Чи справді Україна не зможе обійтися без масової міграції вихідців з Азії та Африки?

1.00

Нет

Dарто подумати про громадянську відповідальність та збереження національної єдності. Заяви про неминучість зміни етнічного складу України, спроби зробити цей сценарій пріоритетним та намертво пов’язати його з потребами економіки – це відчутний фактор соціальної напруги.

Чи справді Україні потрібні 10 млн мігрантів? Наскільки безпечними є грандіозні демографічні експерименти з ризикованими наслідками, зʼясовували у виданні ZAXID.net [2].

13 жовтня в інтернет-виданні «Українська правда» вийшло [3] інтерв'ю колишнього міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а нині директора Київської школи економіки та позаштатного радника Офісу президента Тимофія Милованова.

У розмові ексміністр за песимістичним сценарієм пророкує можливе скорочення населення України до 10-15 млн осіб. Також Милованов вважає, що подальший розвиток економіки неможливий без залучення 10 млн трудових мігрантів. Однак чи справді Україна не зможе в майбутньому обійтися без масової міграції вихідців з Азії та Африки?

Читайте також: Росія проти українців здійснює геноцид. Докази й аргументи [4]

Демографічне питання є одним з найболючіших для української нації. Суперечливе рішення влади про дозвіл на виїзд чоловіків віком від 18 до 22 років стало додатковим каталізатором для розмов про значний дефіцит робочої сили. На цьому тлі вже почала з'являтися інформація про початок завезення великими роботодавцями працівників з Азії в Україну.

Тимофій Милованов не єдиний висловлює неоднозначну ідею про неможливість розвитку України без масового залучення мігрантів. Уже кілька останніх років від окремих експертів (і тих, хто вдає зі себе експерта) лунають заяви про безальтернативність серйозної зміни етнічного складу населення України. Але Милованов, напевно, став першим, хто оприлюднив фантастичну цифру в 10 млн осіб. Раніше йшлося максимум про кілька мільйонів, яких необхідно буде залучити для функціонування української економіки.

Безперечно, певна кількість іноземної робочої сили на визначений часовий термін буде потрібна для реалізації масштабних проєктів. Наприклад, для відбудови зруйнованої інфраструктури чи спорудження нових промислових потужностей. Але роботодавці й раніше вдавалися до подібної практики. І вона не викликала якогось занепокоєння чи застереження.

Однак Милованов й «експерти з демографії» говорять про зовсім інше. Вони серйозно розглядають переселення до України на постійній основі мільйонів вихідців з інших культур і цивілізацій. А це вже зовсім інший рівень проблеми й дискусії.

Читайте також: Росія вже спричинила декілька світових криз [5]

Як і слід було очікувати, заява позаштатного радника Офісу президента й очільника Київської школи економіки викликала значний суспільний резонанс і шквал критики. Ця критика переважно була емоційною і зводилася до гострих закидів, аж до звинувачень у намірах замінити українців іншими народами. Але якщо підійти до справи холоднокровно і суто з погляду майбутнього української економіки, то варто поглянути на засторогу ексміністра з дещо іншого ракурсу.

Ніхто не сперечається: демографічна ситуація в державі складна і ставатиме ще складнішою. Однак пов'язувати перспективи розвитку країни тільки з кількістю залучених мігрантів є, як мінімум, непрофесійно. Навіть якщо відкинути повчальний досвід Європи щодо складностей інтеграції новоприбулих, немає переконливих доказів зв'язку між масовою міграцією і прискореним розвитком економіки.

Дослідження європейських країн показують [6]: позитивний внесок у ВВП забезпечують переважно мігранти європейського походження та висококваліфікована робоча сила зі Східної Азії і Північної Америки. А ось мігранти з інших країн часто стають навантаженням для місцевого бюджету й економічним тягарем для держави. Незважаючи на значний приріст населення завдяки мігрантам в останні десятиліття, Західна Європа демонструє найнижчі темпи росту ВВП серед усіх регіонів світу.

Ще напередодні кризи 2008 року ВВП США та ЄС були майже рівними. Зараз обсяг американської економіки щонайменше на 10 трлн доларів більший за європейський. Досвід Польщі, яка показує значно вищі показники економічного зростання на усередненому тлі Західної Європи і віддає перевагу залученню робочої сили з України, лише підтверджує дослідження європейських науковців.

Збільшення населення завдяки міграції – це також серйозний тиск на ринок житла і соціальну інфраструктуру. Дослідження німецьких науковців Марбурзького та Редінзького університетів фіксує [7] залежність між вартістю оренди житла та цінами на ринку нерухомості й кількістю прибулих мігрантів.

Читайте також: Економічні рішення влади за рік війни: найнеоднозначніші, найвдаліші, найбільш хибні [8]

Ріст економіки за рахунок кількості мігрантів – це екстенсивний, а не інтенсивний шлях розвитку. Абсолютна цифра ВВП, дійсно, може зрости завдяки зростанню споживання. Але ВВП на душу населення залишиться майже незмінним.

Правдива й інша теза: менша кількість населення також може означати вищий середньодушовий показник ВВП. З іншого боку, населення Австралії лише трохи перевищує 27 млн осіб, але ВВП цієї країни більший за український у 10 разів. У Канаді мешкає менше населення, ніж в Україні до повномасштабної війни, але обсяг її ВВП перевищує 2 трлн доларів.

Приклади «азійських економічних тигрів» чи тривалий економічний поступ Китаю теж спростовують фактор міграції як обов’язкову передумову прискореного економічного зростання. Сучасна економіка дедалі більше ґрунтується на технологічних нововведеннях, ніж на величезних людських ресурсах.

Пекін ще з 2012 року стикається зі зменшенням кількості працездатного населення через старіння населення. Але Китай не пішов шляхом залучення десятків мільйонів мігрантів, аби врятувати свою економіку. А зробив акцент на роботизації і технологічному розвитку. І зараз у певних сегментах навіть випереджає США та Європу.

До того ж усі прихильники концепції економічного дива за рахунок міграції упускають з поля зору роботизацію виробництва та щодалі ширше використання ШІ. Хоча навіть українські дослідження прогнозують суттєве зростання продуктивності праці в багатьох галузях саме завдяки роботизації. У найближчі кілька років до 40% робочих місць може зазнати впливу автоматизації. Цих даних достатньо, щоб скептично ставитися до безальтернативності ідеї економічного відродження України через масову трудову міграцію.

Потрібно бути самозакоханими егоїстами, щоб ігнорувати європейський та американський міграційний досвід і не зробити з нього належні висновки. А робити висновки є з чого. Та й сам Милованов в інтерв’ю згадує про роки проживання у Філадельфії на межі з гетто. І стверджує: це місце, де стрілянину можна було почути кожної другої ночі. А в деяких районах цього американського міста шанси бути вбитим є вищими, ніж у Києві під час російсько-української війни.

Читайте також: Гуманітарна криза на планеті набуває безпрецедентних масштабів — The Guardian [9]

Не потрібно забувати й про нашого сусіда – Росію. Для Кремля, який приділяє велику увагу суспільному розколу, справжнім подарунком стала б поява в Україні окремих автономних осередків вихідців з інших культур та цивілізацій. Погано інтегрованих, з власними традиціями і способом життя. А вона, як показує досвід Європи, цілком можлива. Особливо у випадку міграції мільйонів осіб.

Нарешті, варто подумати про громадянську відповідальність та збереження національної єдності. Заяви про неминучість зміни етнічного складу України, спроби зробити цей сценарій пріоритетним та намертво пов’язати його з потребами економіки – це відчутний фактор соціальної напруги.

Особливо під час війни. Розкидатися такими заявами не варто. Пріоритетними завданнями мають стати повернення українців додому та створення передумов для структурної перебудови й технологічної модернізації української економіки. А не грандіозні демографічні експерименти з ризикованими наслідками.

—

Петро Герасименко [10], опубліковано у виданні ZAXID.net [2]

Читайте також: