У грудні Пентагон оголосив про новий пакет військової допомоги Україні на $988 млн. Кошти підуть на постачання боєприпасів, а також на обслуговування і ремонт техніки та її компонентів.

Водночас адміністрація президента США Джо Байдена так і не встигла витратити понад $6 млрд, виділених у 2024 фінансовому році, обмежуючись пакетами приблизно $400 млн кожні два тижні.

Білому дому неодноразово дорікали в помилках, допущених в умовах української війни, зокрема - надмірній обережності у відносинах із Росією. Однак нещодавній дозвіл Києву атакувати далекобійними американськими ракетами цілі на території Росії демонструє готовність Байдена і до більш рішучих дій.

У нинішнього президента США залишаються можливості зміцнити позиції України у війні з Росією навіть в останні тижні свого терміну на посаді, вважає колумніст The Insider з питань безпеки та оборони Колбі Бедвор. Серед іншого, це постачання крилатих ракет JASSM і SLAM-ER, перегляд і зниження стелі нафтових цін, посилення контролю за обходом санкцій і постачання Україні озброєння з Південної Кореї та Ізраїлю.

Кожен президент США неминуче стикається з питанням спадщини, яку він залишить після правління. В останні тижні свого президентського терміну про це напевно замислюється і Джо Байден. Виведення військ з Афганістану стало поворотним моментом у його політичній кар'єрі, але куди більш значущою з геополітичного погляду подією виявилася війна в Україні. Війна, яка ось-ось вийде на четвертий рік, мала справді глобальні наслідки - наприклад, на продовольчих і енергетичних ринках.

Читайте також: Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал [2]

У Байдена є шанс виправити помилки, допущені під час війни в Україні, - навіть за ті кілька тижнів, які залишаються до приходу Дональда Трампа на президентський пост. За три роки адміністрація Байдена неодноразово відмовляла Києву в збільшенні військової підтримки, але в підсумку під тиском поступалася через місяці і навіть роки. Останньою з таких поступок стало нещодавнє рішення дозволити Україні використовувати американські балістичні ракети ATACMS для ударів по території Росії.

Запуск ракети ATACMS

У президентській адміністрації побоювалися, що це спровокує серйозну ескалацію з боку Кремля, але в підсумку сталося зворотне. У відповідь Росія завдала удару новою балістичною ракетою середньої дальності під назвою "Ліщина" по українському місту Дніпру. Однак начальник Генштабу Збройних сил Росії Валерій Герасимов повідомив [3] своєму американському колезі генералу Брауну, що запуск планували задовго до рішення Білого дому про ATACMS. Можливо, це брехня, але сам факт заяви Герасимова вказує на прагнення Росії уникнути подальшої ескалації.

Російська сторона від самого початку розуміла, що управління ескалацією конфлікту залишається на боці США, але вміло використовувала нерішучість Байдена в реалізації цієї переваги. Рішення про надання ATACMS, винищувачів F-16, касетних боєприпасів, бронетехніки та іншого могли бути ухвалені на самому початку війни, і реакція Росії залишилася б такою ж стриманою. Минуле не зміниш, але сьогодні у президента Байдена залишаються можливості зміцнити позиції України на майбутній рік.

Читайте також: Психічна атака Путіна [4]

Більше зброї

Але Україні потрібні не тільки ATACMS. У США є й інші ракети. Крилаті ракети повітряного базування, такі як AGM-158A (JASSM) і AGM-84H/K (SLAM-ER), могли б стати важливим доповненням до ATACMS, значно підвищуючи ефективність ударів по російській території.

Самі лише ATACMS, особливо в обмеженій кількості, навряд чи значно вплинуть на хід війни. Використання безпілотників разом із крилатими ракетами в одночасних атаках на російські цілі підвищить шанси прорвати протиповітряну оборону і вразити цілі. При цьому як JASSM, так і SLAM-ER можуть бути передані Україні в значних кількостях без шкоди для боєготовності ВПС або ВМС США.

Армії США доведеться піти на деякі компроміси, щоб забезпечити підтримку України в протистоянні з Росією, але це в інтересах національної безпеки Америки. Україна отримала деяку кількість озброєнь з американських військових складів APS-2 в Європі, але значна частина збройових запасів залишається недоторканою на випадок, якщо вони будуть потрібні безпосередньо силам США.

Однак ці склади створювалися для підтримки підрозділів НАТО, які могли б протистояти Росії. Поки російська армія воює в Україні, США та їхні союзники по НАТО не потребують цих запасів. Тому президент Байден міг би виділити з APS-2 додаткову техніку, озброєння і боєприпаси для підтримки України вже зараз, а потім поповнити ці запаси. Це допоможе забезпечити достатні ресурси для українських підрозділів на передовій, а також дасть можливість створити нові бригади.

Адміністрація Байдена вже пообіцяла [5] Україні збільшити військову допомогу, але цю обіцянку поки що не виконано. У рамках "Президентського права на передачу озброєнь" (Presidential Drawdown Authority, PDA) в законі про зовнішню допомогу [6] у США залишається понад $6 млрд на підтримку України. При цьому Міністерство оборони США продовжує виділяти пакети допомоги в розмірі близько $400 млн кожні два тижні.

Забезпечити Україну озброєннями на всі $6 млрд до дня інавгурації Трампа 20 січня 2025 року неможливо, але можна задіяти запаси APS-2 і надати крилаті ракети. Крім того, залишається понад $1 млрд у рамках програми "Ініціатива сприяння безпеці України" (Ukraine Security Assistance Initiative, USAI), які ще треба виділити, а також, імовірно, ще більші суми, які потрібно розподілити через контракти.

Йдеться, наприклад, про контракти на обслуговування техніки на місці, які президент Байден затвердив із великим запізненням. Міністерство оборони заявило, що проводить тендери, але інформації про терміни укладення контрактів поки що немає. У найближчий місяць потрібно максимально прискорити цей процес.

Читайте також: Про плани російських загарбників на найближчі два роки [7]

Розворушити байдужих

Байден неодноразово заявляв, що створив міжнародну коаліцію для підтримки України, що, безсумнівно, правда. Однак не всі союзники США вкладаються в цю ініціативу на належному рівні. Особливо виділяється Південна Корея, яка продовжує відмовлятися від прямих поставок зброї Україні, навіть на комерційній основі. На ранніх етапах війни це можна було ігнорувати, але зараз, коли співпраця між Північною Кореєю і Росією стає дедалі тіснішою, така позиція Сеула неприпустима.

Партнерство Північної Кореї з Росією становить пряму загрозу для Південної Кореї. Це стало очевидним, коли з'явилися перші повідомлення про передачу [8] Пхеньяну російських технологій в обмін на боєприпаси. Відтоді ситуація дійшла до згоди [9] Росії надати Північній Кореї винищувачі. Південнокорейський уряд не може залишатися простим спостерігачем.

Ще рік тому я писав [10], що нездатність Заходу накласти на Росію санкції через її незаконні відносини з Північною Кореєю лише заохотить їхню подальшу співпрацю. Україна, США та Південна Корея не можуть дозволити собі втратити ще один рік.

Президент Байден має ясно дати зрозуміти Сеулу, що Сполучені Штати, які досі на постійній основі утримують значні військові сили в Південній Кореї, не можуть дбати про безпеку країни більше, ніж вона сама. Якщо Південна Корея не готова забезпечувати підтримку України в масштабі, який можна порівняти з тим, що Кім Чен Ин надає Путіну, США не слід зберігати таку значну військову присутність у регіоні.

Президент Трамп уже заявляв [11], що Південна Корея має значно більше вкладатися в Спеціальну угоду про заходи [12] (Special Measures Agreement), яка забезпечує утримання американських військ у Кореї. Якщо президент Байден хоче зберегти тристороннє співробітництво між США, Японією і Південною Кореєю - що стало важливим досягненням його адміністрації - він повинен домогтися більш тісного узгодження інтересів Сеула з інтересами США.

Те ж саме можна сказати і про Ізраїль, який багато років ставився до Росії надмірно м'яко. Раніше це можна було виправдати необхідністю уникати конфліктів з російськими силами в Сирії, але це більше не актуально. Башар Асад втік до Москви, а залишені в країні російські війська перебувають у стані хаосу.

Ізраїлю більше не потрібна співпраця або дозвіл Росії для реалізації своїх інтересів у Сирії; Росія ніколи не виявляла поваги до ізраїльських інтересів. Відносини прем'єр-міністра Нетаньяху з Путіним мають односторонній характер. Відповіддю Росії на ізраїльську м'якість стало посилення військового співробітництва з Іраном.

Ізраїльському уряду давно пора усвідомити, що ослаблення Росії відповідає інтересам безпеки єврейської держави, і діяти відповідно. Президент Байден може прискорити цей процес, відновивши [13] обговорення питання про постачання Україні ізраїльської техніки третіми сторонами. Німеччина ще з 2022 року прагне передати Києву ізраїльські протитанкові ракети Spike. Цей комплекс перебуває на озброєнні більшості країн Європи, що може забезпечити значний обсяг допомоги. Ще адміністрація Байдена може запропонувати Ізраїлю схвалити [14] призупинені й затягнуті угоди з продажу зброї та прискорити [15] постачання іншої техніки, про які вже досягнуто домовленостей.

Ніколи не пізно і посилити контроль за дотриманням санкцій проти Росії. Розслідування The Insider продовжують виявляти [16] випадки обходу обмежень США та ЄС, коли Росія імпортує санкційні товари через треті країни. Також необхідно переглянути "цінову стелю" на експорт російської нафти. За вартості $60 за барель Росія отримує достатньо прибутку для фінансування своєї військової машини.

Заміщення російської енергії на світовому ринку американськими енергоресурсами має стати двопартійним консенсусом у США. Початок роботи над зниженням "цінової стелі" вже зараз добре узгоджується з цілями адміністрації Трампа щодо збільшення видобутку нафти і газу на американській території.

Хто б не обійняв президентський пост у США, запрошення України до НАТО найближчим часом навряд чи можливе. Це питання марно відволікало увагу від самого початку війни, оскільки Угорщина, безсумнівно, наклала б вето на вступ України, навіть якби всі інші члени альянсу підтримали це.

Будь-які гарантії безпеки, які Україна може отримати в короткостроковій перспективі, найімовірніше, матимуть двосторонній характер. Приєднання до НАТО, найімовірніше, стане можливим тільки після формального завершення війни.

Читайте також: Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році [17]

Обережний оптимізм

Багато хто припускає, що на посаді президента Трамп негайно скасує будь-які рішення Байдена, але поки є сигнали, що спадкоємність у політиці США збережеться більше, ніж очікувалося. Генерал у відставці Кіт Келлогг, якого Трамп призначив спецпосланцем з питань України та Росії, заявив [18], що дозвіл Байдена Україні завдавати ударів ATACMS по російській території "фактично дало президенту Трампу більше важелів впливу". Усі запропоновані вище кроки сприяють тому самому.

Підтримка України не тільки безпосередньо впливає на перебіг військових дій, а й послаблює позицію Росії в переговорах. Хоча остаточний результат війни залежатиме від рішень президентів Трампа, Зеленського та Путіна, у Байдена є шанс залишити кращу спадщину, ніж наразі.

Генерал у відставці Кіт Келлогг - спецпосланець Трампа з питань України та Росії

Безумовно, складно передбачити майбутні рішення американської адміністрації, але висновки, які можна зробити з процесу передачі влади, далекі від найгірших прогнозів. Плани призначити Кіта Келлогга спеціальним посланником, сенатора Марко Рубіо - державним секретарем і конгресмена Майка Волтца - радником з національної безпеки - це обнадійливі сигнали.

Читайте також: Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ [19]

Перехід контролю над Сенатом до республіканців - теж позитивний момент для України, оскільки всі ключові позиції займуть її рішучі прихильники. Сенатор Джон Тун, новий лідер більшості, продовжить виступати за додаткову допомогу Україні, як і його попередник, сенатор Макконнелл. Макконнелл же очолить впливовий Підкомітет з оборонних асигнувань Сенату (Senate Appropriations Defense Subcommittee), який контролює переважну частину оборонних витрат США. Головою повного Комітету з асигнувань (Appropriations Committee) стане сенаторка Сьюзен Коллінз, також прихильниця України.

Три інші ключові комітети, пов'язані з національною безпекою США, теж очолять сенатори, які виступають за збільшення військової допомоги Україні: це Роджер Уїкер у Комітеті з питань збройних сил (Armed Services Committee), Джим Ріш у Комітеті з міжнародних відносин (Foreign Relations Committee) і Том Коттон у Комітеті з питань розвідки (Intelligence).

Недостатня перевага прихильників вкрай правого спікера Майка Джонсона в Палаті представників напевно ускладнить його можливості виносити на голосування будь-які законопроекти, незалежно від їхнього зв'язку з Україною. Близько чверті республіканців з його крила, найімовірніше, голосуватимуть проти будь-якої допомоги Києву. Однак голосування, які відбулися від початку війни, показують, що інші члени Республіканської партії або підтримають проукраїнські ініціативи, або будуть готові до переговорів.

Зрештою більшість республіканців, імовірно, підтримають будь-яку стратегію, яку запропонує Трамп. Наразі достеменно не відомо, якою буде ця стратегія, але можливо, що компромісом між республіканцями та демократами стане ухвалення додаткового законопроєкту про виділення коштів на допомогу Україні (Supplemental Appropriation [20]), що дасть змогу обійти обмеження Закону про фінансову відповідальність [21] (Fiscal Responsibility Act, FRA) на необов'язкові оборонні видатки.

Читайте також: Про мирний план Путіна та страхи Заходу [22]

За такого сценарію буде збільшено ліміт коштів, які президент може використовувати у 2025 фінансовому році. Відповідно, США зможуть продовжити постачання Україні озброєнь і боєприпасів до жовтня наступного року. Крім того, можуть бути виділені кошти на заміну озброєнь. Такий план зміцнить закупівельний бюджет Пентагону, не вимагаючи при цьому збільшення щорічних асигнувань вище обмежень, встановлених FRA.

Українці, звичайно, продовжать опір незаконному вторгненню Росії, незалежно від того, чи отримають вони допомогу США. Їхня готовність боротися ускладнить будь-які спроби нав'язати їм передчасний мирний план. Справедливий кінець війни можливий тільки на умовах, які будуть прийнятні для українського уряду і громадян України. Після трьох років конфлікту ці умови можуть відрізнятися від тих, які були б прийнятними у 2022 або 2023 роках, але рішення залишається за українцями.

Читайте також: Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства [23]

Становище далеке від ідеального, але в цій війні ніщо не було ідеальним. Утім, у президента Байдена залишаються козирі на руках. В інтересах як України, так і США, щоб він встиг їх розіграти і в січні 2025 року передав Дональду Трампу якомога сильнішу комбінацію. Джо Байден і Володимир Зеленський не завжди погоджувалися з усіх питань, але в одному вони сходяться: війна триває занадто довго.

—

Колбі Бедвор, оглядач з питань безпеки та оборони; опубліковано у виданні The Insider [24]

Читайте також: 

• Штайнмаєр: путін особисто винен у перетворенні на попіл європейського порядку безпеки [25]
• Полюс для сірих та убогих диктаторів [26]
• Американська "Котлета по-київськи": нинішній Білий Дім врахував "українські" помилки попередників лише частково  [27]
• Як російські загарбники намагаються змінити етнічний склад окупованих територій України [28]
• Чому російсько-українська війна не почалася 1991 року? Вона почалася, просто мало хто це помітив [29]
• Українська нація і зброя [30]
• Фашизм обновленный — русский фашизм [31]