— Як ви дізналися про обмін убивці вашого чоловіка і що відчули цієї секунди?

— Спершу зі мною зв'язалася мій адвокат – вона надіслала мені статтю про обмін. Але додала, що поки що німецька держава це не підтверджує. Але коли я вже побачила кадри, як убивця сходить із трапу літака в Москві і його там зустрічає особисто Путін – все стало зрозуміло.

Читайте також: Українець свідчив проти кілера ФБС, який вбив громадянина Грузії в Берліні на замовлення Росії – Bild [3]

— Вбивця вашого чоловіка на волі і уникнув покарання за те, що зробив – але натомість справді чесні та добрі люди здобули сім'ї, щастя, свободу – може це правильно?

— Будь-який торг із Путіним – втрата часу та блеф. Якщо вони вибрали собі якусь жертву – вони її вже ніколи не відпустять із гачка. І зараз Кремль просто бере перебіг гри у свої руки. Як би звільнені люди не думали, що для них все закінчилося і вони можуть спокійно жити та продовжувати свою діяльність – це не так.

Путін все одно через таких кремлівських лиходіїв, нових “Красікових”, продовжить полювання за своїми ворогами. Віддати Путіну вбивцю мого чоловіка – приректи до смерті інших ворогів Кремля. І численні попередні вбивства, які відбувалися за межами Росії, в інших країнах, вкотре підтверджують, що для нього та його злочинів немає кордонів.

Це ж мені говорили й агенти, які попереджали про замахи на мого чоловіка Зелімхана. І коли ми ще жили в Грузії, де був перший замах, і вже коли переїхали до Німеччини. Вони мені так і казали: “Нехай ніколи ваші голови не залишають думки про те, що це переслідування буде довічно. Це полювання навіка. Поки вони не отримають бажане – ваш труп”

— Деякі ЗМІ написали про обмін, що цим Путін показав іншим своїм кишеньковим вбивцям, що він “своїх не кидає”. І щоб вони не вчинили в ім'я його, він витягне з в'язниці і поверне додому. І ви, напевно, пам'ятаєте фразу, яку сам Красіков говорив у в'язниці охоронцеві: “Путін не дозволить згноїти мене у вашій в'язниці”. Так і сталося, виходить. Виходить, що це ще й знак іншим його кілерам: "все буде добре, вбивайте за мене та в ім'я мене!"

—  Саме так. І саме це мене так сильно бентежить. Визволення злочинця, який показав, що суверенність країни, закони іншої країни – нічого не означають, якщо ти кілер Кремля – це небезпечний прецедент для всієї Європи, для всього світу. Тим більше, що й з моменту скоєння злочину минуло зовсім небагато часу.

Все ж я впевнена, що можна було не віддавати Путіну його вбивцю. Красіков був на довічному ув'язненні. А тут за кілька годин біля трапа літака його зустрічає сам Путін, тисне йому руку. І він отримає свою нагороду як герой. І швидше за все посаду якогось депутата Держдуми – як той самий Андрій Луговий, який отруїв у Лондоні критика Путіна Олександра Литвиненка і за цей злочин отримав місце у Думі. 

— Ви згадали про замах у Грузії. А взагалі наскільки ваше життя із Зелімханом до останніх годин було життям людей, на яких іде полювання?

- Так звичайно. Я живу детективне життя. І всі 17 років подружнього життя були такими. І не лише про моменти замаху – просто весь час ти усвідомлюєш це переслідування. По суті, Зелімхан був польовим командиром лише два з лишком роки. І він тоді був зовсім молодим – коли він йшов на війну, йому було 20 років. Але зі свого прицілу, коли він повернувся до Грузії, вони його так і не спустили. Поки правив Саакашвілі, було трохи легше та спокійніше. Але коли до влади прийшли проросійські сили на чолі з Іванішвілі, залишатися в цій країні було вже неможливим – власне, і перший замах стався незабаром – у травні 2015 року. 

Читайте також: Гіркін, отруйники Навального та вбивця чеченця у Німеччині мають одну "ФСБшну" серію паспортів – The Insider [4]

— І ви одразу вирішили залишити країну та перебратися до Європи?

— Так, упродовж року я будь-якими шляхами намагалася виїхати. Декілька країн відмовили мені в документах. Але потім вдалося вийти спочатку туристичну візу до Польщі, куди я відразу поїхала з дітьми. А потім і гуманітарні візи до Німеччини. Щоправда, у Польщі ще довелося помучитися, бо мене не хотіли випускати з аеропорту з чотирма дітьми і після прильоту нас усіх затримали. Зелімхан на той момент уже знав, що планується повторний замах, який має бути здійснений протягом півроку – і перебрався до України. Але зрештою після всіх поневірянь ми влаштувалися в Німеччині, де, як показало життя, теж почуватися в безпеці не можна. Але живемо тут – я та діти – вже сім років.

— А ви почуваєтеся в безпеці там після вбивства Зелімхана?

—  Не люблю це питання. Що таке безпека взагалі? А ви почуваєтеся у безпеці, де б ви не були зараз, скажіть?

—  Ні звичайно. Я опозиційний журналіст, багато років критикую Кремлю та Путіна.

— Я не люблю це слово. Ми у надійному зберіганні у нашого Творця. І наш шлях зумовлений.

— Ви, як і раніше, любите свого чоловіка?

— Якби не кохала, не народила б йому стільки дітей. Один чоловік, четверо дітей. І наше кохання.