Українські вищі навчальні заклади (ВНЗ) фіксують небувалий приріст студентів-контрактників. Порівнюючи з минулим роком кількість нових студентів платної форми навчання зросла майже на 40%, а якщо виокремити лише чоловіків – то на 82%.

У деяких університетах кількість нових студентів-чоловіків зросла вдесятеро і більше, зазначає видання "Наші гроші. Львів" [2].

В умовах значного скорочення населення (за даними [3] ООН, з України змушені були виїхати  понад 5 млн людей) мало б меншати і студентів платної форми навчання. Частково так і є – стало менше студенток і студентів до 20 років, традиційного віку для вступу до університетів. Натомість різко – у рази – зросла кількість студентів віком 30-50 років. Мова йде про десятки тисяч чоловіків, які раптом вирішили здобути вищу освіту.

Секрет простий. Згідно з законом [4], статус студента гарантує відстрочку від мобілізації у період воєнного стану. При цьому вартість навчання усереднено становить трохи більше 20 тис. грн, а умови для вступу у 2022 році суттєво спростили [5], особливо для контрактників. На деякі спеціальності достатньо було простої співбесіди чи мотиваційного листа.

Такою можливістю у 2022/2023 навчальному році скористалися не менше 85 тис. чоловіків призовного віку, свідчить аналіз редакції «Наші гроші. Львів». Враховуючи середню вартість року навчання (20,8 тис. грн), додатковий дохід українських університетів можна оцінити у 1,7 млрд грн. 

Внизу цього тексту ви знайдете детальну порівняльну базу даних всіх українських ВНЗ, створену на основі статистики міністерства освіти.

«Це кращий варіант, ніж платити тисячі доларів і втікати»

37-річний львів’янин Андрій Пекар* свого часу закінчив військову кафедру у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Він відверто зізнається, що вчився там лише, щоб уникнути строкової служби в армії.

«В березні [2022 року] мені прийшла перша повістка, бо виявилось, що моя спеціалізація дуже затребувана. Я проігнорував повістку і згодом отримав уже попередження про кримінальну відповідальність. Було страшно навіть виходити на вулицю, бо думав, що мене всюди чекають працівники військкомату. Тому коли дізнався, що можна вступити на магістратуру і отримати відстрочку – одразу прийняв рішення», – розповів НГЛ Андрій Пекар, який зараз здобуває другу вищу освіту у «Львівській політехніці» і навіть думає про вступ на аспірантуру, якщо буде така потреба.

33-річний Сергій Чопик* з Волині працює в одній із українських ІТ-компаній. Вирішив вступити в університет ще раз, аби мати легальну можливість отримати відстрочку від мобілізації, каже він у розмові з НГЛ. Оскільки через війну умови вступу на магістратуру спростили, він не проходив мультитест, а лише заніс на кафедру документи та мотиваційний лист.

«Я вступив на магістратуру у «Львівську політехніку», бо не маю бажання йти служити, чесно. В мене є робота, є можливість донатити досить великі суми на допомогу армії. Думаю, що насправді я більше користі принесу, якщо буду працювати, адже я плачу немалі податки і скидаю гроші на допомогу ЗСУ. Проблем зі вступом не було, адже тоді на контракті був недобір», – каже Сергій Чопик.

Він зізнається, що не надто зацікавлений у самому процесі навчання, але зрідка відвідує пари, щоб його не відрахували.

«Зараз у нас змішана система: частина пар проводиться онлайн, частина очно. Очну частину зазвичай пропускаю, на онлайн іноді приходжу. Плюс – я не викладаюсь на повну, бо мені треба закрити сесію на мінімальну трійку і все. Я вважаю, що це кращий варіант, ніж платити тисячі доларів хабарів, бігати по лісосмугах через кордон і кудись тікати», – каже 33-річний Сергій Чопик.

Судячи з усього, тієї ж стратегії дотримуються багато його однолітків. Порівняно з двома попередніми роками, в українських ВНЗ стало у 15 разів більше студентів віком 30-39 років. У категорії 40+ зростання ще більше. 

Таких студентів як Андрій Пекар і Сергій Чопик лише у «Львівській політехніці» цього року з’явилося понад три тисячі – кількість чоловіків-контрактників першого року навчання, за даними міністерства освіти, тут зросла на 187%.

Втім, є ВНЗ, де відсоток зростання кількості чоловіків ще більш вражаючий. Наприклад, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (+406%), Луцький національний технічний університет (+442%), Національний лісотехнічний університет України (+606%), Львівський національний університет природокористування (+616%), Українська академія друкарства (+754%). Рекордсменом серед великих ВНЗ є Чернівецький торговельно-економічний інститут (+1134%), де контрактників першого року навчання стало більше у 12 (!) разів.

Зі зрозумілих причин, найбільше таких «студентів» залучають у західних областях, проте статистика свідчить про різке зростання контрактників у всіх регіонах країни, за винятком хіба Херсонщини, яка минулорічної вступної кампанії перебувала під окупацією. 

У харківському Українському державному університеті залізничного транспорту кількість контрактників першого року навчання зросла майже вдесятеро. Проректор Владислав Панченко вважає, що це завдяки ефективній роботі адміністрації і відстрочка від мобілізації тут ні до чого.

«Ми провели потужну профорієнтаційну роботу, насамперед для того, щоб перебороти страх навчання у Харкові. Ми пояснювали, що по-перше, у нас вже прекрасно відпрацьована система дистанційного навчання, а по-друге, у нас є потужний партнер – наша українська залізниця, – пояснює Панченко у розмові з НГЛ. – Не думаю, що уникнення мобілізації було ключовим фактором, ми досліджували цю ситуацію».

Надія Ковальчук, проректорка Луцького національного технічного університету, де кількість вступників-чоловіків зросла майже на 450%, теж переконує, що причини не у бажанні отримати відстрочку від мобілізації. «Таке збільшення кількості вступників пов’язане як з трансформаційними змінами у нашому університеті, так і з покращенням якості  освітнього процесу, – розповіла НГЛ Надія Ковальчук. – У нас відкриті нові освітні програми, які користуються попитом на ринку праці. У 2022 році відбувся зростання попиту на технічні спеціальності, на будівництво, архітектуру та комп’ютерні технології. Ця тенденція спостерігається і по інших університетах».

Втім, деякі керівники українських ВНЗ визнають, що не мають ілюзій щодо раптової популярності своїх закладів. «З чим пов’язую [збільшення кількості студентів-платників]? З війною! У всіх вузах так», – каже Володимир Загорський, ректор львівського Національного лісотехнічного університету.

Насправді, у деяких університетах кількість платників залишилась на попередньому рівні, або й скоротилась. Це стосується переважно спеціалізованих ВНЗ, як от медичних чи музичних, куди вступити не так легко.

«Звичайно для університету це добре»

У міністерстві освіти і науки (МОН) проблеми не бачать. «Я думаю, що ситуація дещо простіша. Якщо військове командування прийде до висновку, що воно потребує [студентів], то будуть внесені зміни до законодавства і студенти будуть мобілізовані. А якщо, скажімо, це зараз не так потрібно, то тоді люди отримають додаткову освіту і будуть краще підготовлені до різних життєвих ситуацій, у тому числі і до мобілізації»,  – заявив у розмові з НГЛ генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН України Олег Шаров.

Але як відрізнити справжніх студентів від ухилянтів? Право на вищу освіту не може залежати від віку. Навіть у мирні часи в університети щороку вступали кілька тисяч українців «нестудентського віку».

Єгор Стадний, екс-заступник міністра освіти і проректор Київської школи економіки (KSE) вважає, що проблему можна спробувати вирішити суттєвим підняттям цін на навчання та посиленням вимог до студентів. «Ціни на навчання на магістратурі у майже всіх українських університетах далекі від того, скільки може коштувати справді якісна освіта рівня магістра. Ціни навіть нижчі від того, що дає університету держава за навчання студентів-бюджетників. Це і створює цю привабливість магістерських програм у воєнний час. Маємо невисокий рівень вимог до студентів, занижені ціни – ідеальна пропозиція для такого попиту, як зараз», – каже проректор KSE, де вартість року навчання коливається [6] від 55 до 270 тис. грн.

Втім, навіть різке підвищення вартості навчання навряд чи відлякає ухилянтів, натомість створить проблеми добросовісним студентам.

Можливим рішенням, окрім очевидної необхідності підвищення вимог до студентів, як пропонує Стадний, могло б стати обмеження кількості контрактників. Судячи зі вступної кампанії 2022/2023 року, українські ВНЗ готові брати усіх, хто заплатить.

«Звичайно для університету це добре. Покращилась фінансова ситуація і для викладачів. Якщо ще рік тому багато з них мали лише половину ставки, то тепер дві третини, – каже Володимир Загорський з Національного лісотехнічного університету, де цього року кількість студентів-платників першого року навчання зросла у сім разів. – Можемо прийняти і більше, у нас нема проблем з аудиторіями, із забезпеченням навчання».

Насправді, певні обмеження у кількості студентів-платників існують. Кожен український ВНЗ має певну «стелю» – затверджені у 2006-2008 рр. ліцензійні обсяги підготовки фахівців. Втім, за даними МОН, останніми роками ВНЗ працюють лише на 20% від цих обсягів. Цього ж року, як свідчить наш аналіз, навіть найпопулярніші серед ухилянтів ВНЗ використали не більше 70-80% свого ліміту – тож є ще куди рости.

Теоретично ліцензійні обсяги можуть бути скорочені, але лише за умови, що ВНЗ з власної ініціативи подасть відповідну заявку. Але опитані нами експерти не змогли пригадати таких випадків.

«Навіть різке збільшення кількості студентів буде цілком покрите резервом місць, які мають навчальні заклади. Це навантаження вони точно витягнуть, тому що фахівці, викладачі є, – впевнений Олег Шаров з міністерства освіти. – А що стосується аудиторій, на жаль, зараз в основному навчальні процеси, особливо у східних регіонах, відбуваються дистанційно, і тому це теж значення великого немає».

—

НАТАЛЯ ОНИСЬКО, КАТЕРИНА РОДАК, НАЗАР ТУЗЯК, опубліковано у виданні  "Наші гроші. Львів" [2]

В тему: 

• Про переваги та недоліки освітніх систем в Україні та Норвегії [7]
• Мігранти з України підіймають економіку Європи. Але що буде з Україною без них? [8]
• Висока вологість, погана вентиляція, без грошей на ремонт та без сховища взагалі: що змінилося з облаштуванням укриттів у закладах освіти [9]
•  Лінгвоцид упродовж чотирьох століть. Мову чи язик треба захищати в Україні [10]
• До чого веде "шкарлетизація" освіти в Україні. Воюючій державі історія не потрібна? [11]
•  Как это в Британии: воспитание детей, которое поразит украинцев [12]
•  Реформа школьного образования в Эстонии: прочь от СССР [13]