На чому тримається українське суспільство: віра у перемогу, тверезий погляд на фронт та нові лідери

Версия для печати

Життя під час тривалої війни вимагає від суспільства колосальної витривалості. П'ятий рік повномасштабного вторгнення перевіряє на міцність не лише економіку та оборонний комплекс, а й морально-психологічний стан українців.

Усе частіше виникає запитання: чи не виснажуються люди, чи залишається ресурсом віра в майбутнє, коли горизонт завершення бойових дій постійно відсувається? Відповідь надають нові дані всеукраїнського опитування громадської думки, проведені наприкінці липня 2026 року.

Як повідомляє Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у своєму масштабному дослідженні, українське суспільство демонструє вражаючий рівень психологічної стійкості. Попри накопичену втому та побутові труднощі, люди виявляють дивовижну здатність зберігати оптимізм. Віра в остаточну перемогу залишається фундаментальною основою суспільних настроїв, хоча й набуває більш прагматичних і виважених відтінків порівняно з першими роками війни.

Експерти зазначають, що поточні настрої є своєрідним дзеркалом реальності: ілюзії щодо швидкого завершення війни остаточно розвіялися, поступившись місцем тверезому розрахунку та розумінню, що опір вимагатиме тривалих зусиль. Проте це розчарування не перетворилося на апатію чи поразництво. Навпаки, громадяни вчаться жити та планувати майбутнє в умовах тривалої невизначеності, зберігаючи бачення України як суверенної, процвітаючої європейської держави.

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зауважує, що психологічне виснаження є об'єктивним фактором — ще у березні 2026 року близько 65% українців фіксували погіршення свого психічного здоров'я. Втім, це виснаження не підриває суб'єктивну віру в позитивний для України перебіг подій. Суспільство тримає стійкість, що є ключовою запорукою продовження боротьби проти агресора.

Читайте також: Градус стійкості: як змінилися настрої українців на п'ятому році великої війни

Віра в перемогу та оцінка ситуації на фронті

За даними соціологів, абсолютна більшість українців — 82% — зберігають непохитну віру в те, що у війні в результаті переможе саме Україна. При цьому 59% повністю переконані у такому фіналі, а 23% скоріше схиляються до цієї думки. Лише 3% респондентів припускають переконливу перевагу Росії, а 16% вагаються з відповіддю. Якщо порівнювати ці показники з лютим 2024 року, коли у перемогу вірили 89% (і з них 60% — повністю), то зміни виглядають незначними і швидше відображають зростання загальної виваженості оцінок.

Коментуючи ці показники, аналітики зазначають, що поняття «перемога» зараз може мати різний зміст для різних груп населення. Для когось це повне звільнення всіх територій чи розпад держави-агресора, для інших — збереження державної незалежності, отримання дієвих гарантій безпеки та початок масштабної соціально-економічної відбудови. Проте головним лишається консенсус: Україна має зберегти свій суб'єктність та європейський вектор розвитку.

Що стосується оцінки поточної ситуації безпосередньо на полі бою, то тут українці демонструють реалізм. Лише 7% опитаних вважають, що ситуація на лінії фронту розвертається на користь Росії. Натомість 39% переконані, що перевага зараз на боці України. Найбільша ж частка респондентів — 32% — вважають, що жодна зі сторін наразі не має відчутної переваги, а ще 22% не змогли надати чітку оцінку. Цікаво, що у лютому 2024 року перевагу Росії бачили 15% респондентів, а перевагу України — лише 24%.

Регіональний розріз демонструє певні відмінності в оцінках: найбільше тих, хто бачить перевагу України, проживає на Заході та в Києві (по 46%), тоді як на Півдні, Сході та Нижньому Подніпров'ї цей показник становить 32–33%. Водночас відсоток тих, хто бачить перевагу ворога, залишається низьким у всіх куточках країни — від 5% у столиці та на Півдні до 11% у Нижньому Подніпров'ї.

Читайте також: Віра під обстрілами: як українці бережуть демократію на п’ятому році війни

Горизонт очікувань: коли чекати на завершення війни та якимось буде майбутнє

Суспільні очікування щодо термінів можливого завершення бойових дій суттєво подорослішали. На швидкий мир у найближчі місяці або хоча б до кінця 2026 року розраховують лише 22% українців (з них тільки 5% сподіваються на фінал до кінця літа, а 17% — восени чи взимку). Ще 13% вважають реалістичною першу половину 2027 року. Натомість найбільша група респондентів — 39% — переконана, що війна затягнеться до другої половини 2027 року або триватиме ще довше. Чверть опитаних (26%) взагалі утрималися від прогнозів.

Слід зазначити, що тривалість війни не знищує бачення довгострокової перспективи. Більшість українців — 63% — залишаються переконаними оптимістами і вважають, що через 10 років Україна стане процвітаючою країною та повноправним членом Європейського Союзу. Подібний показник очікувань був зафіксований і під час попереднього опитування КМІС у квітні 2026 року (тоді оптимістів також було 63%).

Песимістичні погляди поділяє майже кожен четвертий українець (23%), бачачи країну через десятиліття зі зруйнованою економікою та великим відтоком населення. Ще 14% не змогли визначитися зі своєю позицією. Найбільше віри в європейське та успішне майбутнє висловлюють мешканці Заходу (69%), Києва (66%) та Сходу (65%), тоді як у Нижньому Подніпров'ї частка песимістів вища за середню по країні і становить 32%.

Соціологи підкреслюють, що віра в євроінтеграційний успіх виступає для українців важливим смисловим каркасом. Це відповідь на запитання «за що ми боремося», яка допомагає долати щоденні труднощі, відновлювати зруйновану інфраструктуру та планувати життя дітей саме в Україні.

Читайте також: Парадокс незламності: чому українці готові терпіти темряву, але не вірять у паперовий мир

Запит на нові обличчя: кому довіряють українці в середині країни

Замір довіри до публічних діячів показує виразну трансформацію суспільних запитів. На тлі загального консенсусу про неможливість проведення виборів до повного завершення війни, всередині суспільства формується чіткий запит на оновлення політичних еліт у мирний період та появу нових лідерів з військовим чи реформаторським досвідом.

За результатами дослідження, найвищий рівень довіри громадян мають:

1. Валерій Залужний (колишній Головнокомандувач ЗСУ, посол у Великій Британії) — 66% довіряють, 24% не довіряють (баланс +42%);
2. Михайло Федоров (міністр оборони, раніше — очільник Мінцифри) — 63% довіряють, 16% не довіряють (баланс +46%);
3. Кирило Буданов (голова Офісу Президента) — 61% довіряють, 22% не довіряють (баланс +39%).

Президенту Володимиру Зеленському наразі довіряють 56% опитуваних, а 38% висловлюють недовіру (баланс +18%). У соціологічній службі звертають увагу на важливу деталь: серед тих, хто довіряє чинному главі держави, значна частина висловлює «скоріше довіру», а не «повну». Попередні дослідження показували, що респонденти з «повною довірою» прагнуть бачити Зеленського президентом і після війни, тоді як ті, хто «скоріше довіряє», віддають перевагу зміні лідера у мирний час. Таким чином, чинний президент зберігає високу легітимність для керівництва державою під час війни, проте суспільство очікує політичного оновлення після її завершення.

Серед інших публічних діячів позитивний баланс довіри зберігають мер Харкова Ігор Терехов (47% довіряють, 19% не довіряють) та командувач Третього армійського корпусу Андрій Білецький (37% довіряють, 13% не довіряють), хоча у разі останніх двох суттєва частка респондентів вказує на брак інформації про них (23% не знають Терехова та 40% — Білецького).

Натомість низка відомих політиків та громадських діячів мають стійкий від'ємний баланс довіри. Зокрема, Сергію Притулі не довіряють 53% (довіряють 33%), Дмитру Разумкову не довіряють 40% (довіряють 26%), Олексію Гончаренку не довіряють 50% (довіряють 23%). Найнижчі показники довіри у представленому списку демонструє колишній президент Петро Порошенко: йому не довіряють 76% опитаних, тоді як довіру висловлюють лише 20% (баланс -56%).

Читайте також: Митрополит Української греко-католицької церкви Борис Ґудзяк: "Україна має лик Христа сьогодні, бо віддає життя, щоб було життя"

Резюме соціологів: формула витривалості українського суспільства

Підбиваючи підсумки дослідження, фахівці зазначають, що українське суспільство увійшло у фазу зрілої стійкості. Первинний шок перших років війни та завищені очікування поступаються місцем спокійній, системній роботі на довгу дистанцію. Попри психологічну втому, люди відкидають капітуляційні сценарії та зберігають віру у власні сили.

Запит на нові обличчя та оновлення влади після війни не розхитує внутрішню стабільність вже зараз. Громадяни усвідомлюють пріоритет оборони держави над будь-якими політичними змаганнями. Високий рівень довіри до військових керівників та ефективних урядовців свідчить про те, що суспільство чітко бачить вектор свого розвитку: безпека, професіоналізм, європейська інтеграція та безкомпромісний захист власної незалежності.

—

«Аргумент»

Читайте також: 

•  Росія називає Схід України своїм. Ось 10 фактів, чому це не так
•  З війною на межі
• Історія здобуття незалежності: як українці боролися за власну державу. Частина 1
• Довіра в умовах виснаження: як змінилися настрої українців наприкінці 2025 року
• Чорна скринька Пандори: головні тренди та ризики 2026 року
• Не вірять ні Путіну, ні Трампу: американці виступають за надання більшої військової допомоги Україні
• Довіра в умовах виснаження: як змінилися настрої українців наприкінці 2025 року
• Чорна скринька Пандори: головні тренди та ризики 2026 року
• Рік бабака чи подвійна гра? Деякі підсумки української миротворчості Трампа
• Не вірять ні Путіну, ні Трампу: американці виступають за надання більшої військової допомоги Україні