У довгостроковій перспективі переваги від інтеграції з ЄС стануть для України набагато важливішими за ті вигоди, які вона отримує від американського заступництва.

Що чекає на Україну після закінчення війни? Багато хто вважає, що результат визначать дві людини - Дональд Трамп і Володимир Путін. Але це лише частина картини. Не менш важливим є те, як складуться подальші відносини Києва з Європою.

З моменту повернення в Білий дім Трамп приділяє Україні багато уваги. Росія, своєю чергою, всіляко намагається домогтися прихильності президента США, розраховуючи, що він врешті-решт махне рукою на українське питання і дасть змогу Кремлю самостійно розібратися з країною, яку в Москві вважають не більше ніж "бунтівним васалом". Травневий заклик Путіна до прямих переговорів з Україною вкладався в цю стратегію: на словах - підтримка посередництва Трампа, на практиці - продовження наступу на фронті.

Читайте також: Війна в Україні зруйнувала ілюзію про те, що Європа захищена від великої війни [2]

Тим часом європейці на чолі з Францією і Британією, як і раніше, сподіваються, що зможуть переконати Трампа в необхідності завершити війну на таких умовах, які дадуть змогу Україні зберегти державність і прозахідний курс. Приїзд лідерів Франції, Британії, Німеччини та Польщі до Києва 10 травня мав одночасно підкреслити європейську єдність і стати реверансом у бік миротворчих зусиль Трампа.

Однак настрій глави Білого дому дуже мінливий, і різні групи в американській адміністрації продовжать штовхати маятник то в один, то в інший бік. Повне відсторонення США від українського питання малоймовірне - цьому перешкоджають і тверда позиція Володимира Зеленського, і активні зусилля Емманюеля Макрона та Кіра Стармера з утримання уваги Трампа на українській темі. Але перші 100 днів другого терміну Трампа показали: підтримку Києва з боку США вже не можна вважати чимось само собою зрозумілим.

Без США європейці опиняться в скрутному становищі: навіть самостійно розгорнути на українській території миротворців їм буде, вочевидь, не під силу. Американці відіграють критично важливу роль у найрізноманітніших сферах - від розвідки до протиповітряної оборони.Але навіть якщо Європа не може повністю компенсувати зниження американської підтримки, скидати її з рахунків не варто. У довгостроковій перспективі привабливість інтеграції в Євросоюз стане для України набагато важливішою за ті вигоди, які вона отримує від американського заступництва.

Читайте також:  Європейська неготовність: стратегія переозброєння ЄС оголила проблеми, розв'язання яких перебуває за межами повноважень Єврокомісії [3]

Євроінтеграція України супроводжуватиметься фінансовою підтримкою з боку Брюсселя і розширенням військово-технічного співробітництва, включно зі створенням спільних оборонних виробництв на українській території. Загалом же збереження української державності буде нерозривно пов'язане із зусиллями Європи щодо зміцнення власних геополітичних позицій. Хоч вступ до НАТО і залишається кращим сценарієм для Києва, за адміністрації Трампа шанси на це мінімальні. За таких умов єдиною реалістичною метою для України стає курс на приєднання до ЄС.

Нічого несподіваного в інтеграції України з Європейським союзом немає - цей процес зумовлений географією та економічною взаємозалежністю. Зв'язки між Києвом і Брюсселем почали стрімко зміцнюватися ще 2004 року, коли внаслідок чергової хвилі розширення Євросоюз вийшов на українські кордони. У 2014-му саме угода про асоціацію з ЄС, яку Київ тоді збирався підписати з Брюсселем, спровокувала Москву вторгнутися до Криму і Донбасу. "Наближення НАТО до кордонів Росії", про яке любить розмірковувати Путін, було лише приводом.

Проте на шляху європейської інтеграції України, як і раніше, вистачає перешкод. Одна з них - хронічна нездатність Євросоюзу відповідати покладеним на нього очікуванням. У червні виповниться рік з моменту офіційного початку переговорів про приєднання України до ЄС, але перспективи повноцінної інтеграції, як і раніше, туманні. Завадити може багато чого: підйом популістських партій у Німеччині та Франції; юридичні бар'єри у вигляді референдумів; опір окремих країн ЄС на кшталт Угорщини.

Читайте також: Захисти себе сам: як Європа може забезпечити підтримку України та власну безпеку без допомоги США [4]

Вплинути на процес можуть і внутрішньополітичні конфлікти в Євросоюзі - наприклад, навколо імпорту української сільгосппродукції та поширення європейських аграрних субсидій на українських фермерів. Суперечки викликає навіть сама ідея прийняти до ЄС країну, яка не контролює частину своєї території. У сукупності це робить перспективу швидкого вступу України до Євросоюзу малоймовірною.

А це, своєю чергою, може вплинути на громадську думку в самій Україні. Не можна виключати посилення євроскептицизму, як це зараз відбувається на Західних Балканах і в Туреччині. Українське суспільство може дуже болісно відреагувати на постійне відкладання вступу: країна стікає кров'ю, захищаючи Європу, а в ЄС до неї ставляться прохолодно. Зрозуміло, Москва з радістю скористається цими настроями в пропагандистських цілях.

Більшість українців, звісно, не відвернеться від Європи - хоча б тому, що мільйони з них живуть у ЄС як трудові мігранти або біженці, які залишили країну після початку вторгнення. Але якщо українське суспільство охопить розчарування в євроінтеграції, це стане найкращим подарунком для популістів.

Читайте також: Як тобі така соціалка, Ілоне Маск? Куди рухатись Україні і чому Європа не хоче бути Америкою [5]

Утім, у будь-якому разі стратегічна орієнтація країни на ЄС залишиться незмінною. Переговори про вступ самі по собі інтегрують країну в найрізноманітніші аспекти європейської політики - від зеленого порядку денного та аграрного регулювання до безпеки й оборони.

Один із реалістичних сценаріїв - приєднання України до Європейської економічної зони, яке відкриє їй доступ до внутрішнього ринку ЄС (схожа модель відносин діє з Норвегією, яка не входить до Євросоюзу). Такий формат передбачає вільне переміщення людей, товарів, послуг і капіталу.

Після початку вторгнення 2022 року ЄС відкрив свої трудові ринки для українців - і тепер у політичному плані буде вкрай складно закрити ці двері. Мобільність робочої сили, можливість отримувати фінансування та участь в обговоренні принципових питань - усе це може компенсувати Україні відсутність повноправного членства в ЄС.

Зрештою вектор розвитку України виявиться тісно пов'язаним із тим, яким стане сам Європейський союз найближчими роками. З одного боку, ЄС необхідне посилення - без цього він не зможе ефективно протистояти таким викликам, як глобалізація, зміцнення Китаю, російська агресія і політика Трампа. З іншого - Брюсселю треба стати більш гнучким.

Читайте також: "Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита": чи може Захід забезпечити ефективну миротворчу місію в Україні? [6]

Перезавантаження у відносинах з Великою Британією вже триває, ЄС знову намагається налагодити діалог з Туреччиною - і в обох випадках однією з точок зближення виступають спільні побоювання з приводу Росії. На цьому тлі Україна може багато чого запропонувати оновленому Євросоюзу - як у питаннях безпеки, так і в економічній сфері.

—

Димитар Бечев, Senior Fellow, Carnegie Europe; опубліковано у виданні Carnegie Politika [7]

Читайте також: 

• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал [8]
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти [9]
• Чому західні озброєння доходять до України так довго і як вони змінять війну [10]
• Справжні скрєпи Росії - це насрати повсюди [11]
• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал [8]
• Про плани російських загарбників на найближчі два роки [12]
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році [13]
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу [14]
• Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ [15]
• Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства [16]