В пароадигмі мислення президента Зеленського і "віце-президента" Єрмака, зручно керувати через позаштатних радників. І далі їхні призначенці просто копіюють цю систему. Рустем Умєров скопіював те, що відбувається на Банковій. 

У кінці листопада президент Володимир Зеленський у щорічному посланні до Верховної Ради представив План внутрішньої стійкості України. Серед іншого він закликав до співпраці з громадянським суспільством і чесної розмови про проблеми в армії. Логічно припустити, що президент мав би хотіти такої ж чесної розмови про проблеми в міністерстві оборони, які публічно уже котрий місяць обговорюються в суспільстві.

У вересні, під річницю  перебування Рустема Умєрова на посаді очільника міністерства, у виданні «Українська правда» вийшла стаття «Міністерство хаосу Умєрова» [2]. Її авторки – три відомі громадські діячки Дарія Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції, Марія Берлінська, керівниця проекту Victory Drones та Альона Гетьманчук з Центру «Європа» – констатували: за рік роботи міністром оборони справжні результати в Умєрова є лише у закупівлях і цифровізації. Але ці зміни відбулися здебільшого не завдяки міністру, а всупереч.

Однак уже за два місяці потому ці ж авторки у статті для «Дзеркала тижня» [3] відмовили Умєрову і в цих здобутках і стверджують: хаос в управлінні міністерством поступово переростає у диверсію та саботаж і перетворює відомство Умєрова на «міністерство поразки». У розвиток теми журналіст-розслідувач Юрій Ніколов опублікував статтю, зміст якої повно розкрито заголовком «Just business. Міністерством оборони керує група людей, поєднаних спільним бізнесом» [4]. Про факти, оприлюднені в цих публікаціях,  та реакцію влади, яка так бажає чесної розмови про проблеми в секторі безпеки, журналісти видання  Центр журналістських розслідувань [5] говорили з Дарʼєю Каленюк. 

Дарія Каленюк

Валентина Самар: Пройшло досить багато часу з моменту публікації першої статті у «Дзеркалі тижня», минув тиждень після другої, а реакції президента все ще немає. Чи вона є, але не публічна, і ми про неї не знаємо?

Дарія Каленюк: Мені невідомо, яка реакція президента. Мені відомо, що станом на середину жовтня, коли у широкого кола громадських організацій була зустріч з президентом, у президента самого були питання стосовно ефективності роботи Умєрова на посаді міністра. І наше завдання було в другій статті «Міністерство саботажу» детальніше описати, що відбулося в міністерстві оборони після нашої першої програмної комплексної статті, де ми описали системні хиби в роботі Умєрова, побудовану хаотичну систему управління міністерством, як відбуваються закупівлі озброєння в міністерстві оборони. Що є певні здобутки, але самі здобутки, після ефективних результатів Агенції оборонних закупівель (АОЗ), сам міністр Умєров почав знищувати. І це знищення продовжується після нашої першої публікації. Далі відбуваються дуже нехороші дії стосовно АОЗ.

Також ми показали проблеми на ниві міжнародної військової дипломатії. Ми дізналися, що на Банковій вважають, що у Умєрова є якась хімія з американцями, зокрема з очільником Пентагону Ллойдом Остіном, але нам достеменно відомо, що ніякої хімії немає. Що, навпаки, є велике застереження, особливо стосовно близькості Умєрова до керівництва Туреччини. Нам довелося підтвердити це шляхом деталізації, як відбувається управління міністерством оборони – через радників і позаштатних радників.

Всім в міністерстві оборони відомо, що в Рустема є Ленур (Мамбетов) і Снавер (Сейтхалілєв) – це його права і ліва рука, його надійні товариші, побратими, як виявилося, бізнес-партнери. Вони від імені міністра доносять доручення і побажання до керівників департаментів, до заступників. Всі розуміють, що це люди від міністра, що вони прийшли нести «благую весть» від верховного керівника міністерства оборони.

Снавер Сейтхалілєв і Ленур Мамбетов. Колаж: nashigroshi.org

Я бачила їх також на нарадах, але не могла зрозуміти тривалий час, взагалі яка їхня посада, яка зона відповідальності? Ми дослідили це питання і зрозуміли, що насправді немає ніякої відповідальності, немає ніяких повноважень, хлопці мають російські паспорти, але вони чомусь допущені до дуже чутливої інформації міністерства оборони, в них немає державної спеціальної перевірки, немає доступу до державної таємниці, декларації вони не подають, але вони чомусь від імені міністерства оборони регулярно, мінімум пʼять разів, обидва їздили у відрядження до Туреччини.

І це насторожує, це проблема, це може бути ще більшою проблемою в налагодженні нашої співпраці з американськими партнерами, бо в американців з Туреччиною є серйозна напруга і саме в оборонній співпраці. Американці переживають, що їхні оборонні технології через українців можуть бути передані якимось чином до Туреччини. Нам потрібно зважати на ці ризики, на такі чутливі моменти. Тому ми спростували якусь там хімію з американцями і пояснили, що навпаки, є серйозне наближення до Туреччини.

Валентина Самар: Насправді тут йдеться не лише про Ленура Мамбетова та Снавера Сейтхалілєва, позаштатних радників виконуючого обов’язки держсекретаря Міноборони і давніх бізнес-партнерів братів Умєрових. Ця проблема набагато масштабніша. Починаючи з Офісу президента і закінчуючи будь-яким містом – фактично країною управляють оці бек-офіси, позаштатні радники, позаштатні помічники радників з «корочками». Ця проблема існує ще з часів минулого президента, чиї бізнес-партнери мали кабінети на Банковій і звідти керували цілими галузями промисловості і економіки. Що з цією проблемою робити в цілому?

Дарія Каленюк: Це була величезна проблема і до повномасштабної війни. Після повномасштабної війни, якщо ми не подолаємо цю кризу державного управління, нам дуже важко буде зберегти державу і перемогти у війні. Ми хочемо євроінтегруватися, ми хочемо вступити в ЄС і НАТО, ми хочемо тісної співпраці з оборонним сектором країн НАТО. Ми хочемо локалізації оборонної промисловості країн НАТО в Україні.

Ми вже залучаємо гроші іноземних партнерів в наш оборонний комплекс. І для наших західних партнерів важливо розуміти – як ми управляємось? Тобто, з ким говорити, хто реально відповідає, хто має повноваження? Позаштатні радники на Банковій, а в міністерстві оборони вони взагалі виконують обов’язки державного секретаря, це ж треба так придумати, так сховати своїх бізнес-партнерів! Нас сприймають несерйозно. Нас сприймають як державу незрілу. І партнерів це відштовхує, це суттєво сповільнює виконання домовленостей, в тому числі безпекових, в тому числі домовленостей щодо фінансування наших оборонних проєктів.

Читайте також: Чому Умєров - це міністр корупції та поразки у війні [6]

Я хочу ще раз наголосити, чому це особливо чутливо в міністерстві оборони? Ми вже зайшли в геополітику. Торгівля зброєю, доступ до оборонних технологій – це геополітичні питання, питання безпеки кожної країни і геополітичних впливів кожної країни. Тому коли наші партнери бачать, що в нас геополітичні питання вирішують позаштатні радники виконуючого обов’язки держсекретаря, вони замислюються – а як можна з Україною ґрунтовно і системно працювати? Хто ці радники? На кого вони взагалі працюють? Хто їм платить? Яка інформація у них є і куди вона далі поширюється?

На це відповідей немає. На жаль, міністерство оборони не надало жодних спростувань або відповідей. Їхнє мовчання говорить, що все в нашій статті є правдою. Єдиний випад, що був, – це звинувачення нас у ксенофобії. За те, що ми назвали систему радників і бізнес-партнерів Рустема Умєрова турецьким двором. У нас є обґрунтування, чому така метафора була використана, і це основано на реєстрах, на історії, на біографії Ленура, Снавера, Рустема і їхніх родин.

Рустем Умєров, міністр оборони України. Фото: facebook.com/rustemumerov.ua

Є ще такий заступник в міністерстві оборони як Діма Кліменков. Він також входить в це бізнес-угруповання Умєрова. Руками Дмитра Рустем намагався ліквідувати АОЗ, руками Дмитра Умєров координує всі наймасштабніші, найгрошовитіші напрямки в міністерстві – всі закупівлі, будівництво житла, землі оборонного фонду. Ми говоримо про сотні мільярдів гривень активів. Це координує людина, яка нахабно у вересні цього року намагалася всупереч стандартам НАТО, брехливо прикриваючись нібито стандартами НАТО, ліквідувати АОЗ через її злиття в ДОТ – в Агенцію нелетальних закупівель.

Читайте також: Справа "Львівського арсеналу": експосадовця Міноборони затримали під час спроби втечі з України (ФОТО) [7]

Ми памʼятаємо, що на початку жовтня відбулася нібито серія чисток: Рустем Умєров звільнив половину заступників, без пояснень чому, призначив нових, але головний заступник – Дмитро Кліменков, колишній бізнес-партнер Умєрова – не був звільнений. Більше того, він отримав у своє підпорядкування всі старі закупівлі, які укладалися в 2022-2023 роках. Це контракти Департаменту військово-технічної політики.

Сума цих контрактів на початку року сягала 400 мільярдів гривень – це 10 мільярдів доларів, це величезна сума. Ну і всі земельні фонди, оборонні фонди, будівництво житла, частково навіть фортифікації. Ця людина не є компетентною в управлінні таким масштабом матеріальних цінностей. Ця людина показала, що вона виконує будь-які рішення міністра, навіть якщо ці рішення суперечать рекомендаціям НАТО і національним інтересам.

Дмитро Кліменков, Рустем Умєров, Арсен Жумаділов.

Валентина Самар: На жаль, мусимо констатувати, що в Україні фактично знищений інститут спеціальної перевірки. Ми бачили це на прикладі Олега Кулініча, колишнього керівника кримського Главку СБУ, коли був скандал із заступником голови СБУ Івана Баканова Наумовим [8]. І те ж саме ми бачимо, що люди, які, ймовірно, не проходили спецперевірку, по суті керують зараз міністерством оборони.

Дарія Каленюк: По-перше, хочу сказати, у нас є підтверджений факт, що Ленур Мамбетов і Снавер Сейтхалілєв не проходили спеціальну перевірку. Ми окремим запитом це запитали. По-друге, позаштатні радники взагалі спецперевірку не проходять. Так само вони не подають декларації, навіть штатні радники не подають електронні декларації.

Це дуже зручна позиція, коли в тебе є «корочка» якоїсь інституції, в нашому випадку це міністерство оборони, але ми розуміємо, що багато інститутів мають таку «корочку», і ти приходиш, отримуєш доступ до інформації, від імені очільника відомства озвучуєш якісь позиції, які мають виконувати. При цьому ти не несеш жодної відповідальності, не маєш жодної підзвітності. Як це ще назвати, як не двором?

Маю на увазі двір, як аналогію з королівським двором. Це не демократична інституція, це квазі-система управління державою, коли формально керують одні, але де-факто – керують інші. Це означає, що нормальні люди, які готові брати на себе відповідальність і повноваження, не підуть працювати в такі відомства, бо вони просто не будуть виконувати задачі, які їм нарізають позаштатні радники без відповідальності. 

Але це також говорить про систему мислення нашого президента Володимира Зеленського і нашого віце-президента Андрія Єрмака. Їм зручно керувати через позаштатних радників. І далі їхні призначенці просто копіюють цю систему. Рустем Умєров скопіював те, що відбувається на Банковій. У нього міністерством керують штатні і позаштатні радники.

До найбільш впливових штатних радників належить Діана Давітян – експомічниця і асистентка Умєрова ще на посаді в Фонді державного майна, і Кирило Тимошенко – ексзаступник голови Офісу президента з питань фортифікацій, комунікацій. Вони декларацій не подають, невідомо, скільки їм платять. Де-факто Кирило Тимошенко керує усіма комунікаціями міністерства оборони. Більше того, він втручається в те, як намагаються комунікувати інші Сили безпеки оборони.

Комунікація міністерства оборони з суспільством і з міжнародними партнерами, на мою думку, провалена. Якщо ми говоримо про комунікацію особисто міністра, то у нього було, напевно, одне інтерв’ю за весь рік його роботи – виданню «Лівий берег», де, я так розумію, завчасно були питання озвучені і добре продумані відповіді.

Ми не бачили якогось «хард-толк», тобто серйозного інтерв’ю з міністром оборони, коли в онлайн-режимі, на відео, без попередньо визначених питань журналісти могли вільно ставити міністру складні, важкі питання. Такого не було. Це також серйозна ознака некомпетентності і незрілості міністра оборони. Було ще одне чи два слабеньких компліментарних інтерв’ю західним медіа, де також ми не бачили живої дискусії.

Діана Давітян рік займалася координацією міжнародної роботи міністерства оборони. З усією повагою до Діани як ефективної помічниці, але міжнародною роботою мають керувати і координувати її компетентні люди з розумінням, як працює система міжнародної торгівлі зброєю і передачі збройних технологій.

Читайте також: "Велике окопне будівництво" буде піарити колишній куратор "великого крадівництва" [9]

Кирило Тимошенко на форумі «Україна 30». Фото: facebook.com/Forum.Ukraine30

Заступника з міжнародки не було до травня. У травні призначили дипломата Олександра Балануцу. Він пропрацював до вересня, в жовтні його звільнили. Призначили нового заступника з цього напрямку Сергія Боєва. Але військова дипломатія, тобто міжнародка – це одна з трьох ключових функцій міністерства оборони будь-якої країни.

У нас ця функція виконувалася на відсотків пʼять. Міністр зустрічався з різними топ-чиновниками, про щось домовлявся, а його відомство навіть не знало, про що вони домовились і не могло виконати цих домовленостей. Базові речі про різні двосторонні договори зі стратегічними партнерами, про обмін інформацією, про захист конфіденційної інформації, про доступ до технологій – ці документи не були розроблені, не були підписані, не були втілені. Це просто один з прикладів провалів роботи міністерства оборони.

Валентина Самар: Між тим, є оновлення по темі. Народний депутат Ярослав Желєзняк сьогодні опублікував [10] відповідь на свій запит до міністерства оборони, відповідь за підписом Марини Безрукової, керівниці ДП «Агенція оборонних закупівель». Головне у викладі Желєзняка: «минуле керівництво АОЗ у грудні 2023-го вже укладало з польською компанією PHU Lechmar контракт на закупівлю снарядів на 70 млн 600 тис  євро (це 3 млрд гривень).

Снаряди компанія не поставила. Благо, в АОЗ за цей час змінили керівництво і жодних грошей «полякам» ми не заплатили. Загалом PHU Lechmar засилала в агенцію 4 комерційні пропозиції, по одній з яких АОЗ зверталась з уточненням вартості, проте компанія за 8 місяців не спромоглася відповісти. Про всі ці ризики з цією компанією знали – Безрукова доповідала – але все ж таки вирішили відправити 23 млрд і з….стовідсотковим авансом».

Читайте також: "Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших". Банкова своїх скандалістів не карає [11]

Дарія Каленюк: Це яскравий приклад саботажу, який на собі, на жаль, відчують наші військові на фронті. Пояснюю, що відбулося. Оця польська компанія-фунт відправляє комерційну пропозицію на величезну суму до чомусь Державної прикордонної служби України (ДПСУ) і каже: ми готові поставити вам купу снарядів і боєприпасів для Збройних Сил України. ДПСУ не має повноважень купувати снаряди для ЗСУ. Вони можуть купувати озброєння для себе.

ДПСУ звертається з цією комерційною пропозицією до міністерства оборони, яке бере цю пропозицію і негайно пише листа на Уряд: класна пропозиція, ДПСУ – фантастичний закупівельник, ми їм довіряємо, вони можуть швиденько купити критичні для нас боєприпаси. Міністерство оборони робить це, маючи в цей же час інформацію, що їхня профільна агенція, яку вони створювали рік саме для закупівель і саме боєприпасів саме для ЗСУ, вже має підписані контракти з постачальниками тих же самих боєприпасів. АОЗ перевірив цих постачальників, вони мають експортні ліцензії на продаж озброєння.

Ці постачальники не вимагають 100% передоплати, як то вимагає ота польська компанія. Ці постачальники перевірені профільними експертами АОЗ, вони спроможні доставити боєприпаси. Але хто у нас профільний заступник по закупівлям в міноборони? Правильно – бізнес-партнер Умєрова Дмитро Кліменков, який не буде такого робити без зеленого світла від Умєрова.

Він приймає рішення моментально попросити в Уряда забрати в АОЗ ці 23 мільярда гривень і передати їх ДПСУ – не пояснюючи чому, не аналізуючи, не повідомляючи навіть АОЗ про таку передачу коштів. Негайно збирається Уряд і приймає рішення – так, класна ідея, треба віддати гроші прикордонникам, вони вміють купляти боєприпаси. Ось така відбулася історія. 

Валентина Самар: Дуже важливий момент – передбачався 100% аванс. Попри всі неприємності цієї компанії, яка не виконувала своїх зобов’язань. Ось вам, будь ласка, беріть 23 мільярди, а ми почекаємо, поки ви виконаєте свої зобов’язання.

Дарія Каленюк: Ми подивимося трошки на цю компанію. Там на поверхні лежить, що це – фунти. Засновником вказаний, здається, 67-річний польський пенсіонер, який не має жодного відношення до торгівлі зброєю. Це абсолютний фунт, це будь-який OSINT і будь-який дью-дилидженс будь-якого банку або поважної компанії підтвердив би. Більше того, в АОЗ були ці комерційні пропозиції, вони перевірили і виявили величезні ризики. В АОЗ ніколи не роблять 100% передоплату.

Проблема міністерства оборони за Резнікова в 2022-2023 роках була в тому, що Департамент військово-технічної політики, який очолював Олександр Лієв [12], ми якого ми у ваших ефірах не один раз говорили, постійно укладав контракти з різними прокладками зі 100% передоплатою. В результаті навіть станом на початок цього року сума контрактів сягає 400 мільярдів гривень. Дуже багато цих контрактів прострочені, тобто, не виконані вчасно. Дуже багато цих контрактів подовжені за рішенням міністра Умєрова. Ми бачимо, що заборгованість по цим контрактам менша, ніж насправді.

Читайте також: Спецмародери: як імпортери зброї вкрали у країни мільярди гривень у розпал війни - а куратори "схем" і досі на волі [13]

Олександр Лієв, директор ТОВ «Українські сервіси розмінування». Фото: Facebook Ukrainian Demining Services

Заборгованість, за нашою інформацією, десь близько 30 млрд грн. Тривають якісь судові процеси, які можуть тривати десятиліття. Коли виводяться гроші і не відбувається поставок або вони відбуваються невчасно чи неякісно, в результаті в нас немає ні грошей, ні зброї.

Ось в зв’язку з цим і пішов міністр Резніков зі своєї посади, і в зв’язку з цим був величезний запит на ремонт оборонних закупівель, у зв’язку з цим була створена АОЗ. І ось через рік ми знову в точці «А», де вже не міністерство оборони і його профільна агенція, а ДПСУ виконує роль такого замовника, який виводить за кордон державні гроші по 100-відсотковій предоплаті, не перевіряючи, чи є спроможність поставити зброю. Врешті ми не матимемо ні грошей, ні зброї.

Більше того, контракти, які реально вже підписані, а постачальники перевірені АОЗ і вони можуть поставити озброєння, зараз під загрозою зриву. Тобто ми забираємо гроші з «живих» контрактів, віддаємо їх польській прокладці польського пенсіонера, щоб що? Мені цікаво, хто виграє при цьому, хто на цьому дерибані заробляє? І чому міністерство оборони грає активну роль в цьому дерибані, по суті, вбиваючи свою ж власну реформу, яку воно втілювали протягом року?

Читайте також: Хто такий свояк Баканова прізвище якого сплило у гучній справі про дежзраду [14]

Валентина Самар: Немає жодної реакції на оприлюднені вами та іншими журналістами-розслідувачами факти щодо, по-перше, управління міністерством оборони, по-друге, монополізацію в руках Дмитра Кліменкова усіх закупівель, розпорядження майном міністерства – землями, полігонами, арсеналами, державними підприємствами. Більше того, можна сказати, демонстративно відбувається ця оборудка із 23 мільярдами гривень зі 100-відсотковим авансом фірмі-прокладці без будь-яких гарантій виконання цих контрактів. Нам тим самим кажуть – нам плювати на ваші публікації, на реакцію суспільства, ми будемо робити своє, бо нам дозволено? 

Дарія Каленюк: В мене є відчуття, що хтось зверху – і в міністерстві оборони, і на Банковій – відчуває можливе припинення гарячої фази війни. Трамп прийшов, багато обговорень мирного плану, переговорів, замороження війни. І в зв’язку з цим хтось розуміє: не буде більше таких величезних витрат на оборонні закупівлі і тому треба в останні хвилини накрасти, повністю запакуватись, поки є така влада і така можливість. Ось так мені зчитується ця ситуація.

Ми розуміємо, що сама ДПСУ і саме міністерство оборони без погодження з Банковою, зокрема, з Єрмаком, не могло б зробити таку оборудку із переказом 23 мільярдів на зброю від профільної агенції в непрофільну ДПСУ для закупівлі зброї в невідомої прокладки чи відомої і близької до тіла прокладки. Це однозначний саботаж міністерства оборони, який робиться під зеленим світлом з Офісу президента.

—

Валентина Самар, опубліковано у виданні Центр журналістських розслідувань [5] / Ефір програми «Питання національної безпеки» [15] з Валентиною Самар.

Читайте також:  

• Злочинна "кругова порука": низка нардепів допомагають Умєрову "кришувати" схеми в Міноборони, - Безугла [16]
•  В очікуванні останньої битви: Чи зможе Міноборони перемогти пацюків харчової мафії? [17]
• Хтось хоче отримати під свій контроль грошові потоки по закупівлі озброєнь для ЗСУ [18]
• Справа "Львівського арсеналу": експосадовця Міноборони затримали під час спроби втечі з України (ФОТО) [7]
• Чому Умєров - це міністр корупції та поразки у війні [6]
• Арсен Жумаділов очолив новостворене ДП «Державний оператор тилу» [19]
• Нову очільницю "Агенції оборонних закупівель" призначило міноборони [20]