5 березня апеляційний суд може поставити крапку в багаторічній боротьбі за Протасів Яр, або ж навпаки — розв'язати руки забудовникам. На кону не просто 16 гектарів лісу в центрі столиці, а пам'ять про Романа Ратушного та право киян на чисте повітря.

Рух ЧЕСНО [2] поговорив із адвокатом “Захистимо Протасів Яр” Антоном Диканем про те, чому справа має розглядатися в адміністративній юрисдикції, звідки взялася сума компенсації розміром $120 млн, про “місток Кличка” та чому “компроміси”, які пропонує забудовник, це лише спроба забудувати галявину пам’яті Романа Ратушного.

Читайте про те, що відбувається за лаштунками боротьби за “легені” Києва та чому справі критично важлива увага громади.

***

“Якщо сервітут і статус заказника будуть скасовані, територія втратить більшу частину своїх земель”

— Чому увага до суду 5 березня така важлива? Що чекає на Протасів Яр, якщо рішення ухвалять не на користь громади?

— Зараз в апеляції розглядається справа за зустрічним позовом ТОВ “Протасів Яр” (входить до групи компаній “Континіум”, мережа АЗС WOG). На першому колі розгляду, в першій інстанції, вони подали позов про часткове скасування рішення Київради щодо створення заказника. Першочерговим позовом самої Київради було встановлення сервітуту. Тоді перша інстанція відмовила в цьому та задовольнила вимоги ТОВ “Протасів Яр” щодо скасування рішення Київради на їхніх земельних ділянках.

Зараз ми знову повернулися до нашої апеляційної скарги на це рішення. “Зависло” питання, в якій юрисдикції має розглядатися справа — в адміністративній чи господарській. Якщо суд все ж вирішить, що це господарське судочинство, він може прийняти рішення про часткове скасування рішення Київради про створення заказника.

Чому це так важливо? Рішення апеляції набирає законної сили з моменту його оголошення. Якщо статус заказника скасують, це відкриє ТОВ “Протасів Яр” шлях до подальшого скасування сервітуту (дозволу на користування землею, — ред.). Нагадаю, сервітут був встановлений апеляційним судом і підтверджений Верховним Судом у 2024 році. Тож часткове скасування рішення Київради про заказник дасть забудовнику можливість оскаржити й сервітут.

Якщо ж сервітут і статус заказника будуть скасовані, територія втратить більшу частину своїх земель — а це 16 із приблизно 20 гектарів. Залишиться всього нічого — приблизно 4 гектари.

Читайте також: "Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Інакше це все випалить вас": Пам'яті Романа Ратушного [3]

Протасів Яр. Фото: Serhii Biriukov 

— Ви говорите про те, що справа має розглядатися в адміністративному суді, а не в господарському. Чому це питання є фундаментальним? 

— Річ у тім, що ТОВ “Протасів Яр” намагається в господарському судочинстві — на наш погляд, за допомогою сумнівних аргументів — скасувати рішення органу місцевого самоврядування, яке є нормативно-правовим актом. Рішення Київради про заказник має всі ознаки такого акта: воно діє необмежений час і стосується необмеженого кола осіб.

Оскарження нормативно-правових актів, зокрема й рішень органів місцевого самоврядування, має відбуватися виключно в адміністративній юрисдикції. Ми маємо підтвердження цьому в справах, які тривали з 2019 року (ТОВ “Бора” та ТОВ “Дайтона Груп”). Вони розглядалися саме в адміністративних судах, де так само оскаржували рішення місцевої влади. Це єдина правильна юрисдикція, і справа має розглядатися тільки там.

Читайте також: Боротьба за Протасів Яр: мафія забудовників та Київрада проти громадськості? [4]

“Наріжним каменем стала галявина”

— На суді представники ТОВ "Протасів Яр" вказували, що пропонували місту "подарувати" 70% території. На вашу думку, чи це була спроба компромісу зі сторони забудовника, чи радше хід для формування образу "доброчесного інвестора" перед суддями?

— Це маніпуляція з боку потенційного забудовника. Насправді йшлося не про 70% на 30%, а приблизно про 80% на 20%. Вони хотіли забудувати максимум 15–20% території, а решту віддати місту. Цю пропозицію озвучив один із інвесторів, але коли він пішов обговорювати її з колегами, вони не знайшли згоди між собою, і вся ця історія згорнулася.

Наріжним каменем стала галявина — місце, де проводиться фестиваль пам’яті Василя та Романа Ратушних і започатковані Романом кінопокази. Забудовник дуже хотів забудувати і її, і ділянку навпроти, через дорогу, з’єднавши їх “містком Кличка”, як вони називали. Скляним містком, щоб об’єднати земельні ділянки.

Але громада сказала: “Вибачте, але ніяка галявина забудована не буде, ніхто вам її не віддасть”. Галявина — це місце пам'яті. Кожен рік там проводиться фестиваль, тривають кінопокази. І як тільки вони почули, що громада буде проти забудови саме цієї ділянки, вони швиденько згорнули ці пропозиції.

А адвокатка Ірина Кобець, яка виступала з цією промовою, — це, як ви правильно підмітили, була спроба показати свою доброчесність перед суддями. Виключно на наш погляд. І вона трохи не відповідає дійсності. Більше того, всі спроби перемовин припинилися з літа 2025 року. 

Особливо після того, як ми з’ясували, що ТОВ “Протасів Яр” здало частину землі в оренду під зону з басейнами, кальяном і баром. Коли ми про це дізналися, то викликали поліцію і відкрили кримінальне провадження. Після цього вони взагалі перестали шукати шляхи до компромісу з громадою.

Фестиваль пам’яті Василя та Романа Ратушних. Фото: ЧЕСНО

— На засіданні 24 лютого пролунала сума компенсації в 100–120 мільйонів доларів. Чи це ті цифри, про які йшлося ще у вересні 2024 року, в період діалогів із Київрадою та ТОВ “Протасів Яр”?

— Так, про це йшлося якраз приблизно в той період, коли Київрада ухвалила перше рішення про викуп. Це озвучував один із тих інвесторів. У нас було декілька зустрічей, на яких я був присутній, і тоді він заявив, що вони витратили на ці земельні ділянки 100–120 мільйонів доларів. Це те, що я чітко пам’ятаю. 

Проте за документами сума була інша — здається, на порядок менша. Тому в мене виникає велике запитання: звідки взялися ці 100–120 мільйонів, з чого вони сформувалися? Враховуючи, що офіційні цифри були в рази меншими.

— У вересні 2025 року громада виходила під стіни КМДА через те, що місто провалило терміни грошової оцінки ділянок для їх викупу. Минуло пів року з моменту, як Київрада подовжила терміни дії рішення. Чи просунувся цей процес зараз? Чи бачите ви політичну волю міста довести процедуру до кінця?

— Днями у нас була зустріч у Київраді з цього питання. Так, вони рухаються в бік оцінки. Нам пообіцяли, що вона буде найближчим часом. Точні терміни сказати не можу, бо це залежить від різних факторів, але процес просувається. Місто трохи виправляється і намагається виконати обіцяне — зокрема й те, що Віталій Кличко [5] обіцяв щодо захисту цієї зони.

Місто реагує, намагається діяти, але є нюанси з отриманням бюджету, внутрішні технічні моменти — вони теж впливають на терміни. Але я бачу, що вони почали рухатись. Сподіваюсь, у найближчі місяці ми отримаємо цю оцінку і зможемо далі про щось говорити — або про обмін ділянок, або про викуп. Шукатимемо варіанти виходу.

Читайте також: Хроніки земельного «дерибану». Хапуги під прикриттям війни мають намір спаскудити Протасів Яр [6]

“Протасів Яр — це легені міста”

Захисники Протасового Яру під стінами КМДА. Фото: ЧЕСНО

— Боротьба за Протасів Яр триває роками, проходить через повномасштабну війну, загибель Романа, блекаути та незліченні суди. Як спільноті вдається зберігати таку мобілізацію громади зараз, коли суспільство досить виснажене?

— Я зараз, мабуть, кажу не як адвокат, а як звичайна людина і житель Києва. Частина нашої громади зараз служить у Збройних силах або в Силах оборони. Люди пам’ятають про Романа Ратушного, його позицію, і тому підтримують історію Протасового Яру. Більше того, вони переконані, що зелена зона в центрі Києва не повинна бути забудована. Протасів Яр — це легені міста, якщо не основні, бо знаходяться просто посеред Києва.

Якщо його забудувати, це, м’яко кажучи, погано вплине на подальше функціонування міста. У нас і так достатньо забудови — і покинутої, і тієї, що зводиться. Ще одна багатоповерхівка в зоні Протасового Яру не принесе нічого доброго. Люди це розуміють і не хочуть бачити чергову 20–30-поверхівку в цій зоні. Тому вони підтримують Романа і пам’ять про нього.

—

Аміна Лікар [7], опубліковано у виданні Рух ЧЕСНО [8]

Читайте також:  

• Хто знищує столицю. Архітектурні пам'ятки vs. забудовники: як захистити історичні будівлі Києва [9]
• Забудовники проти історичного Києва: диверсія із садибою Зеленських показова [10]
• Забудовники вбивають ріку Ірпінь, рятуючи висотки від підтоплення; влада злочинно бездіє [11]
• Київський містозабудовний схематоз: махінації з островом Оболонський [12]
• Безвідповідальна поліція, продажні суди та міська влада, в результаті - хаотична забудова Києва [13]
• "Совок" при відбудові України. Що змінити в підходах та який досвід можна запозичити в Польщі [14]
• Никольская Слободка – адский «Дубай» на берегу Днепра [15]
•  Бетонный «Світлопарк». Квартиры «почти на Печерске», но между ТЭЦ и цементным заводом [16]
• Гетто Киев: как жить не надо [17]