Від часу здобуття незалежності України українські дослідники почали повертати пам’ять про Великий голод і тоді теж почали говорити про «польську операцію» НКВД. 

Цьогоріч в українському й польському історичному календарі є дві трагічні річниці, між якими є тісний зв’язок в контексті совєтських злочинів сталінських часів.

У випадку України мова про 90-у річницю початку Великого голоду 1932-1933 років [2], кількість прямих жертв якого, за останніми даними дослідників, становить близько 4 мільйонів осіб. Це одна з найжахливіших сторінок в історії українського народу. У випадку ж Польщі йдеться про 85-у річницю початку «польської операції» НКВД [3] - найкривавішої репресивної акції совєтського режиму проти поляків. Жертвами операції стали 111 тисяч поляків, що проживали в Совєтському Союзі.

Читайте також: Польща вимагатиме від Білорусі, Рф та України поіменні дані про НКВСівських вбивць поляків [4]

Їх розстріляли під пропагандистським приводом боротьби шпигунством на користь Польщі. Рішення про проведення антипольської операції прийнято 9 серпня 1937 року ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним, а народний комісар внутрішніх справ Ніколай Єжов видав сумнозвісний наказ №00485, що запустив маховик терору. Прикметно, що у випадку Голодомору не було такого однозначного наказу зі знищення, а була низка часто закамуфльованих вказівок, які призвели до голодної смерті мільйонів людей в Україні, в тому числі десятків тисяч поляків.

Цим двом актам геноциду була присвячена дискусія «Голодомор і “польська операція” НКВД 1937-38 років в Україні. Польський та український досвід совєтського тоталітаризму», яка пройшла в рамках ХХХ Ярмарку історичної книги у Варшаві. Її учасниками стали історик і водночас директор Галузевого архіву СБУ Андрій Когут та професор Гжегож Мотика, директор Інституту політичних досліджень Польської Академії Наук.

Андрій Когут відзначив ключові моменти, що об’єднують ці два геноциди проти українського та польського народів.

На перший погляд здається, що це трохи різні теми. Історія Голодомору, а також історія операція епохи «Великого терору» мають на перший погляд різне звучання. Проте, на мою думку, все це етапи одного процесу. Коли ми поглянемо на більшовицьку ідеологію, то однією з її цілей було створення «нової людини». Так само як і нацистському Третьому Рейху ставилася така мета, а різниця полягала в тому, як ця «нова людина» мала виглядати.

На моє переконання, і Голодомор, і польська операція НКВД, чи правильніше сказати антипольська операція, як одна з національних операцій часів «Великого терору» - це все частина одного ж і того процесу. Головною ціллю було зламати старе суспільство, яке існувало до більшовицької революції і яке ми знаємо сьогодні.

Читайте також: 90 років від гірких жнив: радянсько-російська влада цілеспрямовано знищувала українців голодом [5]

Історик стисло представив перебіг, що передував Голодомору.

Зміна державної політики, тобто зміна політики комуністичної влади Совєтського Союзу почалася під кінець 20-х років, коли Сталін і Політбюро відбувається повернення до намагання створити у відповідності з комуністичною ідеологією держави робітників і селян, де зрозуміло робітники ставилися на перше місце. І Голодомор став черговим етапом цього комуністичного будівництва, якому передували хвилі репресій в кінці 20-х років, коли почалося створення колективних господарств. З одного боку створення колективних господарств, а з іншого експлуатація селян, щоб плоди їхньої праці скерувати на потреби індустріалізації зумовила хвилю протестів і повстань в Україні проти політики Москви. І Голодомор, на думку ряду дослідників, став репресивною відповіддю Кремля з метою пацифікації українського села. Не треба теж забувати, що відповіддю Москви став не лише Голодомор, але й хвиля репресій, депортацій. Мали місце депортації як українців, поляків, німців, так і представників інших народів. І коли подивимося на хвилі репресій в часи Голодомору і після нього, коли надійшов «Великий терор», то це, на моє переконання, та сама загальна політика Кремля.

В свою чергу, професор Гжегож Мотика свій виступ про причин і перебіг Великого голоду 1932-1933 років почав від жорстокої сучасності, якою є війна Росії та України.

Парадоксально, але бомбардування, які ми сьогодні спостерігаємо в Україні показують, що українські історики, які вже давно ведуть мову про Голодомор був геноцидом, праві. На фоні російських ракет, що нищать українську енергетичну інфраструктуру видно, що весь цей російський дискурс, який заперечував Голодомор як геноцид розсипається на друзки. Андрій Когут вже дещо сказав на цю тему, але теж коротко нагадаю присутнім, в чому була суть Великого голоду.

Все почалося від колективізації, яка передбачала знищення декількох відсотків селян шляхом депортацій чи за допомогою інших форм терору. Відбуваються бунти українських селян проти колективізації. І поруч з цим комуністична влада приймає рішення стягнути з населення завищені продовольчі контингенти. Комуністи мали сумніви щодо існування соціології, але вірили у статистику. У зв’язку з цим, якщо є статистика, то вона має бути виконана. Починається стягуватися продовольчі контингенти і наростає хвиля голоду.

З України місцеві комуністи шлють телеграми в Москву, в яких інформують, що в них вже продовольства практично не має. І Сталін заявляє, що нема мови про якийсь крок назад, бо інакше Україна нам вислизне з рук, а тому треба звідти витиснути стільки продовольства, скільки вдасться. І республіканські комуністи виконують наказ, і справа доходить до катастрофи. Вмирає, щонайменше, від 2 до 3 мільйонів. Це спроба перебудови свідомості українців, щоб ті вже не наважилися збунтуватися.

Читайте також: Очевидці Голодомору 1932—1933 про "Торгсин": "Торгують синами нашими" [6]

Професор Мотика згідний, що «польська операція» НКВД вписується в сталінську геноцидальну політику, але теж звертає увагу на специфіку цього злочину в світлі Голодомору.

Польська операція НКВД вписується в сталінську лінію терору, але вона більшою мірою, ніж Голодомор вписується в підготовку до світової революції. Совєти вірять від 1934 року в те, що Польща в спілці з Німеччиною готується до війни з Совєтським Союзом. І тому приймається рішення, що в рамках підготовки до цієї війни слід позбутися польської меншини в Совєтському Союзі, бо та, так би мовити, «заражена» якимось там незалежницькими тенденціями. Москва передбачає, що такий і такий відсоток поляків – це агенти.

І НКВД отримує вказівку, що саме стільки має бути схоплено. Відповідно місцеві відділення НКВД проводять арешти у відповідності до заданої центром планки. Звідси 140 тисяч арештованих і 111 тисяч розстріляних. Це люди, які не мають нічого спільного з польською розвідкою чи контррозвідкою. Справа в тому, що комуністи переконані, що краще вбити тисячі невинних - тут знову ж таки мислення категоріями статистики – ніж оминути якусь агентурну групу.

Польський дослідник відзначає, що війна Росії проти України поставила крапку над «і» щодо питання Голодомору, зокрема зруйнувала аргументи російської пропаганди.

Від часу здобуття незалежності України українські дослідники почали повертати пам’ять про Великий голод і тоді теж почали говорити про «польську операцію» НКВД. Історики вели мову про геноцидний характер голоду, принаймні від моменту, коли прозвучало сталінське «ні кроку назад», бо тоді вже йшлося не просто про штучно створений голод, а про штучний голод з пацифікаційною метою.

Читайте також: Голодомор як геноцид не обмежений 1932–1933 роками: Сталін діяв не один, як і Путін нині діє не один [7]

З російського боку звучали аргументи, що це неправда. Російська сторона заявляла, що голод в Україні був наслідком колективізації в цілому СССР. Скажімо, в Казахстані померло близько 1 мільйона людей. В Росії теж відчували голод. Росіяни заявляли, що потрібно вести мову про трагедію народів Совєтського Союзу, і що в цьому всьому не було національної складової. І тепер прошу звернути увагу, як путінська пропаганда пояснювала вторгнення в Україну. Мовляв, це потрібно, бо там з’явилися якісь націоналісти, які правлять країною.

Ми на цьому прикладі бачимо, що саме свідоме бажання бути незалежним є чимось, що перешкоджає і тому має бути покаране. У зв’язку з цим можна сказати, що Голодомор – це був злочин за мрію бути незалежним. У випадку тих простих українських селян мова навіть не йшла про державну незалежність, а про бажання мати свій шмат землі на якому можна вільно господарювати. 

 —

Матеріал підготував Назар Олійник;  опубліковано на сайті Польського радіо [8]

В тему:  

• Ганьщина украинцев, предшествовавшая Новороссии [9]
• Українізації ... України за радянських часів: скільки їх було? [10]
• Не брат ты мне… Миф о трех «братских восточнославянских народах» [11]
• После гибели Сечи. Украинское казацкое «государство» на турецких землях [12]
• Границы раздора. Украинские земли, которые Россия не подарила Украине [13]
• Тарас Шевченко проти Імперії. Правителі Росії боялися його пророцтв [14]