Що загрожує українським лісам під час війни. Чи врятує нас мільярд дерев?

1.00

Нет

Фото: Ліс поблизу села Мощун після битви за Київ. Фото: Радіо Свобода

Що відбувається з лісами під час війни – чи не вирубають їх усі на дрова? Чи не скористаються корупціонери тимчасово закритими від громадськості даними? Чи є сенс закривати ліси в тилових областях України?

Добра новина: лісова галузь зберегла керованість у найважчий час, вона не "завалилася" й далі виконує свої функції, зокрема сплачує податки та постачає деревину деревообробникам і дрова населенню. І це найголовніше. Але є багато відкритих питань і проблем. Спробували їх з'ясувати у виданні ТЕКСТИ [2].

Скільки рубають?

Напевно, це те, що людей найбільше цікавить. І тут важко відповісти однозначно, бо більшість інформації про ліси від 24 лютого закрили від громадськості.

Єдиним відкритим ресурсом залишився аналітичний портал ДП "ЛІАЦ" [3], який видає узагальнену статистику з системи електронного обліку деревини. Він має певні неточності (виписка лісорубних квитків не завжди означає фактичну заготівлю деревини, як і оформлення сертифіката походження на експорт, лісогосподарські процеси розподілені нерівномірно) – але певні висновки на його основі можна зробити.

У 2022 році, від початку квітня до кінця листопада, обсяг зрубаного лісу зменшився на кілька відсотків.

Якщо глянути за областями, то в середньому західні області стали вирубувати трохи більше, інші – трохи менше. Наприклад, у Львівській заготівля зросла на 10%, у Рівненській – на 8%, на Закарпатті – на 4%.

Поступово відновлюють обсяги вирубок ресурсно важливі Житомирська, Сумська й Чернігівська області. За цей період вони зрубали 90–95% від обсягу попередніх років.

Читайте також: Про морок перших днів війни та перший проблиск світла [4]

Зазначимо, що вирубки лісу – це не завжди погано. Це важливий бізнес, що дає людям роботу, а країні – валюту. Головне, щоб рубали законно й там, де можна.

Якщо глянути на види вирубок, то побачимо зростання в півтора раза “суцільних санітарних вирубок” і на 20% обсягу “прохідних вирубок” шляхом “вибіркових санітарних вирубок”. Це викликає підозру, адже під виглядом "санітарки" можуть вирубувати здорові дерева.

Але шукати "зраду" тут не варто – майже весь обсяг зростання припадає на Житомирську область. Пояснення просте – у 2021 році лісгоспи пройшли необхідну процедуру й отримали “висновки з оцінки впливу на довкілля”, що й дало їм змогу різко збільшити обсяг вирубок. А рубають вони “горільники” 2020 року, тоді сталися сильні пожежі. [5]

Це дуже важливо, бо від вчасного проведення таких вирубок у молодих лісах залежить стан лісів через десятиліття.

Весною Держлісагентство задля економії коштів дозволило тимчасово призупинити “перші вирубки догляду”. Це вирубки в молодих лісах, коли вирубують дерева з гіршими характеристиками, щоб ті, які залишилися, росли краще без “конкурентів”. Такі вирубки невигідні для лісгоспу (деревина часто непридатна на дрова). Але невчасно здійснені вирубки догляду в штучних лісах призводять до перегущення й ослаблення дерев, а отже – хвороб і зниження запасу деревини.

Статистика свідчить, що зменшення обсягу таких вирубок не відбулося, і це добре для майбутніх лісів.

Джерело та більше графіків: https://stat.ukrforest.com/pages/forest-ticket [6]

На графіку видно обсяги й розподіл вирубок за їх видами й регіонами відповідно до лісорубних квитків, виданих від 1 квітня до 28 листопада 2022 року. Серед лідерів – Овруцький спецлісгосп Житомирської області, де вирубують згорілі два роки тому дерева.

Експортувати ліс-кругляк з України заборонено. Щоб експортувати окремі вироби з деревини, необхідно мати відповідний сертифікат походження, зведена статистика яких і дає можливість оцінити обсяг експорту пиломатеріалів та дров. І він становить лише 65% від обсягу попереднього року. Що на тлі закриття портів і інших проблем з логістикою – доволі непоганий показник. Це добра новина.

А погана полягає в тому, що на експорт також ішла деревина з національних природних парків Карпат. [7]

Читайте також: Мінприроди анонсувало створення Держагенства для Нацпарків [8]

Вплив повномасштабного вторгнення

Точно полічити площу згорілих, замінованих, пошкоджених лісів неможливо. Представники влади говорять про 3 млн га – й ця цифра містить усі ліси в зонах бойових дій та окупації.

Але значна частина лісів на звільнених територіях безпечна для лісогосподарської діяльності. Наприклад, ДСП "Північна Пуща", яке опікується лісами Чорнобиля, так хоче встигнути нарубати якомога більше, допоки їх ліс перейде в управління Чорнобильському заповіднику [9], що вже заготувало після звільнення тисячі кубометрів чорнобильської деревини.

Але в будь-якому разі, йдеться про сотні тисяч гектарів пошкоджених лісів. Точніше можна буде сказати після підрахунку за відповідною методикою, яку уряд затвердив у вересні [10].

Сильно постраждала матеріально-технічна база ВО "Укрдержліспроєкт" в Ірпені – центральна установа, що веде базу даних про всю доступну статистику щодо лісів в Україні.

Зруйновано десятки будівель лісництв, знищено та викрадено автомобільну техніку.

Весною починається сезон пожеж. На Поліссі їх гасити стане значно важче й через замінування, й через втрати техніки, яку використовували для профілактики та гасіння пожеж.

Лісівники всіх областей також працюють і на оборону – постачають деревину ЗСУ для будівництва фортифікаційних споруд. Щоправда, інколи спосіб їх реалізації викликає нерозуміння – наприклад, навіщо везти ялину аж з високогір’я Карпат на схід чи південь. Водночас у рамках чинного законодавства можна легко заготовляти відповідні обсяги в штучних соснових лісах Черкащини чи Полтавщини без шкоди довкіллю та зекономивши величезні кошти на транспортуванні.

Також, за офіційними даними Держлісагентства, кожен сьомий лісівник захищає країну в лавах ЗСУ. Поїхало на фронт також чимало техніки лісгоспів.

Читайте також: Третина природно-заповідного фонду України - зона бойових дій [11]

Потенційною проблемою після перемоги може стати неврегулювання законодавством вирубок, які здійснюють ЗСУ безпосередньо в місцях дислокації, – наприклад, для облаштування позицій і на дрова.

Проєкт постанови Кабміну, який врегульовує ці вирубки, розробили ще навесні, але досі не ухвалили. Немає гарантії, що працівники екоінспекції чи ДБР у майбутньому не вважатимуть такі вирубки незаконними, хоч би як дивно це зараз звучало.

Відбудова й ризики вирубки лісів

Розмови про післявоєнну відбудову пробуджують апетити корумпованих чиновників. І тут цінні ліси теж під загрозою.

Міндовкілля [12] та Держлісагентство [13] озвучують плани збільшити вирубки для відбудови держави коштом старих лісів, у яких раніше "комерційні" вирубки було заборонено. Це природно-заповідний фонд, високогірні, прибережні, захисні та рекреаційні ліси.

Для цього вже планують будувати нові дороги у високогір’ї Карпат.

Такий шлях є абсолютно хибним – коли ми отримаємо сировину у великій кількості, то одразу постанемо й перед екологічними проблемами, й перед дефіцитом сировини в майбутньому.

Найкращий шлях – максимально інтенсифікувати вибіркові вирубки догляду в штучних лісах. Так, вони не найприбутковіші – але дають змогу отримувати стабільний деревний ресурс упродовж багатьох років. Тобто дерева, які залишаться після "проріджування", краще ростимуть, менше хворітимуть і матимуть більшу економічну цінність.

Прикладом є Тетерівський лісгосп у Київській області, який вклав у 1090-х і 2000-х кошти у вирубки догляду, наразі має не тільки один з найбільших обсягів заготівлі в Україні, а й значно кращий санітарний стан лісів, порівняно з сусідами. І водночас конструктивно співпрацює з природоохоронцями щодо збереження природних лісів.

Робота за довоєнним планом

З серйозних законодавчих змін у 2022 році – ухвалення влітку закону [14] №5650 про самосійні ліси. Хоча його й вихолостили депутати-аграрії, які хочуть розорати все, що бачать, проте він створив механізми збереження самосійних лісів, захистив від дерибану комунальні ліси й додав кілька європейських норм щодо створення нових лісів.

Також нарешті ухвалили розроблений ще торік новий "Порядок організації охорони та захисту лісу" з новими підходами до охорони лісів від пожеж, деякі з яких, як-от навчання за європейськими методиками лісових пожежників, активно розпочалися вже цього року.

На цьому приємні новини закінчуються. Замість адаптуватися до війни, чиновники дотримуються “мирного” плану роботи, який затвердили ще до 24 лютого. Зараз це безглуздо, тим паче, що про важливі речі в ньому не йдеться.

Такою є особливість українського державного апарату: за невиконання всіх цих “планів дій” ідуть покарання, починаючи від міністра й униз по всій вертикалі. Тому чиновники вимушені займатися насамперед тим, що є в плані – а не тим, що потрібно саме зараз.

А те, що могло б реально допомогти прямо зараз – як-от ухвалення в другому читанні законопроєкту "Про ринок деревини" №4197-д – відкладають на далеке майбутнє.

Цей закон закрив би найбільші корупційні схеми на ринку деревини та значно зменшив обсяг незаконних вирубок.

Читайте також: Спустошені землі. Якою буде природа України після російської навали [15]

Бо хоча підприємства Держлісагентства й реалізують деревину на товарній біржі, досі залишаються схеми з редукціонами [16] або з продажем за оголошенням, схеми з реалізацією продуктів власної переробки лісгоспів, схеми з можливість експортувати певні вироби з деревини без підтвердження легальності її заготівлі.

Редукціон, або продаж за оголошенням – це коли лісгоспи “змагаються” за задоволення заявки споживача. Перемагає той, хто пропонує найнижчу ціну. За дивним збігом обставин, боротьба точиться завжди за лоти окремих деревообробних підприємств, які в результаті отримують гарантовані обсяги деревини за нижчою, ніж середньоринкова, ціною.

Реалізація продукції власної переробки – це реінкарнація схем часів Януковича – Сівця, коли лісгоспи реалізовували на експорт деревину лише через фірми-”прокладки”. Тільки після заборони експорту кругляка почали експортувати “продукцію власної переробки”: розпиляні на дошки колоди. Часто така переробка відбувається де-факто за давальницькими схемами, коли лісгосп фактично замовляє в деревообробників послуги з розпиловки.

Для експорту виробів з деревини необхідно мати документ, який підтверджує легальність її заготівлі, – “сертифікат походження”. Але ця вимога не охоплює всі вироби, зокрема всі види плит (ДСП, МДФ тощо). Це дає змогу використовувати в таких виробах незаконно заготовлену деревину.

А це сотні мільйонів гривень додаткових бюджетних надходжень, які зараз ідуть у тінь. Як приклад – лише Карпатський національний природний парк через продаж деревини за прямими угодами за заниженими цінами завдав збитків орієнтовно на 7–8 млн грн. [7] Становлять загрозу лісам і законопроєкти про спрощення післявоєнного відновлення, як, наприклад, №8178, який стимулюватиме будувати нові житлові й виробничі приміщення насамперед на площах вирубаних під це лісів, спрощуючи відповідні процедури зміни цільового призначення земель.

Ще й прикордонники чомусь вирішили, що для будівництва оборонних споруд уздовж кордону з РФ та РБ їм треба вилучити в держлісгоспів і передати їм у користування смугу шириною 2 км (ні більше, ні менше), подавши відповідний законопроєкт №7475 у Верховну Раду. Хоча лише процедура розроблення земельної документації займе роки й потребуватиме сотень мільйонів бюджетних коштів [17]. Альтернативний варіант екологів – просто дозволити будувати з метою оборони будь-які споруди там, де військові вважають за потрібне, відхилили.

А про ухвалену в грудні 2021 року Державну стратегію управління лісами України до 2035 року взагалі всі забули – хоча це було цілком очікувано.

Читайте також: Під контролем окупантів в Україні перебувають 13 нацпарків та 10 заповідників [18]

Паніка та закриті ліси

Від 24 лютого відбулося панічне масове закриття більшості публічних реєстрів, зокрема й лісів.

І якщо обмеження доступу до планів лісонасаджень лісгоспів прифронтових областей (специфічних карт, де вказано вік, породи тощо) можна зрозуміти, то важко знайти доцільність в обмеженні доступу до реєстру лісорубних квитків, планів санітарних вирубок чи квартально-видільної сітки, висновків з оцінки впливу на довкілля (ОВД) тощо в регіонах, де не точаться бойові дії і які не є прикордонними. Чим допоможе ворогу інформація про те, що конкретна вирубка в умовному 10 відділі 5 кварталу Стрийського лісгоспу відбувається через стовбурових шкідників і в якому кварталі в Дубенському лісгоспі заборонили вирубку в рамках процедури ОВД?

Те саме щодо відвідування громадянами лісів у тилових областях. Адекватність виявила лише Львівщина, яка відразу обмежила доступ у ліс тільки для транспортних засобів. А на Закарпатті заборону на відвідування пішки запроваджували двічі й остаточно скасували лише в кінці вересня.

Тим паче прозорість, доступ до інформації та доступ до лісів є також необхідним елементом підтвердження сталості й легальності деревини. Чого вимагає й регламент ЄС з торгівлі деревиною, й міжнародні стандарти лісової сертифікації FSC та PEFC. Деякі великі фірми, як-от IKEA, відмовились від деревини з України – саме з міркувань, що під час воєнних дій важко підтвердити її легальність.

Але деякі лісівники чудово знають, що громадські екологічні активісти не будуть скаржитись нині в ЄС на порушення, щоб не зашкодити міжнародній підтримці України, тому й використовують це як "вікно можливостей" для зловживань.

Незаконні санітарні вирубки [19], пересортиця [20] (деревину свідомо вносять у систему електронного обліку класом якості нижче, ніж насправді, – щоб конкретний покупець деревини зміг отримати її за цінами, нижчими за ринкові) – буквально в кожній поїздці в ліс автор та його колеги з екоНУО виявляли істотні порушення.

Водночас лісівники не гребують й далі по лісовій сертифікації співпрацювати з фірмою SGS [21], яка не виходить з російського ринку й допомагає агресору експортувати свою продукцію за кордон.

Чи врятує нас мільярд дерев?

Війна війною, але "Зелену Країну" ніхто не скасовував. І, на жаль, реалізація акції про висадження 1 млрд дерев пішла за найгіршим з можливих сценаріїв – замість реально збільшити площі лісів, в Україні триває "показуха" із залісненням зрубів (тобто те, що лісгоспи й так мали б робити) та залісненням степових ділянок чужорідними видами дерев. Зокрема бюджетним коштом!

Читайте також: Зеленський хоче за 10 років збільшити площі лісів на 1 мільйон гектарів [22]

Офіційний сайт акції звітує про висаджені 243 млн дерев станом на осінь 2022 року. Але якщо їх порахувати "по-європейськи" (у ЄС є своя програма з висадження 3 млрд дерев, але там дуже чіткі екологічні критерії [23]) – то зарахувати можна буде лише кілька мільйонів. Бо в ЄС цілком логічно вважають, що висадження лісу на місці щойно зрубаного – це, звісно, добре, але ніяк не збільшує площі лісів. І сталінські плани перетворення природи (окремі лісівники із застарілими поглядами досі вважають, що мають бути лише поля та ліси рядочком, “без цієї всілякої вашої природи”) там теж “не котують”.

Але це той випадок, коли керівництво Держлісагентства справді хотіло зробити по-нормальному [24]. Проте обставини, аграрне лобі й загальна заточеність держави на "показуху" призвели до того, що маємо.

Про дрова

Якщо почитати ЗМІ, то складається враження, що лісівники день і ніч працюють над заготівлею дров для населення. Реальність зовсім інша, і вона доволі прозаїчна. Так, вони заготовляють дрова, як робили це й у попередні роки. Але не менше дров місцеве населення заготовляє саме по собі, нелегально чи напівлегально – вирубує самосійні ліси та лісосмуги; "нічийні" ліси (лише в колишньому Володимирецькому районі Рівненщини їх понад 10 000 га [25]); зарослі пасовища й береги річок; зарослі покинуті подвір’я.

Проконтролювати це неможливо. І часто не потрібно. Бо якщо є необлікований ліс – то ОТГ може не хвилюватися за забезпечення населення дровами, правоохоронці завжди матимуть стабільний "прибуток", а в лісівників не виникатиме проблем з охороною. А якщо стається диво й усі вони хочуть зберегти ліс (як, наприклад, з тим самим лісом на Володимиреччині на Рівненщині) – то Держгеокадастр усе одно не дає можливості передати ці ліси державним лісгоспам.

На тлі цього нещодавня заборона експорту дров з України, на думку автора, невиправдана. Бо везти з умовної Рівненщини соснові дрова на Харківщину у великих кількостях – економічно безглуздо. Краще вони йшли б на ринки ЄС і приносили валютні надходження в державу.

Об’єднання лісгоспів

А ще під час повномасштабного вторгнення вдалося реалізувати те, що було б неможливим в інший час – об’єднати всі державні лісгоспи в управлінні Держлісагентства [26] в єдине велике ДП "Ліси України". З подальшими планами на його корпоратизацію.

Це зробили шляхом ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України 7 вересня цього року. Станом на зараз нове ДП уже створено, а в старих лісгоспах працюють ліквідаційні комісії. Також замість обласних управлінь лісового й мисливського господарства в кожній області буде створено міжрегіональні, які працюватимуть одразу на дві-три області.

Читайте також: Зеленський підписав зміни до закону про карпатські ліси, який спрощує вирубку - активісти [27]

Чому неможливо? Бо були б масові протестні акції лісівників, як під час попередніх спроб. Навіть зараз у Верховній Раді намагалися зупинити реформу, ухваливши відповідний закон. Щоправда, його заветував Президент.

Ідейний натхненник – Офіс ефективного регулювання BRDO. Вихідцями звідти є попередній прем’єр Гончарук і колишній керівник Держлісагентства Заблоцький.

Саму реформу нині оцінити важко. Є й позитивні сторони – можливість усунути одіозних корупціонерів, які роками керували обласними управліннями Держлісагентства, централізувати фінансові надходження, вирівняти заробітну плату між лісгоспами в регіонах.

Гідні заробітні плати й відповідно шанс, що в галузь прийдуть нові фахівці, які можуть генерувати сенси, а не жити радянським минулим.

Про необхідність здійснити реформу говорили роками, зокрема були висновки консультаційної місії ЄС TAIEX [28] ще в 2018-му.

З негативних – насамперед ризик утратити земельні ділянки. Автор свого часу працював у Міндовкіллі й регулярно натрапляв на факти, як лісгоспи радо відмовлялися від "спірних" земельних ділянок, коли розробляли нові картографічні матеріали, – щоб не витрачати час на судові процеси та оплату роботу юристів.

А чинна редакція Лісового кодексу не надто захищає від дерибану ті земельні ділянки, на яких не повністю оформлено земельну документацію. Вони можуть просто "зникнути" при об’єднанні. Є великі питання щодо лісовпорядкування та міжнародної сертифікації. Бо якийсь дивний вигляд матиме те, що в рамках одного підприємства з єдиним менеджментом будуть і відверто показові філії, й відверті «безпрєдєльщики».

Також реформа не передбачає того, на чому наголошували ЄС: розділити господарські та контролювальні функції Держлісагентства.

Ще викликають занепокоєння питання, прописані в пояснювальній записці до Постанови, якою було запущено реформу планів зі значного збільшення обсягу вирубок лісів. Бо якщо новостворене велике єдине ДП очолить не дуже добра людина – то централізовано це буде легко зробити.

Проблемою є також скорочення в рамках реформи працівників Держлісагентства та обласних управлінь лісового й мисливського господарства. Бо й до реформи вони не могли впоратися зі своїми завданнями через нестачу кваліфікованих людей.

Наприклад, план дій уряду передбачає за рік розробити понад десять різних нормативно-правових актів, кожен з яких вимагає місяців роботи, і скорочення призведе до того, що фактично частину роботи держслужбовців буде передано "на аутсорс" різним ДП, як, наприклад, уже зараз відбувається з процедурою видачі сертифікатів походження деревини.

Ще дуже лякають чутки, що всі нинішні керівники обласних управлінь лісового й мисливського господарства залишаться у новій структурі, лише на інших посадах.

У будь-якому разі, багато чого залежить від законопроєкту "Щодо особливостей утворення та діяльності державного лісогосподарського акціонерного товариства", який має бути подано на розгляд Верховної Ради. Хоча чому спершу не ухвалити б законопроєкт, а потім здійснювати реформу, – не зрозуміло.

—

Петро Тєстов [29]; опубліковано у виданні ТЕКСТИ [2]

В тему: