Після трьох років повномасштабної війни рашистів проти України Захід починає розуміти: він слабший, ніж уявляв

Версия для печати

 Поки сусіди Росії спішно озброюються, інші члени НАТО сперечаються, скільки відсотків ВВП треба витрачати на оборону. І не дуже розуміють, що справа не стільки у відсотках, скільки в занепаді менеджменту і розгубленості громадської думки.

Новий генсек НАТО Марк Рютте останніми тижнями виступає з міркуваннями, витриманими в памфлетному стилі. Про це пише у виданні The Moscow Times соціальний та економічний аналітик Сергій Шелін.

Генсек і фінансова статистика

Повідомивши про військову відсталість Америки ("Китай купує сучасні системи озброєння та обладнання в п'ять-шість разів швидше, ніж США"), Рютте перейшов до західного союзу загалом, військове виробництво якого, виявляється, вчетверо менше, ніж у російського ВПК:

"Є цифри, які говорять, що ми виробляємо за рік те, що Росія виробляє за три місяці. Можете уявити? Але ж економіка Росії не більша за бельгійську і нідерландську разом узяті. Чи можете ви уявити, щоб Бельгія і Нідерланди виробляли за три місяці те, що весь НАТО, від Каліфорнії до Туреччини, виробляє за рік?".

Чи треба сприймати всерйоз такі розрахунки? Адже фінансова статистика показує інше.

Військові витрати Росії цілком можна оцінити, хоч вони й засекречені. На 2025 рік заплановано витратити на так звану національну оборону 13,5 трлн руб. Тобто, 6,3% очікуваного ВВП (215 трлн руб). За сьогоднішнім рахунком, це $130-140 млрд.

Щоправда, це не все, що витрачається на військові цілі. Рютте говорить про "7-8%, якщо не більше". Погодимося з тим, що більше. Тим паче, плани з військових витрат завжди перевиконуються. Тому припустимо, що в реальності вони досягнуть цього року, скажімо, $200 млрд.

Читайте також: Захисти себе сам: як Європа може забезпечити підтримку України та власну безпеку без допомоги США

Факти бюджетів і факти війни

Порівняємо з поточними витратами Заходу. Найавторитетнішим джерелом у цій сфері вважається стокгольмський SIPRI. Даних за 2024-й він ще не публікував, але військові витрати більшості західних країн в 2023-му (у перерахунку на поточні долари) були приблизно такими ж, як і зараз.

А именно. У США - $916 млрд, у Британии - $75 млрд, у Германии $67 млрд, у Франции $61 млрд.

А у Китая – $296 млрд.

Якщо вважати фінансування армії і ВПК мірилом військової могутності, то вийде, що Сполучені Штати не те що вп'ятеро поступаються Китаю, а навпаки, втричі його перевершують. А три найсильніші західноєвропейські держави вже позаминулого року вклали у свою міць більше, ніж Росія тільки ще збирається вкласти в нинішньому. Чому ж вірити?

Вірити треба фактам війни. Військові витрати України 2025-го досягнуть $54 млрд. Отже, просто для підтримки балансу на фронтах західні поставки мають цього року дати Україні зброї ще приблизно на $100-150 млрд. Чи будуть вони такими? Не схоже.

За три неповних роки цієї війни весь військовий експорт західних країн в Україну становив сумарно в перерахунку на долари не більш ніж $150 млрд. Немає ознак, що в нинішньому році він зросте. Американські поставки, наприклад, взагалі припинялися з жовтня 2023-го по березень 2024-го, і що тепер надумає адміністрація Трампа, ніхто не береться передбачити;

Щоправда, невійськова допомога Заходу, зокрема пряма бюджетна підтримка, були і, мабуть, залишаться не меншими, ніж військові поставки. Частина цієї допомоги може бути конвертована у військове виробництво в самій Україні через додаткове завантаження потужностей місцевого ВПК і локалізацію там виробництва європейської зброї.

Але просування цих проєктів відбувається з великими труднощами і в кращому разі обіцяє цього року зростання тамтешнього військового виробництва на $10-12 млрд.

Зіставляючи ці цифри, бачимо, що річна потреба України в західних військових поставках ледь не вдвічі (на добрих $50 млрд) вища за те, що вона фактично отримує. Причому з часом проблеми швидше зростають, ніж вирішуються.

Читайте також: Ажіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві

Не всім вдається скупердяйничати

У перший рік війни поставки забезпечили військовий паритет, і це змінило розклади на фронтах. Потім старі запаси зброї на Заході закінчилися, а виготовлення нової, наприклад, снарядів, якось не дуже заладилося. Реальна продуктивність західних арсеналів виявилася не просто меншою, а в багато разів меншою за ту, яка начебто випливала з офіційних військових витрат.

Трамп вимагав від американських союзників припинити скупердяйничати і підвищити військові витрати з нинішніх середньонатовських 2% ВВП до 5% ВВП.  Литва та Естонія повідомили, що так і зроблять. Решта союзників з обіцянками не поспішають, але згодні потовкмачити про підвищення витрат, скажімо, до 3% ВВП на майбутньому щорічному саміті НАТО, що відбудеться в червні.

Фактично ж члени НАТО щодо зростання військових витрат розділилися на чотири групи.

По-перше, це Сполучені Штати (3,3% ВВП у 2024-му). Чи буде Трамп боротися за п'ятивідсоткові витрати у себе вдома, не так уже й зрозуміло. З одного боку, треба щось робити з раптово виявленою китайською перевагою. А з іншого, якщо рахувати в грошах, то США і так викидають на озброєння набагато більше, ніж КНР.

По-друге, це країни, які межують із Росією. Їх не треба підганяти, оскільки вони й самі спішно озброюються. Рішучіше за всіх - Польща, нинішній чемпіон НАТО за рівнем витрат (4,2% ВВП у 2024-му). Порівняно з передвоєнним 2021-м її оборонні витрати злетіли більш ніж удвічі. За цей самий час подвоїлися і військові витрати Фінляндії, а в Естонії, Латвії та Литви вони перевищили 3% ВВП і справді незабаром можуть піднятися до 5% ВВП.

Третя група - це держави, розташовані в серці Європи, насамперед Німеччина і Франція. Вони пам'ятають про свою економічну міць і по-своєму відгукуються на потреби дня. Навіть підняли свої оборонні витрати до 2% ВВП. Але розганяти їх далі не прагнуть.

І, нарешті, четверта група - благодатні країни, що перебувають на безпечній відстані від Росії і не мають наміру змагатися з Китаєм. Це Італія, Іспанія, Канада. Їхні військові витрати не перевищують 1,5% ВВП і навряд чи будуть серйозно збільшені.

Читайте також: Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал

Безтурботні марнотрати

Але в будь-якому разі, справа не тільки і не стільки в грошах. Практична віддача навіть і від нинішніх натовських витрат непропорційно мала. Закликаючи підприємства військового сектора "не боятися інновацій і брати на себе ризики", Марк Рютте дивиться в корінь.

З такими побажаннями заведено звертатися до зашкарублих чиновників, а не до бізнесменів, які начебто є новаторами просто за родом занять. Але не в наші дні.

Економіки Заходу окостеніли від "антикризових терапій", що йдуть хвиля за хвилею, від утопії "зеленого переходу", від потоку бюрократичних і активістських приписів. Бізнес звик усього боятися й отримувати вказівки з усіх боків.

При цьому співіснування в симбіозі з чиновниками та активістами виявляється вельми вигідним, якщо пристосуватися до їхніх витівок і махнути рукою на реальні потреби дня.

А здатність західного чиновництва підпорядкувати виробництво потребам дня сильно знизилася через загальний занепад державного менеджменту і нагромадження застарілих або штучних пріоритетів, що блокують будь-які незвичні рішення. Тим паче, що розгублена громадська думка не посилає нагору ясних сигналів;

У такій атмосфері військові витрати якщо і зростають, то з великими труднощами, а ті, що вже є, здебільшого викидаються на вітер.

Гіганти західної промисловості та прикладної науки безтурботно тринькають гроші, виробляючи наддорогі системи озброєнь, які не доживають до військового застосування, а іноді навіть і не доводяться до готовності.

Читайте також: Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти

*** 

Нинішньому західному ВПК важливий процес, а російському і китайському - результат. Звідси і їхня нинішня перевага, за набагато скромніших витрат і господарсько-технічних можливостей.

На жаль, змінити становище на Заході може тільки живий і добре відчутий страх перед вторгненням нещадного ворога. Той страх, який уже змусив безпосередніх сусідів Росії спішно готуватися до оборони. 

— 

Сергій Шелін, соціальний та економічний аналітик; опубліковано у виданні The Moscow Times 

Читайте також: 

• Чому західні озброєння доходять до України так довго і як вони змінять війну
• Справжні скрєпи Росії - це насрати повсюди
• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
• Про плани російських загарбників на найближчі два роки
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу
• Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ
• Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства