Українське суспільство в умовах затяжної та виснажливої війни дедалі уважніше стежить за міжнародною ареною. Якщо на початку повномасштабного вторгнення оцінки світових політиків часто будувалися на емоційних враженнях від перших пакетів допомоги, то на п'ятому році великої війни українці демонструють значно доросліший та прагматичніший підхід.

Громадяни пильно аналізують реальні дії союзників, зміну політичних лідерів у ключових країнах-партнерах та готовність міжнародної спільноти підтримувати Україну на довгій дистанції.

Свіжі дані соціологічного моніторингу, який 4–9 серпня 2026 року провела дослідницька група Rating Group [2], дають змогу скласти детальну карту геополітичних уподобань українців. Всеукраїнське репрезентативне опитування зафіксувало серйозні зміни у ставленні як до традиційних союзників, так і до країн-сусідів. Головний висновок дослідження полягає в тому, що українці вчаться чітко розрізняти політичні персони при владі, інституційну підтримку держав і звичайне ставлення до народів сусідніх країн.

Загальний контекст цих настроїв сформований важливими політичними трансформаціями в Європі та за океаном. Зміна урядів у Німеччині, Великій Британії та Угорщині, президентські вибори у Польщі та США, а також еволюція європейської оборонної політики створили абсолютно нову конфігурацію міжнародних відносин. На цьому тлі спостерігається суттєве зростання довіри до тих європейських лідерів, які демонструють непохитну рішучість у наданні оборонної допомоги та інтеграції України до європейських структур.

Аналітики звертають увагу на те, що українці остаточно позбулися ілюзій щодо можливості швидких дипломатичних рішень за рахунок компромісів із тираніями. Натомість сформувався стійкий суспільний консенсус щодо того, хто є справжнім надійним партнером, хто діє виключно у власних інтересах, а хто залишається екзистенційним ворогом української державності.

Читайте також: На чому тримається українське суспільство: віра у перемогу, тверезий погляд на фронт та нові лідери [3]

Європейські фаворити та розчарування за океаном 

Серед світових лідерів беззаперечним лідером суспільних симпатій в Україні став президент Франції Емманюель Макрон, до якого позитивно ставляться аж 79% респондентів. Його послідовна та жорстка позиція щодо стримування російської агресії забезпечила помітне зростання популярності порівняно з попередніми роками. Другу сходинку впевнено посідає новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц із показником 64% позитивних оцінок. Цікаво, що Мерца українці сприймають значно краще, ніж його попередника Олафа Шольца, до якого в лютому 2025 року позитивно ставилися лише 57% громадян.

Третє місце серед найбільш популярних лідерів утримує президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган із рівнем схвалення у 61%, що також демонструє позитивну динаміку порівняно з 2024 роком завдяки його ролі у безпеці чорноморського регіону та дипломатичних контактах.

Водночас щодо очільника польського уряду Дональда Туска погляди дещо розділилися: хоча позитивне ставлення переважає (45%), понад третина опитаних (35%) налаштована критично. До новопризначеного прем'єр-міністра Великої Британії Енді Бернема 45% громадян висловлюють симпатію, лише 7% ставляться негативно, проте третина респондентів (35%) зізнається, що поки недостатньо знає нового очільника британського кабінету.

Політичні зміни в Будапешті принесли відчутне потепління в оцінках: нового прем'єр-міністра Угорщини Петера Мадяра позитивно оцінюють 33% українців, стільки ж (34%) налаштовані скептично, а решта вагаються з відповіддю.

Це разючий контраст на тлі ставлення до його попередника Віктора Орбана, який накопичив рекордні 74% негативу. Натомість результати виборів у Польщі призвели до суттєвого падіння довіри до президентського інституту сусідньої країни: якщо колишнього главу держави Анджея Дуду в лютому 2025 року підтримували 72% опитаних, то обраного президента Польщі Кароля Навроцького негативно сприймають 62% респондентів (і лише 20% — позитивно).

Найглибше падіння довіри серед західних партнерів зафіксовано щодо президента США Дональда Трампа: 77% українців налаштовані до нього негативно, і тільки 16% висловлюють позитив. Що ж до представників табору агресорів, то тут оцінки мають абсолютний консенсус: володимир путін має 97% негативного сприйняття, а самопроголошений очільник Білорусі александр лукашенко — 90% повного відторгнення.

Читайте також: Градус стійкості: як змінилися настрої українців на п'ятому році великої війни [4]

Кого в Україні вважають справжніми друзями

Коли соціологи запропонували громадянам оцінити рівень дружності чи ворожості іноземних держав щодо України, список найнадійніших союзників очолили Франція (81%, з яких 27% переконані в однозначно дружньому ставленні), Велика Британія (80%, де аж 40% бачать безумовне партнерство), Німеччина (77%) та Литва (77%). Також до переліку дружніх держав українці впевнено відносять сусідню Молдову (68%), яка демонструє солідарність у захисті європейського курсу.

Більшість громадян продовжує вважати партнерами Румунію (56%) та Сполучені Штати Америки (54%), хоча охолодження риторики щодо Вашингтона та непередбачуваність американської політики дещо зменшили частку однозначного схвалення.

Що стосується Польщі, то половина респондентів (50%) досі вважає її дружньою країною, проте кожен п'ятий (21%) уже сприймає позицію офіційної Варшави як ворожу, що стало наслідком тривалих торговельних суперечок та політичних тертів.

Позиція Туреччини оцінюється здебільшого як дружня (48%) або нейтральна (41%), тоді як Угорщина залишається в зоні невизначеності: лише 23% вважають її дружньою, 36% оцінюють як нейтральну, а 35% відчувають ворожість. Щодо Китаю українське суспільство сформувало однозначно тверезий погляд — 53% опитаних прямо заявляють про ворожість офіційного Пекіна через його підтримку російського військово-промислового комплексу.

Абсолютними ворогами українці одностайно називають Росію (97% негативних оцінок) та режим у Білорусі (83% негативу). Порівняно з попередніми роками помітно зросли позитивні оцінки політики Парижа, Берліна, Анкари та частково Будапешта, тоді як показники Варшави зазнали найвідчутнішого охолодження серед країн Європейського Союзу.

Читайте також: Віра під обстрілами: як українці бережуть демократію на п’ятому році війни [5]

Як українці сприймають мешканців сусідніх країн

Оцінюючи звичайних жителів прикордонних держав, громадяни України здебільшого демонструють спокійне, доброзичливе або виважено-нейтральне ставлення. Найтепліші почуття українці плекають до мешканців Молдови (55% теплого ставлення та 39% нейтрального), Туреччини (45% теплого та 48% нейтрального) та Болгарії (43% теплого і 48% нейтрального). Позитивний баланс також зберігається щодо жителів Румунії (36% тепло, 53% нейтрально) та Словаччини (31% тепло, 55% нейтрально).

У ставленні до польського суспільства домінують стримані оцінки: 36% респондентів відчувають теплоту, 39% висловлюють нейтралітет, проте майже чверть опитаних (24%) фіксує холодне ставлення. Схожа картина спостерігається і щодо мешканців Угорщини, де більшість (55%) займає нейтральну позицію, 19% відчувають симпатію, а 22% ставляться із прохолодою.

Читайте також: Парадокс незламності: чому українці готові терпіти темряву, але не вірять у паперовий мир [6]

Діаметрально протилежна ситуація склалася у сприйнятті громадян держав-агресорок. Роки щоденного ракетного терору та воєнних злочинів зруйнували будь-які можливості для порозуміння на покоління вперед. Негативне та холодне ставлення до мешканців Росії досягло нищівних 91%, причому 81% опитаних заявляє про вкрай холодне ставлення (для порівняння, чотири роки тому таких було 56%). До жителів Білорусі холодно ставляться 70% українців.

Оприлюднені дані соціологічного дослідження яскраво свідчать про глибоку світоглядну трансформацію українського народу. Україна остаточно відчула себе частиною єдиного європейського простору, де дружба вимірюється не гучними гаслами, а взаємною відповідальністю, спільною безпекою та непохитною солідарністю перед обличчям агресії.

—

«Аргумент» [7]

Читайте також: 

•  Росія називає Схід України своїм. Ось 10 фактів, чому це не так [8]
•  З війною на межі [9]
• Історія здобуття незалежності: як українці боролися за власну державу. Частина 1 [10]
• Довіра в умовах виснаження: як змінилися настрої українців наприкінці 2025 року [11]
• Чорна скринька Пандори: головні тренди та ризики 2026 року [12]
• Не вірять ні Путіну, ні Трампу: американці виступають за надання більшої військової допомоги Україні [13]
• Довіра в умовах виснаження: як змінилися настрої українців наприкінці 2025 року [11]
• Чорна скринька Пандори: головні тренди та ризики 2026 року [12]
• Рік бабака чи подвійна гра? Деякі підсумки української миротворчості Трампа [14]
• Не вірять ні Путіну, ні Трампу: американці виступають за надання більшої військової допомоги Україні [13]