Багато українських родин мають родичів, які в різні періоди нашої історії переселилися за океан, і зв’язок з ними був втрачений. Ця стаття присвячена кільком правилам, які допоможуть знайти своїх далеких кревних у Сполучених Штатах і Канаді.

Це інструменти, які я використовував, працюючи над книжкою "У пошуках Єви [2]".

Історія українського народу знала кілька хвиль масової еміграції. В пошуках кращої долі — землі, роботи чи свободи — українці зривалися з батьківських місць та вирушали на інший край планети. Нашими руками були засвоєні малозаселені до того території Канади, Сполучених Штатів, Сибіру, Бразилії та Аргентини.

Деяким емігрантам вдалося створити сталі громади, які зберегли ідентичність до наших днів, чиїсь нащадки досі підтримують контакти з родичами в Україні, проте більшість українців уже в другому-третьому поколінні втратила усі ниточки, що пов’язували їх зі Старим краєм. Мільйони людей, які мають -ук, -юк, -ко, -енко, -ський та -ів наприкінці прізвища, живуть у світі, не усвідомлюючи чи не вважаючи за необхідність усвідомлювати своє коріння. І десятки тисяч українських родин мають історії про далеких родичів, які переїхали за океан і там навіки зникли.

Хтось змирився із втратою частини родинної крові — і вже у наступному покоління відомості про родичів за океаном також назавжди забудуться. А хтось починає важкий шлях пошуку, який часто приводить у глухий кут.

Працюючи над книжкою "У пошуках Єви", я кілька років витратив на розвідку тієї гілки бойківської родини Ориняків, яка на початку XX століття емігрувала за океан і там осіла. Вони не були мені родичами, але історія ранньої української еміграції за океан мене захопила. Врешті я написав про свої пошуки книжку. І в цій статті хочу поділитися досвідом пошуку. Можливо, деякі з моїх порад допоможуть комусь із читачів знайти втрачені по той бік Атлантики гілки його родини.

Читайте також: Які родинні секрети можна дізнатися, дослідивши свій родовід і де їх шукати [3]

Однак зазначу, що передусім поради стосуються української еміграції до Сполучених Штатів Америки та Канади.

Більше про еміграцію українців першої хвилі та їхній побут у Сполучених Штатах читайте у документальному романі Максима Беспалова "У пошуках Єви". 

Порада 1. Слухайте старших

Оповідки про родичів за океаном зазвичай передають усно з покоління в покоління. Десь вони стають частиною родинної традиції, і згадки про втрачені коліна родини раз за разом виринають при спілкуванні. А десь можуть залишитися лише натяки чи уривки спогадів.

Українці мали дві великих хвилі еміграції до Канади та Сполучених Штатів – на початку ХХ століття (їхали переважно з підавстрійських та підугорських земель) та після Другої світової (з усієї України). Нас відділяють від емігрантів тих часів кілька поколінь. Тому годі чекати, що ваша бабця чи навіть прабабця докладно розкаже про обставини еміграції, коли ви почнете її розпитувати, назве конкретні імена, топоніми та інші деталі.

Радянський Союз вогнем і мечем випалював в українців саме бажання думати про Захід (і, зокрема, про родичів там). Траплялися періоди, коли навіть згадувати про них за столом було небезпечно. Тому готуйтеся, що опитування старших членів родини щодо родичів за океаном не дасть швидкого результату. 

Моя порада — просто розмовляйте на тему. Не вимагайте одразу конкретних деталей — старші люди їх часто не усвідомлюють чи не вважають важливими. Однак ці деталі можуть сплисти під час звичайнісінької розмови про минуле. Розповідаючи про давні події, людина може зненацька пригадати листи з Канади, отриману звідти допомогу, якісь сімейні історії, озвучені її батьками чи дідами імена тощо — все те, що неможливо згадати, просто зосередившись. Такі деталі з’являються лише під час невимушеного спілкування, яке вам варто скеровувати у потрібне русло.

Будьте готові спілкуватися багато, поки є така можливість. Це буде цікаво і корисно вам самим, і це буде надзвичайно приємно вашим літнім родичам — не часто у них трапляється можливість докладно розповісти про своє життя тим, хто цим насправді цікавиться. Нагадуйте собі, що живий родич поблизу набагато важливіший, ніж гіпотетичний кревняк на відстані восьми тисяч кілометрів.

Читайте також: Покоління Олега Ольжича на тлі доби: «Зрослась небезпека з відважним життям» [4]

Порада 2. Шукайте артефакти

У переважній більшості випадків українці, які переїхали до Канади чи Сполучених Штатів Америки, певний час підтримували зв’язок з рідними у Старому краї. У першій половині ХХ століття (за виключенням років світових війн) свобода пересування та листування була високою. Бувало, "американці" та "канадці" навіть навідувалися додому, але найчастіше відправляли родичам поштою багато цікавого та корисного.

Після Другої світової колишні вольності зникли під тиском радянського всюдисутнього контролю. Але навіть попри цензуру та безліч обмежень, заокеанські українці старалися не втрачати зв’язок з різним краєм і допомагати родичам чим тільки було можна. За "залізну завісу" із Заходу йшли конверти з листами та фотографіями, одяг та взуття, посуд, продукти тощо.

Озирніться навколо, придивіться до розставлених в дідівському помешканні артефактів. Вивчіть їх уважно. Можливо, частина  свого часу з них подолала шлях через океан. Розпитайте про речі на полицях у старших родичів, зазирніть у скрині та шухляди.

Перегляньте старі газети, листи та фотографії. Можливо, ваші дід чи баба уже самі не пам’ятають, якими скарбами володіють, особливо, коли не бачать в них якоїсь цінності. Однак будь-яка знахідка може допомогти вам у пошуку.

Зазирніть на всі полички, в усі шафи. Пошук пов’язаних з родичами-емігрантами артефактів може стати чинником, що спонукає вас прибрати на горищі, куди прийнято зносити весь непотріб і мотлох. Серед груд пожовклих газет і радянського друку може знайтися саме те, що зрушить ваш пошук із місця. Найкраща знахідка — листи та фотографії. Зазначені на них імена та адреси дозволять вам зосередитися на конкретних персоналіях, локаціях і датах, а це — ледь не половина успішного пошуку.

Читайте також: Досліди свій родовід! Як це зробити [5]

Порада 3. Шукайте в архівах

Старі паперові архіви по всьому світу по трохи переходять у цифровий формат. Десь це відбувається системно, десь — силами незалежних волонтерів. Однак щороку кількість архівних даних у мережі стрімко збільшується.

Найкращий інструмент роботи з архівами — американський сайт ancestry.com [6]. Він дає доступ до величезної кількості даних. Найкориснішими у пошуку заокеанських родичів є списки пасажирів кораблів з мігрантами та результати переписів населення різних років. У формі пошуку на цьому сайті можна вводити імена та прізвища (причому, тим сам вказуєш ступінь співпадіння від точного до приблизного), місце, місцину, країну походження чи прибуття, національність, колір волосся та очей тощо. Однак алгоритм пошуку — далекий від ідеалу. Навіть увівши найдетальнішу інформацію, ви можете отримати сотні посилань, із яких було би добре, якби одне-два стали корисними для вас.

Серед цікавих інструментів на ancestry.com є можливість будувати родинне дерево, причому, алгоритми сайту вміють робити це самостійно, знаходячи зв’язки між різними, згаданими в різноманітних архівах людьми, зокрема, нашими сучасниками. Наразі цей інструмент також недосконалий.

Із негативу можна згадати неточність даних самих архівів (наприклад, помилки офіцерів переписів та державних клерків), а також похибки машинного розпізнання писаного від руки тексту. Через це робота з електронними архівами перетворюється на кропіткий і тривалий труд, утім заради цього тепер принаймні не треба їхати до Сполучених Штатів, Канади, Нідерландів чи Німеччини.

Ще один мінус сайту — він платний. Нові користувачі ancestry.com отримують безкоштовний тиждень доступу до архівів, цього може вистачити для початку пошуків, але для серйозної роботи доведеться таки заплатити суттєву суму. 

Однак отримана завдяки ancestry.com інформація, врешті як жодна інша, дозволила мені зрушити з місця пошук родичів Ориняків: не лише тих, які емігрували за океан, але й їхніх сучасних нащадків. Зокрема, адреси та контактні дані – кількість доступної на сайті інформації, насправді, вражає!

Окрім сайту ancestry.com є архіви місцевих органів влади, локальних історичних товариств, церковних парафій та інших установ. Доступ до них часто не такий простий, але, буває, саме там можна знайти найбільші скарби.

На цю тему: Как найти свои корни [7]

Порада 4. Шукайте в газетах

Окремий корисний різновид архівів — архіви друкованої преси. Завдяки їм можна дізнатися багато відомостей про життя та долю своїх заокеанських родичів. Особливо в діаспорних і локальних англомовних газетах. Саме маленькі видання писали ледь не про кожну (навіть незначну) подію в спільноті, повідомляли новини про життя її помітних учасників, про народження дітей, весілля, урочистості, церковні та благодійні заходи, хвороби та смерть.

Починати раджу з архіву газети американських українців "Свобода" — він доступний в мережі. Ця газета виходить з 1893 року до сьогодення. Варто прочитати її старі числа також для того, щоб дізнатися, чим жила українська діаспора в Сполучених Штатах, якою мовою користувалася та під яким кутом бачила світ — безцінний досвід.

Для пошуку в англомовних газетах можна використовувати сервіс newspapers.com [8]. Це найбільший архів друкованої преси в Сполучених Штатах і Канаді: від місцевих видань до загальнонаціональних газет з мільйонними накладами. Сайт також передбачає платну підписку, але підписники ancestry.com автоматично отримують доступ до його архівів.

Порада 5. Соціальні мережі

Лише провівши пошук в цивільних та газетних архівах, знайшовши там конкретну інформацію про конкретних людей, варто братися за спілкування в соціальних мережах. Звісно, можна і до цього шукати в Сполучених Штатах і Канаді людей з вашим прізвищем, однак це буде полюванням з гармати по горобцях. По-перше, ваших однофамільців можуть бути сотні чи тисячі. По-друге, заокеанська частина вашої родини могла змінити імена на більш англійські чи перейти на чужі прізвища після шлюбу чи усиновлення-удочеріння.

Основою соціальною мережею є фейсбук — наразі найбільша база людей у світі. Втім варто готуватися до того, що більшість американців та канадців користуються нею або дуже рідко, або взагалі давно перестали заходити на свою сторінку.

Більш репрезентативний за океаном соціальний сервіс — LinkedIn, мережа для встановлення ділових контактів. Однак багато функцій в ньому доступні лише за платної підписки.

Також варто розуміти, що ваші родичі за океаном зазвичай не чекають на звернення людей із далекої та ще недавно маловідомої України. Ваше несподіване повідомлення можуть взагалі не відкрити, думаючи, що це пишуть інтернет-шахраї, які хочуть заволодіти їхніми грошима чи сторінками в соціальних мережах. Отже люди, які визначені вами як заокеанські родичі, можуть місяцями не відповідати на повідомлення. Моя порада — написати якомога більшій кількості осіб (але тільки якщо ви точно впевнені у ваших сімейних зв’язках з ними) через якомога більшу кількість соціальних сервісів.

На цю тему: Діаспора: 6 дивовижних фактів про те, як українську ідентичність зберігали далеко від дому [9]

Порада 6. Запасіться терпінням

Украй рідко буває, що інформацію про зниклих на еміграції рідних та їхніх нащадків знаходять одразу. Ґрунтовний пошук може зайняти місяці, роки чи навіть десятиліття. Насамперед успіх залежить від ваших базових знань — імен, дат, локацій тощо. Але часто навіть ця інформація довгий час не має жодного значення.

З кожним роком, місяцем і навіть днем стає дедалі більше відкритої інформації, яка може допомогти вам у пошуку. Десятки тисяч найманих працівників і волонтерів оцифровують паперові архіви, обробляють їх та роблять доступними для всього світу. Однак цей процес ніколи не закінчиться — документів дуже багато, і постійно з’являються чи знаходяться нові. Удосконалюються інструменти роботи з відкритими даними, спрощується доступ до них. Те, що весною 2024 року я зміг знайти у кілька кліків за декілька секунд в мережі, у 2020-му, а тим паче, у 2016-му існувало лише в аналоговому вигляді — сховане в українських та американських архівах.

Через п’ять років доступної інформації буде у декілька разів більше, а через 10 і поготів. Протягом цього часу ви також зможете почути від старших родичів щось нове чи, розпочавши ремонт дідівського будинку, знайти за цегляною стіною або в підлозі схований там кілька поколінь тому родинний архів.

Порада 7. Усвідомте причини

Перш ніж взятися за пошук запитайте себе: навіщо ви це робите. Відповідь навряд чи буде очевидною. Втім саме таким чином ви дасте собі зрозуміти, що саме стане мірилом вашого вдалого пошуку. Чи хочете ви просто бодай кількома фразами поспілкуватися з віднайденими заокеанськими родичами? Може, плануєте побудувати із ними стійкі стосунки. Можливо, ви і самі хочете переїхати до Сполучених Штатів чи Канади. Хтось, напевно, хотів би запропонувати своїм далеким кревним вдалу інвестицію чи, навпаки, запропонувати свої гроші та вміння. Все це — правильні відповіді. Однак треба від початку бути чесними із самими собою та сформулювати для самих себе запит: навіщо. Хоча, звісно, часто і сам пошук стає цікавішим, ніж кінцевий результат.

А ще варто мати на увазі, що, можливо, у той час, коли ви шукаєте американських чи канадських родичів, вони шукають своє коріння в Україні — тобто вас!

—

Максим Беспалов, письменник, журналіст; опубліковано у виданні "Локальна історія" [10]

---

Читайте також: 

•  «Я хочу жити в країні, де герб робив Нарбут» [11]
• Сервіс пошуку даних про репресованих з 1917-го по 1991 рік запустили в Україні [12]
• Эксперты: История и архивы — это вопрос национальной безопасности [13]
• Почему Украина проигрывает войны за историю соседям [14]
• Владимир Вятрович: Сегодня украинцы заново открывают для себя свою историю [15]
• «Де ти бродиш, моя доле …»: українська родина в епоху ДіПі [16]