Дірявий «Купол»: російська система попередження про ракетний напад

У грудні 2023 року на телеканалі «Росія» вийшов документальний фільм [2] про справу Івана Сафронова – журналіста, засудженого на 22 роки за звинуваченням у держзраді. Слідчий ФСБ Олександр Чабан стверджує з екрану, що екс-співробітник «Комерсанта» нібито передавав дані про розвідувальні супутники, які належать ГРУ. Приводом для переслідування справді могли стати супутники, але йдеться про інший проект. Сафронов писав про проблеми з розгортанням системи попередження про ракетний напад (СПРН) "Купол". Путіну нібито прозвітували про створення найпотужнішої у світі космічної СПРН, а стаття Сафронова показала справжній стан справ у цій сфері. За 10 років проблеми не вирішені: зараз у системі «Купол» на високоеліптичній орбіті працює [3] лише чотири супутники замість запланованих десяти. Більше того, на думку експертів, сама по собі ця система у військовому значенні марна і є лише способом освоїти багатомільярдні бюджети.

Справа Івана Сафронова

Сафронов багато років працював військовим оглядачем та спеціальним кореспондентом в ВД «Комерсант» та газеті «Ведомости». Батько журналіста Іван Сафронов-старший також був військовим оглядачем у «Комерсанті» і загинув за загадкових обставин у 2007 році (за офіційною версією ― «випав з вікна»).

Перші проблеми почалися у Сафронова у травні 2019 року, коли він пішов із «Комерсанта» після скандальної публікації про плани замінити Валентину Матвієнко на посаді голови Ради Федерації на голову Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна. Матвієнко особисто висловила претензії щодо цього власнику видання Алішеру Усманову, після чого газету залишили практично всі співробітники відділу політики, включаючи Сафронова. Але потім справи у журналіста, здавалося, налагодилися: у травні 2020 року Сафронов обійняв посаду радника тодішнього керівника Роскосмосу Дмитра Рогозіна з інформаційної політики. А 7 липня 2020 року Сафронова затримали. За офіційною версією, приводом для кримінальної справи стало «виконання завдань однієї та спецслужб НАТО» зі збору «що становлять державну таємницю відомостей про військово-технічне співробітництво, оборону та безпеку Російської Федерації».

З оприлюднених у справі Сафронова документів випливає, що жодних реальних доказів провини у розпорядженні слідства не було: «секретні відомості», передачу яких осудили журналісту, перебували у відкритому доступі, а нібито отримані ним «завдання» від «агентів чеської та німецької розвідок» найбільше схожі на звичайні аналітичні довідки.

У фільмі пропагандиста Едуарда Петрова по суті спростовуються слова Володимира Путіна, який казав, що Сафронова судять не за журналістську діяльність, оскільки як початкова причина інтересу спецслужб до журналіста названо статтю 2012 року про пожежу на атомному підводному човні К-84 «Єкатеринбург». Крім того, слідчий ФСБ у справі Сафронова Олександр Чабан стверджував, що Сафронова просили дізнатися про «деякі аспекти діяльності в космічній галузі», зокрема, про стан супутників, які виконували завдання для російської військової розвідки ― ГРУ.

Причиною переслідування журналіста справді могли стати публікації про супутників – але про інших. У пов'язаному з ФСБ Telegram-каналі озвучувалася версія про те, що справжньою причиною невдоволення високопоставлених силовиків Іваном Сафроновим став матеріал про зрив термінів розгортання космічного ешелону російської системи попередження про ракетний напад (СПРН), відомого під назвою «Єдина космічна система» .

Путіну нібито прозвітували про створення найпотужнішої у світі космічної СПРН, а стаття Сафронова показала справжній стан справ у цій сфері, чим суттєво пошкодила міністру оборони Сергію Шойгу та його заступнику Руслану Цалікову.

Публікацію дійсно видалено [4] з сайту «Комерсанта», проте збереглося у вигляді архівної копії [5]. Судячи з даних сервісу The Wayback Machine [6], статтю видалили в період між 12 травня та 23 червня 2015 року. На відміну від інших статей Сафронова, зникнення цього матеріалу не привернуло особливу увагу ЗМІ. Те саме сталося ще з кількома публікаціями на тему космічної СПРН (1 [7], 2 [8]).

The Insider [9] вивчив ситуацію з ЕКС «Купол» і виявив, що Сафронов, ймовірно, справді намацав серйозну больову точку, причому за 4 роки з моменту його арешту ситуація в галузі попередження про ракетний напад не покращала.

Що таке єдина космічна система «Купол»

У тій самій віддаленій статті Сафронова говорилося, що останні супутники радянської космічної системи стеження за пусками балістичних ракет «Око-1» припинили роботу на початку 2015 року ще до того, як відбувся перший пуск нового супутника «Тундра» (він же виріб 14Ф142) для нової системи "Купол". Іншими словами, один із ключових елементів механізму взаємного ядерного стримування вийшов з ладу, незважаючи на те, що питання знаходилося на особистому контролі у міністра Сергія Шойгу.

Щоправда, у тому ж матеріалі наголошувалося, що без космічного ешелону виявлення пуску балістичної ракети наземними станціями радіолокації (РЛС) відбудеться всього лише на хвилину пізніше.

СПРН загалом складається з двох ешелонів: космічного (супутникове угруповання на геостаціонарних та високоеліптичних орбітах) та наземного (загоризонтні РЛС). Система повинна своєчасно виявити пуск ворожої балістичної ракети, обчислити її траєкторію та передати дані, необхідні для прийняття рішень про удар у відповідь. Космічні супутники фіксують [10] інфрачервоне випромінювання під час пуску та польоту ракети в атмосфері на тлі поверхні Землі. Управління супутниковим угрупованням СПРН здійснюється з Центрального командного пункту у Серпухові-15.

Обладнання модуля корисного навантаження супутника «Тундра». Фото: ЦНДІ «Комета»

Про плани створити систему ЄКС на зміну радянській системі «Око-1» було оголошено 1999 року. Подана концепція передбачала [10] об'єднання на одному космічному апараті засобів виявлення ракетного нападу та передачі сигналів бойового управління. За деякими даними [11], через встановлену на «Тундрі» систему бойового управління у разі потреби можна віддати сигнал про завдання ядерного удару у відповідь.

Ключові виконавці ЕКС «Купол» — центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) «Комета» (корисне навантаження) та ракетно-космічна корпорація «Енергія» (платформа).

Проблеми з космічним ешелоном СПРН

У січні 2008 року командувач космічними військами генерал-полковник Володимир Поповкін говорив, що запуск супутників СПРН наступного покоління (тобто апаратів «Тундра») має розпочатися з кінця 2009 року. Однак першу "Тундру" вдалося вивести на орбіту лише у жовтні 2015 року.

У грудні 2016 року перший заступник головкому Повітряно-космічних сил РФ Павло Кураченко заявляв [12] про плани вивести на орбіту 10 супутників "Тундру" до 2020 року. Пізніше плани розгортання угруповання з 10 космічних апаратів відклали [13] до 2022 року.

Усього з листопада 2015 року по листопад 2022 року було запущено шістьох супутників «Тундра». Перші два супутники працювали на орбіті близько п'яти років і припинили роботу наприкінці 2020 року та наприкінці 2022 року.

Станом на початок 2024 року в ЕКС «Купол» працює [3] лише чотири супутники замість розрахункових десяти апаратів на високоеліптичній орбіті, а також кілька геостаціонарних. Як розповів The Insider старший науковий співробітник Інституту ООН з дослідження проблем роззброєння Павло Подвиг, розгорнути ЕКС «Купол» у задуманому вигляді буде досить складно:

«Якщо темп розгортання (приблизно по одному апарату на рік) та термін роботи (5 років) збережуться, то 10 супутників буде забезпечити складно. Виходитиме десь 6 або 7 максимум. Але й та й інша величини можуть змінитися, тож цілком можливо, що вдасться розгорнути і всі 10 і підтримувати систему в такому стані».

Офіційно ЕКС «Купол» запрацювала [14] у серпні 2020 року після запуску четвертого супутника «Тундра». З грудня 2017 року система перебувала на досвідченому бойовому чергуванні. Міноборони РФ стверджує [15], що ЕКС здатна виявляти пуски не лише міжконтинентальних балістичних ракет і балістичних ракет з підводних човнів, а й пуски балістичних ракет середньої та меншої дальності, а також ракет-носіїв. Станом на 2020 рік, як стверджується, система «засікла» 64 старти балістичних ракет (у тому числі 35 іноземних) та 136 запусків ракет-носіїв (з них 97 іноземних).

Начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов на тлі презентації з ЄКС «Купол», 18 грудня 2019 року. Фото: Міноборони РФ

Міноборони РФ наголошує, що за своїми характеристиками ЕКС «Купол» не поступається американській системі SBIRS (Space-Based Infrared System). У розмові з The Insider запрошений дослідник Fletcher School of Law and Diplomacy, старший науковий співробітник Jamestown Foundation Павло Лузін вказує, що насправді російський та американський космічні ешелони СПРН складно порівнювати:

«У США теж є політична та бюрократична інерція мети, але й вони давно змінили фокус своєї космічної системи СПРН, де кожен супутник обходиться дуже дорого – це тепер не так про міфічний запуск атакуючих МБР з Росії, Ірану, КНДР чи КНР (хоча ці країни дають багато приводів для занепокоєння), що про частину системи контролю космічного простору, про те, що і куди рухається на навколоземній орбіті, хто і що робить в космосі, і чи не створює загрози супутникам і астронавтам.

Більш того, ці супутники використовуються для контролю повітряного простору в інфрачервоному діапазоні. Отже, технічний прогрес дозволяє американцям отримувати практичну користь від дуже дорогої системи. А Росія все чекає, коли її супутники розглянуть факел запущеної в її бік підступної американської МБР».

Чому практичного сенсу в системі «Купол» немає

За словами Лузіна, прямої військової доцільності у супутників СПРН немає:

«Наявність космічного ешелону СПРН для Росії можна вважати питанням політичного престижу в рамках концепції паритету зі США щодо стратегічних озброєнь. Причому треба не лише дивитися на США, а й згадувати про СРСР, якому Росія намагається уподібнитися з початку 1990-х років».

Крім того, наскільки відомо, ЕКС «Купол» не відповідає [16] головному критерію СПРН щодо часу попередження про старти атакуючих балістичних ракет з урахуванням їхнього підлітного часу. Заради справедливості варто зазначити, що радянська система «Око-1» могла стежити лише за пусками ракет наземного базування і лише 12 годин на добу. Відповідно, пуски із підводних човнів, на які припадає вагома частина ядерного арсеналу США, не контролювалися.

Крім того, супутники "Око" через особливості орбіти могли бути "засвічені" Сонцем і передати помилковий сигнал. Принаймні один раз супутник насправді передав хибну тривогу про ракетний напад у вересні 1983 року, але черговий офіцер Станіслав Петров у командному пункті вірно визначив помилку [17]. Тому ключову роль СПРН грають загоризонтные РЛС, а не космічні супутники. За пострадянські часи вдалося ввести в експлуатацію достатню кількість РЛС типу «Вороніж».

Павло Лузін вважає, що космічний ешелон СПРН сучасної Росії просто не потрібен, таким чином просто «годують конкретні підприємства» і забезпечують додаткові військові посади:

«Франція та Британія, Індія та Пакистан, як і Ізраїль, взагалі обходяться без таких систем. КНР багато десятиліть теж без цього обходилася і лише останніми роками вирішила СПРН створювати, причому в основі наземні радари, а зовсім не супутники».

Такої ж думки дотримується і Павло Подвиг:

«Напевно, міркування престижу в рамках концепції паритету зі США щодо стратегічних озброєнь (і не лише зі США, а й із радянським минулим) відіграють роль. З погляду військової доцільності ситуація дещо складніша. Строго кажучи, наявність супутників СПРН для Росії сильно не змінює ситуацію — на відміну від США, виявлення ракет відразу після старту не сильно додає часу для прийняття рішення.

Також немає особливої нагоди для підтвердження даних від супутників за допомогою РЛС. Тому радянська система ухвалення рішення (і, як я розумію, російська) побудована дещо інакше, ніж американська. Зокрема, за попередженням із супутників сили можуть наводитися в стан максимальної готовності. А для остаточного підтвердження атаки потрібна реєстрація вибухів на території країни. Звичайно, супутники додають часу для ухвалення рішення, але це некритично».

Іншими словами, космічний ешелон СПРН у нинішній конфігурації — скоріше дорогий елемент політичного престижу, аніж нагальна військова необхідність.

Наскільки дороге — окреме питання. Свого часу міноборони рф відмовилося [16] від набагато дешевшого проекту «Созвездие-Барбет» від НУО імені Лавочкіна з термінами реалізації у 2–3 роки. А проект ЄКС перетворився на довгобуд. За деякими даними, витрати на «Купол» до 2010 року становили 56 млрд рублів.

У жовтні 2019 року Іван Сафронов вже як журналіст «Ведомостей» писав [18] із посиланням на топ-менеджерів підприємств космічної промисловості, що міноборони рф має претензії на 36 млрд рублів до РКК «Енергія» через зрив термінів розробки нового розгінного блоку до до ракети-носія «Ангара» та складнощів з розгортанням серійного виробництва супутників «Тундра».

Вгорі: ілюстративне фото

Переклад: «Аргумент» [19]

На цю тему: