Старий новий рік, щедрий вечір та Маланки - історія свята

Версия для печати

 Напередодні Старого Нового року (у ніч з 13 на 14 січня за новим стилем) відзначають Щедрий вечір. Безумовно, що у цьому святі ми знаходимо залишки дохристиянських традицій, їх досліджувала велика кількість етнографів.

Велике інформаційне та дослідницьке значення має праця К. Сосенка «Різдво — Коляда і Щедрий вечір», 1994 р, зазначає сайт "Спадщина України". 

Християнська церква 13 січня відзначає день преподобної Меланії. У сучасній народній традиції ці два свята об’єдналися. Тепер вони називаються Щедрий вечір і свято Маланки .

Історія преподобної Меланії Римлянинки сягає кінця ІV — початку V століття від Різдва Христового. Народилась Меланія в сім’ї римського сенатора. Коли батьки померли, вона успадкувала величезне багатство. На той час її виповнилося 18 років, а її чоловікові Апініану — 24. По смерті дітей благочестиве подружжя приймає обітницю служби Господу. Вони розпродують своє майно і на ці кошти опікуються бідними, вдовами, дітьми-сиротами. Меланія заснувала декілька жіночих та чоловічих монастирів. ЇЇ життя — приклад покірності волі Божій, вірному служінню Богоугодним справам та впровадженню християнської віри серед різних народів. Похована свята Меланія в м. Елевферополі у Палестині 13 січня (31 грудня ст. ст.) 439 року. Це місто знаходилось між Ієрусалимом і Газою. Зараз зруйноване внаслідок безперервних війн на Близькому Сході.

Свято Маланки — покровительки молодих дівчат — увійшло в календар українців десь у середині ХІІІ століття. Більш того, самі святкування та обряди асимілювали із язичеськими різдвяними обрядами, пов’язаними із богинями домашнього вогнища і опікунками жінок.

Існують територіальні відмінності в ідентифікації та назві цих свят. Так Велика (Наддніпрянська) Україна та Гуцульщина святкують Щедрий вечір та Маланку як одне із дванадцятиденних різдвяних свят із традиційними обрядовими дійствами (дівоча та парубоча Маланка та дитяча Коза, юначі та дівочі щедрування). На території Галицького Поділля свято не відзначається, бо Щедрим вечором називається другий святвечір напередодні Водохреща. А на Наддніпрянській Україні другий Святий вечір називається Голодною кутею, або Богоявленське надвечір’я. Тому, щоб уникнути плутанини, ми розглядаємо свята у календарному порядку і з відповідними коментарями.

Народні традиції на щедрий вечір

Зимовий день короткий. Незадовго по обіді починає темніти і молодь збирається на забаву. Тепер, у ХХІ столітті, етнографічні постановки у великих і малих містах сприймаються як екзотика. Та в багатьох селах це все ще духовна потреба етнічного українства ідентифікувати себе як унікальну націю з неповторною і самобутньою культурою. Архаїка Щедрого вечора — ніби двері у інший світ, які от-от зачиняться, якщо не запам’ятати пароль — українські щедрівки та колядки.

Родиною молилися, сідали за стіл, приготувавши дев’ять основних страв, відмінних за своїм складом у різних місцевостях, але обов’язково була присутня кутя, пироги та узвар. Пироги на Щедрий вечір пекли у печі (з м’ясом, яйцями та цибулею, з капустою та картоплею) або смажили на олії. У великі миски їх накладали гіркою як символ достатку родини. Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» описує обрядодію замовляння багатства на наступний хліборобський рік. Обряд полягав у тому, що батько «ховався» за мискою з пирогами, всі присутні удавали, ніби його не бачать. А батько говорив, закликаючи добрих богів на допомогу: «Дай, Боже, щоб і на той рік ви мене не бачили!» Така обрядодія на народні хліборобські свята повторюється декілька разів на рік: на Щедрий вечір, Масляну і на Спаса, коли печуть пироги із борошна нового урожаю.

Далі родина вечеряла, приймала щедрівників великих і малих, вітала з іменинами Меланок, в ХІХ — на початку ХХ століття в Україні це ім’я дуже популярне, і опівночі зустрічала Старий Новий рік, бажаючи одне одному щастя, здоров’я на многії літа або хоча б на наступний рік.

Народні традиції та звичаї 

14 січня, через тиждень після Різдва Христового, увесь християнський люд святкує Новий рік за старим стилем. Тому в народі це свято називають Старий Новий рік. Напередодні свята у церквах відправляється вечірня служба, під час якої згадують імена тих, хто народився чи помер минулого року. На Східній і Центральній Україні напередодні Нового року українці святкують Щедрий вечір.

Тут я більш докладно розповім про святкування Нового року на теренах Західної України, хоча звичай посівання розповсюджений і на інших територіях України. На Новий рік з самого ранку хлопчики йдуть засівати по домівках. Цей обряд зберігся із сивої давнини. Полазники — молоді хлопчики, засіваючи зерном пшениці, жита, вівса, за давніми віруваннями, приносять достаток, удачу та щастя до господи. Дівчата засівати не ходять.

Щедрий вечір та Маланки

Отож, звечора хлопці готують суміш із добірного зерна і насипають у рукавиці, аби на завтра рано-вранці іти засівати. Перше полазники засівають у себе вдома. Розкидаючи по хаті зерно, віншують:

Сію жито і пшеницю,

Най зародить лан пашницю.

З Новим роком йду до хати,

Що вам маю побажати?

Зичу вам усіх гараздів

І у хаті, і у гражді*.

Зичу урожаю в полі,

Статків в хаті і в стодолі.

Не журби, але забави***,

Не упадку, але слави.

Я бажаю щастя нині

Вашій славній господині,

Синам, дочкам, чоловіку,

Все від нині і довіку!

З Новим роком!

Христос народився!

*Гражда — господарський двір

**Зичу — бажаю

**Забави — розваги, веселощі

За це батьки обдаровують їх горіхами, яблуками, солодощами. Потім діти йшли до сусідів та родичів. Майже у кожній хаті, де була птиця, застеляли на порозі верету і просили засівальників посидіти на ній, «щоб кури сідали і курчат висиджували», а самою веретою навесні покривали квочку на сідалі, «щоб вберегти від злого ока. Зерно після посівання збирають і висипають курям « щоб краще неслися».

Після Служби Божої у церкві господарі ішли додому, де їх чекав святковий обід. Після обіду господарі разом із синами виносили сміття* з усієї господи і спалювали його. Цей вогонь мав велику магічну силу. Господиня випускала корову чи козу і переводила через вогонь, «щоб усю нечисть у вогні лишити, а худоба щоб не хворіла». Через вогонь скакали і члени родини, аби бути здоровими.

Обрядові дійства на цьому не завершувалися. Ще ходили у сад і сокирою (залізом) — господар «лякав дерева»: стукав по стовбуру і приказував: «Ударяю — лякаю, як не будеш родити яблук (груш, слив), то зрубаю». Вважали, що дерево і насправді «злякається» і віддячить добрим урожаєм у новому році. Якщо ж дерево було старе чи сухе, то його підрубували під корінь, а навесні викорчовували. Звідти і вираз «підрубати під корінь», що означає — знищити, вкоротити віку. Молоді деревця обв’язували перевеслами із сіна, що знаходилося на столі під час Святої вечері, щоб вберегти від шкідників саду та гусені**. Навесні обсушені перевесла підпалювали і ними обпалювали «гнізда» гусені (волосельників) на деревах.

У перший день Нового року до всього уважно придивляються, усе помічають і намагаються спрогнозувати майбутній. Під час відправи у церкві придивляються, як горять свічки: якщо ґніт пригинався, як важкий колос до землі, буде рік урожайним, а стирчить — неврожай пророкує. Інеєм вкрилися дерева — чекай на врожай зернових, а ясний погожий ранок — на рясний урожай садовини. Ясна місячна ніч проти Нового року — щастя прийде у кожну родину.

Як буває на Новий рік, то так буде й цілий рік.

Уночі перед Новим роком треба спати без подушок, щоб голова цілий рік не боліла.

Не плач на Новий рік, бо увесь рік проплачеш.

Не чіпай на Новий рік веретена, бо улітку гадюки до тебе чіплятимуться.

Якщо щедрувати прийдуть першими дівчата, то у вівці народиться ягничка, а у корови — теличка, а якщо хлопці, то баранчик і бичок.

Якщо перед Новим роком незаміжня дівчина покладе собі під подушку гребінець, нову сорочку, яку на Василя має одягти, і цілушку хліба, їй насниться парубок — майбутній чоловік.

Коли під Новий рік добрий сніг, то сій гречку.

Коли під Новий рік небо в зірках, буде урожай грибів.

На Новий рік погода — буде в полі урода .

Перший день Нового року співпадає із святом Василя. Як правило, якщо у родині є Василь, то усі з’їзджаються до іменинника на святковий обід. Багатий стіл, весела розмова та різні зимові забави супроводжують це свято. А ще коляди із щедрівками, вистави самодіяльних акторів із Маланкою та Козою справді роблять цей день неповторним та чарівним, наповненим українською поетикою різдвяних свят.

«Аргумент»

В тему:

• Українські традиції святкування Маланки та Василя