1230 років — такий загальний термін ув’язнення для понад сотні репресованих росіянами у Криму від 2014 року. Переслідування тривають і далі.

За даними [2] Кримськотатарського Ресурсного Центру, станом на лютий 2023-го близько пів тисячі кримських татар воювали в лавах українських військ. Як киримли продовжують свій спротив і чому вважають цю війну священною — у матеріалі hromadske [3].

Командир добровольчого батальйону «Крим» Іса Акаєв вважає, що найстрашніше навіть не те, що росія анексувала півострів, а те, як вона чинить з його жителями.

«Вони перемелюють людей на ментальному рівні — і ті втрачають свою ідентичність. Люди стають іншими, вони забувають про свої корені, культуру, мову, релігію».

Комбат наголосив, що киримли повинні повернутися додому зі зброєю в руках.

Читайте також: Специфіка російської політики геноциду [4]

«Є наказ від Всевишнього»

Нарімана Білялова — він же Іса Акаєв — називають батьком батальйону «Крим». Він сам, сміючись, відмовляє: «Та ні, не батько». Іса — ім’я його сина. Акаєв — скорочено від АК, тобто «автомат Калашникова». 

Кримчанин покинув рідну землю на початку березня 2014 року. На півострові за ним стежили вже після проукраїнського мітингу в Севастополі 26 лютого. Коли невідомі ходили за ним по пʼятах, друзі наполягли, щоб він виїхав з Криму. Чоловік пригадує, що все було як у старих класичних фільмах про шпигунів.

З одної машини пересідав в іншу; мінялись куртками; купував квиток із Сімферополя, а сідав у поїзд в іншому місті.

- Іса Акаєв, командир добровольчого батальйону «Крим»

16 березня 2014-го, коли окупанти організували свій псевдореферендум, Іса вже був у Києві: «Я в цьому всьому не брав участі, на жаль. Можливо, тепер би вже по-іншому діяв. Бог його знає». Багатодітний батько тоді евакуював і свою родину.

Згодом він пішов добровольцем у батальйон «Дніпро-1», де заснував і очолив підрозділ «Крим». Попри відсутність бойового досвіду, на його плечах були, зокрема, битва за Савур-Могилу та захист Маріуполя влітку 2014 року.

Фото: hromadske

Після цього Іса повернувся до цивільного життя, яке облаштовував на Вінниччині. Там він займався громадською діяльністю — зокрема, популяризацією кримськотатарських традицій. З початком великої війни знову взяв зброю до рук.

Зараз батальйон «Крим» є спецпідрозділом у складі Головного управління розвідки Міноборони. Там воюють і киримли, і українці, і кабардинці. За ними — бої на Київщині, у Бахмуті та на інших напрямках. Акаєв вважає, що кримські татари повинні повернутися до Криму зі зброєю в руках.

Для нас це священна війна. У Корані сказано: “Боріться з тими, хто вигнав вас з ваших домівок”.

- Іса Акаєв, командир добровольчого батальйону «Крим»

«Коли в мене дехто запитує, чому ти воюєш, я відповідаю, що є наказ від Всевишнього. Це наш священний обов’язок», — сказав кримчанин.

І додав, що це не залежить від віри, адже в різних релігіях закладено, що ми маємо вміти захищатись. Іса процитував третього президента США Томаса Джефферсона: «Дерево свободи треба поливати час від часу кров'ю патріотів і тиранів — це для нього природне добриво».

Читайте також: Крим у 2023 році: попри збільшення репресій на півострові, кримчани продовжують спротив окупантам [5]

«У Криму нас дуже-дуже чекають»

Нині в соцмережах можна натрапити на дискусії про долю Криму після деокупації: одні за те, щоб залишити йому автономію, інші за те, щоб зробити областю. Іса Акаєв переконаний, що для початку його треба звільнити.

«Навіщо зараз говорити про те, на що ми не можемо вплинути. Я на боці автономії, це моє бажання. Є ті, хто мене підтримує, є ті, хто ні. Це демократія, це плюралізм думок. А ми будемо відстоювати свою», — сказав він.

Насамкінець Іса сказав, що ті, з ким він спілкується, чекають на повернення військових-киримли: «Нас там дуже-дуже чекають, радіють нашим перемогам. Готові зустріти так, як треба. І підтримати, коли ми будемо повертатися».

Читайте також: Російських правозахисників за часів СРСР майже не хвилювало національне питання [6]

«У мене забрали щасливе дитинство на батьківщині»

Ще один киримли у вигнанні — 37-річний Ісмаїл Рамазанов, колишній політв’язень. Він народився в місцях заслання його родини в Узбекистані. Коли Ісмаїлу було шість років, його батьки кинули все нажите на чужині й повернулися на батьківщину — у Крим. Прищеплена батьком любов до півострова ятрить, коли через два десятки років чоловік знову опинився далеко від рідної землі.

Можу себе назвати жертвою сталінського геноциду. У мене забрали щасливе дитинство на історичній батьківщині, у Криму.

- Ісмаїл Рамазанов, кримськотатарський активіст, колишній політв’язень

До 2014 року Ісмаїл не був політично активним: жили собі звичайним життям, будували будинок, вирощували баштанні, виноград, мали персикові сади. Він вивчав півострів і щоразу заново закохувався в нього. Поки не прийшли росіяни.

37-річний Ісмаїл Рамазанов, колишній політв’язень / Фото: hromadske

Рамазанов також був серед тих, хто вийшов на мітинг 26 лютого. Тоді він ніде не засвітився на фото чи відео — можливо, це й врятувало його від переслідувань з боку росіян ще тоді. Адже багато учасників тодішнього протесту опинилися «під ковпаком» російських спецслужб. Коли ж окупанти почали блокувати наші військові частини, чоловік допомагав українським бійцям, возив їм їжу.

До окупації Ісмаїл працював провідником на залізниці, але після 2014-го залишив цю роботу, бо не хотів працювати з окупаційною владою. Натомість порався на батьківському паї, тренував молодь у школі — навчав вільної боротьби. А ще допомагав сім'ям політв'язнів. Через це ним і зацікавилися російські силовики.

Читайте також: Як в окупованому Криму вже 10 років чинять спротив загарбникам: «Ні штрафи, ні ув'язнення не зупинять людей» [7]

«Коли я падав, вони стрибали мені на спину»

З обшуком до нього прийшли 23 січня 2018-го. Окупанти підкинули під матрац набої та «екстремістську літературу». Його звинуватили в «розпалюванні міжнаціональної ворожнечі» до росіян. Сам чоловік каже, що називав все своїми іменами: ті, хто прийшов на його землю, — окупанти. Силовики забрали його з домівки, у дорозі били.

Вони намагалися вибити з мене хоч щось. Били так жорстоко, що декілька разів непритомнів. Коли падав на підлогу, вони стрибали мені на спину. Їх було десь семеро.

- Ісмаїл Рамазанов, кримськотатарський активіст, колишній політв’язень

Після переїзду до Києва киримли отримав разову допомогу від держави — частину з неї витратив на підтримку політвʼязнів. У столиці Ісмаїл продовжував створювати акції на підтримку кримських татар. Та будувати життя заново було складно.

Через травму спини він не зміг довго працювати вантажником, пробував ще таксистом. З житлом допомагали друзі. А от мрія про юридичну освіту поки лишається мрією.

«Я не знаю, скільки потрібно прожити в Києві, щоб влитись у цей соціум. Побутові проблеми в мене досі є. Зокрема, з житлом. Я не звик про це жалітися, не можу назвати своє життя скрутним», — поділився чоловік.

Перші місяці великої війни він провів у лавах тероборони Києва. Згодом вийшов звідти й донині займається з дружиною волонтерством. Ісмаїл вірить у деокупацію рідного півострова та розглядає варіант повернутися заради цього до Сил оборони.

—

Денис Булавін [9], опубліковано у виданні hromadske [3]

В тему:

• В ООН представлен доклад о ситуации с правами человека в оккупированном Крыму [10]
• Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма   [11]
• Оккупированный Крым - земля, где поломалась жизнь [12]
• Крым для «Гоблина». Как семья Сергея Аксенова грабит оккупированный полуостров [13]
• Сурков: «Как мы расчленим Украину» [14]
• Оккупированный Крым: темный праздник под елкой из Вологды [15]
• Какой должна быть политика Украины по непризнанию российской оккупации [16]
• Крым — разбитая витрина [17]