Чому українські приватні компанії не залучають до зведення фортифікацій. Однією з причин є бюрократія, а ще однією може бути елементарний страх. Розповідає військовий інженер.

Останнім часом багато говорять про фортифікації для оборони. У виданні Texty.org.ua [2] поговорили про них із фахівцем — військовим інженером, який, за його словами, “копає” на війні з 2022 року. Співрозмовник видання служить у Державній спеціальній службі транспорту (ДССТ). Це військове формування, яке підпорядковується безпосередньо Міністерству оборони. Зараз його головне завдання — копати лінії оборони. На його прохання  у виданні не вказують його ім’я.

Не знали, як копати

Я почав займатися укріпленнями з липня 2022 року. Тоді ми, щоправда, виконували ці роботи з фортифікації для сил оборони свого міста та області. Спочатку робили кругову оборону нашого міста, потім кругову оборону всієї області. Коли в листопаді 2022-го росіяни втекли з правого берега Дніпра, ми пішли вздовж річки звільненими територіями в бік Херсона. І влітку вже працювали навколо Херсона, створюючи фортифікацію.

Зараз ми дуже посилено працюємо на запорізькому напрямку. Коли це все починалося у 2022-му, ми не мали жодних проєктів укріплень, узагалі нічого не мали по фортифікаціях.

Читайте також: Де «Лінія Зеленського»? Хто мав побудувати фортифікації для оборони [3]

Доходило до того, що коли треба було копати перші протитанкові рови, то навіть не могли знайти якоїсь прикладної інформації про це. Все, що знаходили, — радянці так копали під Москвою під час Другої світової війни або німці копали так.

Перші пів року не було жодних інструкцій. А потім нам надіслали проєкти, розроблені Міноборони 2015 року

Не було ніяких норм, нічого. Але коли в середині літа 2022 року нам надійшли перші вогневі споруди — бетонні ДОТи, з ними надіслали й проєкти. Як виявилося, у нас ці проєкти були з 2015-го, то була розробка фахівців при Міністерстві оборони. Нам видали всю ту документацію, сьогодні цей проєкт ще допрацьований з огляду на досвід воєнних дій останнього часу.

Коли все це почалося, кожна громада намагалася сама себе окопати. У 2022 році щось окопували за підтримки громад, сил оборони різних міст. Під це виділяли спеціальну техніку: екскаватори, самоскиди. Усе це надавали військовим.

З літа 2022 року ми постійно копаємо. Коли все починалося, у нас була військова стара техніка, всякі КрАЗи з ковшами. Цього, звісно, вже давно немає, ворог все це розбив. Наприкінці 2022-го нам на батальйон надійшло дуже багато нової техніки — маємо екскаватори, автокрани, бульдозери. Нормальна, сучасна будівельна техніка.

Читайте також: Бюджет України на фортифікацію - на рівні витрат росії на укріплення Бєлгорода [4]

Тобто наш підрозділ вже укомплектований технікою, нам уже не треба, щоб хтось її надавав. На сьогодні нам уже масово надходять матеріали, зараз доукріплюємо вже побудовані позиції. Звісно, ми займалися й іншими питаннями, наприклад облаштуванням бомбосховищ. Але на сьогодні в нас усі займаються саме фортифікаціями.

— Наскільки забезпечені такою технікою бойові частини?

У них немає техніки. Іноді в них може навіть повноцінних лопат не бути. Це справді проблема для наших інженерних військ, які якраз входять до складу ЗСУ. Вони також мають займатися і фортифікацією, і пов’язаними питаннями. Як у них справи, не можу сказати. Коли я перетинався з ними, коли нам доводилося терміново обкопувати позиції, то дуже часто в інженерних військ нічого не було, крім самих інженерів.

Часто в інженерних військ немає нічого, крім інженерів

Так, є інженери, сапери, а от техніки в них я не бачив. Зазвичай таких, як нас, прикомандировують до них, і ми виконуємо для них поставлені завдання з обкопування позицій і щось подібне.

— Я так розумію, на передовій проблемно працювати з технікою?

Звісно. Я вже казав, що ми отримали нову землерийну техніку. На сьогодні в цій техніці жодного цілого скла немає. Є в нас і поранені, контужені. Наварюємо на техніку додатковий захист, але ризик залишається. На такій відстані, на якій ми працюємо, нас дістають і FPV-дрони, будь-яка польова артилерія.

Приватні фірми: росіянам копають, нам бояться

— А який вигляд це повинно мати в ідеалі?

Не знаю, як в ідеалі, але можна глянути, як це зараз налагоджено в наших ворогів. Коли росіяни ще штурмували Авдіївку, перед коксохімом там був залізничний насип. От поки вони штурмували цей насип, у них за спиною на відстані 8 кілометрів фортифікацію робила ростовська будівельна фірма, яка будує у себе в області дороги.

Тобто ще бої не закінчилися, а цивільні приватні фірми їм уже будували захисні споруди на випадок, якщо в них нічого не вийде і їм треба буде відкотитися. Як тільки вони перейшли через цей насип і вийшли напряму на коксохім, уже за насипом їхні інженерні війська копали лінію оборони. І відстань до наших військ від їхніх інженерних військ була лише 2 кілометри.

От так і в нас повинно бути. Услід за штурмовими підрозділами мають йти інженерні війська, за ними маємо йти ми і теж копати фортифікацію, а вже за нами мають йти цивільні компанії й будувати на більшій відстані в безпечніших умовах і не так поспішати, як ми.

Читайте також: "Велике окопне будівництво" буде піарити колишній куратор "великого крадівництва" [5]

— Чи є в нас узагалі практика залучення приватних компаній?

Я на таке не натрапляв. Було лише у 2022 році, коли окремі громади домовлялися з приватними компаніями й орендували в них техніку. Більше про якусь участь приватних будівельних структур у зведенні оборонних споруд я не чув.

Фото надала Одеська ОДА

— Проблема в певних бюрократичних процедурах?

Ну так, звісно, їм треба пройти тендер. Але не тільки це. Наприклад, одразу після звільнення Херсона нам поставили завдання відновлювати там сховища. Я запитував у місцевих адміністрацій: а чому, власне, цим не зайнятися приватним структурам?

На що мені відповіли, що, по-перше, це тендери (чимало компаній не хоче брати участі в державному тендері, бо це передбачає багато роботи з документами, для цього часто потрібні фахівці, яких не вистачає, а результат не гарантований. — Ред), а по-друге, просто не хочуть приватні структури цим займатися.

Або ще один приклад: у 2022 році я робив другу лінію оборони достатньо далеко від супротивника — кілометрів 15. У нас зламався екскаватор, який був ще на гарантії. Так от сервісна служба відмовилася їхати до нас його ремонтувати. Це більш загальна проблема.

Я знаю деякі компанії, виробництва, які мають змогу працювати на оборонку, але бояться цим займатися. Бояться, що хтось здасть їхні координати, що по їхньому виробництву прилетить. І такі випадки бувають.

— Взагалі чи можуть якось фортифікаційні укріплення захистити від КАБів?

КАБи — страшна річ. Особливо півторатонні, проти них нічого не допомагає. Вони розносять усе. Вочевидь, із КАБами треба боротися іншими способами, не інженерними.

Читайте також: Третій рік буде важким і для декого з нас – останнім. Але не те щоб у нас був вибір [6]

Усе вирішує час

— Що зараз ще варто зробити для підвищення нашої обороноздатності?

Варто було б зараз зробити ревізію всіх тих оборонних споруд, які були збудовані в останні роки, де треба їх добудувати, дообладнати, укріпити деревом, зробити водовідводи, дренажі — це точно мало б сенс. Якщо окоп викопали в землі й він нічим не укріплений, то через три місяці він уже осипається і перестає бути повноцінним окопом.

— Чи є сенс якось реконструювати позиції, які були вириті в глибокому тилу, навколо Києва, наприклад?

Ну якщо нас час від часу лякають тим, що скоро черговий наступ із Білорусі, то що простіше — провести ревізію і дообладнати укріплення чи будувати нове?

— Чи є сенс і чи вистачає в нас спроможності зробити аналог “лінії Суровікіна”, яка зупинила наш наступ?

Зараз суцільної лінії як такої немає, все копають ВОПи — взводні опорні пункти. Тобто взвод займає певну ділянку фронту, це приблизно пів кілометра, де будуються певні оборонні споруди: бліндажі, бійниці, якщо треба, капоніри, потім іде розрив, а далі наступний опорний пункт. І так фронт закривається. Звісно, такі речі, як протитанковий рів, копаються суцільною лінією, у нього розривів немає.

— А наскільки зараз реально й доцільно будувати нам такі багаторівневі оборонні споруди, які, наприклад, були на лінії Мажино?

Я не знаю, чи ми таке економічно потягнемо. А навіть якщо потягнемо, знайдемо на це багато, дуже багато коштів, то тут ми впираємося в ще одну проблему — у терміни будівництва таких споруд. Ми зараз перебуваємо в тому періоді, коли все вирішує час.

Є реальні терміни навіть для того, щоб заготовити бетон, який, наприклад, набирає 60% своєї міцності 28 днів. От ви залили бетон у спеціальну форму, і він лише через 28 днів набере свою міцність, близьку до проєктної. Тому, хоч би скільки було грошей, як кажуть у нас у будівельників, роботу не обдуриш.

Читайте також: Мер Луцьку дав прогноз щодо наступу збоку Білорусі [7]

Основне - ефективний ремонт техніки

ТЕКСТИ також поговорили з офіцером Євгеном К., який ще зовсім недавно працював в інженерному підрозділі

Свого часу я працював у інженерному підрозділі. У нас було два екскаватори, тобто техніка справді була. Усі над ними дуже тряслися - раптом зламається один, або щось прилетить - і робота стане, або буде йти набагато повільніше, поки зремонтують. Це справді є проблемою.

Щодо того, хто ближче копає до лінії зіткнення - на жаль, росіяни копають ближче. Сам бачив, як вони копали кілометрах в чотири від лінії. Щодо наших - ближче, чим на 8 кілометрів, я не бачив, щоб підходили. Але цьому є цілком логічні пояснення.

По-перше, у них перевага в аеророзвідці - у небі постійно висить до десятка “Орланів”. Коротше кажучи, вони все бачать. По-друге, у них перевага в артилерійських снарядах. І десяток снарядів на якийсь трактор вони точно не пожалкують. А у нас снарядів дефіцит як завжди, і вони це знають, що ми не будемо витрачати снаряди, аби завалити цей нещасний трактор. Вони можуть це собі дозволити, а ми - ні.

Читайте також: Ігор Луценко розповів про ситуацію на фронті на Донбасі [8]

Основне питання - щоб був ефективний ремонт техніки, були запчастини, і була налагоджена можливість швидко поміняти зламаний той же екскаватор на працюючий. Зараз реально люди бояться за техніку, бо потім нову хтозна скільки чекати, як отримувати, як її списувати. Тому й дуже близько до ворога її не відправляють. Техніка зараз дуже цінується.

—

Віталій Дорош, опубліковано у виданні ТЕКСТИ [2]

Читайте також: 

• Що робити та як воювати якщо допомоги США не буде [9]
• «Чия система витримає, той і переможе»: що стоїть за останніми обстрілами росією енергетичної інфраструктури України [10]
• Бутусов: "Наша проблема - бажання вищого керівництва держави знімати із себе відповідальність" [11]
• Дрони замість снарядів: 10 уроків двох років війни в Україні [12]
• Лише на другому році "великої" війни Міноборони створить "нову ефективну модель з будівництва фортифікаційних споруд". Але і "старої моделі" не було [13]
• Чому Україна зараз програє у стратегічній адаптації до війни [14]
• ТОВ "Будцентр Вітязь", яке НАБУ підозрює у розтраті коштів, знов отримав мільйони на "Стіну" [15]