"Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита": чи може Захід забезпечити ефективну миротворчу місію в Україні?

Версия для печати

 У понеділок 3 лютого британський прем'єр Кір Стармер і генеральний секретар НАТО Марк Рютте мають обговорювати деталі можливого розміщення в Україні європейських миротворців. Дискусії на цю тему активізувалися з початку грудня, коли ідея в загальних рисах була узгоджена на зустрічі Дональда Трампа, Володимира Зеленського та Еммануеля Макрона.

Після відмови президента Трампа навіть обговорювати приєднання України до НАТО миротворчий контингент західних союзників залишається чи не єдиною можливою гарантією безпеки України. Утім, також вельми примарною, зазначає аналітичний портал Re:Russia.

Слабка миротворча місія не зможе запобігти новому російському вторгненню і стане не більше ніж політичною ширмою, що дозволяє Трампу і Заходу завершити війну без остаточної втрати обличчя. А спроба організувати сильну місію зіткнеться з великими організаційними проблемами і протидією. Особливо якщо європейцям доведеться робити це без підтримки США.

Оцінки необхідної і можливої чисельності місії різняться від 40 тис. до 200 тис. осіб. У той час як найбільші європейські армії налічують не більше 200 тис. осіб кожна. Щоб місія без підтримки США виявилася спроможною, європейцям, по суті, буде необхідно побудувати власну об'єднану армію, яка буде прообразом об'єднаних сил оборони Європи. Однак це завдання виглядає практично нездійсненним у короткі терміни.

Тому найреалістичнішою виглядає організація місії за участю американської армії та озброєнь, що стане одночасно політичною гарантією її статусу. При цьому серйозні переговори щодо статусу місії та порядку поділу сторін потребуватимуть, майже безсумнівно, набагато більше часу, ніж це передбачається зараз.

Відмова Дональда Трампа обговорювати прийняття України до НАТО стала поступкою президенту Путіну і різко звузила можливості західної коаліції в питанні щодо гарантій безпеки України на переговорах з Москвою. Припинення вогню стане лише перепочинком у війні, якщо ті чи інші чинники не будуть ефективно обмежувати агресивність Кремля, впевнена більшість аналітиків і коментаторів. 

Читайте також: Ажіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві

Гарантії необхідні і в іншому відношенні: без них приватні іноземні інвестиції в українську економіку навряд чи будуть значними і довгостроковими, що стане чинником консервації слабкості української економіки і держави та зробить нереалістичним вступ країни до ЄС на осяжному горизонті.

Після відмови від обговорення вступу до НАТО миротворчий контингент залишається по суті єдиним обговорюваним сценарієм, на якому до того ж наполягає і президент Трамп. Але наскільки він реалістичний, чи готова до нього Європа і які умови необхідні для його реалізації?

Перший тур дискусій навколо питання про миротворців відбувся в першій половині грудня 2024 року, коли, за відомостями Le Monde, Еммануель Макрон провів у Варшаві переговори з польським прем'єр-міністром Дональдом Туском після зустрічі з Трампом та Зеленським у Парижі. 

За підсумками переговорів Туск заявив, що Польща наразі "не планує жодних подібних дій". Олаф Шольц також заявив на початку грудня, що до закінчення бойових дій говорити немає про що. Однак і міністр закордонних справ Німеччини, і міністр оборони визнавали, що обговорення питання ведеться (останній зазначив, що воно проходить в обстановці повної конфіденційності).  

У середині січня The Telegraph повідомив про розмову між прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером і президентом Франції на ту саму тему. Однак, за даними джерел видання, Стармер поки що остаточно не підтримав ініціативу Макрона, а під час візиту до Києва обмежився доволі розмитими формулюваннями, які не заперечують її, але й не додають жодної конкретики. Нарешті, за інформацією Financial Times, Кір Стармер і генеральний секретар НАТО Марк Рютте обговорять ідею розміщення миротворців і деталі можливого плану на неформальному засіданні в понеділок, 3 лютого.

Читайте також: ООН - структура, побудована за принципом організованого лицемірства

Однак сама по собі згода європейських союзників на створення місії, навіть якщо її буде досягнуто, мало що означає. Основними питаннями залишаються мандат місії, її чисельність і озброєність, склад і командування, а також дії союзників у разі порушення режиму припинення вогню. Без відповідей на них місія легко може перетворитися на тимчасову політичну ширму, що прикриває фактичну беззахисність України протягом деякого часу.

Під час Давоського форуму Зеленський заявив, що контингент у 200 тис. миротворців - це необхідний мінімум, а якщо домовленості з Кремлем передбачатимуть обмеження щодо чисельності української армії, то миротворців знадобиться більше. Розрахунки українського президента, однак, входять у протиріччя з можливостями західних країн. 

Наразі, наприклад, чисельність збройних сил Франції, основного локомотива ідеї розгортання миротворців, становить трохи більше ніж 200 тис. осіб, війська Великої Британії і Німеччини налічують по 180 тис., тобто посилати на Україну доведеться, умовно, одну з трьох цих армій. Ближчою до фактичних можливостей Заходу є цифра в 40-50 тис. осіб, введення яких на лінію фронту протяжністю 1000 км вважають здійсненним опитані Financial Times українські чиновники.

Оцінку в 40 тис. миротворців підтримують і деякі військові експерти, наприклад, Елі Тененбаум в Le Monde та Каміль Гранд, колишній високопоставлений чиновник НАТО, який нині працює в Європейській раді з міжнародних відносин, у коментарі для Financial Times. На думку Гранда, миротворчі сили мають бути сформовані в рамках спеціальної коаліції на чолі з Великою Британією, Францією і Нідерландами за участю країн Балтії та Північної Європи. Роль НАТО при цьому буде навмисно зведена до мінімуму, щоб обмежити ризик ескалації конфлікту з Росією, підкреслює Гранд.

Водночас, за оцінками військового оглядача Олександра Гольца, з урахуванням розмірів території України і протяжності лінії фронту, для забезпечення безпеки необхідно якраз близько 150-180 тис. військовослужбовців. Підготовка до миротворчої операції в Україні стане першим випробуванням готовності Європи до самооборони, вважає Гольц. Проведення такої операції вимагатиме колосальних змін у військовій організації європейських країн. 

Зрозуміло, в рамках НАТО здійснити це було б простіше, з огляду на важливість логістичної, повітряної та розвідувальної підтримки США. Але якщо США наполягатимуть на повній неучасті в місії, на порядок денний постане питання про створення де-факто європейської армії. Відповідно, йтиметься про єдине військове командування і штабні структури в рамках ЄС і Великої Британії, а також про механізми посилення і підтримки розгорнутого контингенту в разі кризи.

Утім, більшість коментаторів виходять скоріше з неможливості створення повноцінної європейської армії в найближчому майбутньому, а тому вказують на необхідність присутності НАТО і США в архітектурі української миротворчої місії. США повинні брати участь у ній, щонайменше надавши гарантії відповідальності на випадок, якщо її легітимність у певний момент буде оскаржена Росією, вважає заступник директора варшавського Центру східних досліджень (OSW) Юстіна Готковська. 

Якщо діяти під егідою НАТО неможливо, Сполучені Штати принаймні повинні надавати місії стратегічне сприяння і забезпечити деяку присутність свого контингенту на місцях. Крім того, оскільки місія відволіче значний контингент європейських військ, слід реорганізувати присутність сил США в Європі (близько 35 тис. військовослужбовців), які зараз перебувають у Німеччині, але могли б бути пересунуті ближче до східних кордонів НАТО.

Читайте також: Після трьох років повномасштабної війни рашистів проти України Захід починає розуміти: він слабший, ніж уявляв

Однак найбільш реалістичний погляд на миротворчу місію зводиться до констатації необхідності присутності в її складі американських військ, що саме по собі стане фактором стримування, та врахування аналогічного досвіду забезпечення миру в Південній Кореї. На цьому наполягає група фахівців з безпеки (більшість з яких - співробітники RAND Corporation), які стверджують, що слабка миротворча місія не розв'яже проблеми, а її вразливість буде сама по собі провокуючим фактором.

 Так, 1995 року недостатньо оснащені голландські миротворці не змогли запобігти різанині в Сребрениці. Для того, щоб місія стала стримувальним фактором, необхідна присутність значного контингенту, зокрема американського, і значного резерву, що включає важку техніку, поблизу українських кордонів, який міг би бути розгорнутий у разі ескалації.

Схожі думки висловлює в The Times колишній міністр закордонних справ Великої Британії в уряді Девіда Кемерона Вільям Гейг. Реалістичний план стримування може нагадувати корейський сценарій 1953 року: припинення бойових дій за узгодженою лінією і розміщення достатнього контингенту вздовж неї. (При цьому переговори про припинення вогню в Кореї затягнулися на цілих два роки, нагадує Хейг.) Успіх місії зрештою було забезпечено непохитною волею США в захисті Південної Кореї та прихильністю до цього курсу протягом десятиліть. Європейські країни на даний момент не мають сил, щоб стримувати війну на своєму континенті без значної допомоги США. 

Їхні армії занадто малі і занадто погано оснащені для того, щоб виступати стримувальною силою. У цих умовах спроба формування європейської місії лише оголить слабкість Європи і її нездатність до самооборони. "Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита", - пише колишній міністр. У підсумку, провал чекатиме не тільки Європу, а й США.

Читайте також: Захисти себе сам: як Європа може забезпечити підтримку України та власну безпеку без допомоги США

Крім організаційних і фінансових складнощів, з якими зіткнеться Європа в процесі організації місії, вона також матиме справу з двома додатковими обмеженнями: позицією Кремля, який буде зацікавлений у завідомо слабкій місії, і європейською громадською думкою, яка буде розколота в цьому відношенні. Наразі відправку американських миротворців до України в разі закінчення військових дій підтримує 40% американців (35% проти, 25% не змогли дати відповіді), випливає з даних січневого опитування YouGov.

Серед британських респондентів можливість розгортання в якості миротворців британських військових користується схваленням 58% (21% проти, 21% не змогли визначитися). Що стосується ФРН, то 56% опитаних там у в принципі виступають за відправлення миротворців (19% проти, 25% не змогли визначитися), проте бачити німецьких військовослужбовців у їхньому складі хотіли б лише 23% (33% висловилися проти).

Читайте також: Війна у Абхазії і перша самостійна миротворча місія ЗСУ (1993): розповіді очевидців

Як і раніше, в європейському ставленні до проблеми борються два протилежні посили: прагнення забезпечити суверенітет і виживання України та стримати російську агресивність, з одного боку, і прагнення якимось чином закінчити війну без остаточної втрати обличчя, знизивши в такий спосіб рівень напруженості у відносинах з Росією, з іншого. Спроба компромісу між двома цими підходами може обернутися імітацією, і, як наслідок, ще більшими іміджевими і політичними втратами для Заходу в цілому.

—

Джерело: Re: Russia

Читайте також: 

• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
• Чому західні озброєння доходять до України так довго і як вони змінять війну
• Справжні скрєпи Росії - це насрати повсюди
• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
• Про плани російських загарбників на найближчі два роки
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу
• Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ
• Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства