Битва, яка розгорілася в приазовських степах на території сучасної Донецької області, завершилася страхітливим розгромом руських військ та їх союзників половців, які звернулися до князів по допомогу, після того, як монголи розбили їх над Доном, змушуючи панічно втікати. Точні дані про втрати відсутні, але вважається, що руські дружини, відбірне і досвідчене військо, було знищене практично дощенту, а втрати сягали не менше 90%.

Загинули і вожді русичів, серед них, київський князь Мстислав Старий, чернігівський Мстислав Святославич та інші. А от Мстислав Удатний, князь галицький, виправдав своє прізвисько, і разом зі свої молодим зятем Данилом Романовичем, у майбутньому королем Данилом, зміг врятуватися втечею, правда покинувши напризволяще своє військо.

Монголи після Калки завершили успішно свій перший західний похід, повернулися до себе, щоб через півтора десятки літ вдарити на Русь, але тепер вже зі всією силою.

Читайте також: Як московити вкрали українську легенду про подорож Андрія Первозванного [3]

До розмови про цю ключову для історії Київської Русі і Східної Європи битву журналіст Польського радіо запросив професора Мирослава Волощука, історика з Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Наприкінці травня, чи впродовж травня, 1223 року війська цілої низки руських земель вперше отримали досвід бойового зіткнення із монголами в степах сучасного Приазов'я, досі фактично не знаючи про них практично нічого, за винятком, очевидно, якихось дуже лаконічних повідомлень, що надходили від половецьких родичів чи можливо за посередництвом купців.

Хоча, треба бути до кінця об'єктивним, в цілому, у Європі інформація про монголів накопичувалася ще з початку XIII cстоліття. Це була дуже різного штибу інформація, абсолютно такого не до кінця об'єктивного, більш легендарного, можливо, міфічного характеру. Тому на момент, коли в травні ось ці дві великі армії зіткнулися між собою, бо це дійсно були дві великі армії, виявилося, що руські підрозділи і союзні половецькі підрозділи не були готовими до тієї тактики ведення бойових дій, яку запропонували монголи, а відтак зазнали поразки. Хоча обидві армії були достатньо чисельними.

Тут про точність ми не маємо можливості достеменно свідчити, але, очевидно, якщо й була перевага якоїсь із сторін, то мабуть не настільки відчутна. Просто завдяки вмілим застосуванням різних тактик на тому оперативному просторі, бо це степова, ми всі це знаємо, в якій номади почували себе набагато комфортніше від руських князів, хоча ті теж мали досвід ведення бойових дій проти половців в степах, як в часи князя Володимира Всеволодовича Мономаха, чи Романа Мстиславовича, але в кінцевому результаті в цьому конкретному випадку вони зазнали дуже тяжкої, розгромної поразки.

Читайте також: Як Росія віками знищувала і продовжує знищувати народи [4]

А чи в принципі руські князі і їхні половецькі союзники мали хоча б якийсь шанс не зазнати такої страшної поразки на Калці?

В історії немає умовних відмінків, ми це з тобою добре знаємо. Очевидно, моделювання дій спільних, якщо б воно було б грамотнішим, бо понад двадцять князів брали участь в цій кампанії, з них було декілька головних — вони належали до свого роду такого клану смоленсько-київсько-галицьких Мстиславовичів, із відгалуженням Мстиславовичів, які тоді були впродовж двох років домінантною силою на Русі, в цілому. Плюс чернігівські князі. Ну, і ті, які їм, скажімо, підпорядковувалися — були нижчими за своїм статусом. Тобто, весь цей масив війська, організований ними, за умови, в принципі це вже аксіома, за умов налагодження якоїсь співпраці між собою, за умов трішки грамотнішого ведення спільних бойових дій можливо б досягли іншого результату, ніж того, якого було досягнуто.

Професор Волощук відзначає, що головною запорукою успіху того, що монголи розбили на голову величезні і досвідчені русько-половецькі війська стала висока організація та мобільність монгольського війська, яке діяло як єдина сила під командуванням Субедея і Джучі. Історик звертає увагу, що Субедея вважають за одного з найвидатніших полководців, рівного Чінгісхану, який за час своєї довгої кар'єри не зазнав жодної поразки і виграв десятки битв.

Субедей, як ми знаємо, якщо я не помиляюся, належить до когорти воєначальників в світовій історії, які практично не зазнавали поразок в своїй біографії. І от той наступний великий західний похід, так званий, після монгольського курултаю 1235 року, який закінчився практично під стінами Відня, на узбережжі Адріатичного моря, власне планувався і проводився під керівництвом Субедея, а не Бату-хана, бо той ще був молодим, юним Чингізідом, а Субедей уже досвідченим воєначальником, який брав участь у підкоренні китайських провінцій, власне Центральної Азії і країн Закавказзя, і аланський, і половецький степ, і руські землі.

Знову ж таки, очевидно, монгольська дисципліна, насамперед, і ось така єдність того війська, насамперед, плюс ось ця тактика, яка була схожа, очевидно, з половецькою, але, якщо мені не зраджує пам'ять, то, наприклад, по окремих компонентах зброї, насамперед по луках, монголи були потужнішими стрільцями, аніж половці, і дальнобійність їхніх луків була сильніша ніж половецьких.

Тому тут були серйозні переваги, але насамперед дисципліна, ця залізна дисципліна, дуже добре продумана тактика заманювання, от власне ті передові загони, які були розбиті волинськими і галицькими силами, які потім переслідувалися ними, вони розтягнули частину військ русько-половецьких, і в кінцевому результаті ось так частинами їх, фактично, розбили, змусили до втечі, змусили до ламання бойового шикування, а відтак уже в цій паніці все це перетворилося просто на розгром деморалізованого і відступаючого супротивника. Чого і потрібно було досягти, бо вже далі монголи окремими меншими підрозділами добивали тих, хто відступав, а в кінці - кінців оточили отой укріплений табір, який на одному із пагорбів звів київський князь Мстислав Романович. І чим все це закінчилося ми теж знаємо.

Читайте також: 7 старовинних карт, на яких немає Росії [5]

Мирослав Волощук теж прокоментував вплив на поведінку монголів наказу руських князів вбити їхніх послів, які з’явилися на місці збору союзних військ, пропонуючи русичам союз проти половців. Монгольські посли, за свідченням літописця, звернулися до князів з такими словами: «ми вашої землі не чіпали, ні міст ваших, ні сіл ваших, ні на вас прийшли, але за волею Божею на холопів і конюхів своїх поганих половців». Послів було вбито, що за монгольським кодексом було святотатством і професор Волощук впевнений, що цей вчинок руських князів мав доленосне значення після їх розгрому на Калці. Монголи частину з них, в тому числі великого князя київського Мстислава Старого поклали під дерев’яний поміст, на монголи святкували перемогу, а їхні бранці вмирали страшною смертю.

Однозначно мало, бо ми це бачимо і на прикладі вторгнення монгольських військ в державу Хорезм-шахів, там аналогічно той знаменитий Отрарський інцидент пов'язаний теж із звунуваченням торгівців в шпигунській діяльності. Схожі речі, які монголи жодним чином не толерували коли їхніх людей страчували, особливо якщо це були дипломати. І в цьому випадку не могло йтися, очевидно, про помилування тих, хто був причетний до вбивства цих послів.

Відтак, очевидно, різанина і кількість загиблих князів — більше 10 за найскромнішими підрахунками - могла бути пов'язана власне із помстою монголів за це правопорушення з точки зору їхньої правової системи. А відтак, це все позначалося і на війську, і на відсутності помилування, очевидно, до тих, хто ще міг його заслуговувати.

Хоча у випадку з монголами, очевидно, про це не йшлося, бо ми добре знаємо із різноманітних реляцій, джерел якого жаху вони наводили, навіть якщо окремі володарі Європи, Східної Європи насамперед, не вдавалися до страт їхніх посланців, все рівно в країнах Європи вони асоціювалися з кінцем світу. Тобто, прихід ось цього нового народу в степи Причорномор'я і Приазов'я пов'язувалося із, дійсно, якимись есхатологічними уявленнями.

Читайте також: Розсекречені архіви радянських спецслужб: За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1 000 рублів на меблі [6]

Чи можна сказати, що руські князі після страшного погрому на Калці і зникнення монголів на майже 15 років не зробили висновків і не підготувалися належним чином до монгольської навали 1237-1241 років, яка знищила Русь дощенту і закінчилася встановленням монгольської влади на її землях? Мирослав Волощук:

Складно сказати, готували чи не готували. Тобто, вони вважали себе цілком самодостатніми і здатними відбити якісь вторгнення в свої землі, як це було раніше. Але, очевидно, не гадалось, що це буде настільки масштабна кампанія і з наслідками підкорення, на подальші, упокорення на століття, фактично, для деяких частин цієї території цієї держави умовних Рюриковичів. А відтак і наслідки недооцінки, знову ж таки вже в трішки іншому вимірі, були набагато грандіознішими, масштабнішими в історичному вимірі.

Тому, що якщо Калка дійсно це наслідки більш такого тактичного характеру на найближчих 5, 7, 10 років — послаблення військового потенціалу, зміна ситуації в Причорномор'ї, тому що частина половців покинула ці землі, вивільнила їх для монголів. Монголи опинилися в Криму, знову ж таки.

Тобто, там і якісь торговельні, очевидно, процеси зазнали поважних змін, то вже від 30-40-х років ця вся територія потрапляє під, скажімо, огосподарювання вже абсолютно іншої цивілізації. І наслідки цього “огосподарювання” ми добре знаємо навіть зараз.

Тому, що цих 800 років після Калки продовжує нам так віддзвонювати тими століттями впливу ось цього монголо-татарського, російського вже, вихованого в цьому середовищі татарському, з яким нам доводиться постійно стикатися і отим щитом для Європи, яким ми продовжуємо залишатися.

Читайте також: Росія – недоімперія, яка недорозпалася [7]

А чи є підстави стверджувати, що битва на Калці мала далекосяжний вплив на есхатологічному рівні і що під час навали через несповна через 15 років уява про монголів, як про біблійні народи Гог і Магог, часто паралізувала волю до боротьби?

Думаю, що так. Це добре видно, наприклад, по реакції духівництва, по навіть конотаціях літописань, як трактується цей прихід, бо монголів спершу такими не вважали. Більше того, есхатологічні певні уявлення пов'язувалися з половцями, але за 200 років, практично, співжиття із половцями кінець світу не настав, умовно кажучи.

Але із приходом монголів можна сказати, що на певному інтелектуальному рівні, на рівні якихось світоуявлень для багатьох цей кінець світу дійсно настав. І так, воно могло впливати, дійсно, на характер опору, на розуміння безвихідності і в якійсь мірі теж прискорювати ось ці монгольські звитяги. Зрештою, ці есхатологічні уявлення були притаманні не лишень історіописанню на Русі, але й в Західній Європі теж.

Тому невипадково сам імператор, нам добре відомо, Священної Римської імперії Фридрих II переховувався певний час в Італії, на Сицилії, якщо я не помиляюся, так від себе не доклавши жодних зусиль для нанесення якоїсь відсічі ворогам цим ворогам. Хоча в справі організації хрестового походу, наприклад, чи в якихось інших питаннях протидії Папам, він був до цього цілком здібним і одним з найбільш прогресивних діячів свого часу. Так що, дійсно переполох був надзвичайно сильний. Ну, і він зберігався таким ще декілька десятків років, як мінімум.

—

Матеріал підготував Назар Олійник,  опубліковано у виданні Польського радіо [8]

В тему: 

• Спогади однієї з півмільйона репресованих комуністичним режимом на Заході України [9]
• Херсон: що задумали окупанти [10]
• росія змінює демографічну ситуацію в Україні [11]
• Репресії проти кримських татар є гібридною депортацією з боку російської влади  [12]
• Враг народов. Зачем Сталин выселил древние этносы Крыма [13]
• Крым — многовековой позор России [14]
• Крымская война. 160 лет спустя [15]