Кияни так масово почали ходити в укриття, що в метро вже реєструють петиції проти двоспальних матраців і наметів. Зате міська влада звітує, що укриття готові прийняти 2,7 млн людей. Одночасно.

Поки київські чиновники бадьоро звітують про паперову готовність підземних сховищ прийняти ледь не все населення столиці, реальність червня 2026 року влаштовує містянам суворий тест на виживання в замкненому просторі. Чергове подвоєння кількості людей на станціях метро та побутовий бунт проти двоспальних наметів на платформах наочно довели, що столична інфраструктура цивільного захисту функціонує на межі колапсу. Досвід журналістів Texty.org.ua [2]  показує: коли стіни багатоповерхівок починають нагадувати желейний пудинг від вибухів «Цирконів», тисячі киян з котами та собаками штурмують темні радянські підвали без жодного аварійного світла та вентиляції. Перетворення повітряної тривоги на змагання за ковток кисню демонструє очевидне: міська влада просто розбила статистичний термометр, вдаючи, що однопроцентна місткість підземки здатна врятувати мільйонне місто від тактики масованого терору.

Масовані удари Росії змушують дедалі більше киян шукати прихисток під час повітряних тривог. Один із авторів видання Texty.org.ua на власному досвіді переконався, що частина таких сховищ уже функціонує на межі своїх можливостей.

Читайте також:  Чому більшість жителів столиці не ходять в укриття під час ракетно-дронових атак рашистів - бомбосховищ немає або вони далеко [3]

Більше киян іде в укриття

Останні масовані удари по Києву засвідчили, що дедалі більше мешканців столиці змінює свою поведінку під час повітряних тривог. Люди, які ще недавно залишалися вдома навіть під час ракетних атак, тепер дедалі частіше йдуть в укриття. Але разом зі зростанням відвідуваності дедалі гострішою стає інша проблема: чи готові самі укриття до такого навантаження? 

Удари Росії по Києву виходять на новий рівень інтенсивності. Десятки балістичних ракет, випущених майже одночасно, здатні перевантажити навіть потужну систему протиповітряної оборони. А в умовах дефіциту ракет-перехоплювачів, про який відкрито говорять українські посадовці, це створює для столиці додаткові ризики.

До 1% містян ховалося в метро

У цій ситуації знову надзвичайно актуальним стає питання укриттів як критично важливої умови для збереження життя містян. Texty.org.ua свого часу вже публікували матеріал про столичні укриття на основі власного вивчення думки киян. На жаль, зроблені там висновки і застереження просто зараз реалізуються за далеко не оптимістичним сценарієм.

Річ у тім, що система київських укриттів ніколи не працювала на повну потужність. Місцеві чиновники стверджують, що укриття в столиці можуть прийняти загалом 2,7 мільйона містян. Але досі під час нічних ворожих атак туди регулярно ходила лише невелика частка киян. На піку бомбардувань міста у 2025 році в метро вночі збиралося кілька десятків тисяч людей. Київський метрополітен повідомив, що в ніч проти 21 липня 2025 року на його станціях ховалося близько 25 тисяч, тобто в метро перебувало до 1% містян.

Читайте також:  Рятуйтесь якось самі. Укриттів в столиці стає менше, влада на проблему схоже "забила" [4]

Затісно в метро

Проте з посиленням ракетних обстрілів Києва ситуація стала змінюватися. На жаль, точної інформації про відвідуваність укриттів немає. За даними Київського метрополітену, у ніч проти 2 червня там перебувала 41 тисяча людей. Тобто порівняно з липнем минулого року маємо майже подвоєння кількості містян, які переховуються в одній із основних систем укриттів Києва.

І, здається, у столичній підземці під час повітряних тривог уже справді стає тісно. Наприклад, нещодавно в Києві була зареєстрована петиція, у якій пропонується заборонити використання туристичних наметів, великих матраців та інших об’ємних речей для сну на станціях метро під час повітряних тривог. Звісно, така заборона дасть змогу вмістити в підземці більше людей. Але точно не всіх. Навіть згадані 40 тисяч, що укривалися в метро 2 червня, — це лише трохи більше ніж 1% офіційної кількості містян.

Читайте також: Печерний рівень компетенції: КМДА і МОН не мають даних, скільки шкіл і садків обладнанні укриттями на випадок ядерки [5]

Куди ще сховатися?

Постає питання: де ховатися решті? Особливо з огляду на тенденцію до зростання кількості людей, які шукають прихисток під час повітряних тривог. І саме тут починаються проблеми.

З відгуків, якими читачі поділилися з Texty.org.ua, видно, що частина укриттів непридатна щонайменше для того, щоб провести там усю ніч, а деякі фактично непридатні для використання взагалі. Є й укриття, які, на перший погляд, відповідають усім вимогам. Однак така оцінка справедлива лише за умови помірного навантаження та відносно невеликої кількості людей. Як вони працюватимуть у разі подальшого зростання відвідуваності та чи зможуть забезпечити належні умови для всіх охочих — відкрите питання.

Нижче один із авторів Техty.org.ua описує власний досвід перебування в такому укритті. Можливо, він допоможе міській та центральній владі усвідомити гостроту проблеми.

Раніше я не ходив в укриття. Здавалося, вже звик до звуків вибухів і спокійно спав, навіть коли десь «на районі» прилітало. Але ця впевненість випарувалася, коли прилетіло справді поруч. За вікном стало світло, як удень. Далі прилітає щось середнє між різким звуком та ударною хвилею, наче лупить вас під дих і одночасно по барабанних перетинках. Речі у квартирі «оживають» і починають рухатися, а будинок хитається, ніби желейний пудинг.

Скриншот із відео автора, на якому зафіксований вибух за вікном

Але цим прильотом атака не закінчилася, у Телеграмі сипалися повідомлення про нові вибухи.

Коли навколо все ще бахкало, вирішив бігти в укриття. Вийшовши надвір, зрозумів, що я не один такий. Місцеві мешканці, яким, як і мені, допекла тривога, також бігли в укриття, причому інколи чомусь у діаметрально протилежних напрямках.

Темно, душно й тісно

Біля входу в укриття було багатолюдно: здавалося, люди зупинилися послухати обговорення атаки.

Обстановка була доволі гнітюча. Щоб потрапити всередину, треба було спуститися крутими сходами. Світло на масиві зникло після перших ударів, запасних мереж живлення, вочевидь, не було, тому єдиним джерелом освітлення для всіх стали ліхтарики мобільників у суцільній пітьмі.

Читайте також: Замість того, щоб закупити для укриттів меблі, вентиляцію або питну воду, чиновники купили барабани та овочерізки [6]

Але й без світла було зрозуміло, що укриття переповнене: там бракувало кисню. Збудоване ще в радянські часи, воно явно не було розраховане на таку кількість людей і тварин (багато хто прийшов із котами й собаками).

Люди все підходили й підходили. І, здається, багато хто прийшов в укриття вперше — вони запитували в охоронців, як пройти.

На світанку всі побачили хмари диму на місцях прильоту. Вулицями проносилися пожежні й швидкі.

Люди почали було розходитися, але неподалік пролунав вибух, потім ще один. «Пішло все в сраку, йдемо в укриття», — сказав один чоловік, який перед тим ходив дивитися, де горить.

—

Андрій Гарасим [7], опубліковано у виданні Texty.org.ua [2]

Читайте також: 

• Вже третій рік війни на Київ летять ракети, а столичні школи й досі не мають власних укриттів [8]
• Хто знищує столицю. Архітектурні пам'ятки vs. забудовники: як захистити історичні будівлі Києва [9]
• Забудовники проти історичного Києва: диверсія із садибою Зеленських показова [10]
• Забудовники вбивають ріку Ірпінь, рятуючи висотки від підтоплення; влада злочинно бездіє [11]
• Київський містозабудовний схематоз: махінації з островом Оболонський [12]
• Безвідповідальна поліція, продажні суди та міська влада, в результаті - хаотична забудова Києва [13]
• "Совок" при відбудові України. Що змінити в підходах та який досвід можна запозичити в Польщі [14]
• Никольская Слободка – адский «Дубай» на берегу Днепра [15]
•  Бетонный «Світлопарк». Квартиры «почти на Печерске», но между ТЭЦ и цементным заводом [16]
• Гетто Киев: как жить не надо [17]