Церква в Україні, яка керується з Москви, досі плює на закон. Чому московським попам не страшно?

1.00

Нет

Отже, досі незрозуміло, яким буде покарання Московського патріархату в Україні, якщо УПЦ МП проігнорує сигнали влади? Поки ініціатива РНБО має вигляд декларації про наміри, без механізмів її втілення.

1 грудня президент Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) [2] щодо заборони діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в Росії. Цілком логічно, що цю новину всі розцінили як запровадження санкцій проти Української православної церкви Московського патріархату, зазначає видання "Главком [3]".

Було також введено персональні санкції проти 10 осіб, найвідомішими з яких є настоятель Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло (Лебідь) і протодиякон Вадим Новинський, відомий як смотрящий за церквою Московського патріархату в Україні. Крім них відтепер під санкціями митрополит Сімферопольський та Кримський Лазар (Швець); єпископ Бахчисарайський, вікарій Сімферопольської єпархії Калинник (Чернишов); єпископ Джанкойський і Роздольненський Олексій (Овсянніков); архієпископ Ровеньківський і Свердловський Аркадій (Таранов); митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей (Іванов); єпископ Роменський і Буринський Іосиф (Маслєнніков); єпископ Коктебельський, вікарій Феодосійської єпархії Агафон (Опанасенко); управитель Феодосійської єпархії, митрополит Платон (Удовенко)

Читайте також: Чи існує змова між ОП та Новинським про захист московської церкви в Україні? [4]

«Ми забезпечимо для нашої держави всю повноту незалежності. Зокрема, духовну незалежність», – так підсумував рішення президент Зеленський.

За інформацією «Главкома», главі держави, який з початку своєї каденції не перешкоджав Українській православній церкві Московського патріархату вести свою діяльність, урвався терпець 23 листопада після того, як за підсумками Синоду УПЦ не тільки не засудила колаборантів, назвавши їх патріотами, а й продовжила називати процес переходу громад з Московського патріархату у помісну Православну церкву України рейдерським захопленням храмів за сприяння влади.

Рішенню РНБО передувала низка обшуків у єпархіях УПЦ МП у багатьох областях. Наприклад, у Почаївській духовній семінарії та у Івано-Франківської єпархії силовики вилучили літературу, у якій заперечується існування українського народу, на Буковині, на території Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ силовики знайшли документи, що підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур, а також прокремлівську літературу. На 10-му місяці війни держава нарешті взялася за церковників-колаборантів. Принаймні, такий вигляд це має.

Що ж насправді зміниться для Української православної церкви Московського патріархату після запроваджених санкцій, розбирався «Главком» із допомогою релігійних експертів та представників церков.

Читайте також: Московський патріархат через VPN. Влада настирливо намагається захистити УПЦ МП [5]

Про що ідеться в указі президента і рішенні РНБО

Президент Володимир Зеленський своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

На своєму засіданні РНБО запровадила санкції проти низки фізичних осіб, а також доручила Кабміну, Держслужбі з етнополітики і свободи совісті розробити механізми, які унеможливили би діяльність в Україні релігійних структур, афілійованих з Москвою.

Кабміну доручено розробити і у двомісячний строк винести на розгляд Верховної Ради законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу у Російській Федерації релігійних організацій. Важливо, що документ має відповідати нормам міжнародного права у сфері свободи совісті та зобов’язань України у зв’язку зі вступом до Ради Європи.

Також Кабмін повинен забезпечити у двомісячний термін перевірку наявності правових підстав та дотримання умов користування релігійними організаціями майном на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

СБУ разом з Національною поліцією та іншими державними органами, до компетенції яких належать питання у сфері забезпечення національної безпеки, доручено активізувати заходи з виявлення та протидії підривній діяльності російських спеціальних служб у релігійному середовищі України.

При цьому Кабміну доручено підвищити статус Державної служби з етнополітики та свободи совісті до рівня центрального органу виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо урядом. Зараз робота цього органу координується Кабміном через міністра культури.

Самій Держслужбі з етнополітики та свободи совісті доручено впродовж двох місяців провести релігієзнавчі експертизи «Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом, та за необхідності вжити передбачених законодавством заходів».

То чи заборонять Московську церкву в Україні?

Експерти, з якими поспілкувався «Главком», скептично ставляться до можливості заборони за обставин, які нині створила влада. І причин цьому декілька.

З указу президента випливає, що впродовж двох місяців Кабмін має розробити закон, який допоможе виконати рішення Радбезу. І цей закон не має суперечити європейським нормам.

Можна припустити, що у розробленому законі йтиметься про заборону діяльості релігійних організацій з центром управління у Росії. Але сумнівно, що ним буде заборонено відразу УПЦ МП, адже кожна її парафія часто є окремою юридичною особою. Про неможливість заборони кажуть і у самій УПЦ МП.

«Нашу церкву ніхто не забороняв. Були озвучені певні рішення, які зобов’язують державні органи дослідити питання статуту УПЦ», – сказав у коментарі «Главкому» глава інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент (Вечеря). За його словами, Статут церкви вже неодноразово досліджували і якщо є потреба, то нехай «державні органи вчергове пересвідчяться у тому, що ніякої підлеглості УПЦ по відношенню до любих закордонних центрів не існує».

У числі рішень РНБО є доручення Держслужбі з етнополітики і свободи совісті провести релігієзнавчі експертизи на наявність канонічного зв’язку Української православної церкви з Російською. Держслужба ж зазначає, що насправді аналіз як старого (до 27 травня 2022 р.), так і нового статуту (після 27 травня) був проведений раніше.

Читайте також: Як російсько-фашистські загарбники використовували будівлі православних храмів на окупованих територіях [6]

«На експертному рівні для фахівців Держслужби у цьому питанні немає білих плям. Зараз є відповідне доручення – будуть відповідні процедури з їх офіційною фіксацією, – сказала у коментарі «Главкому» звільнена 6 грудня голова Держслужби з етнополітики Олена Богдан. – Ми це пояснювали у різних форматах і контекстах неодноразово: у новому Статуті про управління УПЦ збережено канонічний зв'язок з іншими помісними Церквами через РПЦ (27 травня цього року відбувся Собор УПЦ МП, на якому було змінено статут Церкви, що нібито відмежувало її від РПЦ. Натомість незалежні експерти вказують на те, що зв’язок УПЦ МП з РПЦ залишився через Грамоту Патріарха Олексія від 27 жовтня 1990 року [7] – «Главком»). Водночас УПЦ МП офіційно відповіла на запит Держслужби з етнополітики і свободи совісті, що, зберігаючи такий канонічний зв'язок, не здійснює з РПЦ координацію свого спілкування з помісними церквами».

Читайте також: Исчезнет ли кремлевское православие в Украине? [8]

У той же час, Олена Богдан, яку експертне середовище зараховує саме до симпатиків УПЦ МП, визнає, що законодавством чітко не визначені процедури «релігієзнавчої експертизи». А значить, сама Держслужба повинна буде їх визначити. «Щодо всіх процедурних деталей, саме для цієї експертизи ми спочатку проведемо консультації з Експертною радою Держслужби з етнополітики і свободи совісті (заплановані цього тижня). Зайве казати, що питання чутливе та резонансне. Ми наразі бачимо цю експертизу зокрема як вельми широкий консультаційний процес, але не будемо забігати наперед – зараз ми ще у процесі визначення деталей», – сказала очільниця Держслужби напередодні свого звільнення.

Незалежні експерти, з якими поговорив «Главком», звертають увагу ще на один пункт у рішенні РНБО – підвищення Держслужби з етнополітики до рівня органу центральної влади. «Йдеться фактично про відновлення статусу держкомітету (Держкомнацрелігій). Без зміни функціональних можливостей – це призведе лише до збільшення зарплат і, можливо, зміни очільника.

Нічого за суттю не змінює і «функціональне підпорядкування» Держслужбі з етнополітики і свободи совісті «структурних підрозділів місцевих держадміністрацій». Вони і так подвійного підпорядкування. Але кошти службовцям і надалі платитимуть держадміністрації, а не Держслужба», – пояснює на своїй сторінці у Facebook релігієзнавець Олександр Саган.

Як і прогнозували незалежні співрозмовники «Главкома», а також представники УПЦ (ПЦУ) [9] на чолі з Епіфанієм, звільнення Олени Богдан є абсолютно логічним кроком, «оскільки дивним було би збереження на керівній посаді людини, яка лобіювала Московський патріархат».

Чого хоче влада від УПЦ МП

Впродовж двох місяців підготувати якісний закон, який би пройшов два читання і містив усі механізми для його втілення вкрай складно, зазначають експерти. Тим більше такий закон, який би дійсно запрацював, а не оскаржувався у судах як це відбувається із законом «про перейменування УПЦ МП». Нагадаємо, він діє в Україні вже кілька років і зобов’язує церкву з центром управління у державі-агресорі вказувати цей факт у своїй назві.

Натомість Українська православна церква Московського патріархату вже багато років намагається діяти так, аби її не ідентифікували з Московським патріархатом. Вона заперечує свій зв’язок із Російською православною церквою і судиться за те, щоби зберегти назву без прив’язки до Росії – «Українська православна». З 2020 року Конституційний суд України розглядає справу за поданням 49 депутатів щодо відповідності Конституції України «закону про перейменування УПЦ». Коли у цьому конфлікті буде поставлена крапка, досі невідомо.

«Будь-яке (судове) рішення у цій справі (зміни назви церкви) викличе величезний суспільний резонанс. Цю проблему вкрай складно розв’язувати в умовах, коли тривають окупація Криму та збройна агресія на Сході України. І тим паче, коли збройні сили РФ концентруються біля кордону України», – розповідала ще у 2021 році в інтерв’ю «Главкому» [10] тоді ще керівниця Держслужби з питань релігії Олена Богдан.

Суд мав би прискоритися хоча б під час повномасштабної війни. Але навіть 10 місяців масових убивств, обстрілів і окупації не зсунули справу з мертвої точки.

Читайте також: Путін захищає «рускій мір» в Україні руйнуванням церков. Чи приведе це до зникнення московського патріархату [11]

Поки складається враження, що основа мета, яку переслідує «церковне» рішення РНБО, – послати сигнал УПЦ МП про те, що політика держави щодо неї змінилася з лояльної на більш жорстку. Впродовж двох місяців, поки готується законопроєкт, УПЦ МП мусить висловити чітку позицію щодо колаборантів, у тому числі щодо єпископів, керівників єпархій, які фактично відкололися і просто пристали до РПЦ, дати публічну оцінку висловлюванням митрополита Онуфрія про те, що «Голодомор – це божа кара», і засудити релігійні громади, які розповсюджують ідеї «русского міра» в Україні. Простіше кажучи, дати відповідь на сакраментальне питання: з ким же ця церква, як вперто себе називає українською, але сповідує російську ідеологію.

Також залишається питання, чому в переліку осіб, на які РНБО наклала санкції, відсутній митрополит Антоній (Паканич)? Він – фактично друга людина в ієрархії Московської церкви в Україні, але перша в числі адептів Москви в цій структурі. «Усі прекрасно знають, що у часи Януковича основним учасником спроб зміщення предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана), передачі церковної влади «під Москву» є Антоній (Паканич)», – підтверджує у коментарі «Главкому» митрополит Переяславський і Вишневський УПЦ (ПЦУ) Олександр (Драбинко). У часи предстоятельства митрополита Володимира Драбинко був його секретарем. «Це дамка, яка сидить і жде, коли стане королем», – пояснює стратегію Антонія (Паканича) митрополит Олександр (Драбинко).

—

Михайло Глуховський [12], Аліна Євич [13]; опубліковано у виданні ГЛАВКОМ [14]

Читайте також: