосовали за Лукашенко, а здесь их родные умирают, и власть говорит: "Лечись водкой". Президент запретил санитайзеры в школах, потому что они вредят коже, требовал, чтобы люди ходили на работу. Это стало поворотом.

На эту тему: Беларусь: эпидемия без карантина. Печальная реальность за официальной витриной [6]

На протестах говорят: если бы не коронавирус, я не пришел бы. Лукашенко это недооценил. А вирус в марте разросся в селах. Одно дело, когда болеет 1 процент населения в Минске, а другая - 70 процентов села за неделю заболевают. Врачи болеют, аптека и госпиталь соседний - тоже, парализуется инфраструктура.

Уровень потребностей пирамиды Маслоу сразу снижается до самой низкой ступени - безопасности. Лукашенко создавал много лет иллюзию безопасности, а коронавирус [7] ее разбил.

- Раньше он постоянно говорил об особом пути Беларуси как безопасного островка со своим порядком. Стабильность, мир, спокойствие - часть концепции Лукашенко. Затем он говорил, что благодаря ему нет войны. И тут Украина, в которой Майданы и противостояния с Россией ...

- Белорусы гораздо больше следят за Украиной, чем украинцы за Беларусью. Вы уверены, что у нас рай.

- Хорошие дороги, чисто и сгущенка.

- Чистота и дороги - феномен, не связанный с Лукашенко. Так было всегда.

- Не из-за штрафов?

- Беларусь - это восточноевропейские немцы. Может быть односторонняя улица, ни одна машина не едет в течение часа, а люди ждут зеленый свет. Я такого не встречал ни в Польше, ни Литве, ни в Украине.

Беларусь [8] - это балто-славянская нация, она тише, осторожнее, дисциплинированная. Половина географических названий - балтийские. Литва по настроению, характеру - копия белорусов. Украинцы тоже близки, языки близки, хотя характер другой.

Беларусь - это болотная страна. Активно развивается болотный туризм. Путешественники едут из-за границы на туры: жизнь на болотах. Есть специальные болотоходы, что ездят по воде метровой глубины. Техника, лыжи, новые отели. На болотах живет невероятное количество уникальных для Европы птиц. Экосистема не похожа ни на одну другую страну. Болото [9] - это национальный бренд и символ культуры. Мы партизаны, лесные и болотные братья.

На этой ментальности играет Лукашенко. Он говорит: я оставлю чистоту, порядок и мир, а вы меня не трогайте. Много лет был такой общественный договор. За последние 25 лет он ломался несколько раз. В 2011-м его рейтинг был 20 процентов, сейчас - до 25. Это было после выборов 2010 года, экономический кризис, взрыв в метро в Минске, массовые молчаливые протесты. Люди выходили на улицу и молчали - их забирала милиция. Но никогда это нарушение общественного договора не накладывалось на избирательную кампанию.

- Белорусы тяготеют к Западу или к России?

- Белорусы - и с теми, и с теми. Феномен общественного мнения - все ответы двойственные, в каждом вопросе. При этом они могут быть за союз с Россией и за вступление в Евросоюз. Не выбирают посредине. Хотят и демократию, и немножко диктатуру. Какой флаг, красно-зеленый, советский, или красно-белый? И тот, и другой. Это в каком-то смысле буддизм и попытка всем угодить.

Светлана Тихановская недавно заявила, что она против союза с Россией. Такого до сих пор не говорил ни один оппозиционный кандидат. Может, не подумала. Но это сильное утверждение, это значит - отменить все договоры.

Франак хорошо говорит по-украински, использует сленговые слова. В произношении слышится лишь легкий мягкий акцент.

- Де вивчили українську мову?

- Не вчив. Працював на Радіо Свобода у Празі, українська редакція була на тому ж поверсі. Одна журналістка мене тероризувала, що мій батько говорить українською, а я не вмію. Довелося. А потім пішло-поїхало, дівчина-українка сподобалася.

Однак України в моєму житті, майже не було до Майдану. Після 2014 року її стало багато. Білоруська й українська схожі – словотворення, інтонації, лексика. Також музика має велике значення. Українська рок-сцена – можливо, найкраща в Європі. "Воплі Відоплясова", "Скрябін", "Океан Ельзи", "Скай" – для всього регіону це було відкриття. У Білорусі слухають більше українську музику, ніж білоруську.

- Чому білоруси так мало спілкуються своєю мовою?

- Білорусь була найзрусифікованіша в Радянському Союзі. У 1920-х у Мінську були чотири офіційних мови: польська, російська, білоруська й ідиш. Усі вивіски виготовляли ними. Багато хто знав їх усі. Потім почалася русифікація. Із 90 відсотків білоруських шкіл залишилися 2–3.

Коли 1994 року Лукашенко прийшов до влади, мова трохи відновилася. Але він почав чергову кампанію проти білоруської. Усе діловодство перевели на російську. Планував відродити Радянський Союз, сподівався, що Єльцин його призначить наступником замість Путіна. Білоруську й російську максимально уніфікував.

Лукашенко не сприймав Білорусі серйозно. Вся його політика до 2000-х працювала на росіян, тому він досі популярний там. Але потім почав працювати на свою білоруську репутацію, але країна вже була зрусифікована.

Чергова хвиля відродження білоруської відбулася після Майдану в Україні, люди почали тягнутися до свого коріння. Україна надихнула протестами, вишиванками, мовою. Білоруська стала модною, її вдалося повернути в масовий вжиток. Телебачення і всі державні проєкти – російськомовні. Національне опитування у квітні показало, що 90 відсотків знають білоруську мову, але спілкуються щодня від 2 до 4 процентів.

Усі міжнародні бренди стараються робити рекламу білоруською. Мова отримала репутацію люксу, сучасності, елітарності. Якщо хочеш бути крутим і робити іміджеві речі – годинники, дорогі машини, – робиш білоруською. Мобільні оператори створюють промокампанії: ми говоримо білоруською. Це комерційно вигідно, бо привертає увагу.

Тихановська у виборчій кампанії користується більше російською, за що її команду почали критикувати. Тепер кожен протест починається білоруськомовними привітаннями.

- Яка мова у вашому оточенні?

- У мене білоруськомовна родина. Тато відновлював білоруський правопис, кодифікував Тарашкєвіцу (класичний дорадянський правопис білоруської мови. – Країна) у 1990-х.

- Під Мінськом затримали бійців російської приватної військової компанії Вагнера. Чи є небезпека, що біля кордонів опиняться російські танки?

- Росія навчена Україною, що танки – супердорого, небезпечно й наслідки набагато гірші. Хоче інтегрувати Білорусь без війни і "зелених чоловічків". Вони вже змусили Лукашенка підписати 30 дорожніх карт. Спільна митниця, фінансовий і документообіг, частина військова, спільна валюта з 2022 року, парламент. Залишився лише формальний політичний статус Білорусі. Ніхто не знає, що в цьому документі 31-м пунктом, і Лукашенко ще не підписав, але начебто він вирішальний для білоруського суверенітету.

Росія хоче ослабити Лукашенка, зробити залежним, маріонеткою. Але вона боїться його скидати. Тому ця народна революція – не у планах Кремля.

Рука Москви була тут на кожних виборах. Опозиція їздила туди радитися і шукати союзників. Але це 2006 рік, тоді не було Криму, окупації Росією чужих територій. Тоді могли заручитися підтримкою, щоб скинути Лукашенка. Але нинішній рух – не продукт Москви. Оточення Тихановської – це студенти, випускники західних університетів, брали участь у різних акціях опозиції. Роблять цю кампанію технологічно і сучасно.

- Про інтеграцію з Росією в медіа пишуть мало.

- Це добрий піар. Якщо одразу підписати документ, буде шок і протест. Тому розтягують на роки. Маленькими рішеннями інкорпорують Білорусь у Росію. Кілька днів тому була інформація, що росіяни хочуть, аби білоруси оформляли якісь платіжки за їхніми стандартами. Це наче таке дрібне, але потім повернутися назад буде неможливо.

- Як білоруське суспільство ставиться до зближення з Росією?

- Люди хочуть дружити з усіма. Націо­нальний консенсус – нейтралітет. Він у програмі кожного кандидата. Але протести у грудні почалися проти підписання дорожніх карт інтеграції з Росією.

Москва давно готувала Лукашенка під цей план, жодна інша людина не зможе його втілити. Революція похе… ить ці перспективи, буде перегляд усієї системи. Для Росії це страшний сон.

- Наскільки протести підтримують регіони?

- Мінськ – центр. Також найбільші протести у Бресті та Гомелі. Сумарно можуть мати 200–300 тисяч людей. У Бресті останніми роками виходили на вулицю проти хімічного заводу, люди зорганізовані. Гомель – найбільше місто після Мінська, промисловий центр. Область багата – нафтопереробка, хімія. З Гомеля походить і Сергій Тихановський. Ці міста будуть найважливішими центрами, але 9 серпня люди виходитимуть всюди. Це відчувається по розмовах у чатах.

Владі складно знайти винуватого. Живих партій не залишилося. Лише екологічні, жіночі організації, освітні центри. Вони не заважають і не лякають, бо поза політикою. Наприклад, організація захисту птахів батьківщини об'єднує тисячі молодих людей, у них є організаційні навички. Певен, що більшість виходять на площу. Або велосипедний рух. Має тисячі учасників. Щодня організовують протести. Неважливо, яка мета твоєї організації, це може слугувати інфраструктурою для політичного протесту.

- Це низовинний протест? Неполітичні люди, що мають політичні вимоги.

- Це нові люди, які ніколи не брали участі у протестах. Необов'язково молоді. 30 липня в Мінську були чиновники, літні жінки, молодь. Їх нічого не поєднує, тільки – виступ проти Лукашенка. Він втомив усіх.

Раніше регіони були за нього, коли Мінськ протестував. Але за останні кілька років президент вбухував гроші у Мінськ, а регіони потерпали від бідності, тому зараз там підтримка навіть менша, ніж у столиці. Лікарі та вчителі в регіонах були його опорою. Тепер розчарувалися в системі. Багато хто з виборчих комісій зливатиме справжні результати голосування.

Може бути український варіант, коли в місті розгортається постійний маленький протест, а потім збільшується. Або гонконзький: немає фіксованого місця збору, просто люди гуляють містом. Напевно, інтернет буде вимкнено, може, навіть електрика. Без мережі можна тримати країну максимум тиждень. Бо потім економіка зупиняється. Так робили шат-даун Іран і Туреччина.

- Завдання пережити тиждень?

- Завдання для Лукашенка. Якщо люди протримаються, це буде ознакою перемоги. Тому його мета – брутальна зачистка в першу ж секунду. Можуть запровадити комендантську годину, заблокувати місто. Вже ставлять контрольно-пропускні пункти на в'їзді в Мінськ. Поставили контроль на кордоні з Росією. Закриють країну.

На эту тему: Как бацька взвод вагнеровцев в плен взял [10]

- Росія може прийти на поміч Лукашенку?

- Може прийти, допомогти і залишитися. Це момент виживання для всіх, і демократичного руху, і Лукашенка. Він будує військовий режим. Призначив міністрами старших офіцерів КГБ чи армії. Державою керують найлояльніші військові.

Останнього тижня президент не вилазить із казарм, боїться зради всередині системи, хоче заручитися максимальною підтримкою. Не розраховує ні на народ, ні на популізм, а лише на лояльність силових структур. Та, навіть якщо збудує хунту, вона довго не проживе. Її складно створити в центрі Європи, коли треба з усіма торгувати і співпрацювати. Це означатиме тотальну ізоляцію, бідність. Але це єдиний варіант для його виживання.

Раніше були авторитарний популізм і підтримка більшості. Зараз він уже в тотальній меншості. Розраховувати на більшість, що носить його на руках, не зможе вже ніколи. Тому перебудовує систему в тоталітарну.

Подібна історія була з Чаушеску в середині 1980-х. Будував популярну автократію, а потім – мілітарний режим. І це закінчилося погано для нього.

Лукашенко розуміє, що кінець близький, але спробує пережити. Не хоче зійти лузером. Він мав шанс торік чи п'ять років тому віддати владу – і залишився б героєм. Але пішов на силовий сценарій.

- Що для вас найбільша цінність у житті?

- Я живу Білоруссю. Немає нічого важливішого, ніж привести країну до свободи.

—

Ольга Богачевская, фото: Сергей Старостенко; , опубліковано в журналі КРАЇНА [11]

---

На эту тему:

• Трагедия Беларуси: сажать скоро будут и за анекдоты [12]
• Суд постановил уничтожить фотоальбом с «бомжеватыми» в кепках белорусами [13]
• Классовая ненависть и кто они, «враги народа». Почему в Беларуси стыдно быть богатым [14]
• Войной на брата. За что воюет беларусский доброволец в Донбассе [15]
• Недостойное поведение. Украина поступает подло по отношению к политбеженцам из Беларуси [16]