Бригадний генерал Повітряних сил ЗСУ: «Ми зможемо завоювати перевагу в повітрі»

1.00

Острая тема

Начальник авіації Командування Повітряних сил ЗСУ генерал Сергій Голубцов

Навчання українських пілотів на винищувачах F-16 розпочнеться найближчими тижнями, повідомив міністр оборони США Ллойд Остін. Скільки часу воно може тривати, як «бойові соколи» підсилять Збройні сили України, про нинішню ситуацію в небі на передовій та особливості застосування західного озброєння з радянських літаків?

Про це в ексклюзивному інтерв'ю Донбас Реалії [2] (проєкт Радіо Свобода [3]) розповів начальник авіації Командування Повітряних сил ЗСУ бригадний генерал Сергій Голубцов.

– Отримання саме винищувача F-16, очевидно, було пріоритетним для України, однак в суспільстві досі виникали дискусії щодо інших літаків. Чи могли б ви пояснити, чому F-16 немає альтернативи?

– Є робоча група експертів, які оцінювали можливість різної платформи для заміни тих літаків, які зараз є в авіації Повітряних сил [ЗСУ]. F-16 – це досить уніфікований літальний апарат і він масово виготовлявся, понад два десятки країн його експлуатують.

Це держави, які підтримують Україну в нашій боротьбі з російським агресором, вони готові нам запропонувати свою допомогу і у них на озброєнні є ці літаки. Тому F-16 не є догмою, але він відповідає тим стратегічним вимогам, які ми хотіли б отримати сьогодні для того, щоб мати перевагу в повітрі, зупинити ворога і пришвидшити перемогу.

– F-16 – це всього лиш платформа, головне – це озброєння. Яке озброєння Україна хотіла б отримати?

– Абсолютно вірно ви говорите, літак – це лише платформа. F-16 не найсучасніший літак, але це літак, який спроможний використовувати майже всю лінійку озброєння країн НАТО і це літак, який є багатофункціональним. Може виконувати завдання з протиповітряної оборони, боротися з повітряними цілями, завдавати ударів по наземних та надводних цілях.

Він прекрасно себе зарекомендував як літак прориву протиповітряної оборони, постановник перешкод. Тобто це універсальний літак, який може виконувати майже весь спектр завдань. Єдине, чим він поступається найновітнішим літакам, це технологія Stealth (комплекс методів, які роблять літак малопомітним для ворожих радарів – ред.).

– Які можливості отримають Повітряні сили з F-16, говорячи про ППО як в тилу країни, так і на полі бою?

– Цей літак спроможний стати частиною протиповітряної оборони і забезпечити винищувальне прикриття всередині країни. Перебуваючи на бойовому чергуванні на різних оперативних аеродромах, він здатен реагувати на усі ризики та загрози й ефективно знищувати усі повітряні цілі: літаки, вертольоти, дрони та крилаті ракети.

Зараз, на жаль, можливості збивати їх з тими радянськими літаками, які є на озброєнні, значно обмежені, і відсоток ураження цих повітряних цілей саме літаками значно поступається спроможності зенітних ракетних військ.

«Літак мобільний – злітає з аеродрому з відстані 100-150 кілометрів, виходить на потрібний рубіж і очікує там ту ударну групу, яка виходить для нанесення удару, здійснює по них пуски»

Щодо лінії бойового зіткнення, то російські винищувачі активно застосовують керовані авіаційні бомби, і до того ж їхні літаки створюють перешкоди для роботи зенітних ракетних комплексів. Також треба зазначити, що ми не можемо перекрити повністю всю лінію фронту, – а це і держкордон, і морське узбережжя, – зенітними ракетними комплексами, це занадто велика чисельність цих комплексів має бути.

А літак мобільний – злітає з аеродрому, з відстані 100-150 кілометрів, виходить на потрібний рубіж і очікує там ту ударну групу, яка виходить для завдання удару, здійснює по них пуски, знищуючи або навіть просто включаючи приціл на випромінювання, що змушує їх відмовитись від виконання завдань.

– Яка кількість F-16 дозволить Україні протистояти російській авіації на початковому етапі і яка кількість загалом необхідна?

– Звісно, ми не зможемо отримати і поставити до строю все й одразу. Усі хочуть почути кількість. Треба розділяти потребу у багатоцільових літаках у стані мирного часу, після перемоги, і потребу станом на зараз, для виконання поточних завдань. Навіть пара літаків, які спроможні здійснити пуск ракети на відстані більше ніж 100 кілометрів, вже змусить ворога замислитись і реагувати на це… Ми їх сховаємо в бойових порядках тих літаків, які ми маємо.

Але якщо говорити серйозно – для того, щоб спланувати операцію щодо знищення або завдання ударів, треба розуміти, що ще треба якийсь ешелон забезпечення. Щоб спланувати від А до Я операцію, я думаю, варто говорити хоча б про ескадрилью, хоча б про 12-16 літаків.

Читайте також: Непобедимая и легендарная. 20 удивительных «гражданских» фактов об армии Израиля [4]

– Це такий початковий етап. Очевидно, загалом хотілося б більше?

– Звичайно. Якщо ми розуміємо, що проти нас угруповання, скажімо так, 50 ескадрилій і 39 аеродромів, з яких вони виконують завдання, звичайно, нам хотілося б більше. Але якщо це буде хоча б 3-4 ескадрильї, я думаю, що на окремому напрямку ми зможемо завоювати перевагу в повітрі і змусити ворога взагалі відмовитись від тих ударів, які вони зараз завдають на певній ділянці, на певній смузі оборони.

«Ми говоримо: дайте нам хоча би пару літаків, які спроможні здійснити пуск ракети на відстані більше ніж 100 кілометрів і ми їх сховаємо в бойових порядках тих літаків, які маємо»

– Говорячи про те, що зараз відбувається на лінії зіткнення, з точки зору дій російської авіації, – чи можемо говорити, що в них все ж таки є певна перевага в контексті дальності застосування озброєння? В чому це проявляється і як доводиться діяти українським льотчикам?

– Звичайно, переваги як такої, тактичної або оперативної, ворог в повітрі не має завдяки тому, що Україна отримала від країн-партнерів досить потужну допомогу: радіолокаційні станції виявлення, спостереження, зенітні ракетні комплекси, і всі бачать на практиці, як ці комплекси працюють і який відсоток ураження цілей.

Але на озброєнні в російській авіації зараз перебувають літаки Су-35 і Міг-31БМ – вони спроможні застосовувати ракети підвищеної дальності і великої дальності, ракети Р-77, це з відстані десь понад 100 кілометрів. І ракети Р-37 – ці ракети можуть застосовуватись на відстані більше ніж 200 кілометрів. У нас поки що такої можливості немає.

Якби нам просто-напросто платформу, яка спроможна застосувати, наприклад, ракети повітря-повітря американські AIM-120 – у них дальність близько 180 кілометрів – ми б просто не допустили їхнього наближення до кордонів на відстань пуску цих ракет.

– Росія останнім часом активно використовує керовані авіабомби – наскільки це проблема для ППО, F-16 – це вирішення проблеми?

– Вони зараз для того, щоб застосувати ці авіабомби, змушені підходити на відстань 40-45 кілометрів. Іноді ризикують, і для того, щоб вони далі летіли, підходять на відстань навіть 30-35 кілометрів.

Є ділянки, на яких у нас не вистачає зенітних комплексів і вони можуть це робити безкарно. Там, де є можливість, їх знищують. Вони відтягують авіацію знову вглиб своєї території. За наявності літаків F-16, ми могли б просто-напросто не допустити їх до цих рубежів, вони відмовилися б від застосування цих бомб, тому що тоді вони падали б на голову своїм же військам.

– Але іноді так, як в Брянській області (за неофіційними даними, 13 травня там розбилась [5] російська авіагрупа у складі щонайменше двох літаків та двох вертольотів), їм не вдається задумане здійснити. Про причини, я так розумію, не будемо говорити?

– В засобах масової інформації, в інтернеті, в телеграм-каналах існує така думка, що це брянські партизани – заради бога, ми не будемо суперечити, хай будуть брянські партизани.

Читайте також: Конгресмени США подали законопроект щодо підготовки українських льотчиків [6]

– Повертаючись до F-16 – наскільки складно буде заховати ці літаки на території України, щоб російські ракети та дрони їх не дістали?

– Просто заховати літаки не вийде. Я думаю, що тут треба буде шукати комплексний підхід, маскувати і розосереджувати, переміщувати з аеродрому на аеродром.

І другий напрямок – все ж таки треба буде використати частину зенітних ракетних комплексів для прикриття цих аеродромів. Бо противник, дізнаючись про те, що в нас стоїть щось нове і потужне, звичайно, буде намагатися це розвідати і завдати удару. Ми це розуміємо, і підрозділи будуть розосереджені, однозначно. І будемо намагатися прикрити аеродроми, де будуть ці літаки, щоб мінімізувати можливі втрати.

«Злітно-посадкові смуги та руліжні доріжки абсолютно придатні для нормальної експлуатації літаків типу F-16»

– Свого часу на Заході серед аргументів ненадання F-16 Україні були невідповідність українських злітно-посадкових смуг та складні умови експлуатації – наскільки з цим можуть бути проблеми? Чи є там певні особливості, які складно втілити в життя?

– Особливості є. Західна техніка більш вибаглива. Радянські літаки робилися, скажімо так, під ті аеродроми, які спроможні були будувати. Зараз злітно-посадкові смуги кращі, немає таких стиків, перепадів на цих бетонних плитах на Заході, тому і шасі слабше. Полегшують конструкцію, щоб було більше корисного навантаження, саме зброї. А не возити більше заліза для того, щоб воно було міцним і витримувало навантаження на посадках і зльоті.

У 2021 році була проведена інспекція представниками компанії Lockheed Martin, для інспектування було запропоновано три аеродроми, я не буду називати, які це аеродроми, але це наші звичайні військові аеродроми в різних точках нашої країни – східна, центральна і західна. Було зроблено висновок, що злітно-посадкові смуги та руліжні доріжки абсолютно придатні для нормальної експлуатації літаків типу F-16.

Щодо зауважень, то це зауваження до розвитку інфраструктури. У нас все зроблено під літаки радянського виробництва, тому треба вдосконалити саме логістичні питання, питання зберігання, питання обслуговування літаків. А до самих злітно-посадкових смуг особливих претензій в експертів не було.

Читайте також: Чому нам потрібні F-16: про подвиг українського пілота Тараса Редькіна у бою з російською ППО [7]

«Можливо, деякий час доведеться витратити перед навчанням на вивчення мови і не просто мови, а ще й термінології, технічного боку».

– Про навчання льотчиків вже багато сказано – пі вроку я так розумію буде достатньо чи тут також є певні нюанси?

– На вимогу американської сторони, щоб їм було зрозуміло, яку програму перенавчання для наших пілотів обрати і як її модернізувати щодо базової програми, нами на тестування було направлено два пілоти. Вони були вибрані серед більшості пілотів, вони не якісь особливі, це звичайні рядові пілоти середнього віку, середньої класності. Вони пройшли це тестування в США і на підставі тестування був зроблений висновок. Ми очікували, що він буде позитивним, і саме таким він виявився.

Бар'єром може стати мова, тому, можливо, деякий час доведеться витратити перед навчанням на вивчення мови. Не просто мови, а термінології, технічного боку. Бо не маючи уявлення про ці терміни, дуже складно перенавчатись на будь-яку техніку, в тому числі на літаки.

А щодо саме льотної практики, то наші пілоти показали дуже високий клас засвоєння і виконання завдань на тренажері F-16. І терміни, які нам назвали, – це менше ніж 6 місяців. Американці готові перевчити наших пілотів за термін менший від 6 місяців.

Читайте також: NYT: Україна має довести, що здатна визволити окуповані території [8]

– Ще кілька питань про те західне озброєння, яке вже надається. Відомо про використання ракет HARM – чи могли б ви розповісти про ефективність цієї зброї і чи можна говорити, що платформа F-16 дозволила б використовувати її повноцінно?

– Це дуже гарне питання, бо багато хто думає, що якщо нам надали зброю, то ми можемо нею воювати і більше нічого не потребувати. Частково це так, дійсно, інтенсивність ведення бойових дій призвела до того, що запаси скорочуються, і нам треба було думати, чим їх поповнювати. Поповнювати їх з Росії, звичайно, це абсурд, і цього вже ніхто ніколи не буде робити.

Озброєння, яке ми отримали, дещо покращило ефективність. Причому ракети HARM, протирадіолокаційні, у нас взагалі були відсутні. І вони допомогли переломити хід боротьби з їхньою ППО. Але ефективність їхнього застосування була б набагато кращою з F-16. У них є спеціальний приймач, який дає льотчику інформацію про те, який із зенітно-ракетних комплексів противника з якого азимуту працює. Тобто ракету пускають саме по працюючому комплексу. Це дозволило б підняти ефективність в рази.

Те саме стосується інших засобів, таких як, наприклад, розумні бомби, плануючі. Ми їх програмуємо на землі, хоча літаки F-16 дозволили б це програмування не виконувати на землі, а працювати по цілях, які б виявлялися у польоті, це також підняло б ефективність. І це стосується майже всієї лінійки озброєння, високоточного маю на увазі, яке пілотами на літаках НАТО використовується не просто запрограмоване з землі, а використовується залежно від ситуації, яка є в реальному часі.

– З вашого досвіду спілкування, чи є розуміння на Заході, що зброя, яку вони надають, працює не на сто відсотків? І що надання польських чи словацьких Міг-29 не панацея?

– До всіх країн-партнерів, до представників держав, поступово прийшло розуміння, що скільки б нам не давали просто авіаційних засобів, які пристосували для використання на наших літаках, вони все одно не будуть використовуватись на весь свій потенціал. Це розуміння є.

Скільки б ми не намагалися модифікувати літаки, ми просто-напросто переробляємо або якісь балки, або міняємо проводку і даємо можливість їхнього запуску з літака, але воно не дозволяє використати весь потенціал західного озброєння.

Ми не відмовляємося від модернізації, але якщо брати літак МіГ-29, то для того, щоб зробити з нього F-16 – це треба повністю все викинути, що є всередині, і вставити в нього те, що є в F-16. Це можливо, але наскільки це економічно доцільно? Все ж таки і ресурс F-16, і технологічна зрілість цих літаків значно переважає літаки МіГ-29. Тому доцільніше змінити платформу. Використовувати МіГ-29 під ті задачі, які він ще може виконувати, водночас потихеньку замінюючи їх новими літаками.

«Ракети Zuni заповнили ту прогалину відсутності ракет. Вони себе показали значно краще, ніж ракети С-13 – вони летять на більшу відстань і точність в них набагато краща»

– Щодо ракет Zuni для штурмовиків Су-25 – чи можете розповісти, наскільки вони ефективно себе показують?

– Ми зараз від країн-партнерів отримали ці некеровані авіаційні ракети Zuni. Це ракети трошки більшого калібру, ніж ми застосовували С-13, просто С-13 в нас майже закінчились, можливості промисловості України їх виготовляти дещо обмежені.

Ми продовжуємо їх виготовляти, але інтенсивність така, що можливості промисловості не порівняти з тою кількістю, яку використовує штурмовик кожної доби. Тому ці ракети Zuni заповнили цю прогалину. Вони себе показали значно краще, ніж ракети С-13, вони летять на більшу відстань і точність в них набагато краща.

Читайте аткож: Путін готує Росію до тривалої війни. Треба націлюватись не на наміри Кремля, а на його спроможність [9]

– Ще трохи детальніше про JDAM, якщо щось можна додати про їхнє використання. Наскільки ви, скажімо так, задоволені тим, що з'явилися такі можливості?

– Звичайно, задоволені. Це дало нам можливість завдавати ударів без особливого ризику для екіпажів, без входження в зону ураження зенітних ракетних комплексів. Але у рашистів на озброєнні є такі комплекси, як С-350, С-400, вони здатні вражати цілі на відстані більше ніж 200 кілометрів. Ці бомби можна запускати на відстань 90-100 кілометрів з висот понад 10 тисяч метрів. Але ми не можемо собі цього дозволити, тому що це ризик ураження ЗРК.

«Авіація може виконувати свої завдання, але на глибину, на жаль, десь 40-50 кілометрів. Якби ми могли робити це з більших висот, звичайно, і дистанція впливу з нашого боку була б більшою»

Ми вибрали такий комбінований варіант. Ми запускаємо на дещо меншу дистанцію, але при цьому на дуже короткий час піднімаємось на висоти 6-8 тисяч метрів. Це дало нам можливість і завдавати удару, і встигати маневруванням втекти від ракет, які запускає противник із Су-35 або з землі. Це така золота середина, яку ми використовуємо.

Тобто авіація може виконувати свої завдання, але на глибину, на жаль, десь 40-50 кілометрів. Якби ми могли робити це з більших висот, звичайно, і дистанція впливу з нашого боку була б більшою.

– Щодо Storm Shadow, чи можете щось розповісти, чи не будемо торкатися цієї теми?

– Скажу тільки те, що є в нас засоби, і вони будуть розширюватись. Ведеться робота з нарощування наших спроможностей із завдання високоточних ударів, в тому числі і лінійкою керованих ракет повітряного базування. Росіянам не слід розслаблятися, спроможності і потужності авіації Повітряних сил України з кожним днем нарощуються і будуть рости. Я думаю, що вони це зрозуміють тільки тоді, коли програють повітряний простір, програють всю війну.

—

Ярослав Кречко [10], опубліковано у виданні Радіо Свобода [3]

В тему: