Вертеп – це одна із найстаріших культурних українських традиції, яка знову і знову повертається в моменти історичних зламів. Через образи Ірода, Смерті, Чорта, Козака й інших персонажів вертеп говорить про владу й насильство, гріх і покарання, смерть і життя.

Змінюються епохи, однак вертеп залишається актуальним – від XVII століття до сьогодні, пише видання ЗМІСТ [2].

Про вертеп писали театрознавці, літературознавці, культурологи, однак єдиної думки щодо його походження не існує. Про те, яким був вертеп раніше, які головні герої побутують у дійстві з року в рік розповіла кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри літературознавства імені Володимира Моренця Києво-Могилянської академії Наталія Пелешенко.

Наталія Пелешенко

Походження вертепу

Попри відсутність єдиної думки щодо виникнення вертепу, Наталія Пелешко переконана, що вертеп – це потужне українське явище, своєрідний національний архетип, до якого ми повертаємося. Вертеп існує одночасно у двох вимірах. З одного боку, як етнографічна традиція, яку намагаються відтворювати в «первісних» формах. З іншого – як надзвичайно пластична модель, що легко модернізується в літературі, театрі, кіно й сучасних інтерпретаціях.

Найчастіше появу вертепу пов’язують із XVII–XVIII століттями та бароковою культурою. Одна з версій пояснює його виникнення як «опускання освіченості» в народне середовище. У Києво-Могилянській академії існував шкільний театр: викладачі писали п’єси, студенти ставили їх на свята. Під час вакацій студенти мандрували, заробляючи виставами, і несли цю театральну культуру в маєтки та села. Саме так, за однією з теорій, могла сформуватися вертепна традиція.

Читайте також: Село дідухів. На Вінниччині у селі Мирне громада понад 30 років береже традицію різдвяних оберегів [3]

Натомість Іван Франко з цим твердженням не погоджувався. ​​Він наголошував, що лялькові театри існували задовго до бароко. Наприклад, у Давній Греції, Єгипті, на Сході. Часто згадують і польську шопку, однак вона виникла пізніше, ніж український вертеп, тож запозичення з польської культури не можна підтвердити. Навпаки, український вертеп є унікальним явищем, сформованим у межах барокового світогляду.

Ще одна версія походження вертепу має релігійне коріння. Наталія Пелешко каже, що у Західній Європі ще з раннього середньовіччя при церквах існували лялькові та драматичні вистави, які демонстрували біблійні сюжети під час богослужінь:

«З часом актори почали дозволяти собі більше свободи, і на початку XIII століття папа Інокентій III заборонив будь-які лицедійства в храмах. Тоді релігійна драма вийшла за церковні мури й перемістилася на міські площі, де з’явилися як сакральні, так і світські містерії».

Також побутує думка, що вертеп пов’язаний з іконографією. Прибічником такої ідеї був дослідник Володимир Перець. Він радив звертати увагу на іконографію Різдва – на те, як на іконах зображалися біблійні персонажі, їхнє розташування, композиція сцени. Ці візуальні моделі згодом могли бути перенесені у вертепну скриньку з ляльками.

Літературознавиця говорить, що паралельно в Україні існували як ляльковий, «скриневий» вертеп, так і живий театр. Умовною датою початку українського театру вважають 1619 рік, коли в Кам’янці-Струмиловій були показані вистави з інтермедіями українською мовою. 

«Багато дослідників сходяться на думці, що вертеп виник на межі між ученим і народним середовищем, між католицизмом і православ’ям, між обрядом і театром. Обряд передбачає колективність, театр – індивідуальну гру, і саме на цьому перетині народжується вертеп, як особлива форма дійства».

Герої та структура українського вертепу

Класичний вертеп має двоповерхову структуру. Верхній ярус символізує небесні сфери й містить біблійну історію Різдва – народження Христа, побиття немовлят, покарання Ірода. Нижній ярус – світський, інтермедійний, де розігруються сцени з повсякденного життя. Ця структура відображає барокову картину світу з її поділом на небесне, земне й пекельне, а також опозиції святого і грішного, видимого й невидимого. Нижній ярус демонструє людські вади – жадібність, зраду, ошуканство, але водночас показує безперервність життя. 

Галаганівський вертеп

Одним із найвідоміших зразків є Галаганівський вертеп – це двоповерхова скринька, яка містила з 35 фігурок, так багато героїв було, щоб дійство мало динаміку. Окрім цього, був музичний супровід, адже без нього важко уявити вертеп і він додавав особливого забарвлення тому, що відбувалося, створював настрій. У музиці поєднувалися народні мелодії та канти, які студенти вивчали в академії.

«Як же ця скринька потрапила до Галаганів? Студенти Києво-Могилянської академії на вакаціях прийшли в маєток Галаганів і показали свою виставу, викликавши у всіх захоплення. Їм дуже гарно заплатили, і вони, щоб віддячити їм, залишили цю скриню у цьому маєтку і лишили текст, а ноти передали в церкву».