Непрозора, непідзвітна і неефективна діяльність окремих політиків чи чиновників завдає величезної шкоди, але і «безкомпромісна священна боротьба» окремих активістів підриває єдність суспільства і посилює зневіру серед населення.

ДИНАМІКА ПОШИРЕНОСТІ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ НАРАТИВІВ «РОЗКОЛУ»: РЕЗУЛЬТАТИ ТЕЛЕФОННОГО ОПИТУВАННЯ, ПРОВЕДЕНОГО 29 ВЕРЕСНЯ - 9 ЖОВТНЯ 2023 РОКУ

Упродовж 29 вересня-9 жовтня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології [2] (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1010 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим).

Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 1010 респондентів 22 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», які наводилися КМІС раніше.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення./p>

Підхід до дослідження поширеності наративів «розколу» в українському суспільстві

Проти України постійно з високою інтенсивністю продовжується інформаційна війна і спроба насадження проросійських наративів серед населення. У вересні 2022 року ми вивчали, наскільки українці сприйнятливі до наративів «розколу». Всього ми ставили респондентам запитання щодо 7 таких можливих «ліній розколу». У грудні 2022 року ми повторно поставили запитання щодо 3 особливо серйозних (за можливими деструктивними наслідками) наративів для відстеження динаміки. Наразі – у вересні-жовтні 2023 року – ми знову поставили запитання щодо цих наративів:

• «Існує серйозний конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»;

• «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»;

• «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з росією». 

Для кожної «лінії розколу» респондентам пропонувалися два твердження, які є протилежними інтерпретаціями, одна з яких свідчить про те, що респондент згоден, що є такий «розкол», а друга – що, навпаки, «розколу» немає. Респондент мав обрати одне з тверджень, з яким згоден у більшій мірі, а також зазначити, чи він/вона повністю згоден/згодна, чи лише скоріше. Для мінімізації ефекту порядку усі 3 пари тверджень зачитувалися різним респондентам у різному порядку, а «усередині» кожної пари твердження також зачитувалися в різному порядку.

І. «Конфлікт між політичним та військовим керівництвом України» 

За останній рік з 14% до 32% стало більше тих, хто вірить у наявність серйозних конфліктів між політичним керівництвом країни та командуванням армії. Разом з цим більшість населення України – 54% (у вересні 2022 року – 71%) – продовжують дотримуватися погляду, що політичне керівництво та військове командування діють злагоджено як одна команда.

Графік 1. Пари тверджень щодо конфлікту між політичним та військовим керівництвом України 

 ІІ. «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»

Між вереснем 2022 року і жовтнем 2023 року стало трохи більше тих, хто вважає, що влада може піти на неприйнятні компроміси – з 5% до 12%. Утім при цьому абсолютна більшість українців – 80% – продовжують вважати, що влада не піде не неприйнятні для України компроміси (у вересні 2022 року таких було 87%).

Графік 2. Пара тверджень щодо готовності влади України на неприйнятні поступки 

ІІІ. «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з росією»

 Помітно зросла також частка тих, хто вважає, що Захід утомлюється від України, його підтримка слабне і взагалі Захід хоче від України поступок росії – з 15% у вересні 2022 року до 30% у жовтні 2023 року. Проте знову-таки більшість населення країни наразі – 63% (у вересні 2022 – 73%) вважають, що Захід продовжує допомагати Україні і хоче, щоб війна закінчилася на прийнятних для України умовах.

Графік 3. Пара тверджень щодо готовності Заходу далі підтримувати Україну  

Динаміка поширеності наративів «розколу» у регіональному вимірі

В регіонах простежується тенденція зростання частки тих, хто вірить у наявність конфліктів між політичною владою та командуванням армії, а також що Захід утомлюється від України. Водночас у всіх регіонах більше тих, хто дотримується протилежного погляду про відсутність конфліктів та про продовження підтримки з боку Заходу.

Також у всіх регіонах більшість населення впевнені, що влада України не піде на неприйнятні для України компроміси.

Готовність до територіальних поступок залежно від того, поділяють чи ні респонденти певні наративи «розколу»

 Важливо також розуміти, наскільки схильність до віри в наративи «розколу» пов’язана з готовністю до територіальних поступок. Як можна бачити в таблиці нижче, дійсно є тенденція, що ті, хто вірять у конфлікт між політичною владою та військовим командування / у те, що влада готова на неприйнятні поступки / що підтримка Заходу слабне, дещо більше схильні і до територіальних поступок. Так, серед них 21-22% готові на територіальні поступки, а серед тих, хто не поділяє такі наративи – 10-13% згодні на поступки.

Разом з цим навіть серед тих, хто поділяє певний наратив «розколу», переважна більшість (70-74%) виступають проти територіальних компромісів.

Таблиця 2. Готовність до територіальних поступок серед тих, хто згоден чи не згоден з певним наративом «розколу», %

(сума у кожному стовпчику для кожної пари 100%)

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Тенденція до зростання частки тих, хто вірить у серйозні конфлікти серед керівництва країни та у втому Заходу від України, безумовно є дуже тривожною. Не можна зводити пояснення цих тенденцій до лише однієї причини (тим більше до сумнозвісної «релігії» українців у всьому звинувачувати «корупцію»).

Вочевидь, є різні фактори, які впливають на динаміку настроїв: наростання втоми серед населення, незалежні від України обставин (як-от об’єктивні особливості постачання зброї від Заходу), несправдження певних очікувань, продовження отруєння України російською пропагандою (яка продовжує «вигадувати» шляхи, щоб ефективно досягати українців), помилки, яких могла припуститися українська влада.

Потрібно неупереджено досліджувати ситуацію, визначати успішні перспективні практики разом з чесним визнанням можливих прорахунків та вдаватися до комплексних заходів з протидії негативним тенденціям.

Зокрема, соціологи закликають українських діячів (від чиновників і політиків до громадських активістів) серйозно сприймати свій можливий деструктивний вплив на громадські настрої українського суспільства. Отримані   результати можуть бути пов’язані також з пожвавленням політичної активності у зв’язку з розмовами про можливі вибори і зростанням критичних виступів проти влади.

Непрозора, непідзвітна і неефективна діяльність окремих політиків чи чиновників завдає величезної шкоди, але і «безкомпромісна священна боротьба» окремих активістів підриває єдність суспільства і посилює зневіру серед населення.

Також попри виявлені негативні тенденції соціологи ще раз наголошують на позитивних сторонах.

По-перше, наразі все одно більшість українців у всіх регіонах вірять у злагоджені командні дії керівництва, у те, що влада не піде на неприйнятні компроміси та вірять у підтримку Заходу.

По-друге, навіть ті, хто вірять у певні наративи «розколу», виступають проти територіальних поступок і серед них немає «капітулянтських» настроїв.

—

Джерело:  КМІС [2]

В тему: 

• Стало відомо, скільки мешканців України вважають Росію агресором (СОЦІОЛОГІЯ) [3]
• Українці довіряють ЗСУ більше, ніж Зеленському, Рада далеко позаду [4]
• Абсолютна більшість європейців підтримує Україну та зменшення залежності від російського газу (ОПИТУВАННЯ) [5]
• Тугу за Батьківщиною відчувають 70% українських біженців за кордоном, — опитуванння [6]
• Влада не впоралася із жодною реформою (ОПИТУВАННЯ) [7]
• 88% українців пишаються своїм громадянством (ОПИТУВАННЯ) [8]
• Українці не сприймають компроміси з рф, особливо щодо територій (ОПИТУВАННЯ) [9]
• Кожен п'ятий українець вважає себе націоналістом (ОПИТУВАННЯ) [10]
• В очах 78% українців усі росіяни несуть відповідальність за розв’язану рф війну (ОПИТУВАННЯ) [11]