Перше червня 2025 року, безсумнівно, увійде в аннали сучасної війни не стільки феєрверками з нагоди дня захисту дітей, скільки безпрецедентною за масштабом та зухвалістю операцією, що отримала промовисту назву «Павутина».

Служба безпеки України, як з’ясувалося [2], понад півтора року плела цю саму «павутину», щоб упіймати в неї не метеликів, а куди більшу здобич – стратегічну авіацію [3] Російської Федерації. І не десь на околицях театру бойових дій, а в глибокому, як вважалося, безпечному тилу – від Мурманської області до сибірських просторів Іркутської області, на відстані до 4500 км від українського кордону.

Читайте також: Стратегічна авіація рашистів зустрілася з українською реальністю, а Z-блогери – з істерикою [4]

«Троянська фура» як новий стандарт диверсій

Методика проведення операції вражає своєю простотою та ефективністю, що, вочевидь, і стало причиною її приголомшливого успіху на тлі розслабленості російських систем безпеки. Жодних складних ракетних систем чи далеких перельотів. Головними дійовими особами стали звичайні FPV-дрони, доставлені до місць пуску... у вантажівках.

 Ці «троянські коні» на колесах, замасковані під звичайні цивільні перевезення або, як повідомляють деякі джерела, обладнані спеціальними «мобільними дерев'яними будиночками» з розсувними дахами, спокійно дісталися околиць стратегічних аеродромів. А далі – справа техніки: рій невеликих, але смертоносних безпілотників злетів у повітря, прямуючи до своїх коштовних цілей.

Губернатори Іркутської та Мурманської областей змушені були підтвердити факт атак, причому іркутський очільник Ігор Кобзєв з сумом констатував «перший в Сибіру» такий інцидент, вказавши, що дрони запускалися саме з фури.

Губернатор останньої, Ігор Кобзєв, навіть підтвердив: "перший наліт дронів на Сибір", джерело – фура, її "блоковано". Водія фури в Мурманській області, кажуть, затримали, але він, бідолаха, міг і не знати, який "сюрприз" везе.

 Водія однієї з таких фур, як повідомляється, затримали, хоча існує версія, що він міг бути використаний «втемну» або ж, за іншими, більш похмурими даними, ліквідований після виконання завдання. Навіть з'явилися фото нібито складу в Челябінську, де ці пускові контейнери могли збиратися – привіт челябінському агентству нерухомості «DAN-Недвижимость», чий логотип випадково (чи ні?) потрапив у кадр.

Читайте також: Секретні файли Путіна: масштабний витік даних оголив вразливості ядерного арсеналу Кремля [5]

Географія уражень та «бухгалтерія» війни

Під ударом опинилися ключові авіабази: «Оленья» в Мурманській області, «Біла» в Іркутській, а також, за різними даними, «Дягілєво» в Рязанській та «Іваново» в Івановській областях. Планувалася атака і на авіабазу «Українка» в Амурській області, але там, схоже, фура з «сюрпризом» не доїхала до пункту призначення, вибухнувши дорогою.

Цілями стали гордість російських ВКС: стратегічні бомбардувальники Ту-95МС, Ту-22М3 та, за деякими даними, навіть літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50. 

Розташування літаків на авіабазі Оленя станом на 26 травня

AviVector

Розташування літаків на авіабазі "Біла" на момент 31 травня.

Навіть якщо ставитися до цих цифр з певною обережністю, аналіз відео з дронів, що з'явилися в мережі, дозволяє говорити про знищення щонайменше 7-10 стратегічних бомбардувальників та транспортного літака Ан-12. Враховуючи, що Ту-95 та Ту-22М3 давно зняті з виробництва, кожна така втрата для Росії є, без перебільшення, непоправною.

Читайте також: "На нас полюють": звіт ООН розкриває систематичні атаки російських дронів на цивільних у Херсоні [6]

Російська реакція: від заперечення до ядерних погроз

Офіційна реакція Міністерства оборони РФ була прогнозовано стриманою: визнали «займання декількох одиниць авіаційної техніки» на двох аеродромах, решту атак нібито «відбили». Однак у Z-патріотичному сегменті інтернету вибухнула справжня буря.

Події миттєво охрестили «російським Перл-Харбором» та «чорним днем російської авіації». Блогери та «воєнкори» змагалися в емоційності коментарів: від розпачливих «у нас немає пристойних слів» до істеричних закликів до негайних ядерних ударів по Україні. 

«Це не просто привід. Це причина почати ядерні удари», – безапеляційно заявив один із каналів. Курський блогер Роман Алєхін висловив сподівання, що «відповідь буде такою ж, як у США на напад на їхній Перл-Харбор, або навіть жорсткішою».

Особливого сарказму заслуговує обговорення стану захищеності стратегічних об'єктів. Виявилося, що багатомільйонні бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю, стояли просто неба, без ангарів, а єдиним «ноу-хау» захисту були автомобільні покришки, дбайливо розкладені на крилах та фюзеляжах. 

«Самолеты прикрыты покрышками! Это какой-то позор», – обурювався один з блогерів. Інший резонно запитував: «Невже будувати укриття дорожче, ніж новий літак, давно знятий з виробництва?» Питання, звісно, риторичне. Корупція, некомпетентність, «розпили» та «рейдерство» в середній ланці командування – ось справжні причини, на думку деяких російських коментаторів, такого фіаско.

Читайте також: Стіна дронів проти табунів мотоциклів: чи доб'ється Росія успіху в кампанії 2025 року, якщо перемир'я не відбудеться [7]

Історичні паралелі: Перл-Харбор чи все ж таки щось інше?

Порівняння з Перл-Харбором, хоч і гучне, виглядає досить натягнутим. По-перше, США на момент японської атаки не перебували у стані війни з Японією, тоді як Росія веде повномасштабну війну проти України вже понад три роки. По-друге, американці, попри важкі втрати, змогли відносно швидко відновити свій флот та авіацію. Для Росії ж втрата кожного стратегічного бомбардувальника радянської епохи є невідновною.

Більш доречною історичною паралеллю міг би бути, наприклад, «Рейд Дуліттла» у квітні 1942 року. Тоді американські бомбардувальники, злетівши з авіаносця, завдали удару по Токіо. Матеріальні збитки були відносно невеликими, але психологічний ефект – колосальним.

Атака продемонструвала вразливість японської метрополії та підняла бойовий дух американців. Операція «Павутина» має схожий ефект: удар по престижу, демонстрація вразливості глибокого тилу та здатності України до асиметричних дій. Можна згадати і зухвалі операції британських командос часів Другої світової або точкові удари ізраїльських спецслужб по стратегічних об'єктах супротивників.

Деякі коментатори, як-от журналіст Тимур Олевський, згадали операцію «Френтік» – човникові бомбардування Німеччини американською авіацією з використанням радянських аеродромів під час Другої світової. Однак це порівняння стосується скоріше складності логістики та координації, аніж самого характеру атаки.

Читайте також: Європа дедалі більше розглядає зміцнення України як органічну частину своєї системи безпеки і озброєнь [8]

«Павутина» як аргумент на переговорах та сигнал світові

Атаки відбулися напередодні запланованого раунду переговорів у Стамбулі, куди російська делегація, за словами української сторони, так і не надала свій проєкт меморандуму. Тепер українська делегація, очолювана міністром оборони Рустемом Умєровим, матиме значно сильніші позиції.

Світ побачив, що Україна здатна не лише оборонятися, а й проводити складні, високотехнологічні операції, що руйнують «міф про непорушність російського стратегічного потенціалу». 

Західні ЗМІ та експерти рясніли заголовками про «колосальну ганьбу для Путіна», «зміну балансу у війні» та «гібридне перехоплення стратегічної ініціативи». Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Ходжес влучно зауважив: «Краще вбити лучника, ніж намагатися збивати стріли!» 

А колишній прем'єр-міністр Швеції Карл Більдт зазначив, що «навіть фільми про агентів 007 не спромоглись вигадати щось подібне».

Важливо, що, за деякими даними, ця операція не була попередньо узгоджена з західними союзниками, що може свідчити про нову тактику Києва – діяти без попередження, щоб уникнути можливого «м'якого вето» через побоювання ескалації.

Читайте також: Курська битва війни на виснаження: проміжні підсумки контрнаступу ЗСУ [9]

Майбутнє за дронами, а за Росією – пошук нових покришок?

Операція «Павутина» вкотре продемонструвала, що майбутнє війни – за асиметричними технологіями. Дешеві, масові дрони виявилися здатними ефективно вражати наддорогі, штучні зразки озброєнь минулої епохи. Як зазначив один із західних аналітиків, «війна дронів — це як порох у XV столітті. Хто першим опанує — той переможе»

Російському командуванню тепер доведеться серйозно замислитися не лише над тим, як латати діри в ППО та шукати винних, а й над тим, чим замінити втрачені «стратеги» та як захистити ті, що залишилися. 

Можливо, замість автомобільних покришок наступним «геніальним» рішенням стане обкладання літаків мішками з піском або маскування їх під стоги сіна. Адже, як показала практика, «відстань в сучасній війні» вже давно не є «достатнім фактором безпеки», особливо коли проти тебе плетуть таку майстерну «Павутину». А поки в Кремлі думають, Україна, схоже, вже готує нові, не менш неприємні сюрпризи. Адже, як влучно зауважив один із західних коментаторів, цитуючи республіканця Дона Бейкона: «Путін посіяв вітер — тепер жне бурю».

—

Костянтин Іванченко, «Аргумент» [10]

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270 [11]
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою [12]
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [13]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну [15]
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази) [16]
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям [14]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [17]
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити [18]
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников [19]
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста [20]