Екологія окупованої Луганщини: повільне комплексне вмирання

1.00

Нет

На початку двохтисячних років авторка цієї статті писала для місцевого видання про підтоплення шахтними водами у місті Первомайськ (нині Сокологірськ) та в селищі Калинове екс-Попаснянського району Луганської області. Вулиця Шаумяна в Первомайську примикала до однієї з вулиць Калинового – поруч із річкою Лугань, тобто проблема була спільна для цих населених пунктів.

Наслідки підтоплення виглядали так. На одному з подвір'їв лишилась тільки на перший погляд щільно закрита металевою кришкою ляда над колишнім погребом. При всій щільності – з-під неї з силою била шахтна вода й без упину заливала те, що колись було подвір'ям. Буквально все – будинок, надвірні будівлі, літня кухня – тут було знищено водою, кудись унесено. Тут розрослися бузина й хміль, повзали змії, і ми з фотографом мало не загрузли в багнюці, коли намагались усе це сфотографувати й описати.

Мешканці тієї частини вулиць, де подвір'я вціліли, казали, що їм доведеться кидати житло й кудись переїжджати: колодязі були повні шахтної води, з них не пили навіть корови, і йшло до того, що й інші подвір'я будуть змиті.

Причиною підтоплення була неналежна чистка русла річки Лугань після закриття шахт, чи взагалі відсутність тієї чистки як такої. Подібна картина була й у селищі Єлене біля Брянки (там така ж проблема була з рікою Комишувахою). Ми, журналісти, мали розібратись в усьому й роз'яснити це читачам.

Організувати й оплатити чистку русла Лугані мала Дирекція з реструктуризації шахт (можу трохи помилитись у назві, бо таки минуло 25 років). Будучи, так би мовити, всеукраїнською установою, Дирекція чомусь працювала не в Києві, а в Стаханові (після перейменування Кадіївка) Луганської області, і керував нею такий собі Олександр Петрович Файнгольд. Після виходу статті він покликав нас "на килим", на розбірку. Обіцяв скупити весь тираж газети й подати позов у суд, але самовпевнено наговорив на наші диктофони такого, що скуповувати тираж і йти до суду передумав… Він був дуже впевнений у собі, це дуже відчувалось – попри таку "реструктуризацію".

Читайте також: Країна екологічного тероризму. Як агресія Росії вбиває Чорне море [2]

Газетні архіви зі статтями, світлини з тих місць – все це лишилося в минулому житті в окупованій з 2014 року Кадіївці й було фізично знищено "ополченцями". Ця тема просто забулась, усім стало не до того…

Шахти чи те, що від них лишилось – тільки одна з екологічних проблем окупованої і зруйнованої Луганської області. Ще варто виділити:

а) замінування – ще з 2014 року особливо небезпечне у Сокологірську та в екс-Слов'яносербскому районі (за останньою адмінреформою увійшов до складу Луганського);

б) засмічення, неналежну утилізацію твердих побутових відходів, небезпечних засобів захисту рослин, а також неналежне утримання полігонів;

в) пожежі в екосистемі, які практично повністю знищили Кремінський ліс. Сюди ж додається засмічення лісу оптоволокном від дронів;

г) обміління водойм на території, окупованій з 2014 року (Алчевськ, екс-Перевальський, екс-Лутугинський райони).

Кремінський ліс, Серебрянське лісництво

Кремінський ліс, Серебрянське лісництво

Вугільні підприємства: "Залишається лише сподіватися, що території з підтопленими шахтами повернуться під контроль України"

Отже, ми почали з проблеми шахт – тієї, яку максимально складно досліджувати, бо вона коріниться у значно більш віддаленому минулому, ніж спалений Кремінський ліс чи засмічення оптоволокном.

"Будь-яка шахта, яка неконтрольовано затоплюється, несе в собі потенційну екологічну небезпеку. Крім забруднення ґрунтових і наземних вод, через підмивання порід можуть виникати просідання та провали в землі, можуть підтоплюватися території. Звісно, є різні за небезпечністю шахти. Зокрема, небезпеку складає метан, що може накопичуватися у вугільних шахтах та навіть виходити на поверхню, а також метали та їх солі що вимиваються з порід і потім потрапляють у ґрунтові води, що робить їх непридатними для використання людиною. У випадку ж метану при неконтрольованому затопленні зростають ризики вибухів, вже не кажучи що викиди метану в рази сильніше впливають на зміну клімату ніж вуглекислий газ", – зазначає в коментарі "ОстроВу" фахівчиня з енергетичної політики ГО "Екодія" Анастасія Бушовська.

За її словами, екологи достовірно не можуть сказати, що саме відбувається із затопленими шахтами, і які наслідки вже є – адже, переважно це об'єкти на окупованих територіях, або в зоні бойових дій, і в даних умовах неможливо отримати повні дані.

"Ми можемо лише сподіватися, що коли території повернуться під контроль України – ми налагодимо на цих територіях моніторинг за забрудненням води, ґрунтів та повітря (зокрема й за викидами метану), і на основі наукових даних зможемо прийняти рішення щодо подальших дій, зокрема й щодо відновлення цих територій. Проте на разі, актуальні дані отримати неможливо. І навіть з отриманням даних які могли б бути наявними по ситуації до окупації територій, - досить складно. Дослідники Інституту економіки та прогнозування намагаються отримати ці дані та оцінити викиди, наприклад", – каже Бушовська.

Вона також зазначає: "Важливо розуміти, що видобуток вугілля не буде відновлений там де шахти було затоплено – бо це недоцільно після затоплення шахт, і зокрема з економічної точки зори. Тим більш, країни поступово переходять від викопного палива до відновлюваних джерел енергії, і Україна не виняток - тому доречніше інвестувати у правильне закриття та підтримання закритих шахт у належному стані, відновлення територій, розвиток відновлюваних джерел енергії, а де можливо - навіть використання існуючої інфраструктури в нових цілях. В цьому контексті український Уряд вже робить важливі кроки – у червні була прийнята Державна цільова програма справедливої трансформації вугільних регіонів України, і вона передбачає згадані заходи та включає вугільні громади які знаходяться в окупації з 2022 року".

"Зокрема завдяки цій програмі, вугільні громади можуть стати прикладами енергетичної трансформації. Вони мають потенціал розвивати виробництво та ланцюги постачання для елементів обладнання ВДЕ (відновлювальних джерел енергії. – Ред.) та енергоефективних матеріалів, що особливо актуально в процесі відновлення. В першу чергу процес справедливої трансформації відбудеться саме для громад, що знаходяться на підконтрольних Україні територіях, і вони зможуть стати прикладами для інших", – зазначає Бушовська.

Як показують дослідження ГО "Екодія", важливо по можливості використовувати існуючу інфраструктуру, адже в досліджених вугільних громадах (Волинської, Львівської, Дніпропетровської областей) існують передумови формування кластеру з виробництва елементів обладнання відновлюваної енергетики, що можуть мати як локального споживача, так і споживачів на європейському ринку. Це може бути реалізовано в сонячній, вітровій і біоенергетиці, адже всі ці напрямки мають потенціал для розвитку у досліджених вугільних громадах.

"Проте, залишаються й окремі перешкоди: на національному рівні потрібно визначити чіткі терміни закриття вугледобувних підприємств, удосконалити механізми закриття шахт та передачі шахтного майна, і привести їх у відповідність нормам і стандартам ЄС, налагодити моніторинг викидів метану, зокрема й для закритих шахт. А щодо окупованих територій – залишається лише сподіватися, що вони повернуться під контроль України, і там також відбудеться справедлива трансформація, налагодження моніторингу та відновлення територій", – каже експертка.

Читайте також: Рашисти нищать все: як розлив російської нафти біля Керчі змінив Чорне море [3]

Міни: "вітання" з 2014 року

Інформація про відірвані кінцівки у мешканців екс-Слов'яносербського району регулярно з'являється в окупаційних медіа. У 2014 році тут велись бойові дії й залишилось чимало вибухонебезпечних предметів. Як писав "ОстроВ", цей район окупанти не розміновують понад 11 років. [4] Місцеві села розташовані вздовж Сіверського Донця, і найчастіше на мінах підриваються рибалки. Замість розмінування окупанти додумались порадити місцевому населенню місця, нібито "безпечніші" для риболовлі в плані наявності мін.

Тим часом псевдовійськовий псевдоексперт Андрій Марочко (колишній український правоохоронець – зрадник) нещодавно, на початку грудня 2025 року заявив, що на розмінування так званої "ЛНР" знадобиться мінімум 50 років – за наявності сучасного обладнання [5].

Моніторинг від почесного геотоксиколога України Олександра Тарахкала

Сміття в центрі окупованого з 2022 року Сіверськодонецька. Листопад 2025 року

"Реальну екологічну ситуацію в псевдореспубліці ніхто не контролює. В Україну жодної інформації щодо цього не надходить. Ще з весни 2014 року перестали контролюватися радіаційний фон, якість поверхневих вод, атмосферного повітря, паралізована робота державних екологічних інспекцій (як і решти органів влади). В результаті відсутності будь-якого контролю над діяльністю підприємств багато власників відмовляються від витратного очищення викидів і стічних вод. Це виражається як в аварійних залпових викидах газів і скидах забруднюючих речовин, так і в загальному зниженні ефективності очищення та використанні для виробництва низькоякісної, але дешевшої сировини. І це лише вершина айсберга. Якщо згадати про очисні споруди, що приходять в непридатність, водопровідні та каналізаційні мережі, безконтрольні вирубки захисних лісосмуг, то картина вимальовується зовсім безрадісна. Фактично окупована частина Донбасу дуже швидко деградує, перетворюючись на зону екологічного лиха, непридатну для життя", – каже "ОстроВу" колишній заступник начальника департаменту екології Луганської ОДА, почесний геотоксиколог України Олександр Тарахкало.

У 2016 році пан Олександр проаналізував ситуацією з екологією на території Луганської області, окупованій з 2014 року. Наводимо кілька висновків з його дослідження, які лишаються актуальними й станом на зараз.

"Стосовно надр – на території "ЛНР/ДНР" після 2014 року масово відбувалося закриття шахт і розпилювання їх на метал. Однак якщо при закритті шахт в Україні дотримувалися багатьох параметрів (як мінімум пробурювалися дегазаційні свердловини), то зараз це відбувається безсистемно. У підсумку, за далеко не повними даними, на сьогоднішній день невідома кількість шахт на окупованих територіях опинилися або під загрозою затоплення, або вже повністю затоплені і не підлягають подальшій експлуатації. Це шахти "Білоріченська" в екс-Лутугинському районі Луганської області, шахта ім. Вахрушева (Ровеньки). Судячи зі скупих повідомлень "республіканських" ЗМІ, у 2014 – 2016 роках список подовжувався щотижня. Звісно, закриття відбувалося й відбувається без будь-яких проєктів та екологічних оцінок можливого впливу на природне середовище", – зазначав Тарахкало в 2016 році.

З тих пір ситуація лише погіршувалась. "Вже зараз вода в колодязях поруч із закритими шахтами стала непридатною для пиття, а замість сільськогосподарських полів через два-три роки почнуть утворюватися солончакові пустелі та болота. Навіть якщо просто не брати до уваги можливі ризики, що виникають в результаті ведення бойових дій поблизу згаданих об'єктів, всі вони потребують постійної технічної підтримки. Чи варто говорити, що зараз у бюджетах псевдореспублік не передбачено жодної копійки на фінансування екологічних заходів, кошти не виділяються навіть на запобігання надзвичайним ситуаціям. Все тримається тільки на чесному слові та деяких вкладеннях власників підприємств", – каже пан Олександр.

Зростання забруднення води в річці Сіверський Донець

Сіверський Донець є головною водною артерією регіону і служить, зокрема, для питного водопостачання. Зараз головними забруднювачами річки є населені пункти та підприємства, розташовані на водозбірній правобережній території річки, яка з 2014 року контролюється так званою "ЛНР".

"Водоочисні споруди в "ЛНР" зупинені "для економії", а комунальні та промислові стоки скидаються в природні водойми в неочищеному вигляді, звідки надходять в Сіверський Донець. При цьому реальні обсяги скидів невідомі. Як і реальні дані щодо забрудненості води в створах, що знаходяться нижче за течією від створу в районі селища Нижнє. Останнє пов'язано з тим, що лінія розмежування по території області після 2014 року проходила якраз по Сіверському Донцю – від села Кримське до кордону з Російською Федерацією. І це більша частина русла річки в межах Луганської області. Українські моніторингові служби вважали неможливим здійснювати забір води для аналізів там, де на протилежному березі можуть перебувати озброєні бойовики", – каже Олександр Тарахкало.

Читайте також: Як підрив російськими загарбниками Каховської ГЕС привів до забруднення Чорного моря [6]

Як окупаційна влада робить моніторинг

Судячи з інформації з відкритих окупаційних джерел, в рамках функціонування системи моніторингу навколишнього середовища у так званому "мінприроди ЛНР" створено підрозділ, в обов'язки якого входить організація і проведення моніторингу навколишнього середовища. Окупантами організовано збір, обробку та аналіз інформації про якість поверхневих вод "республіки". За словами Олександра Тарахкала, який це досліджує, йдеться про 27 спостережних постів, з них – 6 постів окупаційного псевдоміністерства екології та 21 пост ДУП (державне унітарне підприємство. – "ОстроВ") ЛНР "Луганськвода".

Як ідеться в дослідженні Олександра Тарахкала, станом на 26 жовтня 2016 року окупаційними фахівцями було відібрано за планом 47 проб і проведено 1055 аналізів. Результати досліджень показали перевищення гранично-допустимих концентрацій: по сульфатах (4,3 ГДК), сухому залишку (1,9 ГДК), марганцю (3,5 ГДК), магнію (1,9 ГДК) і кобальту (4,3 ГДК), що пояснюється природними умовами формування річок і антропогенним навантаженням – скидами промислових підприємств – водокористувачів.

Неконтрольовані вирубки лісів

Для фортифікаційних робіт, які проводилися окупантами з 2014 року й до сьогодні була потрібна велика кількість лісу, який безконтрольно заготовлявся в найближчих лісах.

Не менша кількість дерев була зрубана лісогосподарськими суб'єктами для реалізації деревини. Зокрема, ліс постійно вивозиться на території, контрольовані "ЛНР"/"ДНР", як ділова деревина і для використання у вигляді шахтної стійки.

"При цьому луганські лісники широко використовують суцільну вирубку лісу, що є причиною великої шкоди навколишньому середовищу. Контролюючим органам застосування суцільних вирубок пояснюють нібито потребами санітарного очищення лісу, а дозволи на такі вирубки дає відомча лісотехнічна інспекція", – зазначає Тарахкало.

Повітря

Одне з негативних наслідків бойових дій – забруднення атмосфери небезпечними газами, які вивільняються в процесі артилерійських обстрілів і детонації вибухівки. За словами Тарахкала, один кілограм вибухівки після детонації створює кілька десятків кубометрів токсичних газів. Внаслідок цього в зоні бойових дій можуть випадати кислотні дощі, які викликають опіки рослин і загострюють захворювання дихальних шляхів у людей.

"Сірчистий газ, що міститься в боєприпасах, при високій концентрації викликає підвищене сльозовиділення в дихальних шляхах, кашель, хрипоту, різь в очах. Чадний газ навіть у невеликих кількостях викликає запаморочення і нудоту, кров перестає передавати тканинам організму необхідну кількість кисню, і розвивається гіпоксія. Двоокис азоту знижує опір захворюванням і кисневому голодуванню тканин, до чого особливо схильні діти. При вдиханні ароматичні вуглеводи погіршують нюх, послаблюють нічний зір, призводять до розладу нервової системи, ураження печінки, органів внутрішньої секреції і помутніння кристалика. Екологи попереджають, що під час обстрілів дуже важливо не виходити у двір і дихати через вологу пов'язку, яка зв'язує кислотні гази і перешкоджає їх потраплянню в дихальні шляхи", – йдеться в дослідженні Тарахкала.

Токсичні відходи

Станом на 27 жовтня 2016 на території "ЛНР" було накопичено 41,251 тонн непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР). Всі відходи ХЗЗР розташовані на території трьох "муніципальних округів": Антрацитівського, Перевальського та Свердловського.

Непридатні та заборонені до використання ХЗЗР розташовані у 22 складах, стан яких є незадовільним: будівлі мають пошкодження покрівлі та стін, а то й перебувають у геть аварійному стані, або ж повністю зруйновані і ніким не охороняються.

"У даний час в "ЛНР" гостро стоїть проблема накопичення медичних відходів на території лікувально-профілактичних установ. З промисловими відходами взагалі проблема не вирішена, як і вирішення проблеми з тисячами тон будівельних, побутових та інших відходів, що утворилися в результаті бойових дій", – зазначає Тарахкало.

Висновок із цього витікає невтішний: станом на зараз Україна не просто не може впливати на екологію Луганщини, а не може навіть ретельно її аналізувати. При цьому ситуація погіршується щодня: горять ліси, заміновується територія, ростуть гори небезпечного сміття. Залишається тільки моніторити ситуацію через відкриті окупаційні джерела та через людей, які лишились на окупованій території.

—

Юлія Сабаєва, опубліковано у виданні "ОстроВ [7]"

Читайте також: