Як притягнути російських загарбників до відповідальності за екоцид в Україні

|
Версия для печатиВерсия для печати
Ілюстраторка: Марта Гожа

Чи можливо покарати росію за екоцид та змусити її відшкодувати завдані природі збитки? У рамках проєкту #StopEcocideUkraine розбираємося, як у цьому допоможуть закони України й міжнародні норми; що варто змінити і що політики вже роблять на цьому шляху.

Понад 26 тисяч людей підписали петицію від UAnimals до Організації об’єднаних націй і Європейського парламенту «Зупиніть екоцид в Україні: покарайте росію за екологічні злочини». Олександр Тодорчук, засновник UAnimals, створив її ще до того, як росіяни вчинили найбільший акт екоциду за час повномасштабної війни — зруйнували дамбу Каховської гідроелектростанції. 

Читайте також: Новий біль Херсона. Що накоїли росіяни, зруйнувавши Каховську ГЕС

Збір підписів до петиції досі триває. Однак в українському праві бракує інструментів, аби притягнути до відповідальності за екоцид цілу державу, а в законодавстві Європейського Союзу відсутнє навіть поняття «екоцид». Які ж законодавчі інструменти допоможуть покарати росію за екозлочини, читайте далі. 

Екоцид в Україні: закон і реальність

У 441 статті Кримінального кодексу України читаємо, що екоцид — «це масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу». Чи можна стверджувати, що за цим визначенням росіяни своїми воєнними діями чинять екоцид в Україні ще з 2014 року? Для відповіді згадаймо наслідки для української природи. 

В окупованому з 2014 року Криму росія завдає шкоди довкіллю, порушуючи міжнародне право про управління окупованою територією — передусім Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни. Держава-окупантка повинна зберігати природне середовище на захоплених територіях. Натомість росія націоналізувала всі природні заповідники в Криму та скасувала дію українських законів, запровадивши власні. Для деяких заповідників російська влада припинила захисний статус, надає доступ до них відвідувачам, а ще дозволяє вирубувати наші ліси та розбудовує інфраструктуру під військові бази. 

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року загроза екосистемі ще збільшилась. Територія забруднення Чорного моря поширилась на Одеський і Миколаївський порти (до повномасштабного вторгнення найбільше забруднювали Чорне море продукти фармацевтики та пестициди із сільськогосподарських угідь). Обстріли інфраструктури порту Одеса росіянами призвели до витоку у воду небезпечного хімічного вантажу та пального. А через мінування моря гинуть популяції дельфінів.

Російська армія також пошкодила бомбардуваннями промислові підприємства «Азовсталь», Авдіївський коксохімічний завод, Лисичанський нафтопереробний завод. Оцінити наслідки пошкоджень і завданих екосистемі збитків зараз неможливо через окупацію частини території України.

6 червня 2023 року російські війська підірвали греблю Каховської гідроелектростанції. росіяни затопили 5 населених пунктів і понад 63 тисячі гектарів лісу. Остаточно наслідки цієї трагедії можна встановити після деокупації постраждалих від підриву регіонів півдня України. Україна розглядає цю катастрофу як воєнний злочин росії проти України та акт екоциду.

Читайте також: Від острова Джарилгач до Баренцового моря: як російська орда знищує все живе на своєму шляху

Однак народна депутатка України від партії «Слуга народу», кандидатка біологічних наук та експертка Комітету Ради Європи із захисту довкілля через кримінальне право Юлія Овчинникова в коментарі UAnimals говорить, що для притягнення росії до відповідальності за екоцид потрібні зміни і в національному, і в міжнародному законодавстві.

«441 статтю Кримінального кодексу України впровадили у 2001 році — 22 роки вона незмінна. Існує багато оціночних понять: масове знищення, отруєння атмосфери, екологічна катастрофа. Тому треба обережно і фахово переглянути національне законодавство», — пояснює Юлія Овчинникова. 

Натомість адвокатка Софія Шутяк вважає, що українське законодавство, зокрема й стаття 441 Кримінального кодексу, не допоможе притягнути до відповідальності росію як державу — тільки окремих російських посадових осіб.

«Для притягнення держав до відповідальності слід звертатися до міжнародного права. Зазвичай для цього має бути низка умов: передусім — міжнародно-правове зобов’язання між двома і більше державами. Наприклад, статут ООН зобов’язує країни не воювати, а в мирний спосіб вирішувати всі проблеми. Також повинна бути дія чи бездіяльність відповідальної держави, які порушують це зобов’язання. росія з 2014 року приховано, з 2022 року відкрито втрутилась у кордони України та знищує громадян України — цивільних і військових. І насамкінець наслідком цієї дії мають бути втрата чи збитки. Таких втрат і збитків внаслідок війни є багато», — пояснює Софія Шутяк.

Президент Володимир Зеленський у промові на саміті G20 у 2022 році заявив про підготовку платформи для оцінки завданих збитків екосистемі України росією. Також у «Формулі миру» — українській ініціативі для завершення війни президент говорить про утворення механізмів протидії екоциду та притягнення до відповідальності росії за вчинення цього злочину. Це може стати масштабним прецедентом для майбутніх подібних процесів у світі.

«Важливо те, що на міжнародному рівні є ряд кроків. Перший (і основний) — це 8-й пункт “Формули миру” — фактична протидія екоциду та негайний захист. Завдяки президенту на цю проблему звернув увагу майже весь світ, і це був справжній рушій для подальших дій», — пояснює Юлія Овчинникова.

Читайте також: Їх також вбила війна: на берег Чорного моря викинуло тисячі мертвих дельфінів (ВІДЕО)

Екоцид у закордонному праві: від невизначеності до нового бачення 

Під час переговорного процесу з Європейським Союзом Україна адаптуватиме своє законодавство під європейські норми, зокрема ті, що стосуються навколишнього середовища. Екологічна політика ЄС орієнтована на те, щоб запобігати шкоді довкіллю. Вона базується на спільній відповідальності, інтеграції захисту навколишнього середовища у всі сфери життя та на принципі «платить забруднювач». 

Але поняття «екоцид» не існує в європейському праві. Лише цьогоріч Європарламент ухвалив директиву про криміналізацію «випадків, подібних до екоциду» — дій, які завдають широкомасштабної, суттєвої та незворотної або тривалої шкоди великим екосистемам, середовищам існування або якості повітря, ґрунту чи води. 

Деякі європейські країни самостійно вводять поняття «екоцид» до свого законодавства. Україна може використовувати їхні напрацювання для оновлення власного закону про екоцид. На думку Юлії Овчинникової, прикладом для оновлення законодавства може стати бельгійський закон про екоцид. Уряд Бельгії затвердив цей законопроєкт нещодавно, у 2023 році. Відтепер Бельгія визначає екоцид як «серйозну, широкомасштабну та довгострокову шкоду довкіллю, яку завдали незаконними діями». 

Ключовою в бельгійському законі є саме остання фраза: «шкода довкіллю, яку завдали незаконними діями». Це означає, що притягнути до відповідальності можна не тільки за ведення війни, а й за будь-які інші протизаконні дії, наслідком яких стала екологічна катастрофа.

Шотландія почала розглядати законопроєкт про криміналізацію екоциду у 2023 році. Автори законопроєкту пропонують ввести покарання за «серйозні порушення», тобто за несприятливі впливи на людське життя або природні, культурні чи економічні ресурси. Також важливі масштаби поширення шкоди, тобто порушення має впливати й на інші території, перетинати державні кордони, від нього може страждати ціла екосистема чи вид.

«Екоцид — це будь-яка діяльність, яка може призвести до екологічної катастрофи. Тому великі підприємства, бізнес, органи влади опираються [змінам законодавства]…», — пояснює народна депутатка Юлія Овчинникова. За її словами, необхідно створити таку систему, де нищити довкілля шкідливо для репутації.

Міжнародний фонд «Stop Ecocide International» також розробив концепт визначення екоциду для внесення цього злочину до міжнародного права, зокрема й Римського статуту. Саме їхнє визначення адаптують під своє національне законодавство країни, які вирішили криміналізувати екоцид. Серед них — Бельгія і Шотландія.

Юлія Овчинникова теж вважає, що Україна має звернути увагу на концепт, який розробив фонд «Stop Ecocide International»: «Ми будемо адаптувати наше законодавство, тому нам треба єдине визначення, яке буде в європейських країнах. Євросоюз здебільшого його приймає. Офіс генпрокурора вважає, що це визначення є близьким і для нас».

Читайте також: Як російські загарбники воюють проти довкілля в Україні: Затоплені землі та спалені ліси

Відплата за екоцид: досвід та інструменти впливу

Попри відсутність поняття «екоцид» у Римському статуті та складність доведення цього порушення, прецеденти у притягненні за злочини проти навколишнього середовища у міжнародному праві вже існують. 

У 1991 році війська під егідою Організації об’єднаних націй (ООН) звільнили Кувейт від окупації Іраку. Кувейт разом з іншими країнами Перської затоки одразу подали позов до Міжнародного суду ООН, аби їм відшкодували збитки від виливу нафти в акваторію затоки, коли іракські війська пошкодили там танкер. У тому році ООН створила Компенсаційну комісію для опрацювання позовів проти Іраку, зокрема й за шкоду природному середовищу. Комісія завершила роботу в 2005 році. За її підрахунками, загальна сума компенсації постраждалим склала понад 52 мільярди доларів.

Гроші постраждалим виплачував Компенсаційний фонд ООН, який отримував відсоток від експортних продажів іракської нафти та нафтопродуктів. Останній платіж здійснили в січні 2022 року. У лютому того ж року ООН розпустив комісію.

Цей випадок може стати прикладом для України, вважають у громадській організації «Екологія. Право. Людина». 

«…Україна повинна звернутись до ООН і Ради Безпеки щодо прийняття відповідних резолюцій із засудженням збройної агресії РФ проти України та створення допоміжного органу для відшкодування збитків, завданих Україні. Україна має також домагатися створення спеціального фонду для виплати компенсацій державі, юридичним та фізичним особам, які постраждали від агресії росії», — йдеться в повідомленні організації.

Зміни в міжнародному праві пришвидшать процес для України. Після введення поняття «екоцид» до Римського статуту за цей злочин буде кримінальна відповідальність, і правопорушників арештовуватимуть і судитимуть у Міжнародному суді в Гаазі. Для того, щоб екоцид додали до Римського статуту, держави, які ратифікували статут, мають запропонувати цю поправку. Україна не ратифікувала Римський статут, але зобов’язана це зробити в рамках переговорного процесу з Європейським Союзом.

У лютому 2024 року Європейський парламент затвердив нову директиву щодо екологічних злочинів «подібних до екоциду» і відповідне покарання за них. Нова директива кваліфікує правопорушення, такі як масштабні лісові пожежі або повсюдне забруднення повітря, води та ґрунту, що призводить до руйнування екосистеми. За кваліфіковані злочини передбачено покарання у вигляді восьми років, ті, що спричинили смерть людини, — десять років позбавлення волі, інші злочини — до п’яти років позбавлення волі. Для компаній штрафи сягатимуть 3 або 5% від їх річного світового обороту або альтернативно 24 або 40 мільйонів євро залежно від характеру злочину.

Читайте також: Як живе Чорноморський біосферний резерват під російською окупацією

Також Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) в жовтні 2023 року ухвалила резолюцію про вплив збройних конфліктів на екологію. Резолюція закликає визнати екоцид злочином у національних законодавствах і міжнародному праві. А ще резолюція визначає, що «серйозне руйнування або погіршення стану природи, яке може бути кваліфіковане як екоцид, може відбуватися в мирний або військовий час». 

Резолюції ПАРЄ не є обов’язковими до виконання, та їх використовують як настанови інші організації та країни-учасниці асамблеї для адаптації власного законодавства.

Юлія Овчинникова вважає, що комплексні дії міжнародних організацій, ПАРЄ та Євросоюзу допоможуть криміналізувати екоцид в міжнародному праві.

«Такі постулати, як “Формула миру” президента, high level group міжнародного парламентського альянсу — це робота над просуванням криміналізації екоциду та визнанням його на міжнародному рівні», — підсумовує Юлія Овчинникова.

Марія Патока, опубліковано у виданні UAnimals

Ілюстраторка: Марта Гожа


Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

16:06
Розподілена генерація: порятунок лише у ваших руках
15:09
Юрій Касьянов: Мрії про диктатуру
14:00
Псевдореформа БЕБ: Комітет Ради cхвалив законопроєкт, який не погоджений з міжнародними партнерами. Це обман союзників
13:52
EUobserver: до 14-го пакету санкцій ЄС увійдуть обмеження на ЗПГ з рф
12:05
Україна та рф у всьому світі шукають боєприпаси — особливо радянського зразка; з початку повномасштабної війни ціни на них зросли у кілька разів
10:01
Комбат Дмитро Кухарчук: "Зараз ми програємо цю війну. Це очевидно. Ми втрачаємо території, ми втрачаємо найкращих людей"
09:03
Статки заступника генпрокурора Вербицького зацікавили НАБУ
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті та втрати ворога на 19 червня
07:56
У Києві розстріляли казахського опозиціонера, його дружина звинувачує маріонетку Кремля Токаєва
20:00
У середу негода вируватиме на заході та півночі України

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]