Колишній український депутат-зрадник Віктор Медведчук входить до ближнього кола Володимира Путіна і вважається одним із "спускових гачків" війни в Україні.

Коли рашистський бліцкриг провалився, Медведчук намагався тікати за кордон, але його заарештували. У результаті російська влада виміняла кума Путіна на батальйон українських солдатів. Тепер Медведчук обживається у Москві. Як з'ясувала "Система [2]", держзрадник активно включився до переділу власності як у Росії, так і на захоплених нею територіях. Інтереси Медведчука простежуються у московській нерухомості, донецькій металургії та, звичайно ж, сибірській нафті.

На початку осені працівники нафтової компанії "Дулісіма" несподівано для себе опинилися в центрі бойовика. Серед білого дня на їхнє підприємство з вертольота десантувався озброєний спецназ, розосередився територією і під акомпанемент пострілів розставив працівників обличчям до стінки, а деяких нафтовиків показово поклав на землю. Кадри з сибірської глибинки, зняті очевидцями на телефони, швидко розійшлися телеграм-каналами. За даними деяких із них, за рейдом міг стояти Віктор Медведчук.

У Росії Медведчук відомий як кум Володимира Путіна. Медведчук також вважається [3] головним українським інформатором Кремля і нібито був одним із тих, хто надоумив російського диктатора напасти на Україну. Більше того, за однією з версій [4] Медведчук міг очолити Україну у разі успішного вторгнення. Ці плани, якщо й були, то зірвалися. Натомість війна допомогла оцінити, наскільки Путін дорожить своїм кумом. Восени 2022 року Медведчука, раніше заарештованого СБУ у справі про держзраду, обміняли на дві сотні українських військових.

Читайте також: Кощей Медведчук: газовый сундук, табачные яйца, личная «армия», бизнес и лобби  [5]

Після обміну Медведчук осів у Росії, де продовжує вдавати з себе українського опозиціонера: роздає інтерв'ю, пише статті та запускає новий політичний проєкт. На все це потрібні гроші. Та й сам Медведчук звик до розкішного життя.

Як з'ясувала "Система", у кума Путіна можуть бути як мінімум три джерела для безбідного існування на чужині - сибірська нафта, московська нерухомість та донецька металургія. Російський бізнес-клімат теж сприяє Медведчуку: його інтереси захищає Генпрокуратура РФ, а заробляти допомагають структури, пов'язані з впливовим главою "Роснефти" та давнім знайомим Путіна Ігорем Сєчіним.

Нафтова лихоманка 

"Ви че, в натурі? Вирішили потягатися?!" - звучить за кадром збуджений чоловічий голос. Той, хто говорить, знімає обстановку на телефон: темна і морозна зимова ніч, на землі обличчям у сніг безмовно лежать десятки чоловіків, одягнених у різномастий камуфляж (до них і звернена репліка "оператора"). Зважаючи на все, нещодавно тут відбулася сутичка, і зараз переможці, до яких, очевидно, належить і "оператор", поливають грубою лайкою опонентів.

Відео виклав анонім у коментарі до статті [6] про захоплення "невідомими особами" нафтової компанії "Каюм нафта" наприкінці 2022 року. Джерела журналістів пов'язали операцію з інтересами компанії, яка близька до Медведчука. Восени 2023 року за схожим сценарієм пройде рейд на "Дулісьмі", за яким теж помітять тінь Медведчука.

Читайте також: Предателям Россия щедро платит. Рассказ о том, как кум Владимира Путина стал нефтяником [7]

Родовища "Каюма" та "Дулісьми" розташовані в Сибіру, ​​і це не чужий край для Медведчука. Український політик народився в селищі Почьот, яке загубилося в центрі нафтоносного регіону. У сибірській глушині Медведчук опинився через батька – його заслали туди після восьми років ув'язнення за звинуваченням у збройному повстанні та антирадянській пропаганді. За однією з версій [8], батько Медведчука був тим самим "бандерівцем", яких при кожній нагоді таврує Путін.

Медведчук пробув "сибіряком" до закінчення [9] першого класу, і 1962 року його родина переїхала до України. Через півстоліття Медведчук повернувся до рідних країв – у 2016 році обзавівся в Сибіру нафтовим родовищем.

Це не перший нафтовий актив Медведчука у Росії – у розпал конфлікту на південному сході України у нього з'явився нафтопереробний завод у Ростовській області. Надалі НПЗ викриють у постачаннях в анексований Крим [10] і так звані "ЛНР" та "ДНР" [11]. Завод також став ключем до сибірського родовища Медведчука – воно могло дістатись лише тому, хто має нафтопереробку в Ростовській області.

Читайте також: Медведчук, Козак, Деркач і Кузьмін позбавлені громадянства України [12]

Незвичайна умова викликала обурення [13] в інших нафтовиків. Серед незадоволених бу [14]ла група "Русь-Ойл", до якої входили і "Каюм нафта" з "Дулісьмою". Хоча цей бізнес незрівнянний за масштабом з російськими нафтовими гігантами, у найкращі часи він коштував [15] $2 млрд. Власником "Русь-Ойла" вважався бізнесмен Олексій Хотін, який колись входив до списку Forbes та славився зв'язками серед високопоставлених силовиків.

До арешту Олексій Хотін входив до найбагатших бізнесменів Росії за версією Forbes

Хто такий Олексій Хотін

Бізнесмен з білоруським корінням, Олексій Хотін заробив статки на московській нерухомості. Партнером виступав його батько Юрій Хотін. У 2010-х структури Хотіних придбали банк "Югра" та почали розвивати нафтовий бізнес. За даними ЗМІ, інтереси Хотіних лобіювали колишній керівник російського МВС та екс-спікер Держдуми Борис Гризлов та екс-глава ФСБ Микола Патрушев, нині секретар Ради безпеки. 2016-го Олексій Хотін увійшов до сотні найбагатших бізнесменів Росії за версією Forbes з капіталом у $900 млн. Востаннє Хотін побував у списку Forbes у 2019 році. Тоді ж бізнесмена було звинувачено в розкраданні коштів "Югри" і поміщено під домашній арешт. Сума шкоди, яку він завда по версії прокуратури, перевищує 290 млрд рублів ($3,2 млрд на момент публікації).

Позиції Хотіна похитнулися наприкінці 2010-х. Спочатку його банк "Югра" втратив ліцензію, а потім самого Хотіна звинуватили в розкраданні коштів банку та помістили під домашній арешт. За однією з версій проблеми Хотіна виникали з інтересу до його нафтових активів з боку глави "Роснефти" Ігоря Сечина. Нафтовий бізнес Хотіна також опинився під пресом кредиторів, які почали ініціювати банкрутства компаній. Втім, незважаючи на арешт та вал судових позовів, Хотін зберігав контроль над бізнесом. Новий виток його проблем збігся з обміном Медведчука.

У листопаді 2022 року позов до Хотіна подала Генпрокуратура, звинувативши бізнесмена у несплаті 170 млрд рублів ($2,8 млрд) податків. У ситуації, коли російський бюджет з'їдають військові витрати, це дуже серйозні претензії, наголошує знайомий Хотіна. Покровителі Хотіна вирішили не підставлятися – і бізнесмен лишився без підтримки, вважає його знайомий.

Водночас, прокурори через суд заарештували акції нафтових компаній Хотіна. Після цього контроль над його активами стали силою захоплювати конкурсні керуючі. Хотін знав про підготовку рейдів і намагався захистити активи за рахунок посилення охорони, але все одно зазнав фіаско. Захисників "Каюм нафти" застали зненацька, а захоплення "Дулісьми" відбувалося за підтримки ОМОНу та СОБРу.

Медведчук під час зустрічі з Путіним, Москва, 2020 рік

Обидві операції ріднить не лише силовий сценарій, а й команда виконавців, розповідає знайомий Хотіна. У це неважко повірити. Згідно з наявними у "Системи"даних про перельоти, нові керуючі "Каюм нафти" та "Дулісьми" літали на свої об'єкти в компанії тих самих людей – Юрія Бєлікова та Олександра Баримова. Ці двоє не тільки подорожували разом із новими керуючими, а й особисто були присутніми при захопленні "Дулісьми", а пов'язані з ними компанії заявилися в банкрутний процес "Каюм нафти".

Бєлікова називають [16] полковником МВС у відставці, який "відомий у Курській області і не лише як "рішальник" у правоохоронних органах та судах". Зважаючи на все, з керуючими "Каюм нафти" і "Дулісьми" він був добре знайомий. Інший їхній супутник, юрист Баримов, багатьма нитками пов'язаний [17] із бізнесом Віктора Медведчука.

Спочатку життєвий шлях уродженця білоруського Бреста Баримова виглядав досить неабияк: вивчився в Москві на юриста, переїхав до квартири дружини, влаштувався на роботу, відкрив невеликий бізнес, обзавівся дачею під Володимиром. Зміни намітились у середині 2010-х, коли Баримов влаштувався у компанію, яка здавала свій автопарк в оренду бізнесу Медведчука.

Читайте також: Як Віктор Медведчук допомагає агресору розбудовуватись та воювати проти України [18]

Приблизно в той же час кум Путіна потрапив під санкції [19] США і потребував надійних людей, яких можна використовувати як ширму. Спершу цю функцію виконувала дружина Медведчука Оксана Марченко, а потім Баримов. Юрист став не тільки менеджером та співвласником кількох російських проектів, пов'язаних з Медведчуком, а й, ймовірно, постачальником його номіналів та автомобілів .

Постать Баримова не єдиний доказ того, що за захопленням активів Хотіна може стояти Медведчук. За день до силового захоплення “Каюм нафта” змінила оператора свого родовища. Конкурсний керуючий підписав новий агентський договір із фірмою "Інноваційні нафтогазові технології" (ІНГТ), яка була заснована трьома днями раніше і не мала необхідних дозволів на роботу. Була ще одна деталь – новий підрядник був тісно пов'язаний [20] з Медведчуком. Причому ІНГТ стала для Каюма не тільки оператором, а й трейдером. Покупцями ІНГТ виявилися компанія, пов'язана з Медведчуком, та нафтотрейдер "Інвестнафтотрейд", близький [21] до "Роснефти".

Слід "Роснефти" можна розглянути практично у всіх починаннях Медведчука у нафтовці.мЗавдяки російській держкомпанії та близькому до неї "Інвестнафтотрейду" у структур, пов'язаних з Медведчуком, з'явилися мережі АЗС в Україні [22] та в Росії [23], пов'язаний [24] з "Роснефтью" Московський кредитний банк (МКБ) допомагав компанії дружини Медведчука збирати в Росії нафтовий холдинг та кредитував НПЗ у Ростовській області.

Крім того, з потурання [25] "Роснефти" у Медведчука з'явилося те саме родовище в Сибіру. Поблизу розташовані нафтові ділянки Хотіна, з якими добре знайомий новий керуючий "Дулісьми". Наприкінці листопада 2023 року з'явилася інформація [26], що ці активи перейшли новим господарям. Про це чув і знайомий Хотіна, який розповідає, що нещодавно бізнесмен також втратив родовища в Якутії . Ліцензію на нього було оформлено на ТОВ "Іреляхське", гендиректором якого в середині листопада став співробітник "Союзметалсервісу". Ця компанія добре знайома Олександру Баримову та всім, хто працює з металургією Донбасу.  

Читайте також: Чотирьох поплічників Медведчука засудили за підготовку держперевороту в Україні [27]

Останні захоплення пройшли без сутичок, каже знайомий Хотіна. Ймовірно, бойовий дух бізнесмена підкосило те, що восени його перевели з-під домашнього арешту до СІЗО, держобвинувачення запросило для нього майже десять років ув'язнення, а акції його нафтових компаній присудили державі за позовом Генпрокуратури. Знайомий Хотіна вважає, що нафтовий бізнес навряд чи цікавить державу і, найімовірніше, його передадуть в управління Медведчуку: "Йому ж треба якось сім'ю годувати, втративши українські хліби".

Втім, інтереси родини Медведчука в Росії не обмежуються лише нафтовою.

Будівельний бум 

Наприкінці літа 2022-го до захопленого російськими військами Маріуполя з інспекцією приїхав гендиректор "Россетей" Андрій Рюмін. У місто повертаються світло та вода, повідомив московський ревізор на камеру "Росії 24", позуючи на тлі напівзруйнованої багатоповерхівки. Квітучий Маріуполь було перетворено російськими загарбниками на руїни внаслідок двомісячної облоги, яка завершилася наприкінці травня здаванням у полон бійців "Азова", які захищали місто. Частину з них згодом обміняли на Медведчука, який доводиться тестем Рюміну.

Кум Путіна видав свою старшу дочку за маловідомого випускника мехмату МДУ у 2006 році. Пишне весілля за участю російських поп-зірок зіграли [28] в Москві, серед гостей були екс-президент України Леонід Кучма, тодішній президент Молдови Володимир Воронін та майбутній президент Росії Дмитро Медведєв, який, як і Путін, доводиться Медведчуку майже родичем.

Після одруження зі старшою донькою кума Путіна Рюмін розпочав свою кар'єру в російській держенергетиці, з якою не з чуток знайомий й сам Медведчук. Спочатку Рюмін відповідав за підключення до електромереж об'єктів у Москві, потім - у Санкт-Петербурзі, а з 2021 року - по всій Росії. При цьому Рюмін і його близький [29] соратник Андрій Бокша приватно вели бізнес з цілою плеядою великих забудовників, які регулярно потребують підключення своїх новобудов до електрики. 

2022-го помітним інвестором у столичне будівництво став ще один давній партнер Рюміна Олександр Путілін. Причому його апетити не обмежилися окремими проектами з будівництва ЖК у Москві. Незабаром після російського вторгнення в Україну Путілін став співвласником цілої девелоперської групи "А101" з активами 259 млрд рублів ($3,7 млрд). Раніше Путілін не був помітний у великих девелоперських проектах і відомий [30] як власник компанії "ЮгБункерсервіс", яка займається заправкою суден паливом у морських портах на півдні Росії. Серед клієнтів групи значаться структури "Роснефти" та судноплавна компанія, яку контролювала дружина Медведчука.

Оксана Марченко, дружина Віктора Медведчука

Медведчук і сам не чужий московській нерухомості. На початку 2021 пов'язана [31] з ним компанія за півмільярда рублів придбала [32] площі в одному з найдорожчих хмарочосів Москва-Сіті. Купівля нерухомості в діловому центрі російського рейху відбулася на тлі хмар, що згущуються навколо Медведчука, в Києві.

Читайте також:  Агенти Коемля: Як дружина Медведчука освоює велике нафтогазове родовище в Росії [33]

У 2019 році на нього порушили [34] кримінальну справу про держзраду за заклики до автономії Донбасу, а в лютому 2021 року Медведчук підпав [35] під українські санкції за підозрою у фінансуванні самопроголошених республік Донбасу.Під обмеження підпала і дружина Медведчука, яка теж, ніби відчуваючи наближення неприємностей, отримала нерухомість у Москві. У її випадку йшлося навіть не про хмарочос, а про кілька гектарів дорогої столичної землі. Доступ до неї дружина Медведчука отримала 2020-го, ставши співвласником заводу "Геліймаш". На цій загадковій історії варто зупинитись окремо.

Підприємство, яке розробляє кріогенні системи для Міноборони та "Роскосмосу", було утворено у 1931 році та успадкувало свої проммайданчики з радянських часів. На початку 2010-х ці ласі шматки столичної нерухомості привернули [36] увагу інвесткомпанії "Магма", яка викупила частину акцій "Геліймаша" та вступила у боротьбу за контроль над підприємством із його гендиректором Вадимом Удутом. 

Удут заручився підтримкою Міноборони та "Роскосмосу", а "Магма" підключила ФСБ. Причому на боці інвесткомпанії нібито виступав [37] генерал ФСБ Олег Феоктистов, близький [38] до Ігоря Сечіна. Протистояння вилилося у кримінальні справи, які були заведені як на Удута, так і на менеджерів "Магми". Тяжби тривали майже десять років і закінчилися беззастережною перемогою Удута: він запроторив [39] своїх опонентів до в'язниці, відібрав [40] у них акції "Геліймаша" та успішно розпродав його нерухомість.

Спочатку сили були приблизно рівні, але Удут зміг знайти впливовий "дах", вважає його опонент з "Магми": "За нашою інформацією, він звернувся туди, де йому все організували – завершили справу з нами та реалізували його актив. Удут став дуже багатою людиною. І напевно поділився".

Покровителями Удута стали люди з оточення Медведчука, випливає зі слів співрозмовника "Системи". Зв'язок Медведчука із "Геліймашем" можна простежити з літа 2017 року. Тоді членом ради директорів підприємства став син колишнього голови Роснедр Валерія Пака, котрий незадовго до цього очолив нафтовий бізнес Медведчука.

А у 2018 році до ради директорів "Геліймашу" увійшов постачальник номіналів Медведчука Олександр Баримов. Через два роки Баримов разом із дружиною Медведчука стали співвласниками "Геліймашу". Тоді ж, 2020 року, підприємство продало [41] свій "найсолодший" майданчик – п'ять гектарів на Лужнецькій набережній. А у 2022 році "Геліймаш" розлучився з ще одним столичним активом – чотирма гектарами поряд із колишнім заводом ЗІЛ.

Між двома угодами відбулася ще одна подія – вирок у справі "Магми". Опоненти Удута отримали значні терміни, причому суд виніс своє рішення за два тижні до того, як спливав [39] термін давності за звинуваченням. Справа не лише в помсті, вважає джерело в "Магмі": "Ми стали якоюсь перешкодою, загрозою. Якщо нас не закрити, то ми могли стати на заваді планам – роздерибанити та отримати свій шматок. Що, власне, і сталося". 2022 року "Геліймаш" виплатив своїм акціонерам дивіденди. З них Удуту дістався приблизно мільярд рублів, стільки ж могло надійти на рахунки людей з оточення Медведчука. Насправді призовий фонд у рази більший. За обидва майданчики "Геліймашу" девелопер [42] "Інград" міг викласти 15 млрд рублів ($240 млн).

Акціонерами "Інграда" є концерн "Росіум" та інвесткомпанія "Регіон". Це не чужі для Медведчука структури – їм належить [43] МКБ, який кредитує проекти Медведчука, у "Росіумі" працювали його брат [44] і екс-глава українського МВС Микола Білоконь, близький до кума Путіна. У дружній [21] "Роснафті" інвесткомпанії "Регіон" зв'язок із Медведчуком простежується через Баримова – на російсько-китайському кордоні вони будують [17] канатну дорогу, а також готелі та логістичний комплекс.

Втім, як з'ясувала "Система", географія проектів "Регіону" та Баримова ширша: МКБ кредитує газонаповнювальну станцію Баримова під Ростовом, а на південному узбережжі анексованого Криму близькі до Баримова та "Регіону" компанії на кредити того ж МКБ будують ЖК "Нова Лівад" . Обидва проекти, ймовірно, добре знайомі Медведчуку: ростовська станція обслуговує пов'язаний з ним НПЗ, а кримське будівництво розташовується неподалік земельної ділянки, яку компанія його дружини орендувала ще до анексії Криму. Як виявилося, Медведчук і "Регіон" можуть мати й інші інтереси на українських територіях, захоплених Росією.

Переділ Донбасу 

"Економіка Донбасу є дуже вигідною пропозицією, потенціал регіону зростає, тут гарантовані хороші повернення за зробленими вкладеннями", – розповідав в інтерв'ю [45] влітку 2022 тодішній гендиректор компанії "Південний гірничо-металургійний комплекс" (ПДГМК) Євген Юрченко. Бізнесмен знав, про що говорив: за рік до цього під його управління перейшли найбільші металургійні заводи так званих "ЛНР" та "ДНР".

За словами знайомого Юрченка, той входить в оточення ватажка бойовиків  "ДНР" Дениса Пушиліна та колишнього помічника Путіна Владислава Суркова, який курував у Кремлі український напрямок. Крім того, Юрченко запідозрили [46] у зв'язках із Медведчуком.

Читайте також: Журналісти дістали запис розмови, де Медведчук вітає ватажка терористів Пушиліна [47]

Медведчук непогано знайомий з ватажками терористів  "ДНР" та "ЛНР" та Сурковим [48]. У металургії кум Путіна теж не новачок, щоправда, його українські активи базувалися [49] у Запоріжжі. Донбас же історично був вотчиною людей з оточення екс-президента Віктора Януковича, який втік, і у якого були непрості [50] стосунки з Медведчуком. 

У довоєнний час " хазяїном [51] Донбасу" був давній соратник Януковича Рінат Ахметов, а після початку конфлікту головним бенефіціаром [52] донецької економіки став Сергій Курченко, якого називали "гаманцем Януковича". Структури Курченка скуповували українське вугілля дешево, а продавали [53] за ринковими цінами, виводячи мільярди через офшори [54]. Це не завадило Курченку накопичити величезні борги перед підприємствами Донбасу, що вилилося у страйки робітників – спочатку вугільників, а потім металургів [55]. В результаті Курченка позбавили монополії [53] на торгівлю вугіллям Донбасу, а відтак і контролю [56] над заводами.

Заміна Курченку знайшлася досить швидко. На початку 2021 року в інтернет "витік" лист [57] торгового дому "Донське вугілля", в якому компанія назвала себе єдиним експортером вугілля із захоплених українських територій. За "Донським вугіллям" майже одразу побачили Медведчука.

Як Медведчук пов'язаний із вугіллям з Донбасу

Після "відставки" Курченка потік вугілля з так званих "ЛНР" та "ДНР" перехопив торговий дім "Донське вугілля", який за півтора року став найбільшим постачальником у Ростовській області. Журналісти пов'язали [58] торговий дім із Медведчуком, а українська влада ввела [59] санкції проти нього та керівників "Донського вугілля". У компанії [60] заперечували зв'язок із Медведчуком, але підстави для таких висновків є. Крім уже виявлених фактів, співвласник та гендиректор "Донського вугілля" ще до створення компанії могли знати Олександра Баримова. Основним покупцем торгового дому став офшор, який також пов'язували [61] із Медведчуком.

Вуглем справа не обмежилася, і на Донбасі змінився постачальник логістичних послуг: пов'язане [62] з Курченком АНО "Центр ефективних логістичних рішень" (ЦЕЛР) замінило маловідоме ТОВ "Флоранс". Новачок погасив борги ЦЕЛР перед РЖД і став возити [63] "буквально все": вугілля, кокс, чавун та сталь. За це "Флоранс" охрестили [64] "новим гаманцем" кураторів Донбасу. У 2021 році виторг компанії злетів з практично нуля до 7 млрд рублів, а в 2022 році зріс до 17 млрд рублів.

"Флоранс" належить колишньому співробітнику транспортної поліції Тимофію Костіну із ростовського міста Гуково. Костін має спільний бізнес із ще одним уродженцем Гукова Віталієм Донченком, який є співвласником "Донського вугілля" і працював в одному з таксопарків Гукова. Невелике російське містечко примітне тим, що через нього проходить транзит [65] донецького вугілля. 

Ще один цікавий факт про Гуково: його колишній мер Віктор Горенко працює на Олександра Баримова, який тісно пов'язаний із бізнесом Медведчука. Це могло виявитися простим збігом, але у "Флорансі" працює син Горенко Станіслав, а юридичні послуги "Флорансу" надавала компанія, яка раніше належала Баримову. Іншими словами, "Флоранс" кількома нитками пов'язаний із людьми з команди Медведчука.

Читайте також: Сергей Курченко. Уголовник [66]

Найбільшим клієнтом "Флорансу" стала компанія "Союзметалсервіс". Це збутовий підрозділ ПДМК, якому після опали Курченка перейшли заводи Донбасу. Юрченко розповідав [67], що вклав у підприємства 40 млрд рублів ($560 млн) разом із партнерами, яких не став розкривати. З фінансових документів та звітності "Союзметалсервісу" випливає, що фінансову підтримку йому надавали МКБ та нафтотрейдер "Інвестнафтотрейд". Більше того, зі злитого [68] в інтернет листування стало відомо, що "Інвестнафтотрейд" не лише фінансує заводи під управлінням Юрченка, а й постачає їм вугілля. Це підтверджується фінансовими документами, які є у розпорядженні "Системи", і тим, що у 2021 році товарна лінійка "Інвестнафтотрейду" поповнилася вугіллям та залізорудною сировиною.

Обидва партнери Юрченка, у свою чергу, пов'язані з інвесткомпанією "Регіон", з якою добре знайомий Медведчук. Кум Путін і новий господар Донбасу теж мають перетин. У бізнесі Юрченка беруть участь люди з команди Медведчука, а материнська для "Союзметалсервісу" компанія є фінансовим донором для фірми-прокладки, через яку гроші надходять у бізнес, пов'язаний із Медведчуком.

До кінця березня 2022 року, після кількох тижнів нещадних обстрілів, Маріуполь перетворився на руїни.

Виглядає так, ніби новим бенефіціаром економіки Донбасу став Медведчук. Про те, що кум Путіна замістив "гаманець Януковича" у "ЛНР" та "ДНР", чули власник російської вугільної компанії та колишній чиновник адміністрації Путіна.

Нещодавно ця інформація мала ще одне підтвердження. У жовтні 2023 року близький до Медведчука Олександр Баримов став співвласником фірми "Індустріальні інновації". Так називається компанія, яка керує Дніпрорудненським залізорудним комбінатом. До серпня 2022 року один із найбільших українських виробників залізняку був "Запорізьким", але після російського захоплення змінив [69] назву на "Дніпрорудненський". Тоді ж запорізька руда почала надходити [70] на заводи ПДМК.

У розмові з "Системою" Юрченко повідомив, що у грудні 2022 року "покинув усі пости": "Території приєднали і все. Я завершив проект". Юрченко також зазначив, що не знає Медведчука та Баримова, і порадив ставити запитання Сергію Антонову, який "був публічною людиною і якимсь бенефіціаром". Всупереч рекомендаціям Юрченка, Антонов кинув слухавку, як тільки почув, що йому дзвонить журналіст, і потім заблокував його у всіх месенджерах. 

Перед тим, як обійняти посаду гендиректора [71] "Союзметалсервісу", Антонов був співробітником російського посольства в Україні. У 2018 році він був видворений з країни за те, що поєднував дипломатичну роботу зі шпигунською, випливає з даних [72] українського сайту "Миротворець". Ще одна цікава деталь про Антонова полягає в тому, що номер його телефону нерідко вказувався як контактний при бронюванні авіаквитків Баримова. У "Союзметалсервісі" та ЮДМК не відповіли на запити "Системи", Медведчук та Баримов їх теж проігнорували.

***

Під час дослідження бізнес-інтересів Медведчука журналісти  виявили, що у тримача його номіналів Олександра Баримова є псевдонім. У телефонних книгах його записують як "Олександр Невський", до нього відсилає адреса електронної пошти Баримова. Збіг чи ні, але наприкінці 2022 року було започатковано благодійний фонд "Олександр Невський". Рахунок фонду відкрито у банку "Ростфінанс", яким до вересня 2023-го володів Юрченко, а засновником фонду виступила компанія "Форт", яка є великим підрядником "Союзметалсервісу" і видає позики "Індустріальним інноваціям" Баримова. 

Президент фонду Марина Воронкова раніше очолювала інвесткомпанію "Регіон" і працювала в "Роснафті", а дані про членів ради фонду збігаються з прізвищами та ініціалами юриста, близького до Баримова, та радника із соціальної політики "Регіону", який восени 2017 року на швидкості 170 км/год на смерть [73] збив пішохода.

Діяльність фонду "Олександр Невський" переважно стосується українських територій, захоплених Росією. Серед проектів на сайті фонду зазначено відновлення приватного будинку після обстрілу та закупівля протезу для мешканців так званої "ДНР", а також реконструкція драмтеатру Маріуполя, який став символом звірств війни Росії проти України. Бюджет фонду становить 50 млн. рублів, і це виключно приватні кошти, зазначено на його сайті. Втім, сума на кілька порядків менша за виручку, яку компанії, пов'язані з Медведчуком, заробляють на окупованих Росією територіях.  

—

Сергій Тітов за участю Дмитра Сухарєва (розслідувальний проект "Система"); опубліковано у виданні  "Настоящее время" [2]

Згадані в тексті анонімні джерела попросили не згадувати їхні імена з міркувань безпеки, а також, оскільки не уповноважені давати коментарі у ЗМІ. 

В тему:

• Виктор Медведчук: во власть — по костям. Агент «Соколовский» [74]
• Виктор Медведчук: к власти по костям. «В криминальном мире таких называют «отморозками» [75]
• ... И безнаказанно глумится Виктор Медведчук [76]
• Виктор Медведчук и Ко: бизнес на жизнях и горе [77]
• Как Медведчук и Ко «впаривают» уголь Украине [78]
• Кто борется с Майданом: Виктор Медведчук [79]
• «Странная война» за Таможенный союз. И за Медведчука? [80]
• Виктор Медведчук — герой Майдана и ценный работник? [81]
• Виктор Медведчук: «разводящий» [82]
• Как кум и друг Путина «агент Соколовский» заставляет себя слушать даже Порошенко [83]
• Дьявольская цепочка: Виктор Медведчук — Оксана Шкода — донецкие террористы [84]
• Кризис ФСБ [85]
• Виктор Медведчук: пора на допросы [86]
• Ищет Аваков, ищет Грицак. Но не находится враг [87]
• При Порошенко Медведчук не сядет. А при патриотической власти — сбежит [88]
• Сажать в тюрьму «агента Соколовского»- Виктора Медведчука будет вся Украина [89]