Дефіцит робочої сили в Україні майже 5 мільйонів працівників

1.00

Нет

За 20 місяців великої війни український бізнес зумів адаптуватися до широкого спектру проблем: від зруйнованих логістичних ланцюжків до енергетичного терору. Тому не дивно, що у звітах Національного банку та заявах політиків дедалі гучніше лунають твердження, що економіка пристосувалася до війни і поступово відновлюється.

Однак на шляху цього відновлення постає нове випробування: брак кадрів, зазначає Економічна правда [2]. Підприємці скаржаться на складнощі в пошуку працівників, а дані агрегаторів з пошуку роботи свідчать про падіння кількості активних шукачів роботи, яке відбувається одночасно з ростом кількості вакансій.

Після війни потреба в робочих руках зростатиме ще сильніше. В уряді заявляють, що в найближчі роки Україна відчуватиме брак мільйонів працівників, а з початком повоєнної відбудови ця потреба лише зростатиме.

Читайте також: Україна може зіткнутись з дефіцитом робочої сили найближчим часом, — експерт [3]

Труднощі наймання

Влітку у Міністерстві економіки заявили про потребу мільйонів працівників, яку відчуватиме країна на шляху до післявоєнного відновлення. "Протягом наступних десяти років Україні доведеться додатково залучити 4,5 мільйона співробітників на ринок праці. Оскільки країна наближається до повоєнної епохи відбудови, потреби в робочій силі лише зростатимуть, щоб відповідати вимогам економічного відновлення", – сказано [4] в повідомленні відомства.

Така заява не шокує. Ринок праці в Україні після початку великої війни справді суттєво скоротився. За розрахунками [5] ООН, з країни виїхали 6,2 млн українців. Ще понад 1 млн громадян (точна цифра засекречена) стали на захист країни і не беруть активної участі в економічній діяльності.

За даними агрегатора з пошуку роботи Work.ua, останнім часом кількість активних шукачів роботи в Україні поступово скорочується. При цьому кількість нових вакансій зростає. Бізнес, який пристосувався до умов війни і нарощує обсяги виробництва, починає створювати більше робочих місць. Однак через скорочення кількості шукачів роботи ці місця складніше заповнювати.

Читайте також: Депопуляція є неминучим сценарієм для України - Лібанова [6]

Як наслідок, конкуренція за робоче місце постійно зменшується. Якщо порівнювати з піком попиту на роботу, який був у перші місяці великої війни, конкуренція за одне робоче місце у вересні 2023 року впала в понад вісім разів.

Про певний дефіцит робочої сили свідчить і те, що збільшився час [7], який роботодавці вимушені витрачати на пошук працівників. Пошук вузькопрофільних спеціалістів може тривати тижні і навіть місяці.

ЕП вже писала про дефіцит спеціалістів, який відчуває оборонна промисловість [8]. Брак кадрів у цій галузі не просто гальмує темпи виробництва, а загрожує обороноздатності країни.

Однак проблема кадрового голоду не така глобальна, як може здатися на перший погляд. Ситуація відрізняється залежно від регіону та сфери діяльності.

За даними Work.ua, найбільше нових вакансій з’являється в західних областях. Наприклад, у Закарпатській їх кількість у вересні 2023 року вдвічі більша, ніж напередодні великої війни.

Читайте також: Стрімке зростання зарплат в Україні почнеться вже незабаром, у роботодавців просто не буде виходу - експерт [9]

Натомість у прифронтових областях відновлення робочих місць іде мляво. У Донецькій області зафіксовано лише 19% вакансій від довоєнного показника, у Херсонській – 11%. Ринок праці досі не відновився у Києві та Київській області.

Крім того, в Україні суттєво змінилася структура економіки. Чимало компаній, які до лютого 2022 року працевлаштовували десятки тисяч українців, зараз або не працюють, або перебувають на тимчасово окупованій території, або їх обʼєкти зруйновані. Це створило диспропорції на ринку праці: навички та спеціалізація людей не відповідають потребам компаній, що працюють.

Хоча загальна ситуація може свідчити про дефіцит робочої сили, у деяких галузях спостерігається профіцит кадрів.

Зокрема висока конкуренція в секторі ІТ. Крім війни, попит на працівників там похитнула криза в галузі, яка почалася наприкінці 2022 року з масового скорочення кадрів глобальними корпораціями. Ця криза докотилася і до України. Відтак кількість нових робочих місць у галузі майже не зростає, хоча охочих працювати дуже багато.

Читайте також: Депопуляція нації: скільки людей втратить Україна та як зупинити міграцію [10]

Про дисбаланс на ринку праці говорять і в Нацбанку. "Серед нових вакансій переважають робітничі професії, логістика, продажі і закупівлі. Водночас низький попит на працівників гуманітарно-культурного та адміністративно-управлінського напрямів, а також у сфері ІТ, тоді як кількість шукачів роботи за цими напрямками залишається доволі значною. У результаті зайнятість зростає повільно, а рівень безробіття залишається високим", – відзначають там.

Іншими словами, потреби роботодавців не збігаються з освітою та навичками потенційних працівників. Через це в деяких сферах, які виявилися менш стійкими до війни, потреба в кадрах скорочується, тому людям з відповідними навичками складніше знайти там роботу.

Трудовий резерв

До завершення війни кількість робочих місць навряд чи різко зросте. Зрештою, через зменшення кількості людей унаслідок міграції зменшився і сукупний попит населення, який намагається задовольнити бізнес. Тому підприємці не планують розширюватися та наймати нових людей.

Відповідно до опитування Gradus [11], лише 26% компаній працюють на 100% або більше, тоді як 52% – лише на половину потужностей. Про дефіцит кадрів повідомили 24% опитаних бізнесів. За даними Європейської бізнес-асоціації [12], більшість її компаній-членів (60%) у 2024 році не змінюватимуть кількість працівників або трохи їх скоротять.

Про неоднорідність ситуації на ринку праці також свідчать опитування бізнесу, які проводить Нацбанк [13]. Там виявили, що мінімально збільшувати кількість працівників будуть лише торгові підприємства, тоді як компанії, які працюють у промисловості та сфері послуг, хочуть скорочувати працівників. У будівельній галузі кількість працівників не зміниться.

Звісно, після завершення війни, повернення доступу України до повноцінної морської логістики та початку відбудови промисловості попит на робочі руки значно зросте. Однак і в цьому разі гострого дефіциту працівників країна протягом певного часу не відчуватиме.

Річ у тім, що в країні є суттєвий кадровий резерв, який можна швидко залучити до роботи. Зокрема, це люди, які зараз перебувають у ЗСУ, а після війни повернуться до цивільного життя. Мова йде про понад 1 млн осіб.

Читайте також: Депопуляція України: через війну в до країн ЄС виїхало понад 900 тисяч дітей, росія вкрала 230 тисяч [14]

За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи (ІДСД НАНУ), наразі в країні 1,3-1,5 млн безробітних, які теж можуть стати до роботи, якщо з’являться відповідні вакансії. Причому йдеться про безробітних у визначенні Міжнародної організації праці, тобто про людей, які не мають роботи, але активно її шукають.

"Є ще близько мільйона людей, які не виходять на ринок праці, хоча перебувають у працездатному віці. Коли ми цих людей опитували, то вони найчастіше відповідали, що займаються домашнім господарством. Можливо, вони не вважають, що на ринку праці для них є щось цікаве, а можливо, вони неформально десь підпрацьовують, а в опитуваннях це приховували. Загалом це досить невивчена категорія людей", – відзначає завідувач сектору соціальних ризиків у сфері зайнятості ІДСД НАНУ Олександр Цимбал.

Він вважає, що в Україні резерв робочої сили становить 3-3,5 млн осіб. Однак для їх залучення до роботи потрібно постаратися, передусім – роботодавцям. Перші кроки у цьому напрямку вже робляться.

Зокрема, за даними Work.ua, роботодавці пристосовуються до потреб шукачів роботи: зростає кількість вакансій з можливістю дистанційної праці, компанії погоджуються брати людей без досвіду та студентів, активніше працевлаштовують людей з інвалідністю.

Роботодавцям доведеться змиритися з думкою, що спеціалістів з необхідними їм навичками та кваліфікацією легше "виростити" в компанії, ніж знайти ззовні.

Де взяти людей

Хоча Україна має значний трудовий резерв і не відчуває гострої нестачі працівників, після війни питання трудових ресурсів все одно постане.

По-перше, у разі залучення сотень мільярдів доларів інвестицій у відбудову економіки в країні може не виявитися людей для їх освоєння. Навіщо відбудовувати завод, на якому нема кому працювати? Навіщо відбудовувати місто, у якому нема кому жити? Хто будуватиме, якщо населення кардинально скоротиться порівняно з довоєнним рівнем?

По-друге, після війни країна зіткнеться з жорсткою демографічною кризою, яка має всі шанси перетворитися на загрозу національній безпеці. Демографічна криза була в Україні і до великої війни.

Урядовці говорили, що зменшення кількості людей працездатного віку, падіння народжуваності та збільшення середнього віку населення потужно тиснули на державну пенсійну систему. В умовах, коли кількість отримувачів пенсій перевищуватиме кількість працівників, державі не буде з чого виплачувати пенсії.

Ще один наслідок демографічної кризи – скорочення армії, яке буде неминучим в умовах зменшення кількості населення та необхідності виконувати соціальні зобов’язання держави перед пенсіонерами. Отже, у довгостроковій перспективі країна потребуватиме залучення додаткових трудових ресурсів. На кого вона може розраховувати?

Перш за все – на українців, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Хоча більша частина біженців налаштована повернутися додому за умови, що це буде безпечно, проте частка тих, хто пристосовується до життя в нових країнах, поступово зростає.

Читайте також: Демограф Елла Лібанова: Катастрофічне падіння народжуваності ми очікуємо у 2023 році [15]

За даними дослідження [16] Центру економічної стратегії (ЦЕС), серед передумов повернення біженців додому, крім завершення війни, є ще й економічні фактори. Найвагоміші з них – наявність добре оплачуваної роботи та вищий рівень життя. Крім того, декого з них стимулюватиме повернутися додому припинення пільгового режиму перебування в нових країнах чи неможливість знайти там доступне житло.

Однак повернути вдасться не всіх. Згідно з дослідженням ЦЕС, додому можуть не повернутися 1,3-3,3 млн людей. Навіть якщо демографічна ситуація в Україні повернеться до довоєнного стану, цей стан буде кризовим. Саме тому в довгостроковій перспективі Україні необхідно змагатися за трудові ресурси на глобальній арені.

Наразі спад народжуваності та демографічну кризу переживають більшість розвинених країн та країн, що розвиваються. Усі вони змагаються за трудові ресурси із, як правило, бідніших регіонів світу, приваблюючи робочу силу хорошими умовами праці, безпечним середовищем для життя, високими соціальними стандартами.

Аби увійти в цю боротьбу, Україні не потрібно "вигадувати велосипед". "Щоб люди їхали в країну, потрібно створювати багато якісних робочих місць", – зазначає Цимбал. Якщо в країну почнуть надходити інвестиції і будуть створюватися підприємства, які пропонуватимуть високий рівень зарплат, то з часом трудові мігранти з інших країн самі почнуть приїздити до України.

"У випадку надходження значних інвестицій у відбудову України з різних джерел дефіцит робочої сили буде мінімізований. За капіталом прийдуть і люди – як наші тимчасові біженці, так і працівники із сусідніх країн та країн Азії", – вважає координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман.

Створити сприятливі умови для залучення інвестицій та започаткування бізнесу – це виклик для держави, над яким бажано починати працювати вже зараз. Зокрема – проводити необхідні для євроінтеграції реформи, аби країна могла отримати безперешкодний доступ для одного з найбільш платоспроможних ринків збуту у світі.

Крім того, бізнес, як і громадян, цікавлять питання безпеки, правопорядку та справедливості. Це означає, що держава має гарантувати недоторканність прав власності, неупередженість системи правосуддя та викорінення корупції.

Зрештою, рецепт залучення інвесторів владі давно відомий. Залишилося лише усвідомити, що альтернативи його реалізації просто не існує.

—

Ярослав Вінокуров [17], опубліковано у виданні "Економічна правду" [2]

В тему: