Шкода, що прозріння християнського світу настало надто пізно, вже після 24 лютого. Незважаючи на явно чекістське походження нинішніх та минулих керівників Московського патріархату, лідери католицького та протестантського світу підтримували з ними поважне «екуменічне спілкування» та визнавали їх як єдиних законних представників багатомільйонного православного народу колишнього СРСР.

«Справа погана»

Сенсаційна новина облетіла [2] російське інформаційне поле на свято Покрови 14 жовтня: настоятель храму Казанської ікони Божої Матері у селищі Тельма (Іркутська єпархія РПЦ) протоієрей Сергій Кандибін здав парафіянина ФСБ.

Нібито зі слів самого настоятеля повідомляється, що парафіянин (місцевий громадянський активіст та підприємець Сергій Угляниця) поділився з батюшкою своїми проукранський поглядами та поставив у храмі свічку за перемогу Збройних сил України. Свято Покрови відзначається в Україні як День захисників та захисниць Вітчизни, цьому святу було присвячено головний козацький храм на запорізькому острові Хортиця, цього ж дня 1942 року заявила про початок своєї діяльності Українська повстанська армія (УПА).

Невдовзі з'ясувалося, що інцидент стався ще у квітні, і, як водиться, обидві сторони конфлікту по-своєму описують події. За версією Сергія Угляниці, він сповідався протоієрею і, зокрема, розповів про свої проукраїнські погляди. Але якщо це була насправді сповідь, то Угляниця вважав такі погляди гріхом, хотів позбутися їх і шукав допомоги церкви для цього.

В тему: Арестованный за госизмену священник МПЦ заявил, что был внедрен ФСБ для работы «под прикрытием» [3]

За версією отця Сергія, від жодних поглядів активіст не зрікався, розмова мала неформальний характер і була сприйнята протоієреєм як провокація. Хоча Угляниця — досить відома в регіоні людина, був опозиційним депутатом Усольського району і володіє низкою місцевих підприємств, отець Сергій стверджує, що особисто з ним не знайомий і вважав його «українським диверсантом».

У Казанському храмі селища Тельма — передмістя Іркутська протоієрей регулярно служить молебні про перемогу російської армії. Його свідчення ФСБ, за версією парафіян, пов'язані з побоюваннями, що храм перетвориться на центр «підривної ворожої пропаганди», що за умов широкомасштабних бойових дій неприпустимо.

Протоієрей Сергій Кандибін. Скріншот

Лише 12 жовтня щодо парафіянина було порушено справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 20.3.1 КоАП РФ («дії, спрямовані на порушення ворожнечі або ненависті»). Як повідомляють [4]«Люди Байкалу», у матеріалах справи наводяться пости та коментарі Угляниці, які нібито «збуджують ненависть до співробітників поліції, представників влади, військових, а також Путіна В. В. як Президента РФ».

За даними справи, розмова Угляниці з протоієреєм була спровокована проповіддю останнього з гарячою підтримкою «спецоперації». Отець Сергій так передав слідчому слова парафіянина (дослівна цитата): «Ця війна має загарбницький характер, виною якої є керівництво Російської Федерації та дії Збройних Сил Російської Федерації». Свідчення проти парафіянина отець Сергій дав співробітникам ФСБ, які спеціально приїжджали до храму наприкінці травня.

На думку активіста, без звернення священнослужителя органи не змогли б дізнатися про ту розмову, та отець Сергій і сам не заперечує, що давав свідчення. За його словами, погляди та висловлювання Угляниці — «справа погана», тож церква має з ними боротися.

Читайте також: «Россия по своей сути не является ни христианской, ни православной страной» [5]

Казанський храм у селищі Тельма — один із найкрасивіших в Іркутській єпархії. Він був побудований на початку XIX століття і за радянської влади закривався лише на дев'ять років, тому в ньому добре збереглися багаті дореволюційні інтер'єри та розписи. А отець Сергій Кандибін, колишній бізнесмен, який став настоятелем храму у 2006 році, ще й збагатив його щедрою позолотою та підлогами з дорогих сортів каменю.

Як розповідає [6] «Усольська міська газета», Сергій Леонідович Кандибін різко повернувся до віри у 1994 році, коли його батько та друзі розбилися під час аварії літака, на якому мав летіти сам майбутній священик. Він повінчався, почав служити вівтарником, потім вступив у духовну семінарію і був висвячений на диякона і священика. В ідеальній організації парафіяльного життя проявилися підприємницькі таланти отця Сергія, а його крута сибірська вдача добре помітна за патріотичними проповідями, що розміщуються на спеціальному каналі в YouTube [7]. [7]

Тельмінський храм видає друкований альманах і має сайт , що постійно оновлюється [8]. [8]Остання новина на ньому датована 15 жовтня і присвячена, зрозуміло, «спецоперації»: «Протоієрей Сергій Кандибін здійснив молебний спів воїнам, які йдуть на боротьбу з читанням акафіста». Новину супроводжує фотогалерея, на якій жодного воїна не видно, а моляться представлені сімома старенькими. Перші плоди мобілізаційної кампанії у Прибайкаллі?

Читайте також: Московський патріархат через VPN. Влада настирливо намагається захистити УПЦ МП [9]

РПЦ ГБ

Загальновідома, заяложена вже істина про те, що «канонічну межу» між РПЦ та КДБ прокреслити практично неможливо, відома ще з радянських часів. Самі обставини відтворення Московської патріархії Сталіним у вересні 1943 року, що супроводжувався призначенням генерала держбезпеки Г. Г. Карпова на посаду першого голови Ради у справах РПЦ при Раднаркомі, недвозначно вказували, якою лінією ведеться робота з головною релігійною організацією СРСР. У структурі НКВС/МДБ/КДБ/ФСБ завжди був особливий підрозділ, який займається релігійними організаціями, і поступово практично весь єпископат РПЦ став формуватися із завербованих агентів ГБ.

Читайте також: РПЦ МП была создана КГБ (ДОКУМЕНТЫ)  [10]

Публіцист Олександр Невзоров, який виріс у сім'ї генерала МДБ, згадував [11]. [11] як ще в дитинстві бував на конспіративних квартирах, де «попи, що приходять з усього міста, зливають сповіді». Бачив він там і одного нині вельми шанованого в РПЦ архімандрита з однієї пустоші під Ригою, який, «постановляючи, вдивлявся у фотографії», що пред'являлися йому оперативниками, «потім брав хімічний олівець, слинив його і ставив жирну галочку під тією особою, яку він упізнав. як особа, що була у нього на сповіді. А потім уже розповідав якісь невигадливі секрети радянського інтелігента, які той розповів йому».

За словами Невзорова, за злив сповідей із духовенством розплачувались талончиками до столів замовлень. Публіцист упевнений, що принципи оперативної роботи змінитися все-так і не змогли. З однієї простої причини: адже релігія в якомусь сенсі дуже зручна завжди державі; [у церкві відбувається] концентрація інформації про кожну окрему людину, яку людина приносить добровільно... Коли ви сповідуєтеся, про це краще думати і цей момент розуміти".

Читайте також: Чому українська влада не зацікавлена ​​у ревізії церковних структур, особливо проросійських [12]

На початку 1992 року Комісія президії Верховної Ради Російської Федерації з розслідування причин та обставин ГКЧП після роботи з секретними архівами КДБ прийняла ухвалу, в якій констатувалося, що по лінії РПЦ «виїжджали за кордон і виконували завдання керівництва КДБ агенти, позначені прізвиськами «Святослав», «Адамант», «Михайлів», «Топаз», «Нестерович», «Кузнєцов», «Вогнев», «Есауленко» та інші… Така глибока інфільтрація агентури спецслужб у релігійні об'єднання є серйозною небезпекою для суспільства та держави».

Священик Гліб Якунін, тодішній народний депутат Росії та відомий дисидент, проробив копітку роботу щодо звірення дат відряджень зазначених агентів із датами закордонних візитів ієрархів РПЦ, про які повідомлялося в офіційному «Журналі Московської патріархії».

Так, зокрема, з'ясувалося, що дати закордонних візитів тодішнього архієпископа Кирила (Гундяєва) десятки разів точно збігаються з датами відряджень агента «Михайлова», "просунутого на керівну посаду в церкві". Можна ще нагадати, що мирське ім'я патріарха Кирила - Володимир Михайлович.

Читайте також: Кремль, Лубянка, РПЦ. Московский патриархат [13]

У 2003 році Московська Гельсінська група опублікувала [14] звернення одного із найстаріших своїх членів, священика Георгія Едельштейна, на ім'я президента РФ. Отець Георгій застерігав за шість років до «обрання» патріарха Кирила, що воно несе в собі велику небезпеку, називаючи услід за комісією Верховної Ради відділом зовнішніх церковних зв'язків, який очолював Кирило, «прихованим центром агентури КДБ серед віруючих».

Метод отця Гліба Якуніна дозволив також встановити збіги дат поїздок наступних ієрархів та агентів «з-поміж вищого керівництва церкви»: митрополит Ленінградський Алексій (Рідігер), майбутній патріарх Алексій II, — агент «Дроздов»; митрополит Воронезький, нині Пермський Мефодій (Нємцов) - агент "Павло"; митрополит Київський, нині патріарх Київського патріархату Філарет (Денисенко) – агент «Антонов»; митрополит Ленінградський Никодим (Ротов), наставник юного Гундяєва, - агент "Святослав"; митрополит Ювеналій (Поярков) – агент «Адамант»; митрополит Калузький Климент (Капалін) - агент «Топаз».

Читайте також: Исчезнет ли кремлевское православие в Украине? [15]

У період дарування автокефалії Православній церкві України (ПЦУ) (2018–2019 роки) на офіційних російських телеканалах постійно з'являлася інформація, що Київський патріархат, який став основою ПЦУ, очолює агент КДБ «Антонов». Тим самим російська телепропаганда погодилася із справедливістю висновків парламентської комісії 1992 року та батька Гліба Якуніна.

У квітні 1992 року Архієрейський собор РПЦ утворив комісію з вивчення діяльності спецслужб у Церкві, головою якої призначено [16] архієпископа, нині митрополита Олександра (Могильова). Неважко здогадатися, що ця комісія не зібралася на жодне засідання і не ухвалила жодного документа.

Якщо на початку 90-х деякі ієрархи ще намагалися соромитися своїх агентурних кличок (наприклад, митрополит Хризостом (Мартишкін) публічно покаявся у роботі на КДБ), то тепер співпрацею зі спецслужбами заведено пишатися. Як робив це, наприклад, нинішній негласний кандидат у патріархи митрополит Тихон (Шевкунов), коли розповідав про важливу місію Стрітенського монастиря, який він очолював на Луб'янці з опікування вищих офіцерів ФСБ.

 Читайте також: «Православний тероризм» московського патріарха Кирила Гундяєва [17]

Шкода, що прозріння християнського світу настало надто пізно, вже після 24 лютого. Незважаючи на явно чекістське походження нинішніх та минулих керівників Московського патріархату, лідери католицького та протестантського світу підтримували з ними поважне «екуменічне спілкування» та визнавали їх як єдиних законних представників багатомільйонного православного народу колишнього СРСР. Сьогодні Мюнхенський архієпископ кардинал Райнхард Маркс констатує [18] , що Московська патріархія «перекрутила християнство». "Кирилл Гундяєв, - пояснює кардинал, - не більше ніж чиновник Путіна".

—

Олексій Малютін  [19],  опубліковано у виданні «Нова газета. Європа» [20]

В тему:

• Гундяєв снарядами вибиває своє мп з України [21]
• Путін захищає «рускій мір» в Україні руйнуванням церков. Чи приведе це до зникнення московського патріархату [22]
• «Православный коммунизм» в фашисткой России: кто стоит за спиной Путина [23]
• Як російські попи разом із силовиками насильно депортують українців до росії що має ознаки геноциду [24]
• Священики ПЦУ у заручниках окупантів [25]
• Як бреше російська православна церква [26]
• Злочинці в рясах з Московського патріархату: чи вб'є це УПЦ (МП)? [27]
• Церковь врага: как УПЦ МП влияет на украинцев [28]
• Що не так з росією? [29]
• Несостоявшееся государство путина [30]
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці» [31]
• Спроби «відбілити звичайного росіянина» буде мати наслідком лише наступні війни [32]
• Археология войны. Что останется после вторжения России в Украину? [33]